Вхід Реєстрація
Реклама
Ваше рекламне місце
Забронюйте цей слот без конкуренції на обраний період.
Купити рекламу →
Логотип телеграм спільноти - війна на вулиці миру
Додано 06 січ 2025

війна на вулиці миру

@hnezdilov
Кількість підписників: 1 653
Фото: 1,870
Відео: 82
Посилання: 346
Опис:
Про війну і мир і чо я не читав ту товсту книжку. Пропозиції та акаунт для зв'язку @hnezdilovs

👥 Кількість підписників

1 653
Середній/День:: 0
Середній/Тиждень:: -2
Середній/Місяць:: -12

👁️ Середній перегляд на повідомлення

746
Середній/День:: 924
Середній/Тиждень:: 755
ERR: 45.13%

📊 Кількість повідомлень на день

1.7
Останній день: 2
Середнє за тиждень: 1.3
Середнє за день: 1.7

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена 2025-01-06

Стіна

Статистика telegram каналу

Павло Казарін написав нещодавно текст про те, що не корупція є найбільшою загрозою нашій державності, а війна.І з цим не можна не погодитись, читаючи новини.- під слідством колись непохитна, друга людина в державі: Андрій Єрмак,- реальний вирок Голові Верховного Суду Всеволоду Князєву,- 41 народний депутат поточного скликання отримав підозру в тих чи інших корупційних злочинах,- в країні ціла хвиля реальних посадок голів ОМС, недоторканих просто немає.Тому, я не вірю в те, що нас вбʼє корупція: ми пройшли величезний шлях, ми успішно боремось з корупціонерами. Сподіваюсь, настане день коли ми будемо боротись не тільки з ними, але і зі схемами. Ну і звісно ж, будемо боротись з тими, хто дає посадовцям гроші. Це ж наші прості обичні громадяни, у яких є гроші на хабар, і які часто не несуть жодної відповідальності за свої діяння.При всіх успіхах в боротьбі з корупцією, у нас є важливіший сектор, який ігнорує «активне громадянське суспільство».Це - наша оборонка.Це реформування війська, мобілізаційного процесу.Я розумію, що про це казати і цим займатись не так модно, як корупцією.Але, погодьтесь, для воюючої країни війна не має бути зміщена на другорядні плани.
Одна відома «громадська діячка» на днях сказала, що «більше шкоди, ніж та, яку заподіяв Гнезділов для термінів служби, годі й шукати». Після мого зауваження, що вона йобнулась, я ще й почув що вона була проти, щоб мене посадили в тюрму. Ну, дякую і на цьому! Радий, що прогресивна спільнота протестунів, яка наслідує кращі традиції білоруської революції визначила в усьому винного.Так, це я пішов в публічне СЗЧ.Так, це я закликав встановити терміни служби з розрахунку 3 роки фронту - 3 роки тилу.Так, це я закликав до загального військового обов’язку та перегляду усіх бронювань.Так, це мене внесено в Миротворець як агента Кремля і ворога народу.А що зробили ви? Ходили на смішні наради і отримували смішні обіцянки? Де були ви усі ці роки? На конструктивних розмовах з владою? Не смішіть мене, навіть білоруська революція не була такою смішною.Ось, на Майдані нарешті є один військовий.Один.І він там сидить, вимагає терміни служби.Шо ви, де ви? Може, ви поруч з ним, грьобані білопальтошні фарисеї?
І шо то, оте твоє агапе?Це конфорка і проста їжа, яку ми розігріваємо на ній, поки поБРАТим в повітрі.Що тобі до нашої жертовної любові, Господи? Давай, шукаймо її.Ось вона: мріє про романтичні вечори в Сан-Роман-де-Вале. Сідає сонце над Білокузьминівськими скелями.Ми досі тут.Пишем книгу «останні дні населеного пункту N”.Дні перетворюються в місяці, а місяці - в роки очікувань.Шо то твоє агапе?Я ненавиджу всіх, кого бачу тут щодень. Їбав я захід сонця і ці зелені трави з всюдисущими комарями. Що я тут забув?Чому я тут?Кого я люблю?Чи люблю я?- Як ти, вусатий? - кажу я в ватсап малознайомій людині, що прикриває мене тут, поруч, за 300 метрів.- Чому не спиш, вусатий?Знаючи відповідь, я питаю лише для того, щоб почути якийсь звук. Знаю чому він не спить.Йому нема заміни.На днях загинула його зміна.Він не спить, бо відчуває гар і сморід. Важко перебити запах тіл що розкладаються квітучої навесні.Перебий, абстрагуйся, перемкнись: смерть оточує тебе і твою смугу відповідальності.Розкажи нам про агапе.Про любов, в яку всі намагаються вірити.Ось вона, лежить.Тхне солодко-приторним.Пакуємо в чорний пластиковий санітарний.
