Є така приказка:«Якщо твоє щастя залежить від інших — готуйся до нещастя».Раніше мені здавалось, що це якась жорстока фраза. Ну як це? Ми ж усі залежимо від інших людей. Від любові, підтримки, дружби, сім’ї.А потім життя почало потроху пояснювати…Коли твоє щастя залежить від того, чи подзвонить хтось. Чи напише. Чи оцінить. Чи зрозуміє. Чи буде поруч. Чи поводитиметься так, як ти собі придумала — ти віддаєш пульт від свого життя в чужі руки.І найцікавіше, що ті люди часто навіть не знають, що відповідають за твій настрій 😅Для мене ця приказка не про те, щоб нікого не любити і ні до кого не прив’язуватись. Вона про інше:Дуже класно, коли поруч є люди, які роблять тебе щасливішою. Але небезпечно, коли без них ти вже не можеш бути щасливою.Останні роки я вчуся шукати опору всередині себе. Виходить по-різному. Іноді добре, іноді не дуже 🤪 Але точно зрозуміла одну річ: люди можуть прикрашати наше життя, але не повинні бути його єдиним джерелом світла.Тому, як тільки я починаю відчувати, що хтось робить щось не так, або відноситься до мене не так, як мені хочеться, або обставини заганяють мене в якусь повинність - я відразу повертаюсь до себе:- якщо я люблю себе - я зможу сказати ні там, де мені не комфортно- якщо я хочу бути щаслива, я не буду погоджуватись на менше- якщо я хочу спокою, то буду слухати інтуїцію і відразу діяти, а не заводити ситуацію в тупік А як ви розумієте цю приказку?Погоджуєтесь з нею чи ні? ❤️