«Сьогодні ми поїли. Ми поїли, розумієте? Ми поїли!Як мало, виявляється, треба для щастя.Наприклад, витягнутий зі сміття пластиковий стаканчик. Куди можна набрати води із туалету. Ви знаєте, що склянка це цінність? Коли ти в шкарпетках на вулиці та хочеш пити. Стаканчик ти носиш із собою. Скарб.Або тарілка каші. З ложкою. 2/3 порції чоловікові, він втратив багато крові, третину собі. Це на день. Тарілка та ложечка – цінність. Але тарілка швидко ламається. Вона одноразова.Стілець у коридорі, на всіх протягах – це цінність. Тому що інший варіант – лава на вулиці. А ти тільки в шкарпетках. Але зі стаканчиком. Тому стілець – це трон.Три кілометри в гору після контузії - це корисно. Ходити це корисно. І треба. Там ловить дві палички зв'язку. Надіслати смс синові – це диво. А далі....А далі — велика машина інтернету. Закрутилася. Литва. Білорусь. Україна. Усе. Знаєте, вивезти лежачого хворого звичайною легковою «городами» туди, де є зв'язок і світло - це подвиг. Знайти для цього двох відважних дівчат - другий подвиг.Знаєте...Сьогодні ми поїли. Ми поїли, розумієте? Ми поїли!Мені принесли чоботи. Знаєте, це таке ж диво, як стаканчик зі смітника. Це – цінність. Це величезна величезна цінність.У мене є три пляшки води. Ну, було три. Одну віддала тим, кого доставлено зараз. Але дві пляшки води... Хіба таке буває?Ми маємо чай. У термосі.Я змогла вимити голову. 24 дні немита голова, опудало. Опудало зі стаканчиком у кишені. А поруч у кишені уламок з балки мого даху. І з моєї голови теж....якщо одного разу з вами почнуть розмову про цінності, розкажіть їм про пластиковий стаканчик зі сміття».(с) Наталя Спесівцева, жителька Маріуполя,24 березня 2022 року.Svitlana Samarska
Дебальцеве стало для нас школою, де ми навчилися виживати у вогні обстрілів, не панікувати, коли довкола стискається кільце.Звідси - наш перший досвід війни, виходу з оточення і біль втрат та поранень. Тоді, у 2015-му, нам здавалося, що це - велика війна.Оточення. Загиблі люди. Артилерія без пауз. Танки на прямих дистанціях. Вихід під вогнем.✒️«Обстріли не вщухали весь день – то стрілкові, то мінометні, а іноді було чути поодинокі танкові постріли і найстрашніше –розриви “градів”».У ніч з 17 на 18 лютого ми, міліціонери, проривалися з кільця разом із бійцями 128-ї окремої гірсько-штурмоваї бригади.✒️ «Ви з якого підрозділу? – … – Міліціонери. З райвідділу Дебальцевського. Нам наказали приєднатися до вас, 128-ї, а далі діяти згідно з наказами комбрига».✒️ «Хвилин через десять після того, як колона вирушила, почався потужний обстріл. Міни та снаряди падали поряд у балці. Довелося зупинитися – десь попереду влучили, й було видно, як займається полум’я. Обстріл ставав щільнішим. Усі, хто перебував у кузові, притиснулись до днища й один до одного – ніби це могло якось їх захистити від розпечених та гострих, мов бритва, уламків. Мозок відмовлявся підкорюватись, страх скував тіло – кожен розумів, що від нього нічого не залежить, що від смертельного металу прикриває навіть не земля, а хисткий борт з накинутими бронежилетами».✒️«Вийшли не всі – багатьох хлопців наздогнали куля або уламок, і їхні тіла залишились у полях, балках, лісосмугах, у понівеченій техніці, поки їх не позбирали похоронні команди. Багато поранених з обмороженими руками, ногами потрапило вросійський полон. Хтось ще декілька днів ішов, повз, стріляв, чекав на допомогу, їв та пив лише сніг, шукав очима основнийорієнтир – труби Світлодарської ТЕС… І дуже довго ще поля між Дебальцевим і Миронівським стоятимуть під чорним паром, бо обробляти їх небезпечно».Справжня війна почалася через 7 років. Повномасштабна. І те, що у 2015-му здавалося межею, виявилося лише передмовою, яка розвинулась в сюжет у лютому 2022-го.В оточеному Маріуполі Дебальцеве стало і тригером, і уроком, що допоміг нам вистояти. Сьогодні, 11 років потому, ми розуміємо: Дебальцеве — це не поразка.Це досвід, писаний кров’ю невинних жертв російської агресії, загиблих побратимів і зовсім невідомих нам бійців, з якими розділили пекло оточення.Світлий спогад про тих, хто не вийшов.Я - з тими, хто залишився в строю.Незабута реальність, імена міліціонерів, які стали до бою з окупаційною армією, і події - у моїй книзі «Некомбатанти» (Артем Кисько)
