Королівська Правиця

Дивіться, не прихильний зайвого насильства проти своїх політичних опонентів з кількох причин. Це не дуже морально. Бо якщо там щось говорити про християнські цінності,то їх треба пробувати застосувати до політики теж. Аби виграти пропагандистську війну у лівих,треба мати образ красивих і шляхетних арійчиків. І пробувати відповідати частково цим ідеалам. Я не бачу велику сенсу когось страчувати. Можна у правовий спосіб відправити у тюрми за поширення комуністичних поглядів. Якщо там вони чинять супротив,то вже Хай сили безпеки діють по ситуації. Але хай ліпше працюють, ніж гниють у землі. Якби я був "добродушним диктатором", то відправляв ці елементи у країни її мрій. Проблема ще така,що навіть повбивали одну ґенерацію ліваків, замість них прийдуть нові. Воно працює як у гідри. Бо ми боремося проти ідей.Ліві часто паразитують на реальних проблемах людей. Якщо напруження не послаблювати,то ніц не буде. Паралельно є економічна просвіта,щоб вибивати популізм з голів людей. Суспільство власників дуже важко спокусити ідеями розкуркулення.В цілому, ультраправі режими в Латинській Америці, на мій погляд, це менше зло. Але це шокова терапія. Ультраправі, принаймні мають адекватніші соціал-економічні погляди і не будуть соціальною інженерією займатися. Парадокс, але шлях до свободи часто авторитарний. Але цим займаються точно не ліві. Правий порядочек дозволяє створити забезпечити поступ, збільшити середній клас, а потім вже й більш спокійні часи настають. @pravytsa

Шлюб із 14 років в Україні для дівчат 🥲Законопроєкт про новий Цивільний кодекс України зареєстрували на сайті Верховної Ради. Зокрема, у п. 2 ст. 1478 глави 94 йдеться, що право на шлюб може бути надане «за заявою особи, яка досягла шістнадцятирічного віку, за рішенням суду, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам, а у разі вагітності жінки або народження нею дитини — чотирнадцятирічного віку».Згідно з вченням Церкви, для шлюбу потрібна психологічна зрілість, здатність до відповідальності, виховання тощо. Соціальне вчення Церкви наголошує на тому, що шлюб заснований на вільній згоді осіб, здатних брати відповідальність (§209–211, Компедіум Соцдоктрини). Папа Франциск докладав зусилля в боротьбі з дитячими і підлітковими шлюбами, наголошуючи про їхню аб'юзивну природу. Папа навіть планував підняти мінімальний вік канонічного визнання шлюбу в Католицькій церкві. Нагадаю, зараз мінімальний вік складає 14 років для дівчат, а для хлопців — 16 років в Церкві. Знову ж таки, ми говоримо про канонічне визнання шлюбу, але не про заохочення таких шлюбів. Церква систематично виступає проти таких шлюбів і допомагає боротися з таким явищем у всіх частинах світу. Чому ж вік досі не підняли? Проблема полягає в тому, що в багатьох малорозвинутих суспільствах і племенах досі практикуються такі шлюби — це реальність, в якій приходиться працювати священникам і місіонерам. Ба більше, навіть цигани в Україні масово практикують такі шлюби. Ніхто не підтримує ці шлюби, але в разі вже їхнього укладання потрібно рахуватися з цим (в більшості випадків такі шлюби укладаються між самими ж дітьми).Але повернемося від проблеми племен до України. Навіщо така норма в Україні? Ніде в Європі такого немає. Практика підліткових шлюбів критикується усіма, зокрема Церквою. Не хочу впадати в конспірологію, але один із промоутерів цих правок є Олександр Корнієнко, заступник голови ВР. Він є одним із лобістів завезення трудових мігрантів з Азії і Африки (разом з ініціатором Русланом Стефанчуком). Як Корнієнко сказав: "Україні слів готуватися до масштабного переселення мігрантів". Саме в Південні\Центральній Азії і в Африці шлюби з дітьми\підлітками є звичне явище. Особливо, якщо взяти до уваги Центральну Азію або Бангладеш\Пакистан (про які в ЗМІ говорили, як основні потенційні джерела міграції), то там шлюб між чоловіком і дівчинкою 14-ти років — це поширене явище. Це єдине логічне пояснення, чому взагалі піднялось питання таких правок в Цивільний кодекс.

