Леонід Нєвзлін

Минулої ночі саміт Європейського Союзу ухвалив рішення про надання Україні безвідсоткового кредиту в розмірі 90 мільярдів євро. Рішення було ухвалено після того, як ЄС відмовився від варіанту так званої «репараційної позики» з використанням заморожених російських активів.Президент Європейської ради Антоніу Кошта не уточнив, про яку саме схему фінансування йдеться, однак, за даними українських ЗМІ, було затверджено варіант спільного запозичення, яке здійснить Європейський Союз. Це рішення вимагало схвалення за принципом одностайності, і для його досягнення довелося піти на винятки: Угорщина, Словаччина та Чехія не матимуть фінансових зобов’язань у межах цього механізму.Що стосується ідеї «репараційної позики», то, як пише «Європравда», спроби врахувати вимоги й занепокоєння Бельгії призвели до того, що оновлена пропозиція стала неприйнятною для низки великих держав ЄС. У результаті цю ініціативу відклали для подальшого доопрацювання.«Цих коштів достатньо для покриття військових і бюджетних потреб України на найближчі два роки. Це вирішальний сигнал для завершення війни, адже Путін піде на поступки лише тоді, коли зрозуміє, що його війна не приносить йому вигоди», — заявив канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. Загалом він, звісно, має рацію: Путін напевно уважно стежив за рішенням Європейського Союзу.Інша річ — що саме він побачив. Країни Європи не можуть домовитися про долю його активів, а «проросійський блок» всередині ЄС не лише зберігається, а й розширюється, отримуючи щораз нові винятки. Те, що Україна отримає кошти, — безумовно, добре. Однак відсутність єдності підриває безпеку Європи в довгостроковій перспективі, і в Москві це прекрасно розуміють.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Уряд Австралії оголосив про новий план боротьби з антисемітизмом після масового вбивства євреїв на пляжі Бонді.План, зокрема, передбачає нові повноваження для міністра внутрішніх справ щодо відмови у видачі віз особам, які поширюють ненависть і розпалюють ворожнечу; посилення покарань для тих, хто поширює мову ненависті та заклики до насильства; створення спеціальної групи з протидії антисемітизму, нові рекомендації з безпеки в інтернеті та з боротьби з антисемітизмом в університетах.Похвальна ініціатива, хоча й запізніла. Можливо, якби ці заходи було запроваджено раніше, трагедії на пляжі можна було б уникнути. Прем’єр-міністр Ентоні Албаніз також визнав, що його уряд міг би зробити більше для боротьби зі зростанням антисемітизму після нападу ХАМАСу на Ізраїль 7 жовтня 2023 року.Втім, уряд Австралії, на жаль, був радше частиною проблеми, ніж її розв’язання. Нескінченні звинувачення Ізраїлю, які дозволяли собі австралійські політики, лише підливали олії у вогонь антисемітизму.Чи буде новий план реально боротися з антиєврейськими та антиизраїльськими висловлюваннями на найвищому рівні? Чи всі зміни залишаться суто косметичними — до наступної трагедії?Підписатися: Леонід Нєвзлін

Дональд Трамп заявив на ханукальному заході в Білому домі, що Конгрес США стає дедалі більш «антисемітським».За словами Трампа, у Конгресі «багато людей, які не хочуть допомагати Ізраїлю. У Конгресі багато людей, яким не подобається Ізраїль. Вони ненавидять Ізраїль. Ситуація поступово погіршується. Відбуваються погані речі, і ви бачите, що відбувається в Австралії або 7 жовтня, і є люди, які заперечують, що це взагалі сталося».Ці слова прозвучали як противага нещодавньому твіту віцепрезидента Джея Ді Венса, який написав, що критика Ізраїлю не завжди означає антисемітизм.Венс і Трамп звертаються до різної аудиторії. Венс — представник ізоляціоністського крила Республіканської партії та руху MAGA, і його слова — реверанс у бік найрадикальніших його членів. Трамп же звертається до більш традиційної частини республіканців, причому не лише до виборців і політиків, а й, що не менш важливо, — до донорів партії.