Ітаг, мої любімі перелякані фейсбукчани: шо ж там такого трапилося у Франції, шо та бідна біла християнська страна страждає від ісламістів?Варто зазначити, що не тільки Франція. Старушку Європу переповнюють національні держави, які колись мали колоніальне минуле. Хто ж це такі? Звісно ж, колишня Британська Імперія, Франція, Іспанія, Португалія, Нідерланди, Бельгія, Німеччина та Італія. Усі вони несли слово Боже диким племенам з 15 сторічча аж до середини 20го, і тільки нещодавно це стало максимально невигідно, тож дикі, частково християнізовані та пограбовані племена стали відпускать під повну чи часткову незалежність.Ситуація ускладнюється тим, шо ми дуже нужні тим, кого приручили, або кого не встигли убить в Хрестових Походах. Так і християни-французи, якщо дуже спрощувати. Шо робить з 13 заморськими володіннями матушки-Франції, якими вона і досі успішно володіє?Звісно ж роздавать там всім громадянство. От і виходить так, шо жителі Гваделупи, Мартиніки, Французької Гвіани, Реюньйону, Майотти і ще купи островів в Тихому Океані мають громадянство Франції.А от білим кольором шкіри божєнька їх там обділив, як і рабів з Африки, яких масово завозили працювать на християн. І от всі вони скопом получили велику божу милість: громадянство ЄС.Вони в тому не винуваті.Та і французи винні тіки в тому, шо ті території собі нагрібали, як навіжені.Ну от завоювали вони той Алжир, а потім дали йому незалежність в 62 році. Бо шо? Бо получили пєсди від партизан в війні за незалежність.А тепер найбільше біженців прибігає в матушку Францію саме звідти. Шоб ви розуміли, окрім своїх власних громадян-нехристиян, яких ото поназавоювали, в бідній країні 10% населення це обичні мігранти з колишніх колоній.Християнський Боженька непереконливий в питаннях розмноження, а мусульманський прям ненавидить безплідних. Тож, понятне діло, мечеті будуються, християнська країна вже не дуже й християнська.Шо робить, щоб цього ніколи не трапилось в Україні?1. Жить дуже бідно. Якщо ви бідна країна - до вас не припруться мігранти, вони оберуть країну побагатше.2. В жодному разі не займатись колонізацією нехристиянських територій. В жодному разі не лазить у Вʼєтнам чи Мʼянму. Колонізувати тільки Білорусь чи Кубань, вчить там всіх державній мові і хрестить в УГКЦ. Громадянство давать лише провіреним і якісним, після необхідних екзаменів на доброзвичайність.3. Запрітить іслам. Кримські татари теж постраждають, але ну шо не зробиш заради релігійної і національної чистоти української нації [пробачте за тавтологію]. Ну не уміють українці трахацця, не получаються в них діти. Ну програють християни в цьому мусульманам. Шоб якось шось вирівнять - це тіки запрітить, дорогі маленькі хрестоносці.4. Заборонить давать громадянство іноземцям-захисникам України. Щас знаєте скіки колумбійців до нас завозять? Страшне, вже декілька батальйонів. А ті латіноси ябуця все одно краще за нашого Івана. Тіки дай привід, через 10 років будуть бить по морді, якщо не знаєш іспанську!Ну коротше є купа нюансів, як ви поняли, але то все не страшно. Страшно коли кругом далбайоби, яким важко відкрить гугл і загуглити, шо ж там трапилося, з тою бідною Францією.
