РЕР не кричить в ефір. Він мовчки рятує життя.Останнім часом про мобільний РЕР говорять багато. Але дивує, скільки людей коментують тему, не розуміючи навіть базових принципів його роботи.Радіоелектронна розвідка (РЕР) — це не засіб придушення. Це не РЕБ. Її головне завдання — слухати, а не говорити.Пасивний комплекс РЕР не випромінює радіосигналів. Він не «світиться» в ефірі, не видає себе передавачем і не працює як радіостанція. Його завдання — виявляти сигнали противника, аналізувати їх і завчасно попереджати військових про небезпеку.Саме тому якісний мобільний РЕР є одним із найважливіших засобів виживання на сучасному полі бою, де FPV-дрони стали щоденною загрозою.Війна вже давно перейшла в епоху електроніки. Перемагає не лише той, хто має більше дронів, а й той, хто першим почує ворога.Сучасний РЕР — це додаткові секунди для укриття, шанс змінити позицію, зберегти техніку і найголовніше — врятувати життя військових.Коли держава, виробники, волонтери й військові говорять про розвиток таких систем, це не про «модний гаджет». Це про технологію, яка працює тихо, але її результат вимірюється не лайками, а кількістю людей, які повернулися живими.На війні мовчання іноді звучить голосніше за будь-які постріли. Саме таким мовчанням і є пасивний РЕР.Слава Україні !Слава нації !З повагою UA_DRONhttps://t.me/Kherson_DRON
З коментів:"Найбільший страх, який особисто мене охоплює, це страх від того, що держава захоплена воровкуватими, жорстокими неукраїнцями, як мені здається.Після останнього рішення Верховного Суду приходить думка, що суду в країні немає.Немає суду,- немає держави.Чомусь сотні тисяч чоловіків і жінок від початку війни без "відкритого конкурсу", без рішення "Вищої кваліфікаційної комісії...", без "рекомендацій Громадської ради доброчесності...", без "подання Вищої ради правосуддя", без безпрецедентних гарантій захисту, без захмарних зарплат, без пожиттєвого призначення, інколи навіть не встигли скласти присягу, але без зволікань стали на смерть до захисту своєї Батьківщини, народу і своєї Держави.З іншого боку Держава в особі суддів Верховного Суду, які під присягою, з мегапотужним захистом, з захмарними зарплатами, з пожиттєвим призначенням на посади злякалась стати на захист верховенства права, того, для чого вони і призначені в Державі.Вони злякались якогось-чийогось міфічного "тиску" на себе любимих.Тому ми побачили цю фантастичну ухвалу у справі Порошенка проти Зеленського.Це мегапотужний демотиватор для громадян.Рашиські спецслужби нервово курять з заздрістю що нездатні проводити диверсії такої сили проти морально психологічного стану народу нашої країни.Особисто я в шоковому стані.Якщо у Верховному Суді не знайти справедливості, то де її ще шукати?В іншій країні, в ЄСПЛ?Роками, чи десятиліттями?Далі я зупиняюся в своїх запитаннях...Вони ще жахливіші.Але, як сказав один хороший чоловік:"...відчай то великий гріх, а ми з вами не грішники..."Тому, подолаємо всіх наших ворогів.Не знаю як, але це єдиний шлях вижити."
📢 Громада визначила пам’ятні дати героїчного спротиву Херсона.У період з 4 травня по 3 червня на офіційному сайті Херсонської МВА та її виконавчих органів тривали консультації з громадськістю щодо встановлення пам’ятних дат, пов’язаних із героїчним спротивом херсонців російським окупантам під час повномасштабного вторгнення рф в Україну.👉 За результатами обговорення більшість учасників підтримала пропозицію щорічно відзначати на території громади такі пам’ятні дати:🇺🇦 1 березня - День вшанування пам’яті загиблих оборонців Херсона;🇺🇦 5 березня - День спротиву російським окупантам;🇺🇦 11 листопада - День звільнення Херсона — міста-героя України.Ці дати є символом шани до тих, хто став на захист Херсона в найтяжчі дні його історії, хто, ризикуючи власним життям, чинив спротив російським окупантам і своїми вчинками засвідчив силу та незламність українського духу.Вони покликані зберегти пам’ять про героїв і події, які змінили історію нашого міста, та передати її майбутнім поколінням як нагадування про ціну свободи, незалежності та права жити на рідній землі під українським прапором.Дякуємо кожному та кожній, хто долучився до обговорення і висловив свою позицію. Спільними зусиллями зберігаємо пам’ять про Героїв, які віддали свої життя за Україну.