І ізоляціоністи, які критикують допомогу США Ізраїлю, і проізраїльські республіканці важливі для майбутнього партії. Навіть якщо Венс має рацію і молоді консерватори дедалі менше підтримують Ізраїль, не вони, а меценатка Міріам Адельсон пожертвувала кампанії Трампа понад 250 млн доларів. Як сказав про Адельсон сам президент, «коли хтось дає тобі 250 млн доларів, ти маєш дати їй можливість привітатися». І не лише привітатися, а й впливати на політичні рішення.Це — Дональд Трамп і його транзакційний підхід у всій красі. Підтримка Ізраїлю в його уявленні має оплачуватися — чи то мільйонами доларів політичних пожертв, чи слухняністю ізраїльського прем’єр-міністра, чи світовим визнанням у ролі головного «миротворця».Підписатися: Леонід Нєвзлін

Інтенсивні переговори в Берліні між делегаціями України та США, за інформацією ЗМІ, призвели до прогресу щодо гарантій безпеки для Києва, однак сторонам не вдалося подолати розбіжності з територіальних питань.Джерело видання Axios охарактеризувало обговорення територіальної теми як «складне». Інший американський посадовець повідомив журналістам, що американська пропозиція — включно з найжорсткішими на сьогодні гарантіями безпеки — «не лежатиме на столі вічно».«Надання гарантій за типом статті 5 НАТО — це те, що, на думку президента Трампа, він зможе змусити Росію прийняти», — сказало одне з джерел. Співрозмовник підтвердив, що такі гарантії «мають пройти через Сенат», але не уточнив, чи домагатиметься адміністрація укладення формальної угоди.«Аргумент США полягає в тому, що ця угода надає Україні надійні гарантії безпеки, прискорює її шлях до Європейського Союзу та передбачає виділення мільярдів на відновлення — але ціною цього стає гірка піґулка масштабних територіальних поступок», — йдеться в публікації.Однак навіть якщо винести за дужки питання територіальних поступок, які Київ послідовно відкидає, постає інше питання: наскільки чітко й конкретно прописано те, що Україна має отримати в обмін на угоду? Принципово важливо, щоб США не намагалися тиснути на Київ із метою схвалення красивої декларації, не підкріпленої реальним змістом і юридичними зобов’язаннями.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Теракт у Сіднеї, який учора, за попередніми даними, забрав 15 життів, — це не лише про проблеми з безпекою, байдужість влади й божевільні, які вважають своєю найвищою метою знищення євреїв.Він багато говорить і про те, як люди дурнішають перед страхом, створеним ними ж самими. Адже відсутність у першій заяві прем’єр-міністра Австралії бодай однієї згадки про євреїв, мусульман, Хануку й тероризм свідчить про страх виглядати ісламофобом більше, ніж антисемітом. І, як на мене, річ тут саме в тому, що світові лідери надто довго дозволяли радикальним мусульманам та ісламістам маніпулювати собою й порядком денним: підміняти розмову про насильство розмовою про «коректну лексику», розмивати мотиви й відповідальність, тиснути на інституції — і тим самим руйнувати демократичні догми та нормалізувати антисемітизм.Ми дійшли до краю, і тепер світ має вирішити: чи дозволить він і далі руйнувати основи демократії зі страху бути звинуваченим в ісламофобії — чи все ж повернеться до своїх цінностей, до яких, зокрема, належить і сіонізм.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Правозахисна організація Amnesty International опублікувала звіт про військові злочини ХАМАСу та інших палестинських угруповань під час різанини 7 жовтня.У доповіді міститься висновок, що палестинські збройні формування, а меншою мірою й деякі окремі цивільні особи, вчинили нелюдські дії в рамках «систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення», включно з убивствами, «знищенням», ув’язненням, насильницькими зникненнями, тортурами, зґвалтуваннями та іншими формами сексуального насильства.У звіті Amnesty International рішуче спростовуються твердження ХАМАСу про те, що його бойовики спрямовували атаки проти військових цілей. Наголошується, що «переважна більшість загиблих були мирними жителями, а більшість цілей — житловими районами або іншими місцями скупчення цивільних, зокрема два музичні фестивалі та пляж».