Усе ж таки йдеться не про безкоштовне надання послуг, а про фінансування за рахунок платників податків.Я вважаю, що освітня та медична системи мають бути інклюзивними й доступними. Одна справа — коли через державні стимули ми знеохочуємо працю, а зовсім інша — коли йдеться про освіту та медицину. Важливість інклюзивних інституцій переконливо показано, у книзі «Чому нації занепадають».Моя логіка полягає в тому, що багатство створюється не лише окремими індивідами, а й нацією, її інституціями та громадами. Тому податки можна розглядати як форму вдячності, яка має спрямовуватися на розвиток екосистеми, у якій зростають бізнеси й економіка загалом. Водночас надмірне оподаткування всіх і всього може, навпаки, загальмувати економічний розвиток.До речі, цілком можливе впровадження ринкових механізмів в системах охорони здоров’я та освіти — наприклад, через ваучерну модель фінансування.Моє ставлення до приватної медицини та освіти — позитивне. Тим паче, що частина освітніх закладів може релігійний характер. Ось вам і плекання культури. В українському контексті, я бачу проблему в хибному мисленні: "Усім треба диплом про вищу освіта, а коледжі і ПТУ хай залишаються неукам". Університетів дуже багато, але яка у них якість? І хто не відміняє бібліотеки та самоосвіту. І тут не забуваймо про принцип субсидіарністі та децентралізацію, яка дозволить громадам ставати заможними, а відтак фінансувати соціальну інфраструктуру.@pravytsa