Шалена бджілка Погомій Оксана

Прийміть неприємний факт: ця війна не має швидкого завершення. Принаймні не в межах нашого життя. Маховик Третьої світової - нового переділу світу, ресурсів і сфер впливу - вже запущений. Він методично буде стирати сотні тисяч життів, як військових, так і цивільних в день, тиждень, рік...Людство просто забуло жах війни. Друга світова завершилась понад 80 років тому й забрала, за різними оцінками, до 85 мільйонів життів. Сучасні лідери - Трамп, Сі, путін та більшість інших - не мають особистого бойового досвіду. Війна для них - це не окопи й смерть, а мапи, санкції та рейтинги. Коли війну не пережито тілом, її легше розпочати.Ілюзія, що демократи й ліберали здатні переконати диктаторів аргументами, хибна. Авторитарні режими визнають лише силу. Поки демократії вагаються, диктатури діють.Чи є сенс тікати з України в умовну Європу? Особисто я його не бачу. Європа може відкладати зіткнення, але не здатна його уникнути. Безпечних місць у системному конфлікті не існує.Світ уже не повернеться до «як було». Старі правила зруйновані, гарантії знецінені, стабільність стала винятком.Висновок: це не час для ілюзій. Це час витримки. Історія циклічна і жорстка - слабких вона не шкодує.(С)Олександр Морозов

ПРОШУ РЕПОСТІВ!!!Йому залишалося жити декілька днів. Настільки виснажений ,зневоднений ,що вже не міг ходити. Він з останніх сил повз до моря ,щоб напитися солоної води .Люди відпочивали ,ніхто не звертав уваги на великого пса ,з ротом і вухами ,повними гною, крові ,піску. Тільки одна жіночка з Херсону забила тривогу ,дала води,трохи промила вуха ,написала про нього в якусь міську групу. Так про нього дізналася Анна ,терміново ввечері відвезла в клініку. Не дивно ,що після всього ,що песик пережив ,він проявляв агресію. В кого боліли вуха ,той знає який це пекельний біль. А тут ще й механічна грижа ,пухлина ,шкіра без шерсті ,обпечена сонцем . Багато років він терпів цей біль . В клініці вперше відчув людське ставлення ,довірився ,навіть обрав собі "хазяйку" серед персоналу ,чекав на неї ,радів ,став привітним. Знайти йому дім не вдалося , тільки вол'єр в притулку😔. Він сприйняв це як нову зраду. Немає своєї людини ,лай десятків собак ,вигул декілька хвилин на майданчику. В вол'єрі згортається калачиком і лежить,байдужій до всіх і вся.. 😪 Будь ласочка ,люди ,благаємо ,прийміть на доживання на приватній території !🙏 Кормом забезпечимо ,розглянемо варіант з розумною помісячною оплатою. Головне ,щоб ви прониклися його нещасною долею ,порозумілися з ним. Можна попрацювати з кінологом (оплатимо). Бажано Одеська обл. ,розглянемо інші обл. Шторм ,38 кг ,7-8 років,кастрований,прооперований ,ускладнень післяопераційних немає . Дуже просимо про репости в різні групи ,може знайдеться одна людина або родина ,яка згодиться забрати велетня !🙏 Він розквітне в гарних умовах ,стане для вас найвіданішим другом і охороною. т.0983280079 , 0689134941У мене серце крається

Наболіле...Про території...Знаєте...ми трохи "потренувались" , у 2014 на Донбасі, після вторгнення і до сих пір- з іншими областями..Ми на своїй шкурі відчули "турботу" о біженцях від влади.. і , як мінімум, роздратування від тих, до кого ми посміли "понаїхати"..Про максимум - промовчу.А як це - народитися, жити, народжувати діток, саджати садочок і квіти, брати до себе в дім котиків і собачок...дружити з сусідами, або навпаки.Жити життя.Так, війна, але жити своє життя!І , раптом, ти повинен все кинути без надії повернутись???А ви собі просто уявіть - ви готові до такого повороту долі?У нас в Херсоні зараз трагедія - люди, розуміючи що можуть кожну хвилину загинути, виїжджають з Острова, а потім повертаються ...додому...бо там все їхнє життя...У нас ті, хто виїхав з окупації, намагаються оселитись поближче до кордону з ТОТ в надії що звільнять їхні домівки..Чесно? Я з жахом уявляю що може статись в понеділок в овальному кабінеті, якщо той, кого я не обирала, поїде туди сам, без дорослих ...Єдині, хто жодного разу ще не схибив і на кого можна 200 відсотків покладати надію , це наші Боги ЗСУ.Допомагаємо.У кожного з нас є свій "вишневий садочок"...ми не повинні його втратити.

