Статистика telegram channel - @pogomiyOksana

«Караван»Караван, як і досі – уперто і важко іде.Брешуть пси безпорадно – втім, як брешуть завжди.Хтось пильнує навколо, а хтось по стежці веде,Хтось розносить для решти, як звістку щасливу - води.Бо в пустелі не варто чекати - ні Божої ласки, ні злив,Що з собою несеш – те твоє. Про що особисто подбав.Ще й но зволь напувати всіх тих, хто втомився і сівПри дорозі безжурно, та щойно чомусь зажадав.П’ють, а потім питають – «куди і навіщо це ви»?«За свободою» - кажеш. – «Жага щоб не вбила вас всіх».Зморщать лоба, здивовано вичавлять – «О? Ти диви?»А у спину вже, кинуть «Ну-ну!» скрізь приглушений сміх.І трясе тебе далі, мов жариш шляхом гопака,Із веселощів – засідки, смерчі, і щільні бої.Ти сидиш між горбів. Не верблюда. Це доля така.Власно, йде караван, щоб розгладити трохи її.Після мінних полів, що розсипали щедро чужі,Прийде черга своїх, що майстерно розставлено скрізь.Крок за кроком. Повільно. Набридне – біжи.Не жалійся. Пустеля і люди байдужі до сліз.Як же іноді хочеться кинути все і лягти.Щоб насипало зверху, як спокій, піщаний бархан…Дідька лисого! Бо якщо взявся тягти,Підеш навіть мерцем, щоб дійшов до мети караван.Ось і знайдено вихід з пустелі до жирних ланів,Караван, наче ніж, прорубав до свободи вікно.Розвертайся. Вертайся. Ти ж начебто так і хотів,Щоб дорогу для інших пробити крізь кров і лайно?Щоб дорога як килим. Без болю і страху щоб йшли,Безтурботні, без крові, із повним запасом води.Що там той караван? Хтось згадає можливо - «були…»Головне, ми нарешті доставили решту сюди.Най так буде. А поки пісок на зубах,Біль бадьорий від всіх нашвидку перев'язаних ран.І надія. Допоки не втрачений шлях,І допоки пустелею йде хоч один караван.Гліб Бабіч, 2022

Винесу окремим постом цей коментар.І скажу свою думку.Ми - люди! І вимагаємо поваги !До всіх нас!Тим більше за загиблих!"Після цих подій виникає дуже багато питань, а ще більше нецензурних слів!!!Один з епізодів, так званої "евакуації" тіла, відбувався на моїх очах!До журналістів у мене немає питань, тому що, коли мати відмовилась надавати коментарі і заборонила знімати, то вони більше не намагалися потрапити до квартири.Шок і обурення були після того як з'явилися "волонтери"!З самого початку прибуття "бригади порятунку", за яким спостерігали працівники, які закривали вікна, сусіди, у всіх виникло питання - що це було? Крики, шум, ажіотаж! Але при цьому - біжимо, коментуємо, знімаємо і на " адреналіні" забігаємо на місце трагедії!Не можу навіть сказати точно яка їх кількість зайшли до квартири з телефонами та ввімкнутими камерами! Була заборона на зйомку в присутності свідків! Але вже через кілька годин світлини розлетілися по всіх соціальних мережах! Після від'їзду "бригади" вже матері загиблого необхідна була допомога! Olga Chernyshova Викликала швидку, психолога та волонтерів, організувала прибирання в квартирі.Вже після евакуації знову прийшла поліція з питаннями: куди подівся труп, хто його забрав, де документи та чи була фіксація медиків??? Тому що вони знають процедуру і були здивовані таким фактом евакуації! Швидкі приїжджали на виклики, забирали поранених, надавали допомогу. Поліція, волонтери , які надавали першу допомогу пораненим та комунальні служби працювали без "феєрверків" та галасу на тій самій локації!Тоді виникає питання - для чого? .." Щоб світ не забував про Херсон"? В такий спосіб, ви серйозно???" (с)

