«Сьогодні ми поїли. Ми поїли, розумієте? Ми поїли!Як мало, виявляється, треба для щастя.Наприклад, витягнутий зі сміття пластиковий стаканчик. Куди можна набрати води із туалету. Ви знаєте, що склянка це цінність? Коли ти в шкарпетках на вулиці та хочеш пити. Стаканчик ти носиш із собою. Скарб.Або тарілка каші. З ложкою. 2/3 порції чоловікові, він втратив багато крові, третину собі. Це на день. Тарілка та ложечка – цінність. Але тарілка швидко ламається. Вона одноразова.Стілець у коридорі, на всіх протягах – це цінність. Тому що інший варіант – лава на вулиці. А ти тільки в шкарпетках. Але зі стаканчиком. Тому стілець – це трон.Три кілометри в гору після контузії - це корисно. Ходити це корисно. І треба. Там ловить дві палички зв'язку. Надіслати смс синові – це диво. А далі....А далі — велика машина інтернету. Закрутилася. Литва. Білорусь. Україна. Усе. Знаєте, вивезти лежачого хворого звичайною легковою «городами» туди, де є зв'язок і світло - це подвиг. Знайти для цього двох відважних дівчат - другий подвиг.Знаєте...Сьогодні ми поїли. Ми поїли, розумієте? Ми поїли!Мені принесли чоботи. Знаєте, це таке ж диво, як стаканчик зі смітника. Це – цінність. Це величезна величезна цінність.У мене є три пляшки води. Ну, було три. Одну віддала тим, кого доставлено зараз. Але дві пляшки води... Хіба таке буває?Ми маємо чай. У термосі.Я змогла вимити голову. 24 дні немита голова, опудало. Опудало зі стаканчиком у кишені. А поруч у кишені уламок з балки мого даху. І з моєї голови теж....якщо одного разу з вами почнуть розмову про цінності, розкажіть їм про пластиковий стаканчик зі сміття».(с) Наталя Спесівцева, жителька Маріуполя,24 березня 2022 року.Svitlana Samarska