В якості епіграфу три анекдота радянських часів:1) На іспиті з кулінарії запитують у майбутнього повара:- Що не вистачає цій котлеті?- Мʼяса- Правильно. Що потрібно зробити?- Додати перцюКоментар: мʼясо крали, обʼєм заміщали хлібом, хлібний запах маскували перцем2) Розмова в магазині:- У вас немає в продажу чоловічих сорочок?- Ні, у нас немає в продажу взуття. Чоловічих сорочок немає в продажу поверхом вище.3) Продавець на базарі викликує:- Продаю шапку! Ондатра!- Та яка це ондатра, це собаче хутро!- Так, але собаку звали Ондатра.Натрапив на оцифрований восьмитомний радянський “Товарний словник” (1956-1960) із детальними оглядами як має виглядати той чи інший товар, з точки зору радянських товарознавців. Звертати увагу на склад немає сенсу (див. анекдот 1), то як текст радянської конституції - написано часом до ладу, але ж анігич не виконувалось. А ось огляд асортименту… Звісно легше було в морі грушок напечерувати, ніж знайти дещицю із перелічених товарів (див. анекдот 2), та все ж асортимент багато про що говорить…Мені цікаве те що пов'язано із тваринами, тож проглянув асортимент хутра. Виписав декілька клаптиків (даруйте, не перекладаю, щоб відчули “дух епохи”):____Крот (…) Крот имеет большое значение в торговле, из него вырабатывают много красивых и дешевых изделий. Используется крот преимущественно на пошив женских манто, жакетов, воротников, шляп и других изделий. Нормы расхода шкурок следующие: манто 400-500, жакет – 200-300, воротник 20-40 (Том IV, ст. 611-613)Кошка домашняя (…) Согласно ТУ-1914-52 натуральные (некрашенные) шкурки кошки домашней подразделяются на черные, дымчатые, полудымчатые, тигровые, лировидные (темно-серые с темными полосами, образующими "лиру"), жёлтые, белые и пёстрые. Длинноволосые нестриженные шкурки кошки домашней красят в чёрный цвет, а также в коричневый под соболь или норку. Используются шкурки кошки домашней для изготовления пальто, жакетов воротников, муфт, детских пальто и головных уоров. (Том IV, ст. 379-381) Собака (…) Собака используется на теплую одежду, особенно в районах Севера, мужские пиджаки (расход 12-16 шкур), воротники (1-2 шкуры), шапки, подкладку (низ) под шубы (10-16 шкур), дохи, унты, чулки, ковры. (Том VIII, Ст. 271)Крыса амбарная – шкурка зверька того же наименования из семейства мышиных, широко распространённого по всему СССР, кроме северных районов Сибири. (…) Шкурка с хорошим волосяным покровом используется для пошива пальто, жакетов, детских пальто. Нормы расхода на изделия следующие: пальто 250-300 шкурок, жакет 150 шкурок, воротник 25-30 шкурок. Шкурки в стадии линьки или покрытый редким, беспуховым волосом идут на изготовление кожевенно-галантерейных товаров. (Том IV, ст.ст. 663-664)___Можливо дехто зауважить, що собаче хутро тепле і цінується в деяких країнах. Але то було радянське собаче хутро. Колись моєму батькові (водолазу глибоководнику) такі шуби видали на роботі для зимових виїздів. Дійсно тепле, але ніхто їх не носив, бо смерділи псом за кілометр.Щодо кротових шкурок, то їх цінували не лише в СРСР, оскільки в крота немає ворсу, шерсть можна зачесати в будь-якому напрямку. Геґрід носить пальто із кротячого хутра, що збережено до в українському перекладі, десь до четвертої книги. Далі перекладач замінив на "боброве хутро", прибравши комічну подробицю. Орієнтуючись на радянські стандарти, я так прикинув, що на триметрового Геґріда потрібно десь дві тисячі кротів замордувати. Чому блокноти називають Moleskin не знаю. Moleskin то і кротова шкіра і назва цупкої бавовняної тканини.Але стандарт "меха крысы амбарной" – такого в Європі не знали. ____На ілюстрації радянський плакат, колись кимсь відсканований і викладений у мережу. Першоджерело не знайду