Ще одна цікава лінія, яку можна простежити за стенограмами трьох розмов Володимира Путіна з Джорджем Бушем-молодшим, — Іран та його ядерна програма.На початку 2000-х Путін погоджувався з побоюваннями Вашингтона щодо Ірану й підтверджував, що Тегеран має намір здобути ядерну зброю, а не обмежитися цивільним використанням атомної енергії. Путін визнавав, що іранські лідери — «можливо, божевільні у своїй ідеології», водночас зазначаючи: «вони — інтелектуали. Вони мають університетську освіту, вийшли з академічного середовища. Вони не примітивні люди».У 2005 році Буш і Путін обговорювали, що Ірану не можна дозволити мати бомбу. США та Росія координували свою політику з цього питання.З 2025 року ці стенограми виглядають вельми парадоксально. Відтоді Росія розвернулася на 180 градусів і допомагає Ірану зброєю, технологіями та, цілком імовірно, ядерним ноу-хау.Висновок із цього можна зробити лише один. Навіть якщо Путін говорить, як здається, правильні речі — це ще не означає, що його позиції не зміняться радикально. Навіть якщо хтось у Вашингтоні вважає, що з Росією можна співпрацювати, — це ілюзія.Підписатися: Леонід Нєвзлін