Тиждень з телефоном в руках на мінімумі ‼️Ну це ж не нормально 2-5 годин за день проводити в телефоні 🤯 …. Саме важке тепер - реалізувати. Але це реально ❤️1) усвідомити шкоду здоровʼю (біль в мʼязах, постійний шум думок в голові, поганий сон, тривожність … у кожного своє) 🐥2) прийняти рішення і втілити його прям відразу (не пізніше - тільки ЗАРАЗ!!!) 💥3) всі ярлики соц мереж на робочому екрані телефона запхати в саму незручну папку, щоб деактивувати звичку швидкого попадання на автоматі. Бо навіть не плануєш, але опа і ти вже годину гортаєш ФБ 🏷️ 4) на робочому столі заставку : «на хрін телефон»… або щось в такому стилі… так, не дуже культурно, але це повертатиме мозок до цієї проблеми, а також всі хто бачитимуть заставку, сміятимуться і знову будуть звертати вашу увагу 🤗5) робочі питання, діалог, переписки - все вирішувати за ноутом, хай попрацює інша група мʼязів 🤩6) більше гуляти та сидіти біля річки щоб впустити в той шум в голові тишу та спокій 🧘 Хто зі мною? На тиждень?Гайда разом 🥰
У мене з’явилась дивна теорія про втому 🤔Мені здається, що іноді ми втомлюємось не тому, що багато робимо. А тому, що занадто довго живемо всупереч собі.Буває день, коли набігалась, напрацювалась, вирішила купу питань, а ввечері відчуваєш приємну втому. А буває, нічого особливого не робила, але сил немає взагалі. Наче хтось відкрив краник і повільно зливає енергію.Останнім часом придивляюсь до таких моментів і помітила, що найбільше мене виснажують:💥справи, які давно втратили сенс;💥люди, поруч з якими треба бути зручною;💥бажання все контролювати;💥життя, відкладене на потім.І знаєте, що цікаво? Іноді одна маленька дія повертає більше сил, ніж цілий день відпочинку:сказати «ні»;скасувати зустріч;вимкнути новини;піти гуляти замість працювати;зробити щось, що давно хотілось, але постійно не на часі.Зараз спостерігаю за собою, як науковець за дивним експериментом 😀 І що далі, то більше думаю, що втому не завжди треба лікувати відпочинком. Іноді її треба лікувати чесністю із собою.А яка ваша теорія про втому?Що забирає ваші сили найчастіше?І що, навпаки, повертає їх навіть у найважчі періоди?
Із простору інтернет цікавий факт: «Сука-окситоцин...» — саме так хочеться почати цей пост, коли тобі «трохи за 45», і ти раптом усвідомлюєш, що гормональний туман розсіявся, а на кухні залишився чисто побутовий силует, який вимагає уваги, турботи й котлет.Як клінічний психолог, жінка і дружина із солідним стажем, я офіційно заявляю: еволюційна біологія зіграла з нами злий жарт, але клімактеричний перехід має один незаперечний, розкішний і глибоко феміністичний плюс. Нам нарешті відключають «режим няньки».Давайте розберемо цю науково-сарказмичну драму по поличках.Еволюційний клей, або Чому ми раніше це терпіли?Раніше за все віддувався окситоцин — гормон прив'язаності, обіймів та сліпого еволюційного альтруїзму. Біологія століттями заточувала жіночий організм під виживання потомства. Окситоцин у зв'язці з естрогенами працював як найпотужніший природний анестетик: він розмивав особисті кордони, змушував нас «згладжувати кути», співпереживати там, де треба було тікати, і вмикати материнський інстинкт не лише до немовлят, а й до дорослих статевозрілих чоловіків.