Почула цікаву думку:кажуть, що якщо нюхаєш квітку, милуєшся нею і хвалиш її пахощі, то цим допомагаєш їй у наступних життях перевтілитися в людину. Не знаю, правда це чи красива легенда, але чомусь ця думка потрапила мені просто в саме серденько ❤️Я й раніше розмовляла зі своїми вазонами вдома, дякувала їм, коли вони випускали нові листочки. Але ніколи не думала хвалити квітку за її аромат або дерево — за його плоди. І тепер ловлю себе на дуже приємних речах 😄Йду вулицею, бачу шовковицю, стою, їм ягоди і… дякую дереву. Кажу, які в нього смачні плоди. Нюхаю троянду і кажу їй, як неймовірно вона пахне. Зі сторони виглядає, як сумашедша жінка 🤣🤣але байдуже…..Бо, може,справа зовсім не в тому, чи стане колись ця квітка людиною. Може, в цей момент людиною стаю саме я. Коли починаєш говорити приємні слова не лише людям, а й усьому живому навколо, всередині ніби стає більше тепла та сонця.Світ наче не змінюється, але ти починаєш дивитися на нього зовсім іншими очима. І мені дуже подобається цей стан. Навіть якщо це всього лише красива легенда… нехай таких легенд у моєму житті буде більше ❤️P.S. говорити до кицьок та собак - то взагалі святе ))) Як у вас з цим? До кого чи чого говорите? 🌸