in book we trust

«Тихі дні в Кліші» У Генрі Міллера Париж розписаний по точках, де можна зустрітити повій, дозвілля відповідне. Але при цьому це дуже гарно написано. «Пробравшись» крізь десятки сифілісів і гонорей — запевняю, воно було варте того. «Монмартр — обшарпаний, вицві-лий, занедбаний, відверто порочний, гендлярський, вульгарний. Він радше відразливий, ніж привабливий, однак лукаво відразливий, як сам порок. Тут розташовані маленькі бари, заповнені майже без винятку шльондрами, сутенерами, горлорізами й азартними гравцями, і навіть якщо ви пройдете повз них тисячу разів, урешті-решт вони все одно засмокчуть вас всередину і перетворять на свою жертву». Ось так приблизно сталось зі мною і з цією повістю:«На бічних вуличках, які відходять від бульварів, розміщені готелі, чия потворність настільки моторошна, що ви здригаєтеся від однієї думки про те, щоб увійти всередину, і все ж таки одного дня ви неминуче проведете в одному з них ніч, а можливо, тиждень або й місяць. Можливо, ви навіть так привʼяжетеся до цього місця, що одного дня відчуєте, наче все ваше життя змінилося, і що місце, яке раніше видавалося вам брудним, убогим, жалюгідним, тепер сповнилося чарівності, ніжності, краси». Чому? Бо я вже ґуґлю, чи перекладено українською «Рожеве розпʼяття». А напочатку було десь як оця цитата про головного героя та його друга: «— Ви огидні, — крикнула вона. — Випустіть мене звідси!». Що цікаво, ця цитата наприкінці, а перша про привʼязаність — як раз таки напочатку. Багато про що тут дуже гарно і влучно написано.«Вона стояла посеред темної вулиці, закривши обличчя руками, з головою, опущеною додолу, й ридала навзрид. Вонатремтіла від голови до пʼят. Мені хотілося її обійняти; мені хотілося сказати їй щось, що б її розрадило, але я не міг. Я заціпенів. Раптом, мов наляканий кінь, я кинувся геть. Я крокував усе швидше і швидше, а її ридання й далі відлунювало в моїх вухах. Я йшов не спиняючись, швидше, швидше, мов навіжена антилопа, аж поки не дістався до блиску вогнів». Через десять хвилин вона стоятиме на розі такої-то і такої вулиці; буде одягнута у швейцарську сукню в горошок, затиснувши під пахвою сумочку зі шкіри дикобраза… «Слова Карла знов і знов повторювалися у моїй голові. Я поглянув угору і побачив місяць, який був не сріблястого, а ртутного кольору. Він плавав у морі замороженого жиру, нестримно, однеза одним намотуючи кола, немов рухався велетенськими, страхітливими колами крові. Я завмер на місці. Здригнувся усім тілом. А тоді раптом, без жодної перестороги, ніби колосальний згусток крові, з мене вирвалося нестямне ридання. Я плакав мов дитина». «Дивно, як хтось входить у твоє життя на якусь мить або дві, а тоді зникає назавжди. Однак у таких зустрічах немає нічого випадкового».Українською «Тихі дні в Кліші» — у видавництві «Комубук». На сайті вже її немає, але може щось інше придивитесь. Пін «Ктулгу», наприклад.in book we trust

