Тиранія заслуг Ваш покірний слуга поглинув книгу відомого політичного філософа Майкла Сендела «Тиранія заслуг». Якщо кому цікаво, то курс його лекцій-дискусій можна прослухати українською на ютубі. Автор відносять до лівих, республіканців і комунітаристів. У цій праці автор піддає критиці міф про меритократію, простежуючи витоки концепції в глибинах історії. Він занурюється в богословські дискусії між християнами про свободу волі й детермінізм, закон і благодать, показуючи, як ці ідеї вплинули на формування сучасних уявлень про заслуги й успіх. Меритократія — влада гідних — на перший погляд може здаватися шляхетним ідеалом, що протистоїть старій аристократії, яка завдячувала своїм становищем предкам. Меритократичні цінності справді здатні надихати на наполегливу працю, однак реальність значно складніша.Успішні люди значною мірою завдячують своїм родинам: можливості оплатити якісну освіту, найняти репетиторів тощо. Важливу роль відіграють і природні здібності, що не залежать від волі людини, а також проста фортуна. Цікаво, що так звану «американську мрію» легше реалізувати в Копенгагені, ніж у Нью-Йорку. Фактично ми маємо справу з класовою системою, зав’язаною на доступі до хорошої освіти. За фасадом меритократії часто приховується плутократія. Наполеглива праця має значення, але є лише одним із багатьох чинників. Водночас за цю систему доводиться платити: молодь, опинившись в умовах жорсткої конкуренції й постійного тиску, нерідко вдається до алкоголю, різних речовин, а інколи й до значно гірших шляхів.Навіть система, максимально наближена до ідеалу рівних можливостей, мала б серйозні внутрішні проблеми. Адже на практиці меритократія породжує гординю серед переможців і приниження та образу серед тих, хто зазнав поразки. Особливо це стосується освічених еліт. У США толерантні люди з дипломами часто демонструють сильну упередженість щодо менш освічених. Саме ця зверхність американських вищих класів, на думку Сендела, сприяла приходу Фредика до влади. Коли експерти говорять про «розумну політику», «правильний бік історії» та переваги глобалізації, але при цьому реального зростання добробуту не відбувається, у звичайних трударів закономірно виникають запитання до еліт. Саме цими знехтуваними людьми й скористався Трамп. Демократи, які колись були партією робітників і фермерів, поступово перетворилися на партію гордовитої, міської богеми.Ще однією проблемою, яку порушує Сендел, є відсутність прямого зв’язку між чеснотами й доходами в ринкових суспільствах. Власник казино та медсестра мають принципово різні заробітки, але хто з них робить більший внесок у спільне благо? Адже суспільні дискусії часто зводяться лише до питання, хто більше сплачує податків. Тому питання не тільки у грошах, а й повазі і визнанні важливості синіх комірців. А ідеологія "атлантів" цьому не сприяє.Сендел також звертає увагу на парадокс після 2008 року банкіри не лише не понесли відповідальності, а й отримали значні бонуси, яких не заслуговували.Паралельно автор критикує технократичний підхід до політики. У республіці, наголошує він, важливо культивувати громадянські чесноти та залучати громадян до процесу ухвалення рішень. Зрештою, у політиці не менш важливим є здоровий глузд і практична мудрість, а не лише знання з підручників.Він не пропонує нівеолювати ідею,що люди мають бути компетентними. Радше переосмислити наші уявлення про успіх і взаємні обов’язки, навчитися смиренності й вдячності з боку тих, хто перебуває на вершині суспільної ієрархії, а також повернути гідність праці. Його конкретні пропозиції можуть бути дискусійними, як деякі інші тези і фрагменти книги. Але в цілому, сам етос спільного блага, вдячності, скромності, солідарності у підході Сендела не може не викликати щирих симпатій. @pravytsa