На випадок, якщо я загину.Мені на днях 26, я найобую смерть стільки часу, скільки мало хто може.Ще рік до мого дємбєля, але я давно планував написати цей допис, на випадок сумних подій.Я йшов в військо після розмови з академіком Юхновським, щоб зрозуміти власний народ і українське суспільство.- Ти не розумієш, юначе, чим живе український народ, ти не зможеш зробити нічого, не зрозумівши його. - сказав він мені в далекому 2019му.Я пішов тоді в військкомат, і з тих самих пір розумію мій народ більше ніж будь-хто. Якщо я загину, спаліть мене і розвійте прах над Дунаєм біля Вилківського морського вокзалу. Там - моя мала батьківщина, я понад усе люблю Дунай і якщо і помру - то тільки за нього. За те, щоб липовани, які втікали декілька сторічч від російського царату ніколи знову не опинились в його владі.За те, щоб над Дунаєм лунала пісня задунайського козацтва, прошу: не ховайте мене. Спаліть, а попіл подаруйте моїй улюбленій ріці в моєму улюбеному місці, де сонце сідає в ЄС.Все своє нікчемне і малозначне майно я заповідаю своїй родині.10% від компенсації, яку заплатить держава я заповідаю своїм адвокатам на захист прав військовослужбовців. Я впевнений, вони чесні люди і зроблять все, щоб використати мою десятину максимально відповідально.Я завжди платив десятину, жертвуючи її правозахисним, культурним чи іншим громадським організаціям. Не тому що я хороший, а тому що це необхідно.Друзів своїх я прошу боротись за країну права та обовʼязку, за рівність наших громадянських прав.Зрозуміло, що війна - надовго. Можливо, назавжди.Боріться, бо це не Міндіча і Зеленського земля, а ваша.Стійте твердо. Нехай громадянин буде тотожно захисник.Нехай тут будуть рівними громадяни в своїх громадянських правах.Знайдіть можливість боротись за власні права та переконання знаходячись у війську.Ми, як військові, не маємо на це права, але нам не залишили іншого шляху, можливості, вибору.Борітеся. Нехай вам помагає Провидіння.Якщо я загину в свій останній рік, то мав написати цей публічний допис.
Христос Воскрес, шановні підпіснікі.Що не так з дописом Кугутеси, який сердобольно поширює Threads? Я трохи зафактчекав, і все виявилось не так, як писалось.Батько Олександри Кугат дійсно був мобілізований в 2022 році, і дійсно помер рік тому. Але помер під час відпустки, і навіть не в військовому шпиталі, на операційному столі внаслідок хронічних захворювань.В окопі кляті ТЦК його не стріляли.Олександра так дбала про батька, що поки він був живий жодного разу не настояла на лікуванні тих самих непролікованих хвороб за рахунок війська та країни, хоча медійний ресур у неї, як ми усі бачимо, є, тегати вона вміє, тег військового омбудсмена вона мала б знати.Брат Олександри по причині небойової смерті тата не мав законного права на відстрочку, але будучи вчителем англійської, міг вчасно продовжувати бронювання і не йти воювати. Після того як Констянтина Кугата декілька разів з непродовженим бронюванням ловило ТЦК [і відпускало], він нарешті нарвався на того самого клятого тцкшника, який прямо виконав букву закону і мобілізував [вчетверте ловили з відсутнім бронюванням, sic!] пана до лав ЗСУ. У Кості все чотко, він в учєбкє десь під Вінницею [деталей не розголошуватиму]. О диво дивне, сьогодні Олександра вперше за вісім місяців нарешті знайшла свого загиблого чи пропавшого безвісти брата завдяки душевній доброті Сергія Гнезділова![ні, насправді вони мають можливість спілкуватися, просто Саша вам напизділа для соплівого посту]Щодо хлопця. Бронювання відсутнє, ВЛК він не проходив, хоча мав би оновлювати дані вчасно, на лікуванні згідно моєї інформації ніде не перебував. Спіймали, їде собі в учєбку. Штурмовіком не буде.Я радий, що в своєму дописі Олександра не пропала безвісти свого коханого і не оголосила його мертвим, інакше в цьому дописі воскрес не тільки Ісус Христос.Кугутеса жодного разу не спромоглась прийти на пікет за права військових. Сподіваюсь, тепер її до цього спонукатиме співчуття до коханого та брата. Вітаємо в спільноті родин військовослужбовців, дорога зірочко.На превеликий жаль, в цьому нашумівшому кейсі знову є величезний піздьож на невеличкій недосказаній правді, неоновлені дані і соплі тисяч ухилянтів про конституцію та їхні права.Ти або у війську, або для війська.Не захищаєш цю країну - не маєш на неї права. Забився під лавку і сопи в дві дірочки в тредсах, перепощуючи відверті фейки.На фото - живий і цілий Констянтин Кугат, братік Олександри а відкликаю свої поспішні вибачення, бо виявилося, що Олександра такі тupa pizda.