​Сьогодні на ринку тільки й розмов, що про персональні бренди. Їх розвивають підприємці, блогери, волонтери, науковці, вчителі. З часом пости в Instagram чи трендові відео TikTok перетікають в інший формат — видання книги як квінтесенцію досвіду та експертизи.Тому 21 жовтня на одній сцені зберуться комунікаційники та видавці, які поговорять, як, коли, чому та за скільки видавати книги. Чи вартує процес витраченого часу і якщо кожна людина може в житті написати, як мінімум одну книгу, то коли вже братися за свою.🎤 На сцені- Галина Харук-Бачуро — шеф-редакторка видавництва «Наш Формат»;- Богдана Остапик — СЕО та власниця Barbaro Communications;- Артур Пройдаков — учитель української мови і літератури, СЕО освітньої фундації «МрійДій», автор книги «Ну хто так робить?! Як навчити дитину вчитися»;- Модераторка: Катерина Кухарчук — PR Business Partner в МХП.📅 Дата: 21 жовтня🕕 Час: 18:00–19:30📍 Місце: книгарня Readeat, вул. Антоновича, 50 (Київ, м. «Олімпійська»)💙 Участь — за донат.Ми збираємо кошти для бойових пілотів 31-ї бригади на Запорізькому напрямку — на ремонт дронів, авто та дронової станції.Зробіть будь-який внесок від 250 грн на ЗСУ або задонатьте на цей збір 👉 https://surl.li/zwdmpvФорма для реєстрацій https://surl.lt/qpuocj 🙌😌#promo

Півтори години про «Атлас хмар» і я б слухала ще! Трохи про те, що було. Ну кота на розмові ви бачили. Для розуміння, це не перший поверх. І наскільки це було в тему (!). Бо ми говорили про звʼязок, «дивні» (на перший погляд) збіги та послання. Остап Українець ділився тим, що колись у книжці, купленій на секонд-хенді, знайшов лист, написаний польським студентом своїй мамі. Якщо ви звернете увагу, то «Дім на Збіччі», Збіччя — з великої букви. Тобто це не узбіччя, як можна було б подумати. В оригіналі це «Slade House». Зі слів редактора Романа Трифонова, в перекладі слово мало звучати дуже звично, але бути дуже переферійним. Сільська хата, в якій практично виріс Остап Українець, знаходиться на пагорбі, який називається «Збіччя». Остап навіть називає точну адресу, але хто читав цей текст знає, що треба бути обережним. Я б не їхала 😅Трохи лайфгаків:Якщо вам незвично читати першу частину — спробуйте почитати текст вголос комусь. На моменті листів — просто уявіть, що вони адресовані вам. У відео:Остап Українець зачитує уривок із «Атласу хмар».Катерина Дудка і Серафима Біла про свої улюблені частини. Глядач із залу ділиться тим, що теж знаходив щоденники свого родича і вражений, що вони схожі на його.Роман Трифонов про переклад Ганни Яновської. Роман Трифонов про «Маленького принца» і «Атлас хмар». Остап Українець цитує вірш про те, що «кожна людина не окремий острів, кожна людина — шматок материка». Вирізала вам усе гарненько. Тому, не сприйміть це як відео з концерту) Там направду дуже цікаво і я вражена, який хороший звук. in book we trust