Тиранія заслуг Ваш покірний слуга поглинув книгу відомого політичного філософа Майкла Сендела «Тиранія заслуг». Якщо кому цікаво, то курс його лекцій-дискусій можна прослухати українською на ютубі. Автор відносять до лівих, республіканців і комунітаристів. У цій праці автор піддає критиці міф про меритократію, простежуючи витоки концепції в глибинах історії. Він занурюється в богословські дискусії між християнами про свободу волі й детермінізм, закон і благодать, показуючи, як ці ідеї вплинули на формування сучасних уявлень про заслуги й успіх. Меритократія — влада гідних — на перший погляд може здаватися шляхетним ідеалом, що протистоїть старій аристократії, яка завдячувала своїм становищем предкам. Меритократичні цінності справді здатні надихати на наполегливу працю, однак реальність значно складніша.Успішні люди значною мірою завдячують своїм родинам: можливості оплатити якісну освіту, найняти репетиторів тощо. Важливу роль відіграють і природні здібності, що не залежать від волі людини, а також проста фортуна. Цікаво, що так звану «американську мрію» легше реалізувати в Копенгагені, ніж у Нью-Йорку. Фактично ми маємо справу з класовою системою, зав’язаною на доступі до хорошої освіти. За фасадом меритократії часто приховується плутократія. Наполеглива праця має значення, але є лише одним із багатьох чинників. Водночас за цю систему доводиться платити: молодь, опинившись в умовах жорсткої конкуренції й постійного тиску, нерідко вдається до алкоголю, різних речовин, а інколи й до значно гірших шляхів.Навіть система, максимально наближена до ідеалу рівних можливостей, мала б серйозні внутрішні проблеми. Адже на практиці меритократія породжує гординю серед переможців і приниження та образу серед тих, хто зазнав поразки. Особливо це стосується освічених еліт. У США толерантні люди з дипломами часто демонструють сильну упередженість щодо менш освічених. Саме ця зверхність американських вищих класів, на думку Сендела, сприяла приходу Фредика до влади. Коли експерти говорять про «розумну політику», «правильний бік історії» та переваги глобалізації, але при цьому реального зростання добробуту не відбувається, у звичайних трударів закономірно виникають запитання до еліт. Саме цими знехтуваними людьми й скористався Трамп. Демократи, які колись були партією робітників і фермерів, поступово перетворилися на партію гордовитої, міської богеми.Ще однією проблемою, яку порушує Сендел, є відсутність прямого зв’язку між чеснотами й доходами в ринкових суспільствах. Власник казино та медсестра мають принципово різні заробітки, але хто з них робить більший внесок у спільне благо? Адже суспільні дискусії часто зводяться лише до питання, хто більше сплачує податків. Тому питання не тільки у грошах, а й повазі і визнанні важливості синіх комірців. А ідеологія "атлантів" цьому не сприяє.Сендел також звертає увагу на парадокс після 2008 року банкіри не лише не понесли відповідальності, а й отримали значні бонуси, яких не заслуговували.Паралельно автор критикує технократичний підхід до політики. У республіці, наголошує він, важливо культивувати громадянські чесноти та залучати громадян до процесу ухвалення рішень. Зрештою, у політиці не менш важливим є здоровий глузд і практична мудрість, а не лише знання з підручників.Він не пропонує нівеолювати ідею,що люди мають бути компетентними. Радше переосмислити наші уявлення про успіх і взаємні обов’язки, навчитися смиренності й вдячності з боку тих, хто перебуває на вершині суспільної ієрархії, а також повернути гідність праці. Його конкретні пропозиції можуть бути дискусійними, як деякі інші тези і фрагменти книги. Але в цілому, сам етос спільного блага, вдячності, скромності, солідарності у підході Сендела не може не викликати щирих симпатій. @pravytsa

Я можу помилятися, але основна соціального консерватизму є родина, громада і церква.Чим здоровіші будуть відсносини у родині, більше правдивої любові і взаємоповаги буде там то здоровіша нація. Хочемо нормальне психічне здоров'я для людей — зверніть увагу на родину. Хочемо вирішити демограф — зверніться до сім'ї та її проблем. Бо у нас чомусь вирішили проґресивні інфлюенсери,що сімейне насильство — це вияв сімейних цінностей. Якраз, це прояв деградації інституту родини. Громада це місце де може реалізуватися людина як громадянин, служачи спільному благу та проявляючи свої чесноти. Саме міцні громадські відносини, дружба, взаємопідтримка, важливі для процвітання для нашого суспільства і тому кожного із нас. Оця павутина відносин створює необхідну як повітря довіру, запобігає тиранії, захищає від пастки державного патерналізму. Чи будуть люди, якии не байдужа громада їхати в ліс, аби викинути там неорганічне сміття? Ні. І якщо подумати,то таких проблем багато можна назвати.І звісно Церква. "Без відродження духовного й морального трудно помислити відродження творчої сили політичної". А духовність то річ прикладна, яка проявляється у щоденній поведінці. Хочемо жити як цивілізованій люди,то маємо звернути увагу на заповіді любові до ближнього. Марно надіятися,що от у вас всі будуть християнами. Але принаймні можна почати шанувати нашу спадщину. Я не бачу проблем в тому,щоб уживатися з представниками інших релігій, атеїстами чи агностиками. Важливо, аби добра воля були у цих людей. Я думаю,що наш контекст такий,що консерватизм у нас слабкий. Бо пройшли ми чистилище раніше, і проходимо його сьогодні. І важливо не консервування "совка", а пошук всього, цікавого, конструктивного, творчого і живого,що є у нашій Традиції і наших традиціях. @pravytsa