Правозахисники також зазначили насильство, включно із сексуалізованим, проти заручників, яких терористи вивели до Гази.У всьому цьому немає нічого нового. Ізраїль повідомляв про дії ХАМАСу з самого початку; більш того, самі бойовики транслювали свої звірства онлайн.Але Amnesty International знадобилося два роки, щоб визнати очевидне.Зате для того, щоб звинуватити Ізраїль у «геноциді», довго роздумувати не довелося. Це Amnesty зробила ще рік тому.Звичайно, ні Amnesty, ні HRW, ні іншим провідним подібним організаціям довіряти не варто. З іншого боку, якщо вже навіть вони визнають злочини ХАМАСу, то, можливо, решта «міжнародної спільноти» одного дня теж прокинеться?Підписатися: Леонід Нєвзлін

Подальше обговорення «мирного плану» Дональда Трампа, як і плану реінтеграції РФ у світову економіку, виглядає дедалі більш тривожним. І причин для занепокоєння кілька. По-перше, доступні для аналізу матеріали свідчать про непродуманість запропонованих мирних ініціатив.FT пише, що емісари Трампа останніми тижнями тиснуть на українських перемовників, пропонуючи їм погодитися на «обмін територіями», який вони вважають невід’ємною частиною будь-якої мирної угоди. Простіше кажучи, вимагають виходу України з неокупованої частини Донбасу.«Уіткофф, який особисто зустрічався з Володимиром Путіним шість разів за цей рік, був одержимий ідеєю, що якщо Київ просто передасть Москві решту 25% Донецької області, то можна буде досягти “справедливого миру” і уникнути більш довгої та руйнівної війни», — йдеться у публікації.Українське видання ZN.UA повідомляє, що в актуальній версії плану США міститься уточнення щодо розмірів «нейтральної демілітаризованої буферної зони» в Донецькій області — вона повинна становити близько 30%. «У документі йдеться, що українські та російські війська будуть розміщені за адміністративною межею — яку ще належить визначити — і не заходитимуть у демілітаризовану зону».FT уточнює: «Українські чиновники, що беруть участь у переговорах, кажуть, що США фактично пропонують варіант, схожий на смугу відчуження між Південною та Північною Кореєю. Але Зеленський давно вважає, що така зона призведе лише до заморожування конфлікту, надавши Москві час перегрупуватися для нового наступу».Не менше запитань викликають запропоновані гарантії безпеки, які медіа цілком слушно називають «граблями Будапештського меморандуму» — документом без юридично зобов’язуючих механізмів захисту. Паралельно, як пише WSJ, США пропонують поступове «повернення» російської економіки до світової системи через американські інвестиції у стратегічні галузі РФ — від рідкісноземельних ресурсів до видобутку нафти в Арктиці — а також відновлення постачання російських енергоносіїв до Європи.Частина європейських чиновників порівнює ці ідеї з «новою Ялтою» і побоюється, що вони фактично дадуть Росії перепочинок для відновлення економіки та нарощування військової сили. І це, по суті, чиста правда.Відібрати в України «пояс фортець» і сухопутний коридор до Криму в обмін на папірці, які нічого не вартують, знову качати газ і нафту до Європи, відновити економіку й ударити з новою силою — для РФ це може бути прийнятним сценарієм. Але чи прийнятний він для демократичного світу?Підписатися: Леонід Нєвзлін

З’являється нова конкретика щодо «мирного плану», який представники США обговорюють з Україною та РФ. Президент Володимир Зеленський повідомив, що актуальна версія містить 20 пунктів.WSJ, посилаючись на свої джерела, пише, що існують три ключові спірні точки: якими територіями Україна має поступитися Росії в рамках мирного плану; чи зможе Україна коли-небудь вступити до НАТО; і яким чином російські активи, заморожені в Європі, можуть бути використані для відновлення України.За словами співрозмовників видання, початковий пункт, що забороняв Києву вступати до НАТО, було вилучено з поточної версії плану, а новий документ взагалі не зачіпає цю проблему. Гарантії безпеки, які обговорюються, повинні відповісти на головне питання України та Європи: як забезпечити, щоб РФ у майбутньому не відновила війну і не спробувала захопити нові території.