Херсон сьогодні.Довгочит мабуть буде.***Про дрони.На жаль цей напрямок розвивається, бо така сучасна війна.І якщо рік тому дрони на оптоволоконі це була дивина, то зараз їх в рази більше.Вони не мають радіосигналів.На них не діють РЕБ.Вони вбивають.****Сітки .Не панацея від таких дронів.Взагалі.От півгодини тому три штуки залетіли під сітку і полетіли вздовж вулиці.За 10 хвилин - одну машину спалили, другу сильно пошкодили.Третій дрон не спрацював і слава богу.*Паралельна реальність.Наші очільники засідають і розповідають про: десятки дронів які сітки зупинили..(а потім , на наступному засіданні про три тисячі дронових атак)150 км затягнутих сітками (мене беруть сумніви...)І буде ще ( вірю)Але! наприклад .Молнія сітку прошиває аж бігом...а цих молній зараз - пачками!***Шо робити?Спілкування з експертами видає наступну картину.Окрім дробовика єдиний засіб захисту - сіткомет.Штука вартісна але- треба щоб була у мобільних бригад, ДСНС, швидкої, поліції.У кого є досвід застосування - поділіться будь ласка.****Мобільні групи!Навчені!Оснащені !Багато!І так, можливо в них будуть і жінки!А я б хотіла бачити такі групи і з поліціянтів!(це якщо скажете що немає людей)**Реальність.Прийнято рішення що на Великдень! В комендантську годину! Не проводити службу і не святити паски.А в не комендантську- скупчуйтесь? Хто вас ,люди, рахує?(матюки)***Сафарі на людей продовжується.Потрібен захист А не картинка для Києва.#вкурвило#задовбали_фахівціПоки писала ще один скид

Думки мої...тихі..Україна...В часи сильних потрясінь ми стаємо як бджолиний вулик...нам страшно, ми ,раптом, розуміємо що разом ми зможемо зробити більше і побороти навіть великого ворога...А потім нас попускає... чомусь І тільки самі завзяті бджолять і бджолять..і волають- допомагайте!!! Я бачу як втомились військові - просити і танцювати танці з бубномЯ знаю що в деяких містах немає кому плести сітки...От раніше плели, а зараз втомились... чомусь А в деяких містах волонтерам... пропонують виїхати з місця в якому вони знаходяться з 2014, бо там буде знаходитись інші хтось...А шо таке? Немодно стало? Не в тренді? Треба вже якось посередині зійтись і забути про війну?Я спробую.Знову спробую.Донести .Війна в кожному домі є!Якщо вам про це не сказали в марафоні це не означає, що її не існує!Коли ми в 2019 казали що буде війна тут, в Херсоні ,на нас дивились,як на придурків .А вона прийшла!Якщо зараз ви думаєте що ви від нас за сто,двісті, шістсот кілометрів і до вас не докотиться...Не вірте самі собі - докотиться!Все тільки починається!Мобілізуйтесь! Допомагайте ЗСУ!!!Це єдині хто стоїть між нами і смертю!І не сподівайтеся, що ви домовитесь з окупантами. У мене для вас погана новина - не домовитесь!Перевірено окупацією.Що повинно статись в Україні, щоб ми знову стали єдиним бджолиним роєм?Тільки тоді ми зможемо все....

«Сьогодні ми поїли. Ми поїли, розумієте? Ми поїли!Як мало, виявляється, треба для щастя.Наприклад, витягнутий зі сміття пластиковий стаканчик. Куди можна набрати води із туалету. Ви знаєте, що склянка це цінність? Коли ти в шкарпетках на вулиці та хочеш пити. Стаканчик ти носиш із собою. Скарб.Або тарілка каші. З ложкою. 2/3 порції чоловікові, він втратив багато крові, третину собі. Це на день. Тарілка та ложечка – цінність. Але тарілка швидко ламається. Вона одноразова.Стілець у коридорі, на всіх протягах – це цінність. Тому що інший варіант – лава на вулиці. А ти тільки в шкарпетках. Але зі стаканчиком. Тому стілець – це трон.Три кілометри в гору після контузії - це корисно. Ходити це корисно. І треба. Там ловить дві палички зв'язку. Надіслати смс синові – це диво. А далі....А далі — велика машина інтернету. Закрутилася. Литва. Білорусь. Україна. Усе. Знаєте, вивезти лежачого хворого звичайною легковою «городами» туди, де є зв'язок і світло - це подвиг. Знайти для цього двох відважних дівчат - другий подвиг.Знаєте...Сьогодні ми поїли. Ми поїли, розумієте? Ми поїли!Мені принесли чоботи. Знаєте, це таке ж диво, як стаканчик зі смітника. Це – цінність. Це величезна величезна цінність.У мене є три пляшки води. Ну, було три. Одну віддала тим, кого доставлено зараз. Але дві пляшки води... Хіба таке буває?Ми маємо чай. У термосі.Я змогла вимити голову. 24 дні немита голова, опудало. Опудало зі стаканчиком у кишені. А поруч у кишені уламок з балки мого даху. І з моєї голови теж....якщо одного разу з вами почнуть розмову про цінності, розкажіть їм про пластиковий стаканчик зі сміття».(с) Наталя Спесівцева, жителька Маріуполя,24 березня 2022 року.Svitlana Samarska

