Леонід Нєвзлін

Головна мета Європи сьогодні — уникнути ситуації, за якої США змусили б президента Володимира Зеленського вивести війська з Донбасу і погодитися на угоду без серйозних американських гарантій безпеки, пише Bloomberg.«Європейські посадовці стверджують, що це не буде справедливим миром і лише стимулюватиме майбутню велику війну з Росією. Найближчими днями делегації з Європи вирушать до США для обговорення стану переговорів», — йдеться у публікації.Саме ці два питання — виведення військ із Донбасу і гарантії безпеки — обговорювалися вчора у розмові Зеленського з американськими переговорниками, яку видання Axios охарактеризувало як «нелегку». Американці працюють над новими ідеями щодо територіального питання, а проєкт гарантій безпеки потребує доопрацювання, щоб «сторони однаково його тлумачили».У цьому контексті особливо цікавою є нова стратегія національної безпеки США, опублікована наприкінці минулого тижня, у якій зазначається, що європейські чиновники «мають нереалістичні очікування щодо війни», а континент страждає від «нестачі впевненості у собі».Європейці розглядають різні сценарії подальшого розвитку подій, найгірший із яких — США знімають тиск із Росії, блокують використання Україною американського озброєння та припиняють розвідувальну співпрацю.Те, що американці можуть залишити Європу наодинці, стало зрозуміло ще під час сумнозвісного виступу Джей Ді Венса в Мюнхені. Далекоглядні політики могли б прогнозувати таку ймовірність вже на початку війни проти України. Але Європа віддала перевагу порожнім деклараціям і беззмістовним нарадам замість реальних дій — результати чого й має сьогодні.Підписатися: Леонід Нєвзлін

У Литві, за дві години їзди від Вільнюса, нещодавно відкрився новий єврейський музей «Загублений штетл». Колись на цьому місці було єврейське містечко Шедува. Сьогодні тут не живе жодний єврей.Однак пам’ять про євреїв і про єврейську історію Шедуви була відновлена завдяки зусиллям письменника Сергія Кановіча. Спочатку він працював над відновленням єврейського кладовища. Коли ця робота була завершена, Кановіч зрозумів, що без належної уваги кладовище знову занепаде. Тоді й виникла ідея створити унікальний музей, який би розповідав про життя містечка і водночас був меморіалом Голокосту. Музей мав стати «охоронцем кладовища» і поставити крапку в історії.В основі музею — повсякденне життя в міжвоєнні роки та особисті історії євреїв Шедуви під час Голокосту. Експозиція складається з дев’яти галерей. На вході відвідувачів зустрічає фільм про Шедуву, а далі — коротка розповідь про історію литовських євреїв. Потім — мультимедійний макет Шедуви, розповідь про економічне життя, культуру й конфлікти. У галереї «Мрії та реальність» ми знайомимося з єврейськими підлітками 1930-х років. У галереї «Люди Книги» представлено вражаючий Ковчег Тори, натхненний Ковчегом із дерев’яної синагоги містечка Валкінік (Валькінінкай), зруйнованої німцями у 1941 році.Галерея «Голокост» ретельно відтворює події, що сталися з євреями міста. Місцеві мешканці, які брали участь у масових убивствах, часто особисто знали своїх жертв. Ми чуємо розповіді литовських очевидців, записані на відео, і свідчення тих, хто вижив — іноді завдяки сусідам, які ризикували власним життям, рятуючи інших.У музеї також є меморіальна зона і вражаючий «Каньйон Надії». Цей височенний коридор заввишки 20 метрів веде до великого вікна з видом на кладовище. Тут поховані євреї Шедуви, які померли природною смертю.Музей «Загублений штетл» може встановити новий стандарт для єврейських музеїв Литви та музеїв штетлів у Східній Європі. Але головне — він показує, що пам’ять про єврейське життя в Литві жива, і є запит на її збереження.