«Караван»Караван, як і досі – уперто і важко іде.Брешуть пси безпорадно – втім, як брешуть завжди.Хтось пильнує навколо, а хтось по стежці веде,Хтось розносить для решти, як звістку щасливу - води.Бо в пустелі не варто чекати - ні Божої ласки, ні злив,Що з собою несеш – те твоє. Про що особисто подбав.Ще й но зволь напувати всіх тих, хто втомився і сівПри дорозі безжурно, та щойно чомусь зажадав.П’ють, а потім питають – «куди і навіщо це ви»?«За свободою» - кажеш. – «Жага щоб не вбила вас всіх».Зморщать лоба, здивовано вичавлять – «О? Ти диви?»А у спину вже, кинуть «Ну-ну!» скрізь приглушений сміх.І трясе тебе далі, мов жариш шляхом гопака,Із веселощів – засідки, смерчі, і щільні бої.Ти сидиш між горбів. Не верблюда. Це доля така.Власно, йде караван, щоб розгладити трохи її.Після мінних полів, що розсипали щедро чужі,Прийде черга своїх, що майстерно розставлено скрізь.Крок за кроком. Повільно. Набридне – біжи.Не жалійся. Пустеля і люди байдужі до сліз.Як же іноді хочеться кинути все і лягти.Щоб насипало зверху, як спокій, піщаний бархан…Дідька лисого! Бо якщо взявся тягти,Підеш навіть мерцем, щоб дійшов до мети караван.Ось і знайдено вихід з пустелі до жирних ланів,Караван, наче ніж, прорубав до свободи вікно.Розвертайся. Вертайся. Ти ж начебто так і хотів,Щоб дорогу для інших пробити крізь кров і лайно?Щоб дорога як килим. Без болю і страху щоб йшли,Безтурботні, без крові, із повним запасом води.Що там той караван? Хтось згадає можливо - «були…»Головне, ми нарешті доставили решту сюди.Най так буде. А поки пісок на зубах,Біль бадьорий від всіх нашвидку перев'язаних ран.І надія. Допоки не втрачений шлях,І допоки пустелею йде хоч один караван.Гліб Бабіч, 2022
Винесу окремим постом цей коментар.І скажу свою думку.Ми - люди! І вимагаємо поваги !До всіх нас!Тим більше за загиблих!"Після цих подій виникає дуже багато питань, а ще більше нецензурних слів!!!Один з епізодів, так званої "евакуації" тіла, відбувався на моїх очах!До журналістів у мене немає питань, тому що, коли мати відмовилась надавати коментарі і заборонила знімати, то вони більше не намагалися потрапити до квартири.Шок і обурення були після того як з'явилися "волонтери"!З самого початку прибуття "бригади порятунку", за яким спостерігали працівники, які закривали вікна, сусіди, у всіх виникло питання - що це було? Крики, шум, ажіотаж! Але при цьому - біжимо, коментуємо, знімаємо і на " адреналіні" забігаємо на місце трагедії!Не можу навіть сказати точно яка їх кількість зайшли до квартири з телефонами та ввімкнутими камерами! Була заборона на зйомку в присутності свідків! Але вже через кілька годин світлини розлетілися по всіх соціальних мережах! Після від'їзду "бригади" вже матері загиблого необхідна була допомога! Olga Chernyshova Викликала швидку, психолога та волонтерів, організувала прибирання в квартирі.Вже після евакуації знову прийшла поліція з питаннями: куди подівся труп, хто його забрав, де документи та чи була фіксація медиків??? Тому що вони знають процедуру і були здивовані таким фактом евакуації! Швидкі приїжджали на виклики, забирали поранених, надавали допомогу. Поліція, волонтери , які надавали першу допомогу пораненим та комунальні служби працювали без "феєрверків" та галасу на тій самій локації!Тоді виникає питання - для чого? .." Щоб світ не забував про Херсон"? В такий спосіб, ви серйозно???" (с)