Саме під цим коктейлем жінки десятиліттями обслуговували прояви « токсичного патріархату, мачизму та агресивної маскулінності» .Чоловік прийшов з роботи злий і грюкнув кулаком по столу? «Ну, він же годувальник, у нього стрес, треба обійняти й нагодувати».!!!Науковий факт!!!Естрогени посилюють чутливість рецепторів до окситоцину. Високий естроген — висока готовність «контейнувати» чужі істерики та грати в терапевта на громадських засадах.Бунт 45+: Коли окситоцин іде по-англійськиІ ось настає вік 40–45+. Рівень естрогенів закономірно знижується. І окситоцин — цей хитрий маніпулятор — втрачає свою колишню владу. Гормональна пелена спадає, і жінка вперше за довгі роки дивиться на світ (і на свого партнера) абсолютно тверезим, детоксикованим поглядом.І що ж вона бачить?Замість «грізного альфа-самця, чию агресивну маскулінність треба гасити своєю ніжністю», перед нею постає просто... вередлива доросла людина, яка не може знайти свої шкарпетки без GPS-навігатора.У цей момент у жіночій голові відбувається тектонічний зсув: «Я більше не хочу няньчитися». Функція безумовного прийняття відключається за несплату гормонів. Жінка раптом розуміє, що її особистий ресурс — це не бездонна бочка для зливу чужого мачизму.Чому жінки після 40 обирають самотність?Усе частіше статистика показує, що жінки 40+ свідомо обирають автономію. І це не «самотність» у депресивному розумінні, це — свобода.Завдяки досягненням « фемінізму першої, другої та третьої хвиль», сучасна жінка більше не залежить від чоловіка економічно, юридично та соціально. Нам більше не потрібен шлюб заради виживання. Фемінізм відвоював для нас право на власне здоров'я, кар'єру і, головне, право розпоряджатися своїм часом.Коли зникає гормональна потреба «вити гніздо» й обслуговувати чуже его, жінка починає ставити капіталістичні питання:«Яка рентабельність моїх інвестицій у ці стосунки?»*«Що я отримую натомість за свої емоційні витрати, окрім гори посуду та лекцій про те, як функціонує геополітика?»*Якщо партнер застряг у парадигмі «я мужик, я домінант», але при цьому вимагає психологічного догляду, як немовля, жінка 45+ просто закриває цю вкладку. Їй комфортніше самій. У неї є книги, подруги, кар'єра, тиша, чисті простирадла і можливість спати по діагоналі ліжка.Погляд з окопу: Психолог і ДружинаВи запитаєте мене: *«Слухай, ну ти ж сама заміжня, як ти це пишеш?»*Відповім як клінічний психолог: саме тому, що я знаю, як влаштована ця біохімія, я ціную стосунки, які будуються « не на окситоциновій сліпоті, а на усвідомленій повазі» .Вижити в шлюбі після 45 можна лише в одному випадку: якщо чоловік вчасно помітив, що «нянька звільнилася», і погодився на партнерство рівних. Якщо він здатний до емоційної зрілості, а не до трансляції агресивної маскулінності з минулого століття.Тож, дорогі дівчата, якщо після 40+ вам раптом перехотілося «розуміти, прощати й контейнувати» чоловічі примхи — розслабтеся. З вами все гаразд. Це не ви «зіпсувалися», це у вас еволюційний апгрейд.