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Трамп скасував анонсовану ним самим зустріч із Путіним у Будапешті, заявивши: «Кожного разу в нас відбувається гарна розмова, але вона ні до чого не призводить». Паралельно США запровадили санкції, які мають вдарити по «Роснєфті» та «Лукойлу».Сьогодні вранці Євросоюз затвердив свій 19-й санкційний пакет, який, зокрема, передбачає заборону на імпорт російського зрідженого газу, посилення заборони на співпрацю з «двома нафтовими гігантами Росії», санкції проти ще 117 танкерів «тіньового флоту» та інші обмежувальні заходи.Те, що «гарні» розмови з Путіним ні до чого не призводять, — чиста правда. Путін використовує дипломатію для продовження війни. Політико-економічна відповідь на ультиматуми Москви про капітуляцію України — це правильно, але недостатньо.Сьогодні жителі української столиці у гіршому випадку матимуть електроенергію всього кілька годин. Варварські удари Росії по цивільних енергооб’єктах України потребують також військової відповіді, що передбачає постачання далекобійного озброєння.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Видання «ХаАрец» повідомляє, що президент Ізраїлю Іцхак Герцог обговорював із родинами заручників можливість помилування прем’єр-міністра Біньяміна Нетаніягу, який перебуває під судом у трьох справах про корупцію. Він нібито закликав деяких членів родин публічно підтримати цю ідею, представивши її як крок до «національного примирення».За повідомленням, батько колишнього заручника Матана Ангреста заявив: «Можливо, якщо ми звільнимо прем’єр-міністра від його суду, він звільнить країну від цього тягаря. Він тягне весь народ просто в пекло».Цю емоцію неважко зрозуміти. Родини заручників зазнали чимало страждань через дії прем’єр-міністра.До речі, під час візиту Дональда Трампа до Ізраїлю він із трибуни Кнесету закликав Герцога помилувати Нетаніягу. Згодом Трамп зізнався, що про це його попросив сам Бібі.Те, що президент США схильний вільно поводитися із законом, відомо давно. Як і те, що уряд Нетаніягу та коаліція не гребують використовувати заручників і їхніх рідних у власних політичних цілях.Але такі дії з боку президента нашої держави — людини, яка має бути над політикою, — виглядають як ще один прояв деградації ізраїльської системи влади.Підписатися: Леонід Нєвзлін

ХАМАС порушив режим припинення вогню: терористи обстріляли інженерну техніку ЦАХАЛу в місті Рафіах. У відповідь ВПС ЦАХАЛу почали завдавати ударів по цьому району.ХАМАС також неодноразово порушував угоду, атакуючи Ізраїль за межами визначеної «жовтої лінії», встановленої в рамках домовленості про припинення вогню. Не кажучи вже про те, що терористи затягують повернення тіл загиблих ізраїльських заручників.Втім, угруповання заявляє, що воно нібито залишається відданим дотриманню режиму припинення вогню і що саме Ізраїль «продовжує порушувати угоду». Нескладно уявити, що саме цю точку зору підхопить «міжнародна спільнота».Важливіше те, що скажуть американці. Віцепрезидент США Джей Ді Венс і спецпредставник Трампа на Близькому Сході Стів Уіткофф мають прибути до Ізраїлю в понеділок. Вони планують обговорити заяви Ізраїлю про порушення ХАМАСом угоди про припинення вогню.Реальність знову суперечить планам Трампа. Тепер все залежить від того, чи вистачить у його адміністрації сміливості подивитися правді в очі, чи мир на папері виявиться важливішим за безпеку та порядок на землі.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Візит Володимира Зеленського до Вашингтона частково підтвердив побоювання, що виникли після розмови Трампа та Путіна напередодні. Судячи з повідомлень ЗМІ та офіційних коментарів, постачання Україні ракет Tomahawk, принаймні найближчим часом, не очікується.