Є стара мудрість:«Якщо тебе хтось скривдив — сядь на березі річки і почекай. Рано чи пізно ти побачиш, як труп твого кривдника пропливе повз тебе».Колись мені дуже подобалась ця фраза. Особливо в моменти, коли хтось робив боляче 😅А потім я почала розуміти її трохи інакше.Мені здається, вона зовсім не про помсту. І навіть не про те, що життя обов’язково покарає кожного поганця.Вона про те, щоб не витрачати своє життя на війну.Бо коли нас ображають, виникає спокуса довести, пояснити, покарати, відновити справедливість. Іноді ми можемо роками носити в собі ці діалоги та образи. А життя в цей час іде. І, найцікавіше, що дуже часто людина, через яку ми переживаємо, давно живе своє життя і навіть не здогадується, скільки місця займає у наших думках.Останні роки я все більше приходжу до думки, що найкраща помста — це взагалі не помста.Це коли ти настільки захоплена своїм життям, своїми людьми, своїми мріями та справами, що в тебе просто не залишається часу сидіти в темряві чужих вчинків.Іноді найкраще, що можна зробити — це відпустити весла і перестати наздоганяти човен, який вже поплив в інший бік.А ви як думаєте?Погоджуєтесь із цією мудрістю чи ні? ❤️