В мене нема твоїх фоток в телефоні, тільки ці три. І спільних, здається, нема, я не знайшов.Ти був одним з найкращих пілотів і колег. Знаєш, я не встиг тобі сказати цього за твоє життя, тож кажу зараз.Стараюсь з усіх сил чіплятись за нормальність, і у мене наче непогано виходить. У мене все добре, це війна, це трапляється, треба якось вчепитись в рілс чи фільм, музику послухати, спитати в колег, чи вони ок, більше спать, і не думать, що тебе більше нема.На базі тепер є прибране твоє ліжко, твоя кімната, через яку я кожен раз проходжу, щоб дістатись своєї. Знаєш, мені було спокійно з тобою, я не переживав за свою безпеку, коли ти був поруч. Що б ми не робили разом, це було фахово і злагоджено, без істерик і скандалів, без неточностей і нерозуміння. Напевно, на війні це найбільша розкіш, яку ти відчуваєш дуже мало з ким. Я ніколи не питав, чи віриш ти в вічне життя, я і сам не впевнений що вірю, але якщо воно є, до зустрічі, Херсоне. Нехай тобі буде добре там, де ти є. Пробач, якщо я тебе колись чимось образив, я точно ненавмисно. Загинув мій колега і друг, один з наших найкращий пілотів, внесок якого в цю війну неоцінений, як і внесок в навчання своєї заміни.Сил дружині і доньці, всім рідним і близьким.Моєму підрозділу, напарнику Херсона, щирі співчуття. Обіймаю усіх кого зачепила ця несправедлива і шокуюча утрата. Триптих, «зима на позиції «бабуся», близ Білокузьминівки, 2024 рік, Херсон.
Коли я пішов в публічне СЗЧ в протест проти відсутності термінів служби, мені підтримали поодинокі голоси здорового глузду.2023 рік - це рік пройобів, в тому числі, і шансу на встановлення трирічних СПРАВЕДЛИВИХ термінів служби.Цей шанс проєбало військо, суспільство, влада, а я - красівий. Добре шо Сірожа тоді не перевівсь в тил, на тиху красіву посаду, а пішов бунтувать бунтом, бо щас би себе не уважав.А я себе і досі уважаю. Навіть трошкі є відчуття шо я був як ніколи в житті правий.І поки слідчі ДБР шукали в моїх транзакціях грошовий перевод від Порошенка чи росії за цей перфоманс, я потихеньку починав розуміти, що це був єдиний адекватний шанс.І поки мене усі ті зливні зелені бачки маркували агентом кремля і рукою росії - я з сумом дививсь на пройобаний шанс.Ми всі його проїбали.І з усіма і я.Господь нас на цей коробєль стільки років збирав.Пливем ми, іноді розхитуючи лодку, тошнить крис і нашого Верховного Главнокомандующого, але шо зробиш.Може він змилостивиться, подасть нам ще один шанс, може доживем і побачим іншу країну. Рівності в правах та обов’язках хочу.Нехай буде так.
Соцмережі останній місяць аж вибухнули.Богом обрана титульна нація вкраїнчиків, за яку зобов’язані воювати колумбійці, алкоголіки, наркомани та інші відброси суспільства з подивом відкрила для себе, що в топових підрозділах і дійсно воюють алкоголіки, наркомани та інші відброси суспільства.Вкраїнчики в шоковє. Вкраїнчики теперка не знають шо писать в коментарях: півмільйона в місяць цим добродіям, чи хвате і 30 тис на місяць, бо і так оно позажирались.Бо і так оно їздять по відпустках і на хароших машинах. Сепарування суспільства від війни, поділення на касти «ті, хто мають воювати» і «ті, хто тут потрібні нам в тилу» вже давно заклали фундамент для великого суспільного розколу й конфлікту.День, коли повернуться хлопчики буде не найкращим днем для цих громадян.Врешті решт, впевнений, ці громадяни моляться про те, щоб цей день ніколи не настав. «Он там, на прифронті ще допустимо і очікувано: хлопчики втомились. Хоч би не у нас тут, в тилу.»Реакція батальйону Да Вінчі на остані події - максимально чесна і об’єктивна. Не очікував, на моїй пам’яті вперше так бойовий підрозділ реагує на скандал.«Так, у нас такі служать. Нам їх мобілізували, [бо ви не створені для війни].»«Так, вони вже заарештовані, ми сприяємо слідству. Вони будуть покарані, ми батальоном готові підмітать ваші вулиці, громадо».Але що це за вчинок? Просто звичайна потасовка асоціальних елементів через алкоголь? Чи чітке поділення на ваш тил і наш прифронт? Тяжко, дуже тяжко буде цьому йобществу, коли повернуться непоміняні і неротовані хлопчики.І я навіть знаю, за що це їм все це.Шкода постраждалого підлітка, звісно ж. Шкода непоміняних, чи, навіть, приречених.Всіх шкода, хто постраждає чи постраждав в цій неоголошеній поствійні, яку можна було б мінімізувати чи навіть уникнути.