«Текст хоче, аби його читали» — трохи про «Атлас хмар» Девіда Мітчелла Сьогодні модерувала розмову про «Атлас хмар» Девіда Мітчелла. Нам виділили в програмі хороший день і час, але за це треба «платити» — всього 45 хвилин. І сюди ж ще питання із залу. Про саму роботу над текстом можна говорити годинами. Спікерів слухати саме задоволення. Тому, розуміючи, що це мало — я даю посилання на матеріали, які згадувала і обіцяла, що вони дадуть вам більше інформації.«Культ Критики» «Текст хоче, аби його читали»: розмова з Остапом Українцем про переклад, видавничу справу й роль літератури в часи виснагиІнтервʼю із перекладачем «Атласу хмар» Остапом Українцем від Марії Копаньової — літературознавиці та літоглядачки. Скажу чесно, я цю статтю читала разів 5 мінімум) То таки звучить високополично/академічно, на перший погляд. Але якщо вдуматись про що говорить Остап — це дуже круті коментарі. Вся та екзотична лексика, яка є екзотичною для нас, коли ми будемо читати переклад, — екзотична і для читача оригіналу. Проте текст роману написаний в такий спосіб, що, навіть не знаючи деталей, ми можемо зрозуміти загальне семантичне поле, в якому ця лексика функціонує. Ми можемо зрозуміти, про що говорить Адам Юїнґ, і додатково для себе зачудуватися багатством його вокабуляру, а також його власною чудністю, оскільки він як нотар має взагалі доволі характерний стиль. І, скажімо, коли ми дізнаємося, що місцеве населення полінезійських островів «старанкуватїлі & пустулярні від гакі-гакі», текст говорить нам про те, що ці два прикметники негативно конотовані, це наслідки якоїсь хвороби, яка називається «гакі-гакі», тому що весь контекст в цьому місці говорить про хвороби, принесені туди, які косять місцеве населення. Тобто текст хоче, щоб його читали. І мені видається, що «Атлас Хмар», власне, належить до тих текстів, які винагороджують це уважне читання. Розумію, може воно на ніч і ту мач, але спробуйте. «Суспільне Культура»Мандрівка крізь часи, континенти і жанри: чим цікавий «Атлас хмар» Девіда Мітчелла в українському перекладіЖурналістка Оксана Заблоцька в розмові з редактором Романом Трифоновим та обома перекладачами «Атласу хмар» Катериною Дудкою та Остапом Українцем. Ще одним ребусом виявився розділ «Листи із Зедельґема». Події цієї частини відбуваються у вигаданому бельгійському містечку в 1931 році. Оповідь розгортається в листах від Роберта Фробішера, бідного бісексуального музиканта, від якого всі відреклися, його коханцю. Розділ вирішили перекласти в стилі українських неокласиків. І далі прям в серденько — цитата редактора «Атласу хмар» Романа Трифонова з розмови для медіа «Сенсор».Якщо тобі здається, що тебе ніхто не розуміє, і це відчуття затягує тебе в глибоку депресію, може несподівано виявитися, що колись давно голландський писар на острові біля берегів Японії відчував те саме в геть інших обставинах і ви вдвох могли б чудово зрозуміти одне одного. Існування цього зв’язку з чиєюсь душею, про яку ви навіть ніколи не знали, — одна з дуже важливих для читачів ідей Мітчелла. Девід Мітчелл любить усе зациклювати) Тому як омаж — я повернусь на початок, нагадавши цитату Остапа Українця про те, шо «текст хоче, щоб його читали». Дуже сподіваюсь, що вам після презентацій, дискусій і розмов захотілось прочитати Девіда Мітчелла. Памʼятаємо, за уважне читання він вигородить.in book we trust

Вчора подивилась нарешті фільм «Квір» Луки Гуаданьїно, який був режисером «Назви мене своїм імʼям» — екранізації роману Андре Асімана.Саме завдяки цьому я знала про «Квір». А от того, що це екранізація однойменного напівавтобіографічного тексту Вільяма Берроуза, не знала. Але завдяки «Вбивчим письменникам» Саши Павлової памʼятала про те, що Берроуз убив дружину. А головне — як це сталося. Бо цей, грубо кажучи, «спосіб» декілька разів зустрічається у «Квірі». Наприкінці теж.Пошукала — і все стало на свої місця. Якщо коротко — якби не вбивство, «Квіру» не було б. Один із свідків, наприклад, надихнув письменника на образ Юджина Аллертона.Розумію, що дуже багато чого я не зчитала. Ось, наприклад, комаха (сколопендра?), яка зʼявляється у фільмі неодноразово. Пішла дивитись, що маю в бібліотеці з Берроуза і о, так ось же і ця комаха! На обкладинці «Голого ланчу» (на фото).Відповідно поки дивилась, доводилося багато ґуґлити, як мінімум, бо мені хотілось знати, звідки в головного героя гроші і чому він не в США. Тож цікаво було б почитати «Квір». Але ті, хто слухав наш із Сашою подкаст, знають, що є нюанс. Стосовно творчості Берроуза — знайома я лиш із «Junkie: Confessions of an Unredeemed Drug Addict» (читала ще дуже давно в університеті і російською). Що цікаво, взяла я книжку у хлопця, який читав її на парах. А потім його відрахували, промовчу за що. Знаєте ви чи не знаєте багато про самого Берроуза, сценарист фільму Джастін Куріцкес уточнює, що: «людиною, якій я мав бути вірним, це персонаж, а не автор». Тому дивіться «Квір». Є за підпискою у Мегого. Time описав фінальні кадри фільму як ті, що «нагадують нам, що колись, для майбутніх поколінь квір-людей, світло з’явиться з темряви, а самотність вже не буде такою всепоглинаючою». От про це для мене й «Квір» — про всепоглинаючу самотність.in book we trust

