in book we trust

Як же пощастило Нілу Армстронґу злітати на Місяць у 1969-му, а не в часи соціальних мереж, коли за твоїм кожним кроком слідкують (хоча слідкували і тоді дуже активно), а ще змушують танцювати в тік-токах. Ось, наприклад, уривок з книжки Крейґа Нельсона «Аполлон 11», яка вийшла українською у видавництві «Бородатий Тамарин» — про відлюдькуватість найвідомішого астронавта в історії: Тим часом почалася затяжна ера човників і космічної станції, коли НАСА, здавалося, надовго поринуло у летаргійний сон. Попри це, Ніл Армстронґ, найбільш символічна та приваблива постать агентства, досі тримався в тіні. Джим Ловелл часто обговорював із ним його дивовижну схожість із Ліндберґом. Якось аж дорікнув йому: «Слухай, Чарльз Ліндберг перелетів Атлантику коштом приватних осіб, його літак був збудований власноруч, тож він мав повне право бути хоч яким відлюдником. Але ж ти побував на Місяці коштом країни. Платники податків уможливили твою мандрівку, дали тобі перспективи та славу, тож заслуговують на певну віддачу». На це Ніл заперечив: «Мене б замучили до смерті, якби не був відлюдькуватим». Мабуть, таки його правда». in book we trust

Хто найбільше впливає на видавничний ринок України? «Премія Читомо» оприлюднила короткі списки.Далі про номінацію Трендсетер видавничого ринку і декілька тез обґрунтування. 🔹 Видавництво Vivat• у трійці найбільших українських видавництв за обсягом накладів і кількістю виданих назв;• розвиває і мережу фізичних книгарень: станом на жовтень 2025 діє 17 крамниць, 9 із яких відкрилися впродовж 2025-го.🔹 Видавництво Komubook• вперше в Україні запровадило спільнотну модель краудфандингу, де читачі не лише фінансують книжки, а й впливають на вибір авторів.🔹 Книгарня «Сенс»• Попри війну, книгарня «Сенс» змогла стати справжнім осередком української культури, стала впізнаваним брендом, який формує довкола себе активну спільноту читачів та культурних дієвців.🔹 Український інститут книги• запустив програму державної підтримки єКнига;• це наразі єдина з «є-Програм», по якій ведеться статистика придбаних за кошти програми товарів.🔹 Школа творчого та професійного письма Litosvita• завдяки курсам і Річній програмі на полицях книгарень зʼявляється більше книжок (із 2013 року понад 200 випускників видали свої рукописи);• Litosvita проводить «Підліткові літературні школи», де для дітей, чиї батьки служать у лавах ЗСУ, участь безплатна. Церемонія оголошення і нагородження переможців Премії відбудеться 29 січня у Києві. Ви в цій номінації за кого? in book we trust

Вихідними натрапила на дуже класні серіал і фільм.🍿 Серіал «Затишок» (Данія, детективний міні-серіал) Коли в заможному передмісті зникає сусідська економка, Сесіль вирушає на пошуки правди й розкриває таємниці, які руйнують її ідеальний світ. По сусідству живуть дві заможні родини, товаришують і вони, і їхні сини-підлітки. А ще в обох сімʼях з хатніми справами допомагають молоді дівчата з Філіппін. І от одна з них зникає. Як раз перед цим просячи сусідську «пані» про допомогу. І далі несеться. Тут і про післяпологову депресію, і про сексизм, колоніалізм, і про зону комфорту, поки хтось під боком страждає. А ще там прикольний музичний супровід, хор, який дуже напружує. Якщо вам сподобався роман Ліз Мур «Лісовий бог», то цей серіал теж зайде. Щоправда, мені ще півтора епізоди і я мабуть розумію чим закінчиться. 🎥 Фільм «Невірна», трилер, він 2002 року 😅, але я таке люблю Пристрасть ставить під загрозу щасливий шлюб, коли мати з передмістя Конні починає палкий роман із молодим чоловіком. Щоб ви розуміли, в того «молодого чоловіка» стільки книжок… але це не виправдання зраді, звісно 😅Хтось щось із цього бачив? Все дивилась на Netflix.in book we trust