Вчора, засинаючи, переглядав ті фото піхотинців, і от про що думав.Напишу про це, зловлю гору хейта, але все ж.Наскільки навіть я, колишній піхотинець, пілот в піхотній бригаді, відірваний від можливих реаліїв життя нинішнього піхотинця в бригаді десь поруч. Зрозуміло, що піхота - це ніколи не було модно, між нами кажучи. А зараз і взагалі: найважкіша робота на війні, в найгірших умовах.Коли ухилянт бачить подібні історії - він в ужасі, планує ухилятись і далі. Він збільшує свої шанси потрапити в штурмові чи піхотні, бо саме там вражаючі дири в штатці, і саме туди його направить ТЦК, спіймавши на вулиці.І це я, в 3-5 км від піхоти знаходячись, не можу зараз уявити як там і шо там, бо з 23 року я не там.Тож, висновок от який я вам приніс. Як би це сумно не прозвучало б: ухиляйтесь так, щоб вам не загрожував квиток в піхоту. Шоб вас на вулиці не спіймали.Є така ймовірність - обирайте нормальний підрозділ і хорошу посаду, вакантів ж куча, рекрутинг працює.Обирайте підрозділи, які забезпечують своїх бійців і розуміють наскільки важливий постійний перепочинок та відновлення бійця.Я б не сидів 300 днів на позиції, чесно вам скажу. Для мене особисто ніц в тому героїчного нема, бо незламність, повторюсь, дуже і дуже пошле слово. Особливо враховуючи відсутні терміни служби, батарейки на 300 днів в мене б не вистачило. Може ви стоїки, я ж не знаю. Якщо ні - робіть шось, шоб не буть в такій ситуації, ось вам моя єдина порада.А ще я згадував теплий ламповий війнушка 22-23 років, коли можна було вийти з бліндажа вдень, покурить, трішки покімарить на сонці, і ніхто тобі тоді нічого за те не зробе. Ех, були часи, не то шо січяс.
Найкращою РЕФОРМОЮ мобілізації було б доручити нарешті повністю займатись усіма її примусово-силовими аспектами нашим дорогим поліцейським, як це і ПРОПИСАНО В ЗАКОНОДАВСТВІ.Військова форма мала б у народу асоціюватись у громадян із чимось іншим замість страху і роздратування. У нас є багато поліцейських і найголовніше, що у них є кийки, наручники, пиздюлі і саме основне - звичка та право на те, щоб їх ненавиділи. Вони озброєні, звикли до неадекватів, знають якісь протоколи і, зрештою, саме для цього всього і були найняті. Якби тільки вони крутили ласти ухилянтам, це б виглядало як рутина. Коли це роблять військові, це виглядає як хуйня.Ненавидіти ментів - це природно. Це наша національна традиція і це навіть корисно для суспільного здоровʼя. Якби вони нормально виконували цю свою роботу по мобілізації, то на вулицях і в інтернеті було б значно тихіше. Увесь народ продовжив би лаяти ментів на своїх кухнях, як це робили завжди наші діди і прадіди. Це нормальний кругообіг ненависті. Замість цього ми маємо сьогоднішній маразм, коли військові бігають за цивільними по вулицях. І замість поліцейських народ починає ненавидіти свою армію передчасно (до того, як в неї потрапить). Ми як завжди все переплутали і тепер маємо чергову трагедію.Треба повністю повернути вуличне насилля професіоналам. Нехай поліцейські будуть поліцейськими, а військові військовими.