Видання Axios, посилаючись на власні джерела, пише, що Трамп чітко «дав зрозуміти, що тепер його пріоритет — дипломатія, і він вважає, що постачання Tomahawk може її підірвати». «Ніхто не кричав, але Трамп був жорстким», — зазначив один із співрозмовників.За даними тих самих джерел, нинішня американська пропозиція щодо врегулювання передбачає завершення війни зі збереженням поточної лінії фронту. Сам Трамп написав про це у своїх соцмережах, заявивши, що Росії та Україні час «зупинитися там, де вони є».«Нехай обидві сторони оголосять про перемогу — хай історія розсудить», — написав Трамп. Однак проблема залишається тією самою: ніщо не вказує на те, що Росія справді має намір зупинятися. Ба більше, ледь не щоночі тривають удари по цивільних енергетичних об’єктах України, і країна живе з регулярними відключеннями світла.Загроза постачання ракет і, особливо, обговорення можливих тарифів проти Китаю за закупівлю російської нафти змусили Москву піти на контакт. Але Путін цілком може й надалі підтримувати ілюзію близького «історичного миру», якого так прагне американська адміністрація, і водночас продовжувати вбивати українців, поки Вашингтон викручує руки Києву.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Між тим, процес стягнення вже триває. У червні 2024 року колишні акціонери ЮКОСу успішно продали на аукціоні низку торговельних марок Російської Федерації в Нідерландах, зокрема відомі бренди Stolichnaya та Moskovskaya. Додаткові заходи щодо виконання рішень також здійснюються в Нідерландах.Крім того, колишні акціонери ЮКОСу ведуть судові процеси у Великій Британії, США, Люксембурзі та Сінгапурі, щоб домогтися визнання арбітражних рішень — попереднього кроку до стягнення російських державних активів у цих країнах.Протягом останніх двадцяти років Росія систематично ігнорувала міжнародні рішення та обов’язкові судові приписи, розглядаючи їх не як юридичне зобов’язання, а як прикру перешкоду.Це постійне зневажання міжнародним правом робить успішне виконання рішень у справі ЮКОСу особливо важливим. Реалізація стягнення не лише забезпечить справедливість для колишніх акціонерів, а й зміцнить міжнародну правову систему, показавши, що порушення міжнародного права й ігнорування судових рішень мають реальні наслідки.Про компанію GMLGML представляє інтереси колишніх мажоритарних акціонерів нафтової компанії Yukos Oil, колись найуспішнішої, найпрозорішої та найорієнтованішої на Захід компанії Росії.У 2003 році, коли незалежність ЮКОСу стала загрозою Кремлю, його генерального директора заарештували, компанію збанкрутували за сфабрикованими податковими звинуваченнями, а її активи передали державній «Роснєфті».Підписатися: Леонід Нєвзлін

Дональд Трамп працює над створенням фонду «Перемоги України», який фінансуватиметься за рахунок нових тарифів — тих, що можуть бути застосовані до Китаю, пише The Telegraph. За інформацією видання, президент США доручив міністру фінансів Скотту Бессенту обговорити цей план із європейськими колегами напередодні візиту Володимира Зеленського до Вашингтона.Передбачається, що на імпорт із Китаю буде запроваджено мито у розмірі 500%, а отримані кошти спрямують на закупівлю озброєнь для української армії. Джерела у Вашингтоні повідомили виданню, що ідея запровадити санкції проти Китаю за закупівлю російської нафти раніше стикалася з опором з боку європейських урядів.«Пекін був названий країнами НАТО “головним спільником” війни Росії, однак багато членів альянсу, зокрема Велика Британія, відмовилися офіційно вважати його ворогом», — йдеться у публікації.Напередодні Трамп також заявив, що прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді запевнив його в тому, що Індія припинить закупівлю російської нафти. Reuters повідомляє, що індійські НПЗ справді очікують поступового скорочення обсягів постачання сировини з Росії.Схоже, Вашингтон справді перейшов до реалізації концепції «миру через силу». Дуже важливо, щоб ці ініціативи адміністрації Трампа не залежали від позиції інших країн НАТО, як це звучало раніше. Пекін і Москва докладуть усіх зусиль, щоб протидіяти таким рішенням через своїх союзників у Європі. Хочеться вірити, що США знову проявлять лідерство.Підписатися: Леонід Нєвзлін

