Я б сказав, що треба читати гарні книги, аби була сформована база у голові. Ерудиція дуже може допомагати у таких справах. Читайте гарних апологетів як Честертон чи Льюїс, отців церкви, філософів та богословів.Як на мене, найкраще сперечатися у джентельменську стилі, поважаючи гідність людини. Треба ще врахувати,що оці наші дискусії у інтернеті часто нікого не переконують. Є вперті люди, яких ніколи і нізащо не переконаєш.Сама аргументація, що ми маємо поклонятися богам, тому що так робили наші предки вельми поганий. Тут відбувається підміна понять. Адже важливо саме істинність ідеї. Її походження річ цікава, але другорядна. "Платон мені дорогий, але істина дорожча". Доречі, у марксистів така сама проблема, замість висування і обговорення аргументів, вони займаються "класовим аналізом". — Ти приніс жидівську віру— А ти захищаєш інтереси буржуазіїЯ б сказав,що сучасне язичництво це сурогат, адже відомості про ті вірування дуже фрагментарні. Можна з себе вдавати язичника 8 століття, але ти насправді будеш язичником 21 століття. Крім того, ще наші ентузіасти засновують свої віру на відвертних підробках як "Велесова книга".І що не розуміють деякі ось рідновіри,що боги, які вони вважають "українськими" насправді мають аналоги в інших народів. Крім того, язичники також мали звичку ототожнювати "своїх" богів із "чужими". І як це виходить Перун — це "наш" бог, а Перкунас — це "чужинський" бог? Тому навіть стиль мислення умовних рідновірів відрізняється відрізняється від старих язичників. Одним словом — симулякр.Звісно, прагнення до "свого" цілком зрозуміла, особливо у наші часи. Але дуже такий суб'єктивний фактор. Адже це відчуття духовної домівки відрізняється від людини до людини. Особисто я коли навертався у католицизм, то було відчуття, що костел це те,що моєму серцю близьке і рідне. Але це вже такі дуже особисті інтуїції.@pravytsa