Як Дж. Р. Р. Толкін допоміг створити світ відеоігор Ось класна історія про це з книжки «Історія відеоігор у коміксах», що вийшла українською у видавництві Yakaboo Publishing: У 1980-х роках, коли індустрія ігор для ПК тільки починала розвиватися, стало зрозумілим, що ці ігри дають гравцям виявляти свої інтереси. Ґік-культура колись була диким, недослідженим і маловідомим континентом, який відкрив для освоєння науковець, що полюбляв курити люльку, пити ель і носити костюми. Людина, яка найкомфортніше почувалася у шкіряному кріслі в англійському Оксфорді. Це, звичайно, автор трилогії «Володар перснів» Дж. Р. Р. Толкін. «Я хотів спробувати написати надзвичайно приголомшливо довгу історію і подивитися, чи в мене достатньо вправності, хисту та ідей, щоб втримати увагу читача», — казав сам автор. Ці книжки справили феноменальний вплив на студентів 1960-х і 1970-х років, бо герої Толкіна мали ідеалістичну мету, до якої рішуче та наполегливо йшли. Тоді студенти були мало не єдиними людьми, які мали доступ до комп'ютерів. Тому Толкін надихнув ціле покоління гравців на ПК. Ось що казав про це Річард Бартл, студент Ессекського університету, один із творців «MUD1», першої гри «Multi User Dungeon»: «Толкін показав, що це можливо, що можна створити логічний, правдоподібний і захопливий світ, який не міг існувати насправді». in book we trust

«Ця книжка народилася з банальної цікавості». Так починається передмова Тома Вулфа до його культової книги «Нормальні пацани». «Мене дивувало, що змушує людей погодитись осідлати гігантські феєрверки, якими по суті і є ті «Редстоуни», «Титани» й «Сатурни», чекаючи поки хтось запалить ґніт», — продовжує він. Том Вулф — важлива постать в американській історії, він змінив журналістику, довівши, що з фактів теж можна писати захопливі історії. У 1972 році журнал Rolling Stone відправив його до Космічного центру Кеннеді у Флориді на запуск «Аполлона-17», останньої пілотованої місії на Місяць. Але Вулф повернувся звідти не із серією матеріалів про місію «Аполлон», а з чотирма статтями про першу пілотовану космічну програму США — Проєкт «Меркурій». Він написав про неї та про сімох астронавтів, які брали в ній участь. І це породило в нього бажання далі працювати з цією темою. Вулф копав глибше, беручи інтерв’ю у колишніх астронавтів, військових льотчиків-випробувачів і не льотчиків — тих, хто «був безпосередньо причетний до початку ери пілотованих ракетних польотів» у США. Він також годинами працював у архівах Космічного центру Джонсона в Г'юстоні. Над «Нормальними пацанами» він працював близько 7 років. І у результаті вийшла книга в певному сенсі менше про космос, а більше про те, що відбувається на Землі — а саме про Холодну війну й про те, що насправді коїться в головах молодих чоловіків, які добровільно погоджуються бути запущеними в космос на верхівці ракети. А ще, звичайно, про їхніх дружин, які могли здаватися непомітними, але відігравали в цьому вкрай важливу роль теж. «Нормальні пацани» стала успішною та культовою книгою. Вона отримала статус бестселера і здобула National Book Award за нонфікшн у США. Джон Ґленн і Воллі Шірра з «Меркурія» хвалили книгу. Хоча коли одного разу у Тома Вулфа запитали про реакцію дійових осіб на «Нормальних пацанів», він відповів доволі промовисто: «Що стосується більшості з них — я гадки не маю. Якщо письменника турбує таке, йому варто перейти в піар, де ти завжди на боці свого героя. Якщо ти пишеш нонфікшн, ти маєш вірити, що те, що ти робиш, важливіше за будь-яку людину, справу, партію, питання чи що завгодно. Більшість астронавтів, здається, подобалось те, що виставляло їх у вигідному світлі, і не подобалося те, що не виставляло. Іншими словами, вони були як будь-хто інший — за винятком Алана Шепарда. Він ненавидів усе — аж до паперу, на якому надруковано книгу». Але куди важливіше те, що книга надихнула покоління майбутніх астронавтів і науковців. Серед тих, хто віддав шану «Нормальним пацанам», був колишній командир шатла NASA Скотт Келлі, який провів рік на МКС у 2016-му. «Як і астронавти Меркурія, яких він оживив на сторінках, внесок і вплив Тома неможливо відтворити», — написав Келлі у 2018-му після смерті автора. Він прочитав книгу у 18 років і каже, що вона перевернула його студентське життя й дала амбіцію літати та стати астронавтом.Хоча Вулф спостерігав за програми «Джеміні» та «Аполло», саме «Меркурій» для нього залишалася іконою. «Навіть перший американець, що ступив на Місяць, ніколи не пережив би того вихлопу первісних емоцій людей, який пережили Шепард, Купер і, понад усіх, Ґленн. Ера перших американських одиночних воїнів прийшла й пішла, й можливо, ніколи не буде повторена», — писав він. «Нормальні пацани» показує, якою була журналістика в свої найкращі часи і якої нам не вистачає. Після її прочитання я відразу захотів читати щось теж пов'язане з космічними програмами, і знайшов вдома мемуари астронавта Майка Маллейна «Верхи на шатлі» (теж вийшла у «Бородатому тамарині»). І знаєте що? Згадка про «Нормальних пацанів» там на першій же сторінці! Вплив цієї книги і загалом проєкту «Меркурій» на долю Маллейна колосальний. in book we trust

