Павло Бойко

США: ЗМІНИ1.. Критика президента за УкраїнуНавіть на Фокс Ньюз, де ще нещодавно президента виключно хвалили і кожному його кроку вигадували позитивне пояснення - зараз багато критики.Зокрема, про Україну.Щокілька годин якийсь черговий "відставний генерал" критикує за хибну стратегію і відверту слабкість. Кажуть щось на кшталт, що от у Рейгана дійсно був "мир через силу", а тут "намагання задобрити агресора ціною жертви" і що "агресор лише грає нами і відкрито зневажає". 2.. Падіння популярностіДо 100 днів, мало не кожна агенція проводить опитування, і всі показують історично низьку популярність президента. По деяких, до 2/3 американців засуджують. І навіть по самих-самих дружніх, максимум третина одобрює. ____ Все виглядає так:В США, на хвилі незадоволення ростом цін, на байках про крах економіки, коли насправді всі показники були кращими за історію, на незадоволенні "сонливістю" Байдена, дуже невдалій кандидатурі "пріємніци", і ще і без виборів, а фактично по призначенню,та і втомі від війни в Україні, і ще і якісно підсолоджені пропагандою, в тому числі з Ольгіно,49% американців дійсно повелися і проголосували за "покращення за 24 години".Але навіть та чуть-менш ніж половина, що повелася на байки - просинаються. Є сподівання, що все ОК з США. Навіть може буде краще, ніж було:З одного боку, суспільство отримає щеплення від популізму.З іншого, заставить обидві партії очиститися - бо обидві є в глибокій кризі.За півтори роки до виборів, ще багато дров може бути наламано.Однак, навіть сам "новий шериф" трохи остудився, отримавши ляпаса від реальності. Здається починає корегувати свій курс теж.Василь Тарас

І, звісно, якщо новий президент США вирішив, що він – громовержець, не варто дивуватися його впевненості, що саме він вирішує, кому перемагати, а кому підкорятися. Але життя Гектора вчить нас, що це все – повна маячня. Якщо існує любов до Батьківщини, боги безсилі у своїх інтригах і намірах. Щоб перемогли доля чи сила, потрібно знищити це почуття, зробити людей байдужими до власної країни, переконати їх, що єдина можливість вижити – це підкоритися. А потім знищити тих, хто підкорився. Цей сюжет повторювався в історії тисячі разів. Але ті, хто підкорилися, не змогли залишити згадок про свою поразку – не було кому розповідати правду. Бо історію пише той, хто знищує, а не той, кого знищили. Тому не варто боятися. Поки серед нас є ті, що вірять в Україну, Трамп і Путін залишатимуться безсилими у своїх політичних та бізнесових розрахунках. Вони ганебно програють, хоч би якими були їхні наміри. Люди без почуттів і без ідеалів завжди програють тим, хто їх має, навіть якщо вони очолюють великі країни. У маленькій Трої Гектор був єдиним, хто кинув виклик богам, – і саме тому його так боялися на Олімпі. Але для Гомера Гектор став справжнім символом нескореності.

Віталій ПортніковПротягом останніх 35 років моя професійна діяльність була пов’язана з корпорацією Радіо Свобода / Радіо Вільна Європа. Я щиро пишаюся цією співпрацею. 35 років — це не просто відрізок часу, це ціле творче життя.На ювілейних заходах, присвячених роботі корпорації, я завжди говорив, що хотів би дочекатися її закриття. Чому? Тому що ми ставали свідками того, як припиняли свою роботу наші мовні служби тоді, коли країни, на які велося мовлення, ставали членами НАТО та Європейського Союзу. Це означало, що вони виконали свою місію — допомогли демократизації тих держав, для громадян яких працювали.Однак сьогодні, коли триває загарбницька війна Росії проти України, коли російський та китайський авторитаризм лише посилюються, коли Радіо Вільна Азія продовжує свою боротьбу за правду, а серед головних ворогів Америки залишається теократичний режим Ірану, — будь-який удар по Радіо Свобода / Радіо Вільна Європа є нічим іншим, як зрадою демократії. Це така ж сама зрада, як і спроба Дональда Трампа припинити допомогу Україні й надати Володимиру Путіну можливість безкарно розстрілювати мирних українців.І про це треба говорити чесно. Адже головною місією Радіо Свобода завжди була саме чесна розмова зі своїми слухачами, глядачами й читачами.