До речі, про непрохані поради 😀Почитала ваші коментарі під попереднім дописом, був такий: «не терплю непроханих порад». І тут я раптом зрозуміла дещо про себе… Я ж була саме тією людиною, яка постійно їх давала 😳Не тому, що вважала себе найрозумнішою. А тому, що пройшла через стільки всього, що щиро хотіла допомогти людям не наступати на ті ж граблі. Якщо я знала рішення — озвучувала. Якщо бачила вихід — показувала. Мені здавалось, що це і є підтримка, дружба А потім якось спілкуюсь з однією жінкою, яка вкотре розповідає про свою проблему. І раптом чую:— Чому ти мене весь час повчаєш?І я зависла… 🤔Бо в моїй голові я не повчала. Я допомагала. Мені ці знання коштували дорого… чому ж їх не цінують? Мій мозок взірвався 🤯А потім почала спостерігати і зрозуміла цікаву річ: дуже часто люди не хочуть рішення. Вони хочуть бути почутими. Іноді людина настільки втомлена, що не має сил щось міняти. І тоді їй треба не план дій, а просто виговоритись.А іноді… якщо чесно… людина взагалі не хоче вирішувати проблему. Вона хоче жити поруч із нею і розповідати про неї п’ятдесятий раз.І тут я зрозуміла, що ми дуже різні. Бо коли я бідкаюсь, розказую чи ділюсь чимось болючим — я майже завжди шукаю вихід. Саме тому я люблю поради, особливо від успішних людей. Більше того, по роду своєї діяльності я багато років спілкувалась з дуже потужними людьми. І коли вони давали мені поради, навіть якщо я їх не просила, я слухала з вдячністю.Можливо, саме тому багато рішень, які змінили моє життя, прийшли через інших людей. Через їхній досвід, їхній погляд, їхню мудрість. Я брала це, пробувала і отримувала результат.Але я зрозуміла ще одну важливу річ: не всі люди зараз знаходяться в точці пошуку рішення.Тому тепер у мене нове правило: якщо мене не питають — я не раджу. Якщо людина готова до відповіді, вона запитає. А якщо не готова — жодна, навіть найгеніальніша порада не спрацює.*** я говорю про дійсно дієві поради, а не ту дічь, яку часто несуть люди Цікаво, а як у вас?Любите отримувати поради чи вас це дратує?І чесно 😄 Ви частіше той, хто дає поради, чи той, хто їх не просив?
Люта ніч .. і ще лютіші стають люди ….вночі відкрила тредс, а там сваряться про те, що в метро дихнути ніде, а деякі люди прийшли з палатками і там де може розміститись 4-5 людей, в палатці одна, дві людини… ще пишуть що в деякі ЖК не впускають людей в паркінг з інших будинків, щоб не псували машини … жильці голосували за це …а деякі пишуть, що це їм поцарапали машини….Якщо чесно, я дуже переймаюсь всім цим. Я вірю в єдність, адекватність, цінності і коли таке бачу, у мене починають качатись та ламатись мої внутрішні опори та віра, яка тримає кукуху ….З однієї сторони - варто закрити соцмережі та не читати. А з іншої - треба знати, що тебе може чекати, якщо ти опинишся в складній ситуації. … тож варто знати, але вчасно закрити це все та перевести увагу на дихання.. і заспокоїти себе Побачила легку практику: коли вдихаєте і в голові проговорюєте «вдииих», видихаєте і проговорюєте «вииидииих»… Коли великий подразник, згадати щось корисне важко, а це те, що легке в практиці та повертає до тями.Діліться вашими легкими методами. Виділіть пару хв та напишіть. Це важливо зараз, як ніколи 🙏
Зрозуміла, що в цей раз, якось все інакше. Якщо раніше вистачало тиждень чи місяць, щоб відновитись, то зараз ні. Відчуття, що сили жити та енергія десь сховалась, бо я їх юзала як сумашедша чотири роки і тепер вони бачать в мені ворога. Але не буває нічого неможливого!!Бо ми власники всього цього добра, як коли нам добре, так і коли не дуже 🤗Помітила, що якщо робиш щось нове, те, що не робила раніше - енергія повертається частіше і навіть в купі з радістю. Тому зараз стараюсь експериментувати, але обережно. Розкажу вам всі мої експерименти Перше, що мені захотілось - дрібниця, але тіло захотіло дихати і я зняла манікюр. Здавалось би якась дурість, як це взаємоповʼязано. Не знаю, якщо чесно. Але я відчула, що ця ділянка тіла не дихає вільно. Важко було, бо ж звичка ходити з гарним яскравим манікюром вкорінена давно) але ви знаєте, мені відразу стало легше … вони зараз тоненькі, як бумага, рвуться до крові, але вони дихають, як і я 🤩Дивина та і годі. Що ви з себе знімаєте, коли важко? Поділіться