У п’ятницю у Вашингтоні має відбутися зустріч Дональда Трампа і Володимира Зеленського. Президент США публічно заявив, що український лідер попросить про поставки ракет: «Йому потрібно зброя, він хотів би мати Tomahawk. У нас багато Tomahawk».Оптимізм Трампа не поділяють військові аналітики. FT нещодавно наводила оцінку, що в США є всього близько 4 150 цих ракет. Із 200 Tomahawk, закуплених Пентагоном із 2022 року, вже понад 120 було витрачено. У бюджеті Міністерства оборони США на 2026 рік передбачено фінансування закупівлі лише 57 ракет. Тож, як припускають експерти, Вашингтон міг би виділити Україні приблизно 20–50 ракет.Будь-яка зброя для України — це добре. Завдавати ударів по глибокому тилу РФ життєво необхідно, особливо в умовах триваючої кампанії Москви з виведення з ладу української енергетики. Але кілька десятків крилатих ракет, хай і найкращих, — це мало.Загалом динаміка надання військової допомоги Україні викликає серйозне занепокоєння. За даними ЗМІ, постачання зброї країнами НАТО різко скоротилося в липні та серпні порівняно з попередніми місяцями, незважаючи на запуск ініціативи із закупівлі американської зброї членами альянсу. За ці місяці європейська допомога знизилася більш ніж на 50%.Схоже, ключова проблема — не в фінансуванні закупівель, а в нестачі виробництва. Військово-промисловий комплекс на Заході набирає обертів неприпустимо повільно, і це велика проблема. Прагнення миру — це чудово. Але щоб бути переконливими, демократіям потрібно значно більше зброї.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Три дні ультиматуму Трампа майже минули, а з боку ХАМАСу й досі немає відповіді. Із вищих ешелонів угруповання — ані слова, лише незначні відгуки від середньої ланки, на чию думку тепер мало хто зважає. Тим часом тиск зростає: посередники — Катар, Єгипет і навіть Туреччина — наполегливо умовляють погодитися на американський план припинення вогню та обміну. Особливо показова тут роль Анкари: Ердоган не раз заявляв, що не вважає ХАМАС терористами. Сигнал очевидний: «Погоджуйтесь на угоду зараз, інакше ми вже не допоможемо».Що далі? Якщо ХАМАС продовжить тягнути час, світ нарешті побачить, наскільки далеко готовий зайти Трамп. У своїй заяві він чітко дав зрозуміти: угрупованню відведено три–чотири дні, після чого, якщо відповіді не буде, Ізраїлю гарантована «повна підтримка» будь-яких дій, які той вважатиме за потрібне. Це не лише політичне «зелене світло», а й конкретні пакети озброєнь, включно з гелікоптерами Apache та бронетехнікою на мільярди, уже винесені на затвердження. Для Ізраїлю це фактично розв’язані руки: армія зможе продовжити жорсткі операції в Газі, навіть якщо це ставить заручників під загрозу — саме про це давно попереджають опозиція та родини полонених.Глобальна реакція навряд чи здивує: союзники знову закликатимуть до «стриманості», але американська позиція вже давно гранично зрозуміла — залишилося лише перевірити, чи підкріплена вона ділом, а не лише словом. У регіоні ж посередники, швидше за все, волітимуть, аби остаточне рішення ухвалив ХАМАС, переклавши відповідальність на нього. Найближчі два дні покажуть, чи готове керівництво угруповання вибратися з кута, в який його загнали.Підписатися: Леонід Нєвзлін