Що ви знаєте про Домініканську Республіку й як часто думаєте про неї? Мабуть, не дуже часто, але це варто виправити. Чому? Бо Маріо Варгас Льйоса написав неперевершений роман «Свято Цапа», який українською вийшов у «Фабули». Це історія про домініканського диктатора Рафаеля Трухільйо, який керував країною з 1930 по 1961 рік. Льойса розповідає цю історію з трьох точок зору: 1. Уранії Кабраль, яка у 1990-х роках вже дорослою повертається до Домініканської Республіки. Вона донька сенатора, який працював 30 років на режим Трухільйо. В 1961 році Уранія покинула рідну країну (їй було лише 14) і це вперше за цей час повертається, щоб поговорити зі своїм старим і хворим батьком. І під час цих розмов рефлексує про своє минуле та диктаторський режим. 2. Самого Рафаеля Трухільйо: як проходить його останній день життя, що він робить, думає та з ким зустрічається. Тут теж згадуються події минулого, де можна побачити, що робив Трухільйо, що він про це думав і як поводився зі своїми людьми. 3. Вбивць диктатора: вони сидять у засідці й кожен з них згадує, чому вирішив долучитися до цієї справи й вбити Трухільйо. Тут теж показано багато злочинів режиму, хоч майже всі зі змовників на нього колись працювали, але вже не могли так жити далі. Маріо Варгас Льйоса використовує справжні історичні факти й переплітає їх з власними вигадками, бо це зрештою не документалка, а художній текст. І робить це майстерно (сторітелінг автора просто блискучий), бо вигадані події чи персонажі допомагають скласти хорошу історію, а реальні факти показують наскільки жахливою є диктатура. І ось саме ці жахи розкриваються максимально ближче до кінця книжки. Тому, якщо вам потрібні дисклеймери про жорстокість, майте це на увазі. Бо там буде дуже жорстоко. Деякі епізоди описані настільки яскраво, що стає фізично погано. Але це історія про диктаторський режим і його наслідки на життя людей. І я певен, що інакше показати це неможливо. Бо через деякі слова персонажів та історичні факти (типу збільшення економічних проблем чи зростання безробіття в період після Трухільйо) може скластитися враження, що не все так і погано було під час правління диктатора. Але ні: диктатура та авторитарний режим — це завжди зло. І Маріо Варгас показує це протягом всіє книги, а завершення роману просто ставить тут величезний знак оклику й прямо кричить про те, що таке диктаторський режим і чому він знищує всіх: навіть через 30 років люди не можуть спокійно жити далі. «Трухільйо був убитий багато років тому, але він все ще був головною темою розмов серед домініканців усіх соціальних класів. Він все ще маячив над країною; іноді вони все ще говорили про Трухільйо зі страхом. Я думаю, що диктатура Трухільйо, ймовірно, була символічним вираженням політичного феномену, який майже вся Латинська Америка пережила у ХХ столітті. Трухільйо мав усі риси диктатора», — розповідав Льйоса в одному зі своїх інтерв’ю. І він показав багато з цих рис: обмеження свободи, жорстокість, вбивства, катування, політичну корупцію, мачизм. Прочитайте цю книжку. Вона дуже важлива й при цьому класно написана. Замовити її можна ось тут. Тим паче, вона зараз продається зі знижкою. in book we trust

«Арія холоду» та Ентоні ГопкінсВчора я була на концерті, де Андреас Шолль презентував твори Генрі Перселла. Останнього Шолль дуже любить, а що стосується самого Шолля, то він вважається одним із найвідоміших виконавців сучасності. Особливо як виконавець бароко. Де ви могли чути Перселла? Наприклад, якщо дивились фільм «Батько» з Ентоні Гопкінсом у головній ролі (ось тут офіційно цей момент). Там звучить «Арія холоду» з опери «Король Артур». Тут її можна послухати на ютубі. Або «базу» виконання тут. В коментарі завантажу своє відео із вчорашнього концерту. Якщо що, Філармонія дозволяє знімати і заохочує поширювати фрагменти.Для фільму арію готували трохи інакше. У фільмі герой Ентоні Гопкінса вирваний із реальності, змушений прокидатися в «нових» для себе місцях. Світ більше йому не підвладний, а жодна краса і навіть любов не можуть його «зігріти». Не буду продовжувати паралелі з арією, раптом ви не знаєте про що фільм. Хоча я про нього вже писала неодноразово. Згадана арія в сучасній культурі часто звучить поруч з темами дезорієнтації, втрати контролю над свідомістю та крихкості людського стану. Що ж — на концерті я одразу вирішила, що починаю читати мемуари Ентоні Гопкінса «Ми впоралися, малий». У книзі точно є про видатні ролі, за «Батька» Ентоні Гопкінс, нагадаю, має «Оскара». Дуже цікаво що він каже про цей досвід. Мемуари актора українською видав «Наш Формат». Наразі книга лиш їде тим, хто передзамовляв, то може встигнете придбати за знижену ціну. Ось книга на сайті.Книга на фоні мерчу Kyiv Baroque Fest-2025, завдяки якому я і слухала Шолля. in book we trust