Взимку, коли був найбільший холод, страх, хвороби, вимкнення світла - я купила собі тонесенький, шовковий, з стразіками костюм, кольору фуксії (на фото не він, пізніше покажу) Поїхала в ТЦ за чимсь важливим і потрібним. А він, собака, висів на вітрині, ще так яскраво підсвічувався… Victoria’s Secret знають, як оформити вітрину так, щоб такі як я, сороки, не могли пройти мимо, коли бачать, що щось там яскраве, та ще й сяє камінчиками 🥰Я не прихильник дорогих брендів, давно вже це переросла, але тут не втрималась… купила собі…Відвалила гроші, які мали піти на щось важливе та корисне… і думаю, нащо мені це, якщо навіть не факт, що доживу до літа з такими обстрілами і такою лютою зимою…. Я купила костюм, а разом з ним проблему🤯, бо його ще не беруть в роботу, щоб підшити, бо, як завжди одяг на довгоногих, я ж маленька, тканина дуже тонка та дорога - тож не хочуть салони ризикувати )))Підсумуєм…. Значить купила дорого непотрібну проблему…. але, знаєте, разом з цим купила і волю до щастя…. Воля до щастя…. Що це, коли тобі геть кепсько, коли вигоріла, перегоріла та відчуваєш себе попелом? Це коли в один момент бачиш себе в минулому: коли була в ресурсі, раділа, жила живою енергією, одночасно бачиш себе зараз, розвалену, і в ту ж мить бачиш себе у майбутньому, якою будеш, якщо продовжиш самознищувати себе …. і поруч разом з тим майбутнім образом бачиш себе у тому костюмі, кольору фуксіі, гарною, свіжою, усміхненою, тою, яка перетворює в золото все, до чого торкається, тою, яка не звертає увагу на перешкоди та засудження людей, створює та палає… 🤗Коли ти це бачиш, це не означає, що в ту ж секунду ти скидаєш з себе всю втому та біль, як одяг, коли приходиш з роботи додому… так не буває… ця воля до життя спочатку зʼявляється, як іскра, жевріє, дихає, а потім набирає сили, щоб в якийсь момент прийняти рішення, які боялась приймати, на які не вистачало сил …Ставлю на літо на паузу всі діяльності… шукатиму підсилення сили, займатимусь своєю душею та тілом… повна розгерметизація, куштування нових емоцій життя … Хочу ділитись всім цим в цьому каналі, не хочу соц мереж… вони крадуть багато сил …Тож гайда зі мною, якщо вам теж треба воля до життя!!! завтра закрию цей канал, щоб тут були тільки мої люди ❤️Кому ще треба воля до життя? Який ваш стан зараз, поділіться в коментарях ?
Іноді хочеться бути ідеальною, розвиватись… а іноді хочеться пірнути в справжнє життя, коли бачиш багато неба, торкаєшся руками землі, спостерігаєш як на твоїх очах буяє природа … але ж завжди ніколи.. треба заробляти на життя …Я вирішила псіханути 😂Пів зими читала тредси про покупку старої хати в селі, коли люди реставрують і живуть … вирішила, що то моє ….почала дивитись десь недалеко від Ірпіня і занесло мене аж в Карпати 😂Що ж ви думаєте, я поїхала дивитись, ще й потащила подругу з собою в ці хащі.Це була неймовірно ржачна пригода … проїхати 700 км, щоб заїхати туди, куди пішки не дойдеш, в таке місце, яке навіть, якщо буде третя світова - туди не дойдуть бо це у чорта на кулічках, там немає нічого… зате на вході в село 30 хат поставили шлагбаум 😂😂… і свята тиша … та, яка просочується в кожну клітинку і відчуваєш відпочинок в пропорції день за три …На фото - хата і місцевий супермаркет 😀, є церква та кладовище … А взагалі, найближчі магазини та все, що треба за 15 км ..Як думаєте, я купила хату 😀?Як ви влаштовуєте собі вихідні чи якісь вилазки? Коли останній раз дозволяли собі пригоду ?