Я б сказав, що треба читати гарні книги, аби була сформована база у голові. Ерудиція дуже може допомагати у таких справах. Читайте гарних апологетів як Честертон чи Льюїс, отців церкви, філософів та богословів.Як на мене, найкраще сперечатися у джентельменську стилі, поважаючи гідність людини. Треба ще врахувати,що оці наші дискусії у інтернеті часто нікого не переконують. Є вперті люди, яких ніколи і нізащо не переконаєш.Сама аргументація, що ми маємо поклонятися богам, тому що так робили наші предки вельми поганий. Тут відбувається підміна понять. Адже важливо саме істинність ідеї. Її походження річ цікава, але другорядна. "Платон мені дорогий, але істина дорожча". Доречі, у марксистів така сама проблема, замість висування і обговорення аргументів, вони займаються "класовим аналізом". — Ти приніс жидівську віру— А ти захищаєш інтереси буржуазіїЯ б сказав,що сучасне язичництво це сурогат, адже відомості про ті вірування дуже фрагментарні. Можна з себе вдавати язичника 8 століття, але ти насправді будеш язичником 21 століття. Крім того, ще наші ентузіасти засновують свої віру на відвертних підробках як "Велесова книга".І що не розуміють деякі ось рідновіри,що боги, які вони вважають "українськими" насправді мають аналоги в інших народів. Крім того, язичники також мали звичку ототожнювати "своїх" богів із "чужими". І як це виходить Перун — це "наш" бог, а Перкунас — це "чужинський" бог? Тому навіть стиль мислення умовних рідновірів відрізняється відрізняється від старих язичників. Одним словом — симулякр.Звісно, прагнення до "свого" цілком зрозуміла, особливо у наші часи. Але дуже такий суб'єктивний фактор. Адже це відчуття духовної домівки відрізняється від людини до людини. Особисто я коли навертався у католицизм, то було відчуття, що костел це те,що моєму серцю близьке і рідне. Але це вже такі дуже особисті інтуїції.@pravytsa

Чи повернеться монархія в Ірані?У Персії тривають протести проти ісламської влади. Яка нагадує, є союзником московитів. Дивно, що раніше навіть деякі вітчизняні монархісти ставилися до режиму компліментарно.Іранська система вичерпала себе, економіка рухнула, а люди хочуть змін, але влада лише жорстко придушує протести. Революціонери відповідають тим самим. Події стрімко набирають обертів.Дехто з протестувальників скандує «Хай живе шах», ніби бажає повернути монархію. Але що думає більшість населення?Опитування за минулий рік показують, що близько 20–22 % підтримують відновлення конституційної монархії, близько 26 % — світську республіку. Частина не має чіткої думки, але більшість підтримує демократичні форми.Претендент Реза Пахлеві має найвищий рейтинг серед опозиційних лідерів (~30 % симпатій). Він не дуже харизматичний, скоріше «людина книги», але активізувався останнім часом. Він продемократичний та підтримує релігійну терпимість. Природно,що багато людей в разі отримання свободи будуть шукати інші духовні шляхи, в тому числі християнство.Монархічна спадщина сприймається по-різному: старші люди пам’ятають добу Пахлаві з теплом, хоча тоді була авторитарна модернізація, цензура й переслідування. Але й сьогодні монархії більше схожі на республіки, виконуючи роль механізму стримувань.Складно прогнозувати події: протести раніше теж придушувалися, а хаотична позиція Вашингтона і слабка Європа не додають оптимізму.Тому слідкуємо за ситуацією в Ірані і бажаємо "арійським братам" скинути тиранію.@pravytsa

