Думки мої...тихі.. Україна... В часи сильних потрясінь ми стаємо як бджолиний вулик...нам страшно, ми ,раптом, розуміємо що разом ми зможемо зробити більше і побороти навіть великого ворога... А потім нас попускає... чомусь І тільки самі завзяті бджолять і бджолять..і волають- допомагайте!!! Я бачу як втомились військові - просити і танцювати танці з бубномЯ знаю що в деяких містах немає кому плести сітки... От раніше плели, а зараз втомились... чомусь А в деяких містах волонтерам... пропонують виїхати з місця в якому вони знаходяться з 2014, бо там буде знаходитись інші хтось... А шо таке? Немодно стало? Не в тренді? Треба вже якось посередині зійтись і забути про війну? Я спробую. Знову спробую. Донести . Війна в кожному домі є! Якщо вам про це не сказали в марафоні це не означає, що її не існує! Коли ми в 2019 казали що буде війна тут, в Херсоні ,на нас дивились,як на придурків . А вона прийшла! Якщо зараз ви думаєте що ви від нас за сто,двісті, шістсот кілометрів і до вас не докотиться... Не вірте самі собі - докотиться! Все тільки починається! Мобілізуйтесь! Допомагайте ЗСУ!!! Це єдині хто стоїть між нами і смертю! І не сподівайтеся, що ви домовитесь з окупантами. У мене для вас погана новина - не домовитесь! Перевірено окупацією. Що повинно статись в Україні, щоб ми знову стали єдиним бджолиним роєм? Тільки тоді ми зможемо все....