🔥 Нові передпродажі від READBERRY — продовження улюблених серій!Твої улюблені герої повертаються, а історії стають ще гострішими, магічнішими та емоційнішими.👑 Родина Роялів. Занепалий спадкоємецьІстон Роял звик отримувати все, що забажає. Але Гартлі Аякше не ведеться на його чарівність і готова кинути йому виклик. Чи зможе Істон подорослішати і зрозуміти, що не все в житті можна купити? 👉🏼 https://www.ranok.com.ua/info-rodina-roialiv-zanepalii-spadkojemec-48735.html🏰 Академія Еверфолл. Примарне правлінняЗої Кінґ бореться зі спогадами, магією банші та смертю. Перший турнір у Срібних Круках виявляється небезпечнішим, ніж вона могла уявити. Магія, напруга й темна академія як завжди на висоті 👉🏼 https://bit.ly/3WVMCjq ⚔️ Жнець душ. Книга 2Арра дізнається, що частина її племені вижила, але вороги підстерігають на кожному кроці. Суран Омарі, принцеса Віка й сам Король Демонів загрожують їй і тим, кого вона любить. На кону - життя та смерть 👉🏼 https://www.ranok.com.ua/info-znec-dus-kniga-2-47422.html

Вау, у видавництва Varvar Publishing зараз активно виходять книжки з всесвіту «Зоряних війн». Так вже вийшли «Траун», «Інквізитори» та «Солдати Смерті».А зараз у них чотири книжки на передзамовленні: 1️⃣ «Зоряні війни: Майстер і учень»Кожен джедай колись був падаваном. Йода навчав Дуку. Дуку — Квай-Ґона. Тепер Квай-Ґон має власного учня — Обі-Вана.✨ Авторка: Клаудія Ґрей📖 416 сторінок2️⃣ Трилогія Дарта Бейна. Книга перша — «Шлях руйнаціїДессел» — простий шахтар, який прагне свободи. Рятуючись від помсти Республіки, він приєднується до Армії Ситів і вступає у війну проти Джедаїв.✨ Автор: Дрю Карпишин📖 416 сторінок3️⃣ «Зоряні війни: Загублені зорі»Панування Імперії дійшло навіть до віддаленого світу Джелукан на Зовнішньому кільці. Там доля поєднала Тейна Кайлера та Сієну Рі — двох пілотів, яких єднає любов до неба й польотів.✨ Авторка: Клаудія Ґрей📖 416 сторінок4️⃣ «Зоряні війни: Темна послідовниця»Війна за галактику палає з новою силою. Рада Джедаїв приймає відчайдушне рішення — зупинити Дуку будь-якою ціною. Рицар Квінлан Вос мусить об’єднатися з ворогом — Асажж Вентресс.✨ Авторка: Крісті Ґолден📖 416 сторінок🗓 Орієнтовна дата релізу: грудень 2025Замовити це все можна ось тут: varvarpublishing.comin book we trust

Це просто дивовижна книжка! Тут поєднуються філософія, релігія, наука, футбол, подорожі в часі, захопливі пригоди, Джеймс Кемерон і гумор. Багато гумору. А найважливіше — це все упаковано в шикарну оповідь. З першої до останньої сторінки не було жодного просідання. Історія читається захопливо та з цікавістю, що ж буде далі. А далі ти розумієш, що навіть якісь дурнуваті цитати або події мали сенс і грають свою роль в оповіді. В одному з відгуків на книжку я побачив фразу, що «це однозначно книжка не для всіх». І я з цим категорично не згоден! Бо це книжка для як раз таки для всіх. Чому? Бо, по-перше, кожен і кожна точно знайде для себе тему, яка буде до вподоби. А, по-друге, теми і жанри не так важливі, коли історія майстерно упакована та написана. Це книжка, яка виконує головні задачі літератури (а це місце для суперечок про задачі літератури) — класно розважає, дає можливість задуматися про важливі штуки й написана настільки чудово, що ти повністю занурюєшся в її світ, закохуєшся у персонажів і з острахом дивишся на кількість сторінок, які залишилися, бо хочеться читати ще і ще. «Альфа & Омега. Апокаліпсис для початківців» Маркуса Ортса вийшов українською у видавництві «Жорж». Замовляйте обов’язково і читайте цю книжку якомога скоріше, вона дивовижна.in book we trust