Ключове слово - здається. Здаватися і бути ним — велика різниця. Дійсно, Скрутон дійсно себе називав себе "неохочим капіталістом", але це заважало йому захищати ринкового економіку як частину вільного суспільства. А ринкові рішення приймати там, де вони логічні. Також Скрутон не думав, що кожну соціальну проблему можна вирішити ринковими методами. Крім того, він наголошував на важливості чеснот, доброї культури для того, щоб ринок працював належним чином. Британський філософ називав себе "лівий" у тому сенсі, що підпримує профспілковий рух, але соціалістом його важко назвати.Погляди філософа на економічну модель близькі до Вільльма Рьопке, якого називають одного з духовних батьків соціально-ринкової економіки. Так, само Берк писав, що його економічні погляди фактично ідентичні з Адамом Смітом.Тому консерви є зазвичай є апологетами ринку або співчутливими його критиками. В американський правих є навіть тейк: “Два ура за капіталізм”. Не три, а два. Хоча як ми знаємо, саме Рейган проводив неоліберальні реформи, в цілому, тамтешні республіки — партія, яка захищає інтереси підприємців.З приводу поганої природи, яку дає реалізовувати вільний ринок, то там теж все не так, як здається на перший погляд. Адже для приборкання наших пожадливостей існують традиції, моральні кодекси й закони. Тим паче на ринку можна проявляти не тільки свої погані риси, а добрі. Один з православних богословів чи священників, якщо я не помиляюся, казав, що найбільше говорять і цікавляться чесноти - підприємці. Крім того, на ринку є можливість "соціального підприємництва". Інвестуючи, заробляючи, людина стає багатшою і може робити більше добра, бувши меценатом. В решті, є наукові дослідження, які перевіряли гіпотезу, що ринок псує мораль, але результати показують, що це неправда. Все відбувається радше навпаки.В цілому, консерви за ринок, тому що надають перевагу відомому перед невідомим. Бо часто альтернативні працюють дуже чудово й ефективно лише у головах їх адептів. Сам ринкова економіка базується на добровільного обміні та приватній власності, за яку виступають праві.Крім того, зародки ринкової економіки з'явилися ще давним-давно. Наприклад, у Євангеліях є історії про роботодавців і поденників. У Античному Римі теж було багато ринкових механізмів. Уявимо собі українських бджолярів епохи Бароко, допустимо вони собі добули багато меду. Куди вони дівають? Певне йдуть на базар, продають. Чим ярмарки не є традиційними для нас?З лівими консерваторами все неоднозначно. Я відносно толерантна людина, і вони мають право на свою думку. Але їх позиція не виглядає достатньо обґрунтованою. Адже незрозуміло які економічні моделі пропонують ліві консерватори. Скандинавський шлях? Це країни із високою економічною свободою. Ринковий соціалізм чи синдикалізм? До них так самого багато питань як і до дистрибутизму. Крім того, дуже велика спокуса потрапити до пастки патерналізму, коли держава, «дбаючи» про людей, позбавляє їх відповідальності, самостійності і спільнот, у результаті виховуючи залежних громадян і послаблюючи суспільство.@pravytsa

Я знаєте, не є великим шанувальником Наполеона. Геніальний полководець і великий диктатор. Доречі, один з пасивних адмінів є його великим шанувальником.Сам Наполеон встановив сильну, централізовану владу, ліквідував місцеві автономії та самоврядування. Префекти були підпорядковані Парижу. Запроваджена жорстока цензура, закривалися опозиційні газети. У колоніях відроджено рабство.Стосунки з церквою теж неоднозначні. Підписаний конкордат з Римом, але церкви підпорядковуалася державі, яка випалчувала гроші священиків. А це страшний кошмар, коли церква стає придатком політиканів. Релігія у конституції вважається традиційною для більшості французів. Але запроваджена свобода віри. Як ви зрозуміли, заганяти палками у церкви людей я вважаю поганою ідеєю. У соціальних питаннях, там така політика батога і пряника. Заборонені профспілки і робітична самоорганізація, впровадження "робочих книжок" для контролю і т.д. З іншого боку, громадські роботи і заохочення до розвитку промисловості. Доречі, деякі з його заходів мають сподобатися економічним націоналістам.Є питання до освітніх реформ. Адже створення системи ліцеїв, хоча є формально гарне рішення, але точно не мало на меті "розвиток критичного мислення". Принаймні, добре те,що це сприяло соціальним ліфтам. Звісно, є позитивні як ось створення Банку, навів лад у фінансах. Ухвалено Цивільний кодекс — закони стали зрозумілими для простого наріду. Захист приватної власності, економічної ініціативи і т.д. Намагався проводити політику примирення. Повернення до системи винагород в армії, впровадження принципів меритократії. У майбутньому, монархістам ще аукнеться імператор, коли у Франції вони отримають можливість встановити демократичним шляхом монархію, але не зможуть вибрати єдиного претендента. У Франції і сьогодні є монархісти, які виступають за реставрації династії Наполеонів.Отже, для мене Наполеон дійсно син Просвітництва, але як кажуть, є пара ньюансів. Адже Просвітництво — неоднорідних рух. У Франції воно привело до жахіть революції і якійсь речі можна було би еволюційним шляхом змінити. Але й правління останніх Людовиків теж було під впливом просвітників. У 19 століття був великий тренд серед монархів на "просвічений абсолютизм". Занадто загралися з абстрактними міркуванням, у політиці важливо уміти бути прагматиком. В цілому, нагадує якійсь націоналістичні хунти майбутнього. Багато його дій можна виправдати контекстом. Його політика — це така охлократія — "прогресивне реакціонерство" як на мене". Його політику і називають "бонапартизм". Краще і не скажеш.@pravytsa