Про одеського ультраправогосуперпуперпатріота Олександра Музичко я звісно ж, дізнався в сегменті глибинного, українського народного фейсбуку, десь в процесі підготовки до третього виделкаfest.Десь поруч з дописами про рептилоїдів, пласку землю і ЛГБТКПСС поважно височіла думка історика, доктора, доцента і просто обичного довбойоба про те, хто шо де і як купив молоду команду виделкафесту, яка не хоче запрошувать це радикальне світило в свої молоді ряди поїздить по вухах молодьожі.Я, звісно ж, заігнорив цю драму на три вподобайки, попитав знайомих ху із ху, і до кінця фестивалю вже й забув про це очкасте недоразумєніє.Але потім пан почав систематично приходити в коментарі до нашого НЕКОМЕРЦІЙНОГО проєкту з вимогою показати грантову звітність і звітність взагалі, називати нас соросятами [що я завжди сприймав більше як комплімент], а ідейного натхненника, тобіш, Андрія Гнезділовича - дозволив назвать собі дезертиром.Я міг би шось там казать про те що це не відповідає дійсності, що він не має жодного права так казать ні дня не служивши в свої 48 років 25річній людині, яка з 19 майже не вилазить з ЗБД, міг би апелювать до творів Бандери і Коновальця, але не став.Я просто сказав, в класичній ультраправорадикальній формі звернення, що Ісус любить його, але при зустрічі я розібʼю йому їб@ало а його окуляри - запхну йому в його ухилянтську професорську ср@ку.Мамкін пірожок пішоу писать заяву про погрози, а до мене прийшла оця баришня в цвєтастому платтячку, нєкто Катерина Мусієнко, яка розродилась дописом про те, як я гвалтую все українське і хто дозволив мені матюкатись, бо українські військовослужбовці, яких вона знає - не матюкаються!Я, саме собою, допис заскрінив і виставив на своїй сторінці, на жорстоку поталу моїм матюкливим друзям.Так і закінчилось моє знайомство з двома Стовпами одеського українського ультранаціоналізму. Вони мене поблокірували, і іноді згадують незлим тихим словом.Якби я був Трухановим, чесне піонерське, я систематично б підгодовував ці смішні чучєла для страшно анекдотичних історій, які вони зрідка видають.
Я не понімаю як це робе, але текстові мої дописи набирають більше, ніж фоткі.Як казав знаменитий український публіцист, письменник, військовий і просто хороша лиса людина Павло Казарін «це тому шо ти нєкрасівий».Прийшов возмутитись, дорогі друзі. Вперше в жизні Гнезділович десь шось балотірується, а ви не голосуєте.Проголосуйте, а?виделкаfest потрапив [яке влучне слово] в шорт-лист поважної jager music awards в номінації «найкраща подія, локальна». Ну якщо ви за мене, то чому ви досі не проголосували?Три попередні відпустки я проводив «на фестивалях», як пишуть хейтери, але насправді була така запара, шо після тих відпочинків я чілив в бліндажу і радів шо відпустка закінчилась, шо фестиваль всьо і можна трішки полежать.І це я ще не розказую про мій режим життя цілі півроку до фестивалю.Бідна та команда, шо погодилась проходить це культурне і не дуже пекло.Можна голосувати і проти мене.Та сама кнопочка, але за Іванку Антонюк.Ми з нею сремось по пʼять разів на день, і це мінімум, тому голос за неї - однозначно проти мене.Зробіть їй приємно, я ж за нагородой в Київ не поїду, бо СЗЧшників так далеко не пускають. [шучу, пускають]Залишилось лише три дні, і ми там десь пасем задніх в тому рейтингу, як в принципі і всьо і всі з Одещини. Карма у нас така.Це я не про Олексія Гончаренка.Та просто проголосуйте! Я ж навіть грошей не просю, хоч і досі роздаю за цей празнік культури і громадянського активізму шалені, найбільші в свойой короткой жизні борги🥹Посилання де голосувать в коментарях, репост обовʼязковий, повна мобілізація усіх на ці вибори.https://jagermusicawards.com.ua/
TGLIST.COM.UA