Дебальцеве стало для нас школою, де ми навчилися виживати у вогні обстрілів, не панікувати, коли довкола стискається кільце.Звідси - наш перший досвід війни, виходу з оточення і біль втрат та поранень. Тоді, у 2015-му, нам здавалося, що це - велика війна.Оточення. Загиблі люди. Артилерія без пауз. Танки на прямих дистанціях. Вихід під вогнем.✒️«Обстріли не вщухали весь день – то стрілкові, то мінометні, а іноді було чути поодинокі танкові постріли і найстрашніше –розриви “градів”».У ніч з 17 на 18 лютого ми, міліціонери, проривалися з кільця разом із бійцями 128-ї окремої гірсько-штурмоваї бригади.✒️ «Ви з якого підрозділу? – … – Міліціонери. З райвідділу Дебальцевського. Нам наказали приєднатися до вас, 128-ї, а далі діяти згідно з наказами комбрига».✒️ «Хвилин через десять після того, як колона вирушила, почався потужний обстріл. Міни та снаряди падали поряд у балці. Довелося зупинитися – десь попереду влучили, й було видно, як займається полум’я. Обстріл ставав щільнішим. Усі, хто перебував у кузові, притиснулись до днища й один до одного – ніби це могло якось їх захистити від розпечених та гострих, мов бритва, уламків. Мозок відмовлявся підкорюватись, страх скував тіло – кожен розумів, що від нього нічого не залежить, що від смертельного металу прикриває навіть не земля, а хисткий борт з накинутими бронежилетами».✒️«Вийшли не всі – багатьох хлопців наздогнали куля або уламок, і їхні тіла залишились у полях, балках, лісосмугах, у понівеченій техніці, поки їх не позбирали похоронні команди. Багато поранених з обмороженими руками, ногами потрапило вросійський полон. Хтось ще декілька днів ішов, повз, стріляв, чекав на допомогу, їв та пив лише сніг, шукав очима основнийорієнтир – труби Світлодарської ТЕС… І дуже довго ще поля між Дебальцевим і Миронівським стоятимуть під чорним паром, бо обробляти їх небезпечно».Справжня війна почалася через 7 років. Повномасштабна. І те, що у 2015-му здавалося межею, виявилося лише передмовою, яка розвинулась в сюжет у лютому 2022-го.В оточеному Маріуполі Дебальцеве стало і тригером, і уроком, що допоміг нам вистояти. Сьогодні, 11 років потому, ми розуміємо: Дебальцеве — це не поразка.Це досвід, писаний кров’ю невинних жертв російської агресії, загиблих побратимів і зовсім невідомих нам бійців, з якими розділили пекло оточення.Світлий спогад про тих, хто не вийшов.Я - з тими, хто залишився в строю.Незабута реальність, імена міліціонерів, які стали до бою з окупаційною армією, і події - у моїй книзі «Некомбатанти» (Артем Кисько)

Київ! Будь ласка!30 січня 2026 року у п'ятницю об 11 годині в Верховному суді за адресою вул.Князів Острозьких, 8 (колишня вул.Московська) відбудеться дуже важливий суд: Порошенко проти зеленського.Будь-ласка, Небайдужі однодумці, підтримайте Петра Олексійовича в справедливий боротьбі проти зеленої наволочі.Суд заходиться в трьох-п'яти хвилинах ходьби від метро Арсенальна.*А пам'ятаєте мрії путіна - хто завгодно аби не Порошенко?А мрії найвеличнішого- подивитись в очі путіну?А розведення військ?А треба тільки перестати стріляти?Чому вони всі ці роки намагаються знищити Порошенко? Принизити, вимазати в лайно...Чому зараз хвилі хейта розміром з цунамі?Тому що Порошенко заважає їм знищити Україну.Тому що їм какая разніца в якій країні жити, аби було звідки красти і що красти! Щоб і онукам вистачило( пам'ятаєте?)Тому що вони мріяли здати нас за три дні , а не вийшло..Намагаються здати за чотири роки.Це ми плачемо за кожним загиблим...а їм це не цікаво..Це ми розуміємо що допомога Армії - надважливо..А їм важливі відкати на фортифікаційних спорудах не менше 40 відсотків Головне- їх хазяїн сказав- хто завгодно аби не Порошенко.Виконують.Для них все на часі#зеленапліснява#цинічніпокидьки