Херсон сьогодні.Довгочит мабуть буде.***Про дрони.На жаль цей напрямок розвивається, бо така сучасна війна.І якщо рік тому дрони на оптоволоконі це була дивина, то зараз їх в рази більше.Вони не мають радіосигналів.На них не діють РЕБ.Вони вбивають.****Сітки .Не панацея від таких дронів.Взагалі.От півгодини тому три штуки залетіли під сітку і полетіли вздовж вулиці.За 10 хвилин - одну машину спалили, другу сильно пошкодили.Третій дрон не спрацював і слава богу.*Паралельна реальність.Наші очільники засідають і розповідають про: десятки дронів які сітки зупинили..(а потім , на наступному засіданні про три тисячі дронових атак)150 км затягнутих сітками (мене беруть сумніви...)І буде ще ( вірю)Але! наприклад .Молнія сітку прошиває аж бігом...а цих молній зараз - пачками!***Шо робити?Спілкування з експертами видає наступну картину.Окрім дробовика єдиний засіб захисту - сіткомет.Штука вартісна але- треба щоб була у мобільних бригад, ДСНС, швидкої, поліції.У кого є досвід застосування - поділіться будь ласка.****Мобільні групи!Навчені!Оснащені !Багато!І так, можливо в них будуть і жінки!А я б хотіла бачити такі групи і з поліціянтів!(це якщо скажете що немає людей)**Реальність.Прийнято рішення що на Великдень! В комендантську годину! Не проводити службу і не святити паски.А в не комендантську- скупчуйтесь? Хто вас ,люди, рахує?(матюки)***Сафарі на людей продовжується.Потрібен захист А не картинка для Києва.#вкурвило#задовбали_фахівціПоки писала ще один скид
Думки мої...тихі..Україна...В часи сильних потрясінь ми стаємо як бджолиний вулик...нам страшно, ми ,раптом, розуміємо що разом ми зможемо зробити більше і побороти навіть великого ворога...А потім нас попускає... чомусь І тільки самі завзяті бджолять і бджолять..і волають- допомагайте!!! Я бачу як втомились військові - просити і танцювати танці з бубномЯ знаю що в деяких містах немає кому плести сітки...От раніше плели, а зараз втомились... чомусь А в деяких містах волонтерам... пропонують виїхати з місця в якому вони знаходяться з 2014, бо там буде знаходитись інші хтось...А шо таке? Немодно стало? Не в тренді? Треба вже якось посередині зійтись і забути про війну?Я спробую.Знову спробую.Донести .Війна в кожному домі є!Якщо вам про це не сказали в марафоні це не означає, що її не існує!Коли ми в 2019 казали що буде війна тут, в Херсоні ,на нас дивились,як на придурків .А вона прийшла!Якщо зараз ви думаєте що ви від нас за сто,двісті, шістсот кілометрів і до вас не докотиться...Не вірте самі собі - докотиться!Все тільки починається!Мобілізуйтесь! Допомагайте ЗСУ!!!Це єдині хто стоїть між нами і смертю!І не сподівайтеся, що ви домовитесь з окупантами. У мене для вас погана новина - не домовитесь!Перевірено окупацією.Що повинно статись в Україні, щоб ми знову стали єдиним бджолиним роєм?Тільки тоді ми зможемо все....
«Сьогодні ми поїли. Ми поїли, розумієте? Ми поїли!Як мало, виявляється, треба для щастя.Наприклад, витягнутий зі сміття пластиковий стаканчик. Куди можна набрати води із туалету. Ви знаєте, що склянка це цінність? Коли ти в шкарпетках на вулиці та хочеш пити. Стаканчик ти носиш із собою. Скарб.Або тарілка каші. З ложкою. 2/3 порції чоловікові, він втратив багато крові, третину собі. Це на день. Тарілка та ложечка – цінність. Але тарілка швидко ламається. Вона одноразова.Стілець у коридорі, на всіх протягах – це цінність. Тому що інший варіант – лава на вулиці. А ти тільки в шкарпетках. Але зі стаканчиком. Тому стілець – це трон.Три кілометри в гору після контузії - це корисно. Ходити це корисно. І треба. Там ловить дві палички зв'язку. Надіслати смс синові – це диво. А далі....А далі — велика машина інтернету. Закрутилася. Литва. Білорусь. Україна. Усе. Знаєте, вивезти лежачого хворого звичайною легковою «городами» туди, де є зв'язок і світло - це подвиг. Знайти для цього двох відважних дівчат - другий подвиг.Знаєте...Сьогодні ми поїли. Ми поїли, розумієте? Ми поїли!Мені принесли чоботи. Знаєте, це таке ж диво, як стаканчик зі смітника. Це – цінність. Це величезна величезна цінність.У мене є три пляшки води. Ну, було три. Одну віддала тим, кого доставлено зараз. Але дві пляшки води... Хіба таке буває?Ми маємо чай. У термосі.Я змогла вимити голову. 24 дні немита голова, опудало. Опудало зі стаканчиком у кишені. А поруч у кишені уламок з балки мого даху. І з моєї голови теж....якщо одного разу з вами почнуть розмову про цінності, розкажіть їм про пластиковий стаканчик зі сміття».(с) Наталя Спесівцева, жителька Маріуполя,24 березня 2022 року.Svitlana Samarska