Я не маю жодної вдячності ні до Дональда Трампа, ні до тих, хто сьогодні керує Америкою, якщо вони готові поступитися принципами демократії. Але я безмежно вдячний кожному американцю, який зробив можливим існування цієї великої організації, що захищала свободу.Так, я вдячний звичайним американським платникам податків — фермеру з Айови, ресторатору з Іллінойсу, нафтовику з Техасу. Саме завдяки ним у роки радянської інформаційної блокади ми могли чути правдиві новини, знайомитися із сучасною музикою й чесною літературою.Сьогодні, в епоху нових інформаційних технологій, Радіо Свобода вже не відіграє тієї ж ролі, що раніше. Але сам факт нашого існування демонструє: Сполучені Штати пам’ятають, що демократія має значення. І що її потрібно захищати — разом із тим самим фермером з Айови та ресторатором з Іллінойсу.Дональд Трамп хоче зруйнувати цей зв’язок, але ні він, ні його прихильники з лав ультраправих антидемократичних сил не досягнуть успіху. Президенти приходять і йдуть, а велика американська демократія залишається.Окремо хочу висловити подяку колегам із Голосу Америки — насамперед як слухач. Саме програми української служби цієї радіостанції в мої шкільні роки допомогли мені, хлопцю з русифікованого міста, памʼятати, що я живу в Україні, долучатися до нецензурованої української культури й мови.І в тому, що зі шкільних років я можу вільно працювати українською мовою є велика заслуга Голосу Америки — так само, як і того самого фермера з Айови чи нафтовика з Техасу, завдяки яким ця радіостанція існувала.Саме тому я хочу ще раз подякувати кожному з них. Слава американського народу та Сполучених Штатів — у здатності і готовності захищати слабких від наруги сильних.Це те, чого ніколи не зрозуміє Дональд Трамп. Але ми з вами це розуміємо.

Вадим Денісенко Після виступу Трампа в конгресі1. Нас чекає другий раунд епопеї по рідкісноземельним металам, який, схоже, буде успішним. І тільки після цього, де- фаато, розпочнуться переговори по суті. Ще раз: переговори по суті ще не починалися.2. Перше базове питання: лінія розмежування, яка має стати новим, де-факто, кордоном. Це не влаштовує РФ. І тому, росіянам потрібно буде зривати (затягувати) переговори. Їхня стратегія, як і з самого початку залишиться незмінною - спробувати зривати все руками України (я про це пишу і говорю півроку).3. Росіяни спробують розширити тему України, увʼязуючи її з Іраном, Північною Кореєю та своїми спробами зачепитися в Сирії та Лівії. Росіяни гратимуть картою світу (при потребі, здадуть Венесуелу, наприклад) і це відкриває для них певний люфт. Але, одночасно, це може напружувати, як мінімум, Ізраїль та Туреччину. І нам треба шукати варіанти залучення наших потенційних союзників в цю гру. Ну недаремно ж турки взяли участь в конференції в Лондоні.4. Ми є частиною переговорів ЄС-США. Європа буде увʼязувати в одне ціле домовленості про не введення 25% мит на свої товари, власну безпеку і європейські гарантії Україні в одне ціле. Це потребує часу. І Європі точно не потрібен бліц-криг. Повторюся - ми вагомий елемент переговорів, а не єдине питання.5. Китай, як і раніше, буде чекати. А будь-які спроби зараз розпочати грати з Пекіном будуть приречені на провал. 6. Ще раз повторюся: переговори по суті ще, де-факто не розпочалися. І Трамп ще не зіткнувся з вимогами росіян. А росіяни всю свою ставку робили на фінансову пропозицію, озвучену в Ер-Ріяді та на те, що в результаті першого раунду Україна абсолютно втратить свою субʼєктність (через зрив переговорів). 7. Росіяни промахнулися в тому плані, що нас підтримала Європа. Зараз, вкрай важливо, тверезо оцінювати кожен крок і його наслідки (крім всього іншого, особистісну неприязнь Трампа до Зеленського ми завжди ми маємо тримати в памʼяті). Суспільство розігріте тим, що відбулося минулої пʼятниці в Білому домі. Але нам доведеться сходити в холодний душ. Найскладніші переговори тільки починаються. І є надто багато гравців, які не хочуть їхнього швидкого завершення.І наостанок. Ми можемо сто тисяч разів говорити про недемократичний розворот Трампа. Але від цього не змінюється один важливий факт: США залишаються найсильнішою країною світу. І саме від них зараз залежить наше майбутнє. Просто не забувайте про це.