Багато європейських чиновників приватно зазначають, що розбіжності між Росією, США та Україною з ключових питань можуть вимагати тижнів або місяців для врегулювання, якщо тільки на полі бою не стануться серйозні зміни, пише видання.Однак щодо стану фронту існують різні оцінки. Декілька джерел CNN повідомили, що немає жодних нових оцінок США або Європи, які б свідчили про суттєві зміни на полі бою. «Росіяни повільно просуваються, але це не є фундаментальною зміною порівняно з тим, що відбувалося протягом останніх кількох місяців», — повідомив телеканалу український військовий представник.У свою чергу високопосадовець США заявив: «Україна поступово втрачає стратегічні позиції на сході через виснаження ресурсів і обмежені оборонні лінії».Звідси постає питання: якщо американські чиновники і сам Дональд Трамп мають рацію і Україна справді втрачає стратегічні позиції — чи достатня зараз підтримка демократичного світу, щоб забезпечити мир силою, якщо існує таке палке бажання укласти бодай якесь перемир’я?Підписатися: Леонід Нєвзлін

Інтерв’ю Дональда Трампа для Politico справляє тяжке враження. І не лише тому, що в процесі просування мирних ініціатив Вашингтон тисне саме на жертву агресії — Україну. А й тому, що в Москві можуть лише аплодувати такому просуванню вигідних Кремлю наративів.Слова президента США про необхідність проведення виборів в Україні та його натяки на те, що війна слугує владi приводом їх не проводити, звучать як виправдання мантр Путіна про нібито «нелегітимність» української влади. Ще більше здивування викликає озвучена Трампом позиція про те, що нібито переговорники від України на все згодні, а Володимир Зеленський проти.Особливо загрозливо це виглядає на тлі інформації видання Axios, з яким неназвані українські посадовці поділилися деталями нещодавнього раунду переговорів у Маямі: з точки зору Києва, американська пропозиція погіршилася після того, як посланці Трампа минулого тижня провели в Кремлі п’ятигодинну зустріч з Путіним.Більше того, за інформацією джерела, Стів Уіткофф і Джаред Кушнер, здавалося, хотіли отримати від Зеленського чітке «так», коли обговорювали план особисто з ним під час двогодинної розмови в суботу. «Було відчуття, що США намагаються різними способами “продати” нам російське бажання забрати весь Донбас, і що американці хотіли, щоб Зеленський погодився з цим прямо під час дзвінка», — сказав український посадовець.Український лідер напередодні чітко заявив, що позиції щодо територіальних питань розходяться з американськими й російськими. І тут же отримав у відповідь мало не вимогу провести вибори. Йти у фарватері божевільних ідей Путіна — дуже поганий шлях.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Президент Володимир Зеленський заявив, що США наполягають на подальшому обговоренні низки «чутливих питань» у переговорах щодо «мирного плану», включно з гарантіями безпеки для України та контролем над східними регіонами.«Є бачення США, Росії та України, і у нас немає єдиної думки щодо Донбасу», — сказав Зеленський, додавши, що Київ наполягає на окремій угоді про гарантії безпеки від західних союзників, насамперед — від США.Цей коментар, імовірно, став реакцією на заяву Дональда Трампа про те, що Зеленський нібито навіть не читав мирні пропозиції, які обговорюються вже кілька тижнів. З огляду на те, що минулими вихідними Зеленський по відеозв’язку долучався до переговорів української та американської делегацій у Флориді, таке твердження виглядає особливо дивним.Як саме зараз виглядають пункти «мирного плану» і скільки їх залишилося після численних консультацій — достеменно невідомо. Однак найпроблемніші питання наразі зрозумілі, український лідер їх чесно озвучив. І складно сказати, яке з них є найскладнішим.Вашингтону не терпиться оголосити, що «ще одну війну завершено». Те, як саме вона буде завершена і чи завершена взагалі — вже інше питання. Тритисячолітня війна на Близькому Сході, за версією адміністрації США, теж вже закінчена. От тільки з реальністю це не співпадає.Підписатися: Леонід Нєвзлін