Перший мій трьохсотий трапився у нас ще до повномасштабного вторгнення. Я приїхав в Піски після першої відпустки, і в першу ніч, перед заходом на ВОП мав побути на РОПі. Ротний посадив мене на тапік, сказав «розбудиш якщо щось не так» і пішов трохи поспати. Щось не так трапилося за дві години. Після «лондон штири пять нуль, плюс плюс лондон, паріж штири пять нуль плюс плюс паріж» в трубці почав заїкатись Док.- Ннннееее нее ннннн. - сказав він.- Шо? - сказав я.- У ннннас ккккк. - сказав він.- Скажіть нормально. - попросив я, і вже напрягся. Мозок вже розумів, що треба напрягти ноги і швидко бігти в напрямку підвальної кімнати ротного, але я ще раз сказав: - Зберися. Повільно. Що таке?- Ттттриста. - сказав Док.Потім ми бігли в ніч, без ліхтарів, зрідка трохи підсвічуючи стежку екраном телефону.В шльопках біг ротний, я намагався не відставати. Позаду, важко дихаючи і ледь пересуваючи ногами тащився за нами пузатий старшина.Потім на мʼяких ношах ми несли безпамʼятне тіло по нашій «дорозі життя», і я ще не знав, що це вона, не знав хто лежить в цих ношах, не знав чому так сталося, що все його поранення це маленька дірочка в його пузі, не знав чому він так страшно хрипить, хоча кровотечі немає.Тіло було занадто важким, я намагався не впасти під його вагою, перечіпався через гілки і траву, шпортався, і наче крізь беріг болотистого Дунаю пер його до точки еваку. 5,45 це дуже інтересна куля. Вона заходить в тіло, і робить в ньому іноді не одну, а декілька дірок, гуляючи по стравоходу і кишках. Тіло тоді спасли. - Йобане тіло! - орав ротний. - Він повернеться, я його лічно придушу!Він забороняв вживати алкоголь від слова зовсім, а цей сержант тишком-нишком протащив літру на позицію. Після розпиття трапився звичайний побутовий конфлікт, про те хто де був і хто як воював, і хто більше кого уважає, а хто навпаки. Тотальну відсутність поваги до його військового шляху і героїчних здобутків він вирішив з своїм недругом звичайною напівлицарською підвальною дуеллю: розрядивши магазин в стіну, над головою шанованої вжившої спільноти.Його розлючений побратим був куди влучніше.Добре, що в результаті всі залишились живі. Вже тоді я усвідомив, що на війні частіше за все вбиває не війна, а довбойоби. З тих пір я їх боюсь більше ніж війни.
На днях одне медіа спитало, які три найголовніші помилки допустило наше командування в цій війні. Думав недовго, от який висновок. Що сьогодні зупиняє раціонального законослухняного громадянина від служби в війську?1. Відсутність термінів служби. Казав це весь 2023 рік, кажу і зараз: або ми мілітаризуємо суспільство і приймаємо війну як постійну константу нашого життя, або біда. Або у нас унормовується поняття права та обов’язку для громадян - або рєбʼята, відкрийте очі, ми не республіка а кастова спільнота первинних бібізян. Ні, не працюють лозунги на третьому, чи вже навіть на пʼятому році війни по багатьох причинах. Ні, не працює заклик воювать до перемоги заради України, поки усі інші українці не готові в цій лодці брати весло і в свої руки. Ви не знайдете сьогодні настільки ірраціонального добровольця. Повторюсь, я казав це в 23 році, і суперпатріоти називали це російською спланованою медійною кампанією. Сьогодні прєзідєнт каже що це кричуща необхідність, і що скоро все буде. Я застерігаю владу перестати грати в шахрайський кол-центр, з кожним разом вам все меньше вірять. Попередні роки ігнорування проблеми призвели до захмарної кількості СЗЧ, чорної демобілізації вмотивованих військових та відсутності адекватного поповнення. 