Василь Тарас Трамп зупинив всю допомогу Україні.А чуть раніше, розформував робочу групу відповідальну за санкції для Росії.І також минулого тижня зупинили всю роботу по електронній боротьбі з Росією (ті що борються з російськими хакерами, ті що намагаються хакнути Росію).При тому всьому називає Зеленського диктатором, узурпатором влади, а Україну мало не агресором.Канада - ворог. ЄС - ворог.Через півтори години вводяться 25% тариф на все з Канади і Мексики. Європа - через кілька днів. Причому так і не пояснили для чого, за що, з якою метою. Щось плели про якийсь фентанол, про 51 штат, про те, що нас не поважають... Яким чином тарифи мають будь-яку з цих тем вирішити? З Канади йде в основному сировина, типу алюмінія, газу, деревини... Американські виробники в шоці. Ніхто не вірив, що так собі можна вистрілити в ногу. Невже нерозуміння базових законів економіки? Чи все-таки свідоме шкідництво?В той же час жодного кривого слова про Путіна. Санкції відміняють, розвідку відміняють, і натомість слова, що НАТО несправедливо просувалася в сторону Росії, що Росія теж несе втрати. Жертва. Мусила відбиватися від агресивного НАТО, і бідна несе великі втрати. Вже вуха заклало від корків з пляшок шампанського в кремлі, які гримлять гучніше ніж вибухи російських бомб. Лікуют.... Де зараз ті, які чекали, що Трамп прийде і як рявкне... Рявкнув. Тільки не в ту сторону.Я не винувачу тих співвітчизників, які наївно сподівалися на зміни, бо Байден занадто мляво допомагав. Люди завжди вірили в казки. Примітно однак, що багато хто зараз готовий винуватити Зеленського, а не Трампа. З Зеленського звичайно дипломат, як з мене комік, але не він є першопричиною настроїв Трампа.Я більше дивуюся Республіканцям.Як ті, хто себе вважають сильними і гордими, чьтут Рейгана, за те що той розвалив СССР, і всьо такоє. Які б розіп'яли Байдена за один тільки вислів, що Росія друзі.А тут стали в рядочок, і викрикують слова поніманія і симпатії Путіну, і люто раптом зненавиділи противників Росії. Як?Ну простий народ ще ведеться на пропаганду. Але ж і лідери, як от Рубіо чи Грем, за кілька тижнів перевзулися....Сьогодні вийшли результати опитування громадської думки в США. Дуже невтішно...І тут підказують про п'ять оскарів російському фільму. Митці, як завжди, показали вищий пілотаж продажності.... Ще вчора роздавали оскари за фільми на ліві теми. Але тонко відчули зміну політичних вітрів, і миттєво зорієнтувалися куди той політичний вітер дує.Чи так само воно було в 1930-х?

Сергій БудкінЯ, до речі, бачив останній варіант угоди, яку сторони погодили.1. Сторони керуються правом штата Нью-Йорк.2. США надають допомогу за принципом "долар за долар", тобто за кожен долар американської допомоги (включаючи, частково, вже надану допомогу) країна перераховує в спеціальний фонд еквівалент долару США в місцевій валюті.3. Цим спеціальним фондом керують представники США і тільки вони вирішують куди і як будуть витрачатися з нього гроші. Звісно, допомогою США також керують США.4. З будь-яких грошей, що отримав цей спеціальний фонд, США отримують 5% одноразово в момент отримання грошей на рахунок фонду.5. Ці 5% можуть бути витрачені на фінансування діяльності США з керування цим фондом (при цьому в штаб-квартирі фонду буде працювати 600 осіб з США), а також на закупівлю критично важливих для США металів і матеріалів або побудову підприємств на підконтрольних країні-реципієнту територіях для видобутку таких матеріалів, при цьому ці підприємства будуть належати США.6. Будь-які рішення стосовно витрати коштів розробляються країною-реципієнтом, проте мають бути погоджені США. Без погодження США неможливо використання коштів з цього спеціального фонду.7. Зобов'язань по захисту інвестицій або країни-реципієнта США не несуть.8. Угода має бути затверджена Конгресом і Сенатом США, затвердження можливе тільки після підписання її країною-реципієнтом.Цікаво, якою була б реакція, якщо б США запропонували Україні підписати клон угоди про план Маршалла? Бо викладене вище - це погоджені умови угоди про надання американської допомоги. Але їх було погоджено між США та країнами-реципієнтами плану Маршалла у 1949 році і викладене вище - це дуже коротко про те, як функціонував план Маршалла. І його умови були, як на мене, набагато більш драконівськими для країн-реципієнтів (Британії, Франції і інших союзників США), ніж те, що описано в статті Економічної Правди (в коментарі).