Прийміть неприємний факт: ця війна не має швидкого завершення. Принаймні не в межах нашого життя. Маховик Третьої світової - нового переділу світу, ресурсів і сфер впливу - вже запущений. Він методично буде стирати сотні тисяч життів, як військових, так і цивільних в день, тиждень, рік...Людство просто забуло жах війни. Друга світова завершилась понад 80 років тому й забрала, за різними оцінками, до 85 мільйонів життів. Сучасні лідери - Трамп, Сі, путін та більшість інших - не мають особистого бойового досвіду. Війна для них - це не окопи й смерть, а мапи, санкції та рейтинги. Коли війну не пережито тілом, її легше розпочати.Ілюзія, що демократи й ліберали здатні переконати диктаторів аргументами, хибна. Авторитарні режими визнають лише силу. Поки демократії вагаються, диктатури діють.Чи є сенс тікати з України в умовну Європу? Особисто я його не бачу. Європа може відкладати зіткнення, але не здатна його уникнути. Безпечних місць у системному конфлікті не існує.Світ уже не повернеться до «як було». Старі правила зруйновані, гарантії знецінені, стабільність стала винятком.Висновок: це не час для ілюзій. Це час витримки. Історія циклічна і жорстка - слабких вона не шкодує.(С)Олександр Морозов

ПРОШУ РЕПОСТІВ!!!Йому залишалося жити декілька днів. Настільки виснажений ,зневоднений ,що вже не міг ходити. Він з останніх сил повз до моря ,щоб напитися солоної води .Люди відпочивали ,ніхто не звертав уваги на великого пса ,з ротом і вухами ,повними гною, крові ,піску. Тільки одна жіночка з Херсону забила тривогу ,дала води,трохи промила вуха ,написала про нього в якусь міську групу. Так про нього дізналася Анна ,терміново ввечері відвезла в клініку. Не дивно ,що після всього ,що песик пережив ,він проявляв агресію. В кого боліли вуха ,той знає який це пекельний біль. А тут ще й механічна грижа ,пухлина ,шкіра без шерсті ,обпечена сонцем . Багато років він терпів цей біль . В клініці вперше відчув людське ставлення ,довірився ,навіть обрав собі "хазяйку" серед персоналу ,чекав на неї ,радів ,став привітним. Знайти йому дім не вдалося , тільки вол'єр в притулку😔. Він сприйняв це як нову зраду. Немає своєї людини ,лай десятків собак ,вигул декілька хвилин на майданчику. В вол'єрі згортається калачиком і лежить,байдужій до всіх і вся.. 😪 Будь ласочка ,люди ,благаємо ,прийміть на доживання на приватній території !🙏 Кормом забезпечимо ,розглянемо варіант з розумною помісячною оплатою. Головне ,щоб ви прониклися його нещасною долею ,порозумілися з ним. Можна попрацювати з кінологом (оплатимо). Бажано Одеська обл. ,розглянемо інші обл. Шторм ,38 кг ,7-8 років,кастрований,прооперований ,ускладнень післяопераційних немає . Дуже просимо про репости в різні групи ,може знайдеться одна людина або родина ,яка згодиться забрати велетня !🙏 Він розквітне в гарних умовах ,стане для вас найвіданішим другом і охороною. т.0983280079 , 0689134941У мене серце крається

Наболіле...Про території...Знаєте...ми трохи "потренувались" , у 2014 на Донбасі, після вторгнення і до сих пір- з іншими областями..Ми на своїй шкурі відчули "турботу" о біженцях від влади.. і , як мінімум, роздратування від тих, до кого ми посміли "понаїхати"..Про максимум - промовчу.А як це - народитися, жити, народжувати діток, саджати садочок і квіти, брати до себе в дім котиків і собачок...дружити з сусідами, або навпаки.Жити життя.Так, війна, але жити своє життя!І , раптом, ти повинен все кинути без надії повернутись???А ви собі просто уявіть - ви готові до такого повороту долі?У нас в Херсоні зараз трагедія - люди, розуміючи що можуть кожну хвилину загинути, виїжджають з Острова, а потім повертаються ...додому...бо там все їхнє життя...У нас ті, хто виїхав з окупації, намагаються оселитись поближче до кордону з ТОТ в надії що звільнять їхні домівки..Чесно? Я з жахом уявляю що може статись в понеділок в овальному кабінеті, якщо той, кого я не обирала, поїде туди сам, без дорослих ...Єдині, хто жодного разу ще не схибив і на кого можна 200 відсотків покладати надію , це наші Боги ЗСУ.Допомагаємо.У кожного з нас є свій "вишневий садочок"...ми не повинні його втратити.