Київ! Будь ласка!30 січня 2026 року у п'ятницю об 11 годині в Верховному суді за адресою вул.Князів Острозьких, 8 (колишня вул.Московська) відбудеться дуже важливий суд: Порошенко проти зеленського.Будь-ласка, Небайдужі однодумці, підтримайте Петра Олексійовича в справедливий боротьбі проти зеленої наволочі.Суд заходиться в трьох-п'яти хвилинах ходьби від метро Арсенальна.*А пам'ятаєте мрії путіна - хто завгодно аби не Порошенко?А мрії найвеличнішого- подивитись в очі путіну?А розведення військ?А треба тільки перестати стріляти?Чому вони всі ці роки намагаються знищити Порошенко? Принизити, вимазати в лайно...Чому зараз хвилі хейта розміром з цунамі?Тому що Порошенко заважає їм знищити Україну.Тому що їм какая разніца в якій країні жити, аби було звідки красти і що красти! Щоб і онукам вистачило( пам'ятаєте?)Тому що вони мріяли здати нас за три дні , а не вийшло..Намагаються здати за чотири роки.Це ми плачемо за кожним загиблим...а їм це не цікаво..Це ми розуміємо що допомога Армії - надважливо..А їм важливі відкати на фортифікаційних спорудах не менше 40 відсотків Головне- їх хазяїн сказав- хто завгодно аби не Порошенко.Виконують.Для них все на часі#зеленапліснява#цинічніпокидьки
Прийміть неприємний факт: ця війна не має швидкого завершення. Принаймні не в межах нашого життя. Маховик Третьої світової - нового переділу світу, ресурсів і сфер впливу - вже запущений. Він методично буде стирати сотні тисяч життів, як військових, так і цивільних в день, тиждень, рік...Людство просто забуло жах війни. Друга світова завершилась понад 80 років тому й забрала, за різними оцінками, до 85 мільйонів життів. Сучасні лідери - Трамп, Сі, путін та більшість інших - не мають особистого бойового досвіду. Війна для них - це не окопи й смерть, а мапи, санкції та рейтинги. Коли війну не пережито тілом, її легше розпочати.Ілюзія, що демократи й ліберали здатні переконати диктаторів аргументами, хибна. Авторитарні режими визнають лише силу. Поки демократії вагаються, диктатури діють.Чи є сенс тікати з України в умовну Європу? Особисто я його не бачу. Європа може відкладати зіткнення, але не здатна його уникнути. Безпечних місць у системному конфлікті не існує.Світ уже не повернеться до «як було». Старі правила зруйновані, гарантії знецінені, стабільність стала винятком.Висновок: це не час для ілюзій. Це час витримки. Історія циклічна і жорстка - слабких вона не шкодує.(С)Олександр Морозов
ПРОШУ РЕПОСТІВ!!!Йому залишалося жити декілька днів. Настільки виснажений ,зневоднений ,що вже не міг ходити. Він з останніх сил повз до моря ,щоб напитися солоної води .Люди відпочивали ,ніхто не звертав уваги на великого пса ,з ротом і вухами ,повними гною, крові ,піску. Тільки одна жіночка з Херсону забила тривогу ,дала води,трохи промила вуха ,написала про нього в якусь міську групу. Так про нього дізналася Анна ,терміново ввечері відвезла в клініку. Не дивно ,що після всього ,що песик пережив ,він проявляв агресію. В кого боліли вуха ,той знає який це пекельний біль. А тут ще й механічна грижа ,пухлина ,шкіра без шерсті ,обпечена сонцем . Багато років він терпів цей біль . В клініці вперше відчув людське ставлення ,довірився ,навіть обрав собі "хазяйку" серед персоналу ,чекав на неї ,радів ,став привітним. Знайти йому дім не вдалося , тільки вол'єр в притулку😔. Він сприйняв це як нову зраду. Немає своєї людини ,лай десятків собак ,вигул декілька хвилин на майданчику. В вол'єрі згортається калачиком і лежить,байдужій до всіх і вся.. 😪 Будь ласочка ,люди ,благаємо ,прийміть на доживання на приватній території !🙏 Кормом забезпечимо ,розглянемо варіант з розумною помісячною оплатою. Головне ,щоб ви прониклися його нещасною долею ,порозумілися з ним. Можна попрацювати з кінологом (оплатимо). Бажано Одеська обл. ,розглянемо інші обл. Шторм ,38 кг ,7-8 років,кастрований,прооперований ,ускладнень післяопераційних немає . Дуже просимо про репости в різні групи ,може знайдеться одна людина або родина ,яка згодиться забрати велетня !🙏 Він розквітне в гарних умовах ,стане для вас найвіданішим другом і охороною. т.0983280079 , 0689134941У мене серце крається
Наболіле...Про території...Знаєте...ми трохи "потренувались" , у 2014 на Донбасі, після вторгнення і до сих пір- з іншими областями..Ми на своїй шкурі відчули "турботу" о біженцях від влади.. і , як мінімум, роздратування від тих, до кого ми посміли "понаїхати"..Про максимум - промовчу.А як це - народитися, жити, народжувати діток, саджати садочок і квіти, брати до себе в дім котиків і собачок...дружити з сусідами, або навпаки.Жити життя.Так, війна, але жити своє життя!І , раптом, ти повинен все кинути без надії повернутись???А ви собі просто уявіть - ви готові до такого повороту долі?У нас в Херсоні зараз трагедія - люди, розуміючи що можуть кожну хвилину загинути, виїжджають з Острова, а потім повертаються ...додому...бо там все їхнє життя...У нас ті, хто виїхав з окупації, намагаються оселитись поближче до кордону з ТОТ в надії що звільнять їхні домівки..Чесно? Я з жахом уявляю що може статись в понеділок в овальному кабінеті, якщо той, кого я не обирала, поїде туди сам, без дорослих ...Єдині, хто жодного разу ще не схибив і на кого можна 200 відсотків покладати надію , це наші Боги ЗСУ.Допомагаємо.У кожного з нас є свій "вишневий садочок"...ми не повинні його втратити.