Чому я це написав? З багатьох міркувань.1. Почитайте про план Маршалла, найбільш успішну програму повоєнного відновлення за будь-якими мірками, щось більше, ніж стаття у Вікіпедії. Це була дуже жорстка програма, фактично - зовнішнє управління, в якій фінансовий тягар був не тільки на США, але й якнайменше в тому ж розмірі і на країнах-реципієнтах, це не була благодійна допомога з боку США. Я в коментарях дам посилання на більш-менш пристойну статтю про умови плану Маршалла, його наслідки та адміністрування під час його функціонування.2. Різниця між хом'ячком та щуром - тільки в їхньому PR-менеджері. Сутність плану Маршалла можна описати так, що слово "неоколоніалізм" буде здаватися зам'яким для його характеристики. Разом з тим, це точно була програма-взірець відновлення економіки не тільки однієї країни, а багатьох. Тому давайте дочекаємося остаточної версії того, що буде запропоновано для підписання Україні перед тим, як лайном кидатися. Ми вже зробили свою справу - допомогли відбити першу пропозицію, яка відносилася до категорії "А що, спитати не можна?", те, що я бачу зараз, є набагато пристойнішим.3. Від допомоги можна відмовитися. СРСР та країни, які СРСР мав в сфері впливу (та ж Польща), відмовилися від плану Маршалла під тиском СРСР. В результаті замість того, аби виробляти нормальні авта через п'ять років після започаткування плану Маршалла, Польща через десять років закуповувала обладнання для виробництва авт, що було зроблене на заводах в Західній Німеччині, побудованих в результаті плана Маршалла, аби випускати Полонези (хто не пам'ятає що це за чудо - подивіться в Вікі).

Сергій ФурсаТрамп знов прокинувся, побачив заголовки із відповіддю Зеленського і знов накатав істеричний пост. Це як вічний двигун. Це може продовжуватись вічно. Маск сидить на наркотиках, Трамп сидить на кока-колі і гамбургерах. Сильний енергетик.Ми всі розуміємо, хто такий Трамп. Але Трамп – це нові умови задачі. Це факт, на який ми не можемо вплинути. І, схоже, не можуть вже і самі американці. Але підтримка США нам потрібна. Хоче ми цього чи не хочемо, поважаємо нову адміністрацію в Вашингтоні чи ні. А цей публічний срач не потрібний. Хто від нього отримає оргазм – це Путін. Який продовжує лизати дупу Трампу. Вербувати його таким чином. Тому найкраще, що може зробити українська влада, це тупо ігнорувати задорні пости Донні. Хай пише шо він пише. Все з ним вже ясно. Зеленському не треба доводити нікому в Україні, що в нього високий рейтинг. Чи щось інше. Кожен такий пост Трампа – це більше шоку у нормальних людей. В ЄС. Хто і лишився нашим найбільшим союзником. Тут немає на що реагувати. Бо це не факти і не аргументи, тим більше що Трамп ніколи не був відомим у слідуванню реальних фактів і мало звертає уваги на правдивість того, що він говорить. Це потік свідомості, яку начинили російською пропагандою. Від людини, яка ніколи не любила Зеленського і не полюбить вже.Україні треба бути дорослою. Бо більше дорослих у світі не лишилось. І просто сховати емоції. Як кажуть мами дітям, які залучені у процес «Будь доросліший за нього», коли «хто як обзивається, той так і називається». Мовчання буде більш показове, ніж ще 10 дотепних образ на адресу Трампа. Бо ці образи зроблять приємно тільки росіянам. Ми ж не хочемо доставити їм задоволення. А мовчання зараз буде проявом гідності. Ми можемо показати, що ми вище цього.Трамп вже обзивався на Канаду, принижував Трюдо. Щось там казав про сектор Газа. Хтось памятає що? Він швидко може знайти іншу нову ціль. Заяв, які залишаються просто заявами. Коли йому не публічно казали «ні», погладжуючи по голівці на публіці.Трампу треба вміти казати ні. Але не публічно. Бо для нього не важна суть. Йому важлива форма. Він має виглядати сильним. І має постійно дарувати якись перемоги. Приносити їх. Як це виглядає. А для нас головне те, що відбувається. І ми маємо пожертвувати формою. Просто тому, що нам не треба щоб ці срачі зайшли занадто далеко. Ми потребуємо співпраці з США. Не як з партнером, звісно. При Трампі це неможливо. Не як с ціннісним союзником, ні. А як з країною, що виробляє ракети для патріотів. Які нам потрібні. Як з країною, що має запаси зброї. Яку вона вже не буде нам відправляти. Але принаймні може продавати за гроші Європи. Ми немає права на емоції. Бо на кону майбутнє. Це не черговий епізод серіалу. Ми маємо бути дорослими. Ігнорувати інфантильні образи. Знаючи кінцеву мету. Це може бути важко. Іноді це може бути принизливо. Принаймні так може видаватись. Але ми воюємо з потужнішим ворогом, потребуючи підтримки. Ів США ще лишились наші друзі. Хоч вони і мовчать. Бояться. Не хочуть, щоб про них писали пости чи то Маск чи то Трамп. І ми маємо допомогти їм допомагати нам.

