війна на вулиці миру

Зайшов в прифронтовий магазин шоб скупитись.В телевізорі грає Ірина Федишин, біля прилавку стоїть воєнний і дивиться на продавчиню.Успіх прифронтового магазину, шановний читачу, дуже завісить від зовнішнього вигляду продавчині і від того ледь вловимого пофігізму, яким вона награждає кожного посітителя. А ще в неї має буть як мінімум психологічна освіта. В цієї, напевно, є. Воєний в окулєрах і з ніфіговим пузєком розповідає їй історію, а вона його уважно слухає, уставившись на Ірину Федишин. - Ну оце я кувбасу по Вінниці, по магазах возив. Дивлюсь: облава, тецека. Всіх останавлюють. Мене теж зупинили. «Служить будете» - кажуть. А я їм кажу: «та куди мені, мужики. Я вже в возврасті. 47 год, сімʼя, робота. Ну куди я піду?» А вони мені і кажуть: «куди підеш це воєнкому рішать». Отак, Людочка, я тут і опинився.- Здрасьтє. Лате іксіксєль. - кажу я. - Будь ласка.Людочка мовчки натискає дві кнопки на кофейному апараті та продовжує спостерігати дригання в кліпі української певиці. - Я ж до війни нікуди далеко і не їздив, розумієш? Ну, в Крим, в Ялту, на пару днів, по молодості ще, в 90х. Там красіво. У вас тут тожє красіво. Ніколи не думав, шо домбас тоже красівий. Ну ладна, Людочка, я піду. В тебе тут он які мальчікі молоді, не то шо я.- А я нє прєтєндірую. - кажу йому я.- Ахах, не прєтєндіруєт він, Людочка! Ти чула??? На таку жінку - і не прєтєндірує!!! От молодьож пошла, я не можу. Ти дивись на неї уважно! Яка женщіна!Людочка несхвально мотає головою, чи то бо я не прєтєндірую, чи то бо очкарік їй вже пурєдно набрид:- Ну всьо, Пєтруша, іді, мені людей отпускать нада.- Харашо, гарного тобі дня. Я завтра прийду, Люд.- Давай, Пєтруша, пока, дарагий.Вона закатує очі, наче я зірвав їй непогане побачення, і вопрошає:- Шото єщо вам надо, мущіна?

- Я вже не той, ким колись був - сказав мені на днях колега. Я не знайшов, що йому тоді відповісти. А потім, через пару годин, я застав його за таємним почісуванням кота за вушком. Побачивши мене, він забрав руку, зробив вигляд, наче ніц не було, і він працює.Ти все той самий школяр, якому стало шкода безхатню собачку. Ось, ти несеш її додому, знаючи, що батьки нагримають. Собака важка, портфель заважає займатись богоугодною справою. Ти залишаєш його за гаражами. Пєсди получів, але добру справу - зроблено.Ти все той самий мрійник про справедливість. Ще зі школи, коли ображали ту дивну дєвочку з рудим волоссям - ти єдиний заступився, хоча знав, що будуть проблеми.Ти все так само хочеш миру. Але мир - це не капітулювати перед агресором. Мир - це знищити його.Ти все так само кажеш «шо ти там, зай» ввечері в телефон. Ти так само, поки ніхто не бачить, слухаєш улюблену пісню, коли їдеш з позицій.Ти все так само, коли знаєш, що попереду дуже небезпечно і може в будь-який момент прилетіти, врубаєш «Весну» Шмальгаузена.«Вір до тих пір тим, хто не тимМир - командир кат напрокатДні на коні, сни восениКнут - Робін Гуд, Вексель БейрутПерепишеться весна, чорнила - тесакСамотня весна приходить самаМоя самотня весна трактує ВерсальЛісабон-океан, мій милий корсар»Це я тебе на неї підсадив. Ти натискаєш «тапку в пол» і автівка рве куряву. В посадках - прильоти, і ми мчим, жартуючи свій чорний гумор. Треба ще чорніше, бо ось буде ще прильот, а ми можемо не встигнути придумати найчорніший жарт на планеті, про страпони та жопи. Ти все той самий. Просто війна свої корективи внесла. Трішки помотала і відчуттям постійної втоми нагородила. Але ти все той самий. Той самий, настоящій.

Інституція військово омбудсмена, звісно ж, більш на часі. Радий, що про це нарешті згадав Президент України, сподіваюсь, що це не чергова імітація бурхливої діяльності.Більше тисячі днів повномасштабного вторгнення минуло і влада визнала; військові-найбільше дискримінована верства нашого суспільстваЗахист прав військовослужбовців - це не упорядкування інформаційних брошур і не промови про повагу до захисників. Можна завішати всю країну бігбордами «Будь собою», «Обери свій підрозділ», але це не змінить очевидний факт: українське суспільство поділили на касти. Одягаючи військову форму, громадянин прирікає себе на строкову службу без права на ротацію, не кажучи вже про інші проблеми. Ухиляючись від виконання обов’язку, громадянин отримує штраф. Це точно рівність?Ті, хто відвоював 36 місяців, заслужили право на демобілізацію. Війна не закінчиться післязавтра. Нам треба це визнати та готуватися, готувати українське суспільство до найгіршого. Повага до військовослужбовців — це в першу чергу визначені строки їхньої служби, це розуміння, що кожен громадянин — захисник, а не лише той, хто добровільно ніс тягар війни на своїх плечах всі ці роки.