Поверніть Оксану, бо ця зламалась ☺️Мабуть ця назва допису найбільш підходить під все, що відбувається🐥, бо мій рік почався дуже дивно, і це дуже мʼяко кажучи …За два місяці одна за одною хвороби: на новий рік- диагноз хронічної депресії, потім майже відразу цистит, за ним поспішив геморой, а 24 лютого (три дні назад) мне забирає швидка з гострим отруєнням, по дорозі я майже втратила свідомість.. хоча мала в цей час виїзжати на потрібне навчання в Карпати…Два місяці я не працюю, абсолютно все стоїть на паузі… і мені байдуже … начебто є переживання, але я не супротивляюсь, не намагаюсь щось міняти та негайно вирішувати.. Звісно, я багато чого думала, аналізувала - і всі дороги думок ведуть до однієї: нарешті подбати про себе … Так цікаво… я була впевнена, що дбаю про себе… але того було зовсім недостатньо. Фух… трохи соромно було зізнаватись, що я у такому стані … соромно, що не завершую на ноті, що все буде добре… але в той же час і спокійно…. бо це моє і від цього не втечеш 🤗За два місяці почитала 7 книг по 500-600 сторінок, залюбила своїх кицьок, передивилась купу серіалів 😀І мій фаворит - четвертий сезон Бріджертонів 🥰 оооххх стільки там пристрасті, порушень правил суспільства, жаги до любові… Я знаю одне: якщо Всесвіту потрібно - все станеться само собою, я знову запалаю… якщо потрібно інше, значить буду в тиші .. я визнала, що я не тільки сильна, а і вразлива також … і це основне… обіймаю
🦄 Ділюсь і раджу Особливо тим, хто шукає тишу, можливість стишити потік думок, жити тут і зараз :Читаючи Сила моменту тепер» Екхарта Толле, вперше по-справжньому зачепилась за поняття “тіло болю”. Раніше я працювала з емоціями, з травмами, з досвідом. Але тут я побачила інше - є не тільки моє особисте тіло болю, є ще й колективне. І якщо чесно, для нас, українців, це дуже відчутна тема. А плюс ми, жінки, і з цим звʼязані плюс ще й окремі переживання, які додають болю. Ми носимо в собі більше, ніж здається. І багато реакцій: це не “я така”, це просто активувалось старе поле болю. І саме в цій книзі є відповідь, як його позбутись назавжди Внутрішній опір, який виникає в духовному розвитку, я раніше сприймала як слабкість. А тепер бачу - це ворог. Він не хоче нової свідомості. Бо нова свідомість - це свобода та тиша в голові .Також, що мене реально перевернуло — це тіло. Я роками в медитаціях намагалась ніби “розчинитися”, вийти за межі тіла. А тут прийшло чітке усвідомлення: тіло не треба розчиняти. Воно і є провідник. Саме через тіло ми заходимо в присутність. Через відчуття. Через дихання. Через контакт із собою. І коли я це прийняла, медитація стала іншою, тіло наповнюється енергією Зараз я почала практикувати дуже просту річ - слухати тишу. Неважливо, де я: в машині, в шумному місці, серед людей. Я ловлю навіть секунду і починаю шукати не зовнішню, а глобальну тишу. Простір за звуками. Він безмежнийДивлюсь на себе відносно простору і автоматично стаю спокійнішою. Це дивне відчуття: ніби ти не всередині хаосу, а трохи глибше. І саме там - благодатний момент тепер і тиша, якої шукаєш. ‼️ До речі, виписала ще багацько крутих українських слів, які не використовувала, або навіть не знала Наприклад:Еманація - випромінювання, витікання Континуум - безперервна, суцільна сукупність, нерозривність процесів або явищ, де немає пустот або чітких меж між елементами. Дууууже раджу книгу ❤️
TGLIST.COM.UA