· ЗАОХОЧЕННЯ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ: «схвалення урядом ідеї володіння криптовалютами через створення стратегічного резерву може сприяти подальшій легітимізації та використанню криптовалют у ширших економічних контекстах». Очевидно, що власники криптовалют виграють, але яка користь звичайним людям?ЗВІСНО, У ІДЕЇ КРИПТОРЕЗЕРВУ Є Й ПЕВНІ НЕДОЛІКИ, але це в США. Чи не здається вам, що наші чиновники могли б легко перетворити їх на переваги, як Цар Мідас перетворював на золото все, чого торкався. Переваги, правда, існуватимуть лише для обмеженого кола осіб, але погодьтеся, що навіть погана перевага — все ж краще, аніж гарний недолік.ОТЖЕ, ЯКІ, НА ДУМКУ ЕКСПЕРТІВ, ОСНОВНІ НЕДОЛІКИ СТРАТЕГІЧНОГО КРИПТОРЕЗЕРВУ?· РИЗИК ВОЛАТИЛЬНОСТІ: «криптовалюти відомі своєю високою волатильністю. Стратегічний резерв може зазнати значних втрат, якщо ринкова вартість криптовалют різко впаде». Невелика біда. Невже це перший раз, коли держава втрачає мільярди? Не знаю жодного випадку, щоб в Україні когось колись за такі втрати покарали. Зате, якщо ціна виросте і вартість резерву збільшиться, то керівникам можна буде видати щедрі бонуси. Спекулювати державними грошима — це не робота, а мрія! Виграв — отримай нагороду, програв — спробуй ще раз, а потім ще раз, доки у держави гроші не закінчаться. Не те, що власними ризикувати.· РИЗИКИ БЕЗПЕКИ: «З огляду на цифрову природу криптовалют, вони легко можуть стати об'єктами кібератак. Отже, стратегічний резерв потребуватиме надійних заходів безпеки для запобігання крадіжкам, що може коштувати дорого і все одно не гарантувати повної безпеки». Ну й чудово! По-перше, чим вище витрати на безпеку, тим більше грошей зароблять ті довірені компанії, що її забезпечуватимуть. А коли й це не допоможе і все, врешті решт, буде вкрадено, то втрачені активи можна буде легко списати на якусь «потужну» групу анонімних хакерів., і не виключено, що з «російським корінням».· МАНІПУЛЮВАННЯ РИНКОМ: «Якщо стратегічний резерв буде занадто часто виходити на ринок зі значними обсягами купівлі та продажу, це може призвести до звинувачень у маніпулюванні ринком, руйнуючи довіру як до резерву, так і до крипторинку в цілому». Довіра — це ще одна етична химера, а ось можливість для певних осіб продати в резерв власні біткоїни за «покращеною» ціною в потрібний момент — це діло! А враховуючи, що таких осіб в Україні чимало — якщо маєте сумніви, то гляньте в реєстрах НАЗК — можливість маніпулювати ринком з недоліка перетворюється на суттєву перевагу.· «ОПЕРАЦІЙНІ ВИТРАТИ НА УПРАВЛІННЯ РЕЗЕРВОМ, включно з рішеннями для зберігання, комісіями за транзакції та адміністративними витратами, можуть бути значними». Те, що треба: чим більше державні витрати, тим вище доходи тих, хто їх ініціює та затверджує.· ПРОЗОРІСТЬ ТА ПІДЗВІТНІСТЬ: «Може виникнути значний громадський або політичний супротив щодо методів та стилю управління резервом, особливо з точки зору прозорості процесів прийняття рішень та етичних міркувань щодо зберігання спекулятивних активів за рахунок державних коштів». Взагалі не проблема… По-перше, у нас в країні є Рахункова палата, що користується високою довірою керівництва держави і вміє правильно рахувати. По-друге, якщо й дійде до збурення громадської думки, то Інформаційний марафон швидко все розставить по місцях.НАПЕВНО, Є ЩЕ ЧИМАЛО ЯКИХОСЬ «ПРОТИ» СТВОРЕННЯ РЕЗЕРВУ, але, в цілому, як бачите, в Україні навіть недоліки такої ідеї легко перетворити на переваги, і за сукупністю факторів вона точно достойна уваги наших політиків, може навіть на звання Плану криптоперемоги потягнути! А перемоги, самі розумієте, нам ще й як потрібні, хоч якісь, хоча б для обраних!