Чи існує насправді «психотип нациста», або ж нацистом за певних умов може стати кожен? Оце мені точно треба! «Нацист і психіатр. Доленосна зустріч напередодні Нюрнбергу», Джек ель ХайУкраїнською у «Нашому Форматі».Ім'я Дуґласа Келлі могло б залишитися відомим у вузьких медичних колах, однак історія вирішила інакше, кинувши його в епіцентр однієї з найгучніших справ XX століття. Келлі призначили головним психіатром Нюрнберзького процесу, де він встановлював осудність 22 в'язнів-нацистів, які мали от-от постати перед трибуналом за скоєні Третім Райхом звірства. Центральною темою книжки є своєрідний поєдинок умів, у якому психіатр зійшовся з Ґерманом Ґерінгом та який, зрештою, наклав відбиток на життя і смерть кожного з них. Читачам також розкриють важливі деталі судового процесу та біографій обвинувачених, а ще глибокі питання, що постали перед Келлі під час та після діагностування Ґерінга, Гесса, Розенберґа, Ріббентропа, Кейтеля та інших. Що об'єднувало підсудних? Чи всі вони мали психічні відхилення та вроджені схильності до жорстокості? А головне — чи існує насправді «психотип нациста», або ж нацистом за певних умов може стати кожен? 🍿 Більше того, буде екранізація. Зацініть акторський склад, ось тизер.Ось книжка на сайті.Фото — IMDb. Чули щось про книгу та фільм? in book we trust

«День, коли сонце більше не зійшло» — виходить історія Нейта! Це точно читатиму. Писала про «першу» частину «Ніч, коли згасли зорі» тут.А тут внесла її у свій топ-12 книжок 2024 року. Історії самостійні, розповідь від інших героїв, але відповідно вони повʼязані. Передзамовити «День, коли сонце більше не зійшло» можна на сайті видавництва.А що як у історії є інший бік?..Чи знаєте ви, яким було життя Нейта до зустрічі з Фінном? Якими були його вподобання та переживання? Та як він опинився у цій екстраординарній компашці?Одного дня у старшій школі «Лашер Хай», де навчається Нейт, з’являється новенький — Фінн Гольц. Потайливий, із вогняною харизмою і постійно похмурий, він одним поглядом пробиває тріщину в загородженому серці Нейта. Не маючи жодних шансів проти впливу хлопця, як і пояснень щодо своєї реакції, він відчуває, що Фінн неодмінно переверне його життя догори дриґом. Тільки от незрозуміло, чи це спілкування спалить парубку крила, чи навпаки — допоможе знайти своє справжнє покликання… in book we trust

ПЕРЕДПРОДАЖ ВІДКРИТО 🖤«Катабазис» — шоста книга Ребекки Кван, яка стала однією з найобговорюваніших молодих авторок світу.Аліса Ло понад усе прагне стати однією з найкращих науковиць у галузі аналітичної маґії (magick). Вона пожертвувала гордістю, особистим життям і, без сумніву, здоровим глуздом заради того, щоб навчатися в аспірантурі Кембриджу під керівництвом найвпливовішого маґа у світі. Але життя професора обірвала трагічна випадковість, яка в певному розумінні сталася з вини Аліси. І тепер їй слід спуститися в Пекло і повернути душу наставника.Озброєні лише оповідями Орфея і Данте, крейдою для пентаграм та палким бажанням довести, що всі академічні страждання не були марними, Аліса і її колега-суперник Пітер вирушають на пошуки професора, у чиїх безтілесних тепер руках опинилося їхнє майбутнє. Та виявляється, Пекло зовсім не таке, як його описують у книжках, а маґія — геть не всесильна. Алісі й Пітеру доведеться зустрітися з привидами власного минулого, які можуть або зробити їх ідеальними спільниками, або… знищити.Ціна з ілюстрованим зрізом:❌ 850✅ 650Ціна зі звичайним зрізом:❌ 670✅ 520Книга буде в наявності ~ у січні. Щоб оформити передзамовлення, як завжди, пишіть нам у директ.