Традиції та їх ламаннняІсторія з ПриватБанком змусила замислитися про традиції, правила і те, як вони змінюються.Правила ніколи не виникають просто так. У момент появи вони мають сенс і логіку. Саме тому під час зварювання надягають захисні окуляри, а на дорогах існують правила руху — усе це з’явилося, щоб зберегти життя і порядок.Честертон свого часу влучно зауважив: перш ніж зламати паркан посеред поля, варто спершу з’ясувати, навіщо його там поставили. Або, ближчий приклад, — боротьба з горобцями ім. Мао Дзедуна, де перемогу взяла Природа, в не дурнуваті експерименти. Саме цього часто не розуміють прогресисти, які мріють про світ без родини, приватної власності, кордонів, церков, держави, поліції чи тюрем. Часто ці експерименти вже проводилися, а ось рефлексії після них — ні.Але є й інша крайність — самопроголошені традиціоналісти з мисленням XXI століття. Традиції виникають у конкретний час і в конкретних умовах. Коли ці умови змінюються, зміни стають життєво необхідними. Історія з ПриватБанком це добре показала. Таких прикладів можна знайти ще дуже багато.З іншого боку, самі традиції теж еволюціонують. Часто від цих людей звучить ідея «повернення в традиційну добу», але як історику мені не зрозуміло, куди саме пропонується повертатися. Це нерідко суперечить і християнству. Народи в історії то наверталися до Бога, то відверталися від Нього — як Стародавній Ізраїль. Корінь людських проблем — в Едемах, історіях, коли людина відпадає від Бога, а не в падінні Константинополя, Французькій революції чи індустріалізації. Багато подій були трагедіями, але перш ніж шукати винних, варто все добре зважити. Взагалі, вдячність — риса християнського світогляду, а міфічні «повернення» часто виглядають як фантазії школярів.Те саме стосується Сакральної Традиції й Одкровення. Невже хтось серйозно думає, що це багатство вже вичерпане? Саме тому існують церковна традиція, богословські диспути, собори. Сьогодні історики допомагають відновлювати контекст минулих епох, і багато речей відкриваються по-новому. І нарешті — євангельські історії. Христос постійно порушував усталені норми. Але насправді Він повертає фокус із другорядного на головне: Закон існує для блага людини, а не людина — для сліпого виконання Закону.Тому підіб'ємо підсумки, коли традицію абсолютизують — вона мертвіє. Коли її знищують — приходить хаос.@pravytsa

‼️ Українська бюрократія пробила чергове дно.20-річний солдат. На війну пішов у 18. У районі Ізюмського на Харківщині втратив усі кінцівки. Високі ампутації. Ідейний, тримається. Медичний куратор нашої служби привезла його у ПриватБанк відновити картку — на неї мають надійти державні виплати. Телефон із картками був втрачений у бою.Менеджер у відділенні на проспекті Берестейському, 27-А дістає готову картку і каже:візьміть її в руки і потримайте біля обличчя для фото.У людини немає рук.Немає рук — немає картки.Тримати картку іншій людині «не можна».Єдина «альтернатива» від банку — оформити довіреність і видати картку на ім’я медичного куратора.Вдумайтеся.Людина, яка втратила на війні руки й ноги, не може отримати свої гроші, бо не має рук.Соромно було комусь? Шукали рішення? Проявили людяність?Ні. Процедури важливіші за людину, яка за них воювала.Поранений вирішив чекати на протез руки. Місяці. Можливо рік.Без грошей, які держава йому винна.Ми це так не залишимо.Держава, банки й бюрократія мають повернутися обличчям до війська. Бо інакше — це зрада, а не просто ідіотизм.‼️ Прошу про репост.Тільки публічний резонанс змусить цю систему ворухнутися.