Диванна економіка — Європа проти АмерикиЧитаючи на тижні *Financial Times*, натрапив на цитату пані Лагард — це Президент Європейського центрального банку (тобто, дуже важливий бюрократ в зоні євро — і в них там працює дуже багато економістів, не диванних експертів).І ось ця серйозна дама сказала в Давосі (де ж ще?) — що вона очікує, що дуже багато талановитих американців, які незадоволені позиціями нового/старого президента Трампа, що вони повинні зробити?ПЕРЕЇХАТИ В ЄВРОПУ І ТУТ БУДУВАТИ СВОЇ КАР'ЄРИ, тим самим допомагаючи розвитку економіки Європи!Європа — це таке місце, де зарплати приблизно в два рази менші, ніж в Америці, а податки на 50% вищі. Ось картинка, де показано середній ВВП на душу населення — там є найБІДНІШИЙ штат Америки — Міссісіпі. І Велика Британія, Франція та Італія мають МЕНШИЙ дохід на душу! А велика Німеччина — суперекономіка, як нам завжди розповідали — так загнала себе в чорну діру стагнації, що (поки що) обходить Міссісіпі, але має менший ВВП на душу, ніж другий найбідніший штат Америки — Західна Вірджинія.І ось я висуваю свою диванно-економічну теорію (точно не для Давоса):ЯКЩО ЗАВТРА ТРАМП РІШИТЬ ВСІМ ГРОМАДЯНАМ ЄВРОСОЮЗУ ДАВАТИ ГРІНКАРТИ СРАЗУ ПІСЛЯ ПРИЇЗДУ В АМЕРИКУ — ПО ІХ БАЖАННЮ — ТО САМІ ТАЛАНОВИТІ І РОЗУМНІ ЄВРОПЕЙЦІ СОТНЯМИ ТИСЯЧ НЕМЕДЛІНО ПЕРЕЇДУТЬ В АМЕРИКУ.Причому переїдуть не ті, кому за 60 і хто розраховує на хорошу пенсію та медицину (в Америці вона дуже дорога), а саме ті, кому 25-35 років і хто будує кар'єру в ІТ, біотехнологіях, консалтингу. А також багато яскравих вчених. Тим більше, мовного бар'єру немає — всі, хто будують кар'єру, добре говорять англійською.PS А європейці нехай і далі сидять зі своєю стагнуючою економікою і всі зростаючими регуляціями!Петро Чернишов

Мільйонам українців дуже пощастило, що у них є Віталій ПортниковДев’ять років тому дружина запитала мене. «З ким серед видатних українців ти хотів би познайомитись». Звісно що я сказав Портников. Я дуже давно захоплююсь особистістю Віталія, його інтелектом та моральними принципами. Його енциклопедичними знаннями та здібністю розуміти справжню суть речей. Його вплив на формування громадянського суспільства безцінний. Його люблять або ненавидять. Байдужих не існує. Він як кість у горлі для багатьох. Дехто не може його зрозуміти. Хтось заздрить. Хтось ненавидить. Хтось намагається зруйнувати йому репутацію, роблячи недолугі спроби вирвати фрази із контексту. Реакція на травлю, що зараз відбувається це яскравий маркер цінностей людини. Усі мої друзі і знайомі яких я поважаю публічно висловлюються в підтримку Портникова. Навіть ті, хто багато в чому з ним не згоден. Моя дружина добивається того, що бажає). Дев’ять років тому вона познайомила мене з Віталієм і з тих часів я дуже ціную наші зустрічі та спілкування. Я був вражений його масштабом , відвертістю і навіть божевіллям. Віталій настільки божевільний, що думає що може змінити світ. І головне, що він його змінює!