Спогади...чотири роки тому до нас приїжджала Тамара Горіха Зерня з презентацією своєї книжки"Принцип втручання" і написала про херсонців наступне:"Отже, Херсон.Що я можу сказати про місто, у якому немає моря, але все одно пахне морем? Ось так виходиш із нічного потяга, робиш перший вдих і розумієш, що ти на морі. Хоч нема там ніякого моря.А люди є. Є Оксана з Женьою і тисячею котів. Є хлопець Антон, який фотографував усю презентацію, а потім підійшов і окремо попросив - а можна я ще сфотографую вашого таракана? Можна, звичайно.Є великий прапор три на шість, який вони щовихідних натягують на набережній і плетуть сітки. І колонка з українською музикою, бо без музики не сплетеш ніяку сітку. І Людмила, вихователька у дитячому садку, яка робить їм ці пісенні підбірки.Дівчата з мовних курсів, які ходять туди вчити українську мову, і треба бачити, як вправно і радісно вони нею говорять. Трошки навпомацки, трошки припадаючи, але як же гарно і природньо.Або пані, з якою ми говорили про городи. Я про свій на Сумщині, вона про свій у плавнях. "Скажіть, вам правда це цікаво?" Та боже ж мій, як це може бути не цікаво?Вони тримаються один за одного, як матроси за рятувальне коло. Вони тримаються за Україну міцно, до побілілих пальців. У кожного з них є контакти людей, які у разі чого зможуть прийняти у Києві чи Львові.Щоб у разі чого відвезти дітей і повернутися у свою прикордонну область.Моя хата з краю - першим ворога зустрічаю."Ми залишились.І мріємо про часи коли ми знову будемо жити в нашому ,трішки провінціальному, але такому войовничому і нескореному, і вже мирному Херсоні.А Тамара Горіха Зерня приїде до нас на презентацію своєї нової книжки.Разом з головною Білкою країни Ірина Білоцерковська Бо це вже традиція!

Якщо Україна перестане існувати, то в свідоцтві про смерть, в графі "причина" напишуть всього два слова:"Втомлені та сліпі."Вище броні і нижче шоломуСмерть прилетіла, курва.Хлопчику, завтра поїдеш до мами -Ти вже своє зробив.Бачиш, вони втомилися вдомаЖити в режимі "турбо".Позакривали вікна і брами,Щоб ти їх не журив.Файна машина під колір шипшиниМає важливі справи.Твій обережний останній автобусРіже, немов таксі.Справи блошині штурмують вершини -Кожний бо має право.Ставлять тавро тобі замість жалоби – «Був не такий, як всі».Втомлені та сліпі.Втомлені, бо сліпі.Втомлені, зломлені, просто озлоблені,Ходять, ховають очі.Розпач і тугу ганяють по колу,Начебто вітер пил.Вип'ють своє вино, скажуть - пороблено,Скажуть, що вже не хочуть.Скажуть, що це їм не по приколу,Тобто - бракує сил.З бордів повії дарують надії,В телику - бруд і блазні.Втомлені люди тягають у нориГроші та ніштяки.Заткнуті вуха, опущені вії -Вперті і непролазніГоре в байдужості тоне як в морі,Бо вже давно такі.Втомлені та сліпі.Втомлені, бо сліпі.Вище броні і нижче шолому -Спільне ти взяв на себе.Просто вони проспали цей постріл,Нібито не по них.Сходячи в небо, пробачиш їх втому,Бо все зробив, як треба.Янголом зверху прикриєш всіх поспіль – Втомлених та сліпих.Втомлені та сліпі.Втомлені, бо сліпі.Гліб БабічЛипень 2019