Дебальцеве стало для нас школою, де ми навчилися виживати у вогні обстрілів, не панікувати, коли довкола стискається кільце.Звідси - наш перший досвід війни, виходу з оточення і біль втрат та поранень. Тоді, у 2015-му, нам здавалося, що це - велика війна.Оточення. Загиблі люди. Артилерія без пауз. Танки на прямих дистанціях. Вихід під вогнем.✒️«Обстріли не вщухали весь день – то стрілкові, то мінометні, а іноді було чути поодинокі танкові постріли і найстрашніше –розриви “градів”».У ніч з 17 на 18 лютого ми, міліціонери, проривалися з кільця разом із бійцями 128-ї окремої гірсько-штурмоваї бригади.✒️ «Ви з якого підрозділу? – … – Міліціонери. З райвідділу Дебальцевського. Нам наказали приєднатися до вас, 128-ї, а далі діяти згідно з наказами комбрига».✒️ «Хвилин через десять після того, як колона вирушила, почався потужний обстріл. Міни та снаряди падали поряд у балці. Довелося зупинитися – десь попереду влучили, й було видно, як займається полум’я. Обстріл ставав щільнішим. Усі, хто перебував у кузові, притиснулись до днища й один до одного – ніби це могло якось їх захистити від розпечених та гострих, мов бритва, уламків. Мозок відмовлявся підкорюватись, страх скував тіло – кожен розумів, що від нього нічого не залежить, що від смертельного металу прикриває навіть не земля, а хисткий борт з накинутими бронежилетами».✒️«Вийшли не всі – багатьох хлопців наздогнали куля або уламок, і їхні тіла залишились у полях, балках, лісосмугах, у понівеченій техніці, поки їх не позбирали похоронні команди. Багато поранених з обмороженими руками, ногами потрапило вросійський полон. Хтось ще декілька днів ішов, повз, стріляв, чекав на допомогу, їв та пив лише сніг, шукав очима основнийорієнтир – труби Світлодарської ТЕС… І дуже довго ще поля між Дебальцевим і Миронівським стоятимуть під чорним паром, бо обробляти їх небезпечно».Справжня війна почалася через 7 років. Повномасштабна. І те, що у 2015-му здавалося межею, виявилося лише передмовою, яка розвинулась в сюжет у лютому 2022-го.В оточеному Маріуполі Дебальцеве стало і тригером, і уроком, що допоміг нам вистояти. Сьогодні, 11 років потому, ми розуміємо: Дебальцеве — це не поразка.Це досвід, писаний кров’ю невинних жертв російської агресії, загиблих побратимів і зовсім невідомих нам бійців, з якими розділили пекло оточення.Світлий спогад про тих, хто не вийшов.Я - з тими, хто залишився в строю.Незабута реальність, імена міліціонерів, які стали до бою з окупаційною армією, і події - у моїй книзі «Некомбатанти» (Артем Кисько)
Київ! Будь ласка!30 січня 2026 року у п'ятницю об 11 годині в Верховному суді за адресою вул.Князів Острозьких, 8 (колишня вул.Московська) відбудеться дуже важливий суд: Порошенко проти зеленського.Будь-ласка, Небайдужі однодумці, підтримайте Петра Олексійовича в справедливий боротьбі проти зеленої наволочі.Суд заходиться в трьох-п'яти хвилинах ходьби від метро Арсенальна.*А пам'ятаєте мрії путіна - хто завгодно аби не Порошенко?А мрії найвеличнішого- подивитись в очі путіну?А розведення військ?А треба тільки перестати стріляти?Чому вони всі ці роки намагаються знищити Порошенко? Принизити, вимазати в лайно...Чому зараз хвилі хейта розміром з цунамі?Тому що Порошенко заважає їм знищити Україну.Тому що їм какая разніца в якій країні жити, аби було звідки красти і що красти! Щоб і онукам вистачило( пам'ятаєте?)Тому що вони мріяли здати нас за три дні , а не вийшло..Намагаються здати за чотири роки.Це ми плачемо за кожним загиблим...а їм це не цікаво..Це ми розуміємо що допомога Армії - надважливо..А їм важливі відкати на фортифікаційних спорудах не менше 40 відсотків Головне- їх хазяїн сказав- хто завгодно аби не Порошенко.Виконують.Для них все на часі#зеленапліснява#цинічніпокидьки
TGLIST.COM.UA