Спогади...чотири роки тому до нас приїжджала Тамара Горіха Зерня з презентацією своєї книжки"Принцип втручання" і написала про херсонців наступне:"Отже, Херсон.Що я можу сказати про місто, у якому немає моря, але все одно пахне морем? Ось так виходиш із нічного потяга, робиш перший вдих і розумієш, що ти на морі. Хоч нема там ніякого моря.А люди є. Є Оксана з Женьою і тисячею котів. Є хлопець Антон, який фотографував усю презентацію, а потім підійшов і окремо попросив - а можна я ще сфотографую вашого таракана? Можна, звичайно.Є великий прапор три на шість, який вони щовихідних натягують на набережній і плетуть сітки. І колонка з українською музикою, бо без музики не сплетеш ніяку сітку. І Людмила, вихователька у дитячому садку, яка робить їм ці пісенні підбірки.Дівчата з мовних курсів, які ходять туди вчити українську мову, і треба бачити, як вправно і радісно вони нею говорять. Трошки навпомацки, трошки припадаючи, але як же гарно і природньо.Або пані, з якою ми говорили про городи. Я про свій на Сумщині, вона про свій у плавнях. "Скажіть, вам правда це цікаво?" Та боже ж мій, як це може бути не цікаво?Вони тримаються один за одного, як матроси за рятувальне коло. Вони тримаються за Україну міцно, до побілілих пальців. У кожного з них є контакти людей, які у разі чого зможуть прийняти у Києві чи Львові.Щоб у разі чого відвезти дітей і повернутися у свою прикордонну область.Моя хата з краю - першим ворога зустрічаю."Ми залишились.І мріємо про часи коли ми знову будемо жити в нашому ,трішки провінціальному, але такому войовничому і нескореному, і вже мирному Херсоні.А Тамара Горіха Зерня приїде до нас на презентацію своєї нової книжки.Разом з головною Білкою країни Ірина Білоцерковська Бо це вже традиція!
Якщо Україна перестане існувати, то в свідоцтві про смерть, в графі "причина" напишуть всього два слова:"Втомлені та сліпі."Вище броні і нижче шоломуСмерть прилетіла, курва.Хлопчику, завтра поїдеш до мами -Ти вже своє зробив.Бачиш, вони втомилися вдомаЖити в режимі "турбо".Позакривали вікна і брами,Щоб ти їх не журив.Файна машина під колір шипшиниМає важливі справи.Твій обережний останній автобусРіже, немов таксі.Справи блошині штурмують вершини -Кожний бо має право.Ставлять тавро тобі замість жалоби – «Був не такий, як всі».Втомлені та сліпі.Втомлені, бо сліпі.Втомлені, зломлені, просто озлоблені,Ходять, ховають очі.Розпач і тугу ганяють по колу,Начебто вітер пил.Вип'ють своє вино, скажуть - пороблено,Скажуть, що вже не хочуть.Скажуть, що це їм не по приколу,Тобто - бракує сил.З бордів повії дарують надії,В телику - бруд і блазні.Втомлені люди тягають у нориГроші та ніштяки.Заткнуті вуха, опущені вії -Вперті і непролазніГоре в байдужості тоне як в морі,Бо вже давно такі.Втомлені та сліпі.Втомлені, бо сліпі.Вище броні і нижче шолому -Спільне ти взяв на себе.Просто вони проспали цей постріл,Нібито не по них.Сходячи в небо, пробачиш їх втому,Бо все зробив, як треба.Янголом зверху прикриєш всіх поспіль – Втомлених та сліпих.Втомлені та сліпі.Втомлені, бо сліпі.Гліб БабічЛипень 2019
TGLIST.COM.UA
