Ейдос

#хвилинкадизайнераPretty UI won’t get you hired anymore.Це не я придумав — це назва гарної статті від Mindaugas Petrutis, який розбудовує спільноту дизайнерів та інтерв’ює їх щодня (принаймні, він так заявляє) і який нещодавно описав справжній «вихід із матриці» одного з досвідчених спеціалістів.Ще 5 років тому цей дизайнер отримував стільки пропозицій роботи, що змушений був відмовляти. А тепер — тиша. Жодної відповіді на сотню поданих заявок. Чому?Бо правила гри змінились. І більше не працює портфоліо з гарними макетами й кейси в стилі «зробили редизайн — стало краще». Але це вже не нове і я писав про цю зміну неодноразово.Що мені насправді сподобалося в цій статті, це основна ідея — компанії більше не наймають «дизайнерів» як таких. Вони шукають вирішувачів бізнес-проблем, які ще й уміють дизайнити.Це означає:✔ Портфоліо має демонструвати не просто «новий досвід користувача», а показати, як він вплинув на метрики.✔ Показати не лише креатив, а усі обмеження, що були на шляху та складні компроміси, технічні виклики.✔ Розповідати історії не в стилі, як ти все зробив «за гайдом», дизайн-мисленням тощо, а як ти справлявся, коли команда скоротилася вдвічі.У тексті багато відвертостей, які змушують замислитися:— Чи говоримо ми мовою бізнесу, чи ховаємось за процесами?— Чи ми, бува, не ідеалізуємо дизайн настільки, що втрачаємо зв’язок із реальністю?— І найголовніше: чи чесно ми говоримо про свої факапи й реальні труднощі?Автор закликає переосмислити не лише портфоліо, а й себе як фахівця.💬 Мій улюблений момент:«Ми говоримо про user-centered design, але боїмося buisness-centered реальності».Ось посилання на статтю — варта вашої уваги та читання.

#хвилинкадизайнераПовернувшись із відпустки я трохи надолужую все, що встигло трапитися в індустрії за останні тижні. Й ось виявилося, що почалося репутаційне падіння всесвітньовідомого ресурсу для пошуку менторів у різних сферах технологічної індустрії — ADPList.Цьому «скандалу» послугував цей пост опублікований місяць тому. Відтоді й дотепер, різні відомі спеціалісти галузі, які пропонували свої консультаційні послуги через цю платформу, публікують пости із вираженням недовіри до засновника проекта Фелікса Лі, критикою щодо принципів діяльності платформи і зрештою видаляють свої облікові записи.Це не дивно, бо сьогодні ви можете побачити допис: ‘ADPList Mentor’, чи не в кожного другого дизайнера на LinkedIn. А насправді знайти ментора, який є досвідченим спеціалістом і водночас прагне не чергової ачівки у власному профілі, а допомогти розвинутися саме вам на власному професійному шляху — це неоціненний подарунок долі.Я не брав і не надавав послуги через ADPList, але їхня розсилка для мене була завжди доволі цікавою. Зокрема, вони роблять власний річний звіт із назвою The State of Design Tools (і я сам неодноразово брав участь у їхніх опитуваннях щодо використання різних інструментів) й останні роки мені завжди було цікаво спостерігати, як Sketch все падає, але так і не зникає з дизайнерських радарів остаточно, як якісь раптові інструменти набувають популярності (наприклад, таким був Protopie і пару років він набирав обертів, а потім раптом зник, бо швидше за все був убитий Figma та Framer), а цьогорічний звіт має ще й окрему категорію щодо AI інструментів.Дуже шкода, що репутація цього ресурсу тепер заплямована і схоже, що компанія не збирається робити жодних зустрічних заяв. Інтернет уже повниться пропозиціями щодо заміни ADPList, і я думаю, що ми стоїмо на порозі появи нових, сподіваюся, більш ефективних і прозорих платформ для пошуку ментора.

Товариство, вітаю! Нещодавно тут, у коментарях, у мене сталася невеличка розмова про тайм-менеджмент, яка почалася з приємного зауваження, що мені вдається встигати працювати над багатьма проектами водночас. І також пролунало питання: «Як у вас виходить поєднувати це все? Можливо, поділитися своїм тайм-менеджментом?». Зізнатися, я підвис на кілька днів. Усе думав, чи є в мене щось таке «секретне», щодо мого тайм-менеджменту й щось, чим варто поділитися. А потім я поїхав у відпустку й думав над цим ще більше. Спочатку я дійшов до висновку, що, швидше «ні» й що весь мій секрет полягає в тому, що я креветка, яка має шалену жопкоусидливість, а всі мої поради можуть стати навіть шкідливими, аніж корисними. Але в подальшій розмові мене запевнили, що це норм і що шкоди я не заподію.Тож зізнаюся: я абсолютно повернутий на темі керування часом та шліфуванні навичок балансування між завданнями, життям, різними ролями тощо.Цей обіцяний пост про тайм-менеджмент не вийшов коротким, тож я запрошую вас переходити за цим посиланням, але тільки якщо вам цікава ця тема, а також, якщо не боїтеся моїх потенційно шкідливих порад 😀

#хвилинкадизайнераТовариство, вітаю вас!Отже, цей час настав — моя книга Emotional Digital Design вже в повному доступі на сайті видавництва Manning. Дуже скоро вона з’явиться в друкованому форматі (але тільки в США), а також в електроному варіанти на Amazon. Але навіщо чекати, якщо її можна дістати прямо зараз?Не так давно я був гостем на подкасті Flying With Flutter з Алленом Ваймою. Це подкаст, який більше орієнтований (і це очевидно за назвою) на розробників і ми багато говорили про Material Design, Flutter і співпрацю дизайнерів із розробниками. Але на самому кінці мені надали змогу також «прорекламувати» книгу, тож я ділюся з вами посиланням із тайм-кодом, аби ви переглянули саме момент із відповіддю на питання: «Чому ця книжка вартує уваги?».На додачу зазначу, що над книжкою я працював майже 2 роки 🙃 Разом зі мною над нею працювала ціла армія людей. На сьогодні це найголовніша праця в моєму житті та дуже якісний продукт, яким я насправді пишаюся. А ще вона написана фаново, тож це обіцяю приємне читання!P.S. До слова, я вже поступово починаю працювати над художньою книжкою про дизайн ☺️ So stay tuned!

​​#хвилинкадизайнераОстанній курс з UI/UX дизайну я записував десь рік тому для київської школи дизайну Alpaca. Він досі доступний у записі, але до нього йдуть різні додаткові плюшки: робота над реальними проектами в домашніх завданнях, фідбек і постійна підтримка менторів тощо.Й ось нещодавно прилетів такий відгук від однієї студентки. І, звісно, мені дуже хочеться показати його світові й похизуватися ним 😊Але! Цей пост — не реклама мого курсу. Подивимося правді в очі і скажемо прямо: усі курси, які я прочитав і записав до цього часу, уже встигли застаріти.Так, людське мислення, ментальні моделі, способи мислення, наша психологія загалом, не змінюються так швидко. Тож на всіх цих курсах досі можна здобути базу. Але те, як ми сьогодні збираємо дані, робимо аналіз конкурентів, створюємо персони, JTBD, документацію, як перевіряємо дизайни на доступність, створюємо графіку та багато чого іншого — усе це змінилося доволі суттєво з впливом ШІ.Для прикладу: я багато років запевняв дизайнерів (