«Скотомогильник», Дімка УжаснийМені було цікаво читати і цікаво, що ж буде далі в кожній історії. І цілком уявляю собі всі ці сюжети, як реальні. Ну дещо гіперболізовані 😅, як та що про вампіра Юрія Івановича. Страшно не було, якщо що, бо все це виглядає для мене, як великий стьоб. Але, розумію, що так буде не всім. Та зрештою хіба про важливі серйозні теми не легше говорити саме так? Читала не за порядком, бо почала з оповідання «Зустріч випускників». Бо що може бути «ужаснішим» за зустріч випускників? В одній прекрасній пісні Курган і Agregat питають «чо битовуха така дурна». От я часто згадувала цей вираз. Бо тут вона як раз часто дурна і жорстока. У грудях замлоїло. На Макса нахлинув такий жаль, такі туга і сором, що він ладен був зірватися з місця, бігти й трощити паркани, перевертати автомобілі, лупцювати зграї бандитів, аби лише довести синові, як він його любить. Хоча насправді він розумів, що звичайної батьківської турботи було б досить. Спитати, як у школі справи, виконати з ним домашні завдання, сходити в кіно. Коли вони востаннє були в кіно? Пів року тому? Рік? Бути щасливим так просто, то чому ж так важко? От збірка мені про це. А ще про те, що краще все ж подивитись в очі своєму страху, ніж вічно боятись. Думати про наслідки своїх дій. Всі ми притягуємо собі подібних і світ часом дуже несправедливий, але шанс стати кращим завжди є. Ну якщо ти не на скотомогильнику, звісно. А ще тепер я знаю, що в Одесі смітники називають інакше, а мед має властивість виштовхувати на поверхню бруд. Тому нічого зайвого там краще не ховайте.Вибачте за страшне фото. Я все швидко витерла і на обкладинці ні сліду. Збірку можна придбати у «Видавництві Жупанського». За посиланням. Як мінімум, вона вам треба, щоб зрозуміти, хто стоїть за «Бабаєм». in book we trust

🔥 ТОП 5 фактів про серію «Голодні ігри» Сюзанни Колінз до виходу приквельної НОВИНКИ!У видавництва BOOKCHEF вийшла друком довгоочікуване всіма поціновувачами фендому продовження серії — «Світанок перед Жнивами». Книга розповість про П'ятдесяті Голодні ігри, коли Капітолій зажадав по 4 трибути замість 2. Нарешті дізнаємося трагічну історію Геймітча Абернеті — як він став переможцем і що його зламало.Чи знали ви Топ 5 фактів про Серію:✔️ Серія в ТОП 100 найкращих підліткових романів.✔️ Екранізації книг в списку фільмів з найбільшими касовими зборами.✔️ Антиутопія «Голодні ігри» — це своєрідна відповідь письменниці на засилля телевізійних реаліті-шоу.✔️ Символ опору в реальному світі «Салют трьома пальцями» з книги став справжнім символом протесту в Таїланді, М'янмі та інших країнах.✔️ Письменниці вдалося поєднати у досить жорсткому антиутопічному сюжеті грецький міф про Мінотавра, римські гладіаторські бої й сучасне шоу. ✔️ Перекладено на понад 55 мов.А ви готові Готові до нових пригод у світі Панему?Замовити книгу ось тут. #promo