2. Система переведень. Ти не маєш права на перевод на тотожну посаду в іншому, навіть сусідньому бойовому підрозділі, а сам процес переводу настільки ускладнюється, що простіше піти в СЗЧ. Водночас із тим, будь-яким наказом тебе завтра можуть відправить на штурм Бахмуту. Тобто, ніхто не гарантує тобі право по людськи перевестись в інший підрозділ, якщо в твоєму погана екологія, і ніхто не гарантує, що тебе не переведуть з твого підрозділу в підрозділ з тою самою сумнівною репутацією. Від цієї практики, як мені відомо, почали відходити, але шкоди це рішення завдало неспівмірно великої.3. Штурми, яких могло не бути. Так, період «вперед-вперед» здається, вже давно позаду, але ні армії ні суспільству не пояснили доцільність штурмів в Роботине, Кринках, Пісках і Андріївці. Десь вони, між нами кажучи, були неспівмірно криваві. Десь ми сточили бойову бригаду і зробили вигляд що так і мало буть. І досі є абсолютно брехлива і відірвана від фактів комунікація Скелі, коли на біле кажуть чорне і шо це все не у нас і не ми. Штурмові Війська і смерті свіжемобілізованих там я також відокремлюю в цей третій пункт.В цілому, на 5 рік повномасштабного вторгнення мушу констатувати що в 2023 році я був більш песимістичним. Можливо, технологічний стрибок компенсував величезний брак людського ресурсу в нашому війську. Можливо, Росія слабкіша, ніж я уявляв її в своїй голові.Ні, ми точно не програємо війну станом на зараз, але це не скасовує важливості термінових змін і реформ, посилення мобілізації та унормування системи громадянського права та обов’язку, яких очікують роками українські військові.
👁 1,060 26-05-29 09:34
Я вже цю історію розповідав, але розкажу ще раз.В Краматорську, в кафе, десь півроку тому мав випадкову розмову з молодим 25-річним ухилянтом, який працював на той час водієм, розвозив хліб по Краматорському району, щоранку.Понад усе на світі він боявся що його мобілізують кляті ТЦК і відправлять на війну. - ТАК ТИ ВЖЕ НА ВІЙНІ, ДАЛБАЙОБ. - сказав я йому.Щоранку їздити на білій вантажівці з надписом ХЛІБ, в напівзруйновані населені пункти, безпосередньо біля лінії зіткнення, куди ми заїджаємо лише в сутінках, надавати первинну допомогу пораненим цивільним, бачити їхні обгорілі трупи в автівках на узбіччях доріг, потрапляти під обстріли, і боятись того, що на тебе одягнуть військову форму - людоньки, це настільки верх кретинізму, що я вам не можу передать словами.Це ж абсурдність і відсутність будь-якої раціональності. За 18 тищ грн на місяць, без соцпакету, лол.Ми обмінялись телефонами, трішки попереписувались про реалії військового життя.Хлопець цей за місяць підписав контракт зі Збройними Силами, зараз водій в одному з підрозділів СБС.Алогічність нашого простого переляканого наріду мене не перестає дивувати.
Мені вже можна сміливо давать почесний орден «Дослідник калу», особливо після цього допису. Є така українська громадська організація, «Ведичний світ». Веди - це найдавніші священні тексти індуїзму, які були написані на санскриті в Стародавній Індії.Все какби логічно і харашо, але на днях мені трапилось відео, де голова цієї організації протестує проти індусів в Україні.Сергій Микитен називає себе ветераном РУВ, але я так і не знайшов інформації в відкритих джерелах де саме і скільки часу він відвоював.Коротенький скринінг його соцмереж ЗВИЧАЙНО Ж виявив купу дописів проти геїв, Сороса і масонів.Під час пандемії COVID-19 мій тьозка прославився тим, що співзаснував «громадський рух стоп фейк пандемік» де заперечував існування коронавірусу і закликав откріть глаза на проісхадящєє простих українцєв. В принципі, це майже все про Микитена, окрім того, що він дуже пишається знайомством з «новообраним Гетьманом українського козацтва, генерал-полковником Ігорем Романенко».Не буду сильно здивований, якщо виявиться що Сергій - ветеран козацького алкоголізму і це може підтвердити ціла купа атаманів і сотників.Грає пісня «Веди» Жадана і Собак, я розкланююсь і йду пить маккофе. Читать Веди не буду.Індусів в Україну мільйонами торжественно обіцяю не завозити. Поки що.
Ітаг, мої любімі перелякані фейсбукчани: шо ж там такого трапилося у Франції, шо та бідна біла християнська страна страждає від ісламістів?Варто зазначити, що не тільки Франція. Старушку Європу переповнюють національні держави, які колись мали колоніальне минуле. Хто ж це такі? Звісно ж, колишня Британська Імперія, Франція, Іспанія, Португалія, Нідерланди, Бельгія, Німеччина та Італія. Усі вони несли слово Боже диким племенам з 15 сторічча аж до середини 20го, і тільки нещодавно це стало максимально невигідно, тож дикі, частково християнізовані та пограбовані племена стали відпускать під повну чи часткову незалежність.Ситуація ускладнюється тим, шо ми дуже нужні тим, кого приручили, або кого не встигли убить в Хрестових Походах. Так і християни-французи, якщо дуже спрощувати. Шо робить з 13 заморськими володіннями матушки-Франції, якими вона і досі успішно володіє?Звісно ж роздавать там всім громадянство. От і виходить так, шо жителі Гваделупи, Мартиніки, Французької Гвіани, Реюньйону, Майотти і ще купи островів в Тихому Океані мають громадянство Франції.А от білим кольором шкіри божєнька їх там обділив, як і рабів з Африки, яких масово завозили працювать на християн. І от всі вони скопом получили велику божу милість: громадянство ЄС.Вони в тому не винуваті.Та і французи винні тіки в тому, шо ті території собі нагрібали, як навіжені.Ну от завоювали вони той Алжир, а потім дали йому незалежність в 62 році. Бо шо? Бо получили пєсди від партизан в війні за незалежність.А тепер найбільше біженців прибігає в матушку Францію саме звідти. Шоб ви розуміли, окрім своїх власних громадян-нехристиян, яких ото поназавоювали, в бідній країні 10% населення це обичні мігранти з колишніх колоній.Християнський Боженька непереконливий в питаннях розмноження, а мусульманський прям ненавидить безплідних. Тож, понятне діло, мечеті будуються, християнська країна вже не дуже й християнська.Шо робить, щоб цього ніколи не трапилось в Україні?1. Жить дуже бідно. Якщо ви бідна країна - до вас не припруться мігранти, вони оберуть країну побагатше.2. В жодному разі не займатись колонізацією нехристиянських територій. В жодному разі не лазить у Вʼєтнам чи Мʼянму. Колонізувати тільки Білорусь чи Кубань, вчить там всіх державній мові і хрестить в УГКЦ. Громадянство давать лише провіреним і якісним, після необхідних екзаменів на доброзвичайність.3. Запрітить іслам. Кримські татари теж постраждають, але ну шо не зробиш заради релігійної і національної чистоти української нації [пробачте за тавтологію]. Ну не уміють українці трахацця, не получаються в них діти. Ну програють християни в цьому мусульманам. Шоб якось шось вирівнять - це тіки запрітить, дорогі маленькі хрестоносці.4. Заборонить давать громадянство іноземцям-захисникам України. Щас знаєте скіки колумбійців до нас завозять? Страшне, вже декілька батальйонів. А ті латіноси ябуця все одно краще за нашого Івана. Тіки дай привід, через 10 років будуть бить по морді, якщо не знаєш іспанську!Ну коротше є купа нюансів, як ви поняли, але то все не страшно. Страшно коли кругом далбайоби, яким важко відкрить гугл і загуглити, шо ж там трапилося, з тою бідною Францією.
На випадок, якщо я загину.Мені на днях 26, я найобую смерть стільки часу, скільки мало хто може.Ще рік до мого дємбєля, але я давно планував написати цей допис, на випадок сумних подій.Я йшов в військо після розмови з академіком Юхновським, щоб зрозуміти власний народ і українське суспільство.- Ти не розумієш, юначе, чим живе український народ, ти не зможеш зробити нічого, не зрозумівши його. - сказав він мені в далекому 2019му.Я пішов тоді в військкомат, і з тих самих пір розумію мій народ більше ніж будь-хто. Якщо я загину, спаліть мене і розвійте прах над Дунаєм біля Вилківського морського вокзалу. Там - моя мала батьківщина, я понад усе люблю Дунай і якщо і помру - то тільки за нього. За те, щоб липовани, які втікали декілька сторічч від російського царату ніколи знову не опинились в його владі.За те, щоб над Дунаєм лунала пісня задунайського козацтва, прошу: не ховайте мене. Спаліть, а попіл подаруйте моїй улюбленій ріці в моєму улюбеному місці, де сонце сідає в ЄС.Все своє нікчемне і малозначне майно я заповідаю своїй родині.10% від компенсації, яку заплатить держава я заповідаю своїм адвокатам на захист прав військовослужбовців. Я впевнений, вони чесні люди і зроблять все, щоб використати мою десятину максимально відповідально.Я завжди платив десятину, жертвуючи її правозахисним, культурним чи іншим громадським організаціям. Не тому що я хороший, а тому що це необхідно.Друзів своїх я прошу боротись за країну права та обовʼязку, за рівність наших громадянських прав.Зрозуміло, що війна - надовго. Можливо, назавжди.Боріться, бо це не Міндіча і Зеленського земля, а ваша.Стійте твердо. Нехай громадянин буде тотожно захисник.Нехай тут будуть рівними громадяни в своїх громадянських правах.Знайдіть можливість боротись за власні права та переконання знаходячись у війську.Ми, як військові, не маємо на це права, але нам не залишили іншого шляху, можливості, вибору.Борітеся. Нехай вам помагає Провидіння.Якщо я загину в свій останній рік, то мав написати цей публічний допис.
Христос Воскрес, шановні підпіснікі.Що не так з дописом Кугутеси, який сердобольно поширює Threads? Я трохи зафактчекав, і все виявилось не так, як писалось.Батько Олександри Кугат дійсно був мобілізований в 2022 році, і дійсно помер рік тому. Але помер під час відпустки, і навіть не в військовому шпиталі, на операційному столі внаслідок хронічних захворювань.В окопі кляті ТЦК його не стріляли.Олександра так дбала про батька, що поки він був живий жодного разу не настояла на лікуванні тих самих непролікованих хвороб за рахунок війська та країни, хоча медійний ресур у неї, як ми усі бачимо, є, тегати вона вміє, тег військового омбудсмена вона мала б знати.Брат Олександри по причині небойової смерті тата не мав законного права на відстрочку, але будучи вчителем англійської, міг вчасно продовжувати бронювання і не йти воювати. Після того як Констянтина Кугата декілька разів з непродовженим бронюванням ловило ТЦК [і відпускало], він нарешті нарвався на того самого клятого тцкшника, який прямо виконав букву закону і мобілізував [вчетверте ловили з відсутнім бронюванням, sic!] пана до лав ЗСУ. У Кості все чотко, він в учєбкє десь під Вінницею [деталей не розголошуватиму]. О диво дивне, сьогодні Олександра вперше за вісім місяців нарешті знайшла свого загиблого чи пропавшого безвісти брата завдяки душевній доброті Сергія Гнезділова![ні, насправді вони мають можливість спілкуватися, просто Саша вам напизділа для соплівого посту]Щодо хлопця. Бронювання відсутнє, ВЛК він не проходив, хоча мав би оновлювати дані вчасно, на лікуванні згідно моєї інформації ніде не перебував. Спіймали, їде собі в учєбку. Штурмовіком не буде.Я радий, що в своєму дописі Олександра не пропала безвісти свого коханого і не оголосила його мертвим, інакше в цьому дописі воскрес не тільки Ісус Христос.Кугутеса жодного разу не спромоглась прийти на пікет за права військових. Сподіваюсь, тепер її до цього спонукатиме співчуття до коханого та брата. Вітаємо в спільноті родин військовослужбовців, дорога зірочко.На превеликий жаль, в цьому нашумівшому кейсі знову є величезний піздьож на невеличкій недосказаній правді, неоновлені дані і соплі тисяч ухилянтів про конституцію та їхні права.Ти або у війську, або для війська.Не захищаєш цю країну - не маєш на неї права. Забився під лавку і сопи в дві дірочки в тредсах, перепощуючи відверті фейки.На фото - живий і цілий Констянтин Кугат, братік Олександри а відкликаю свої поспішні вибачення, бо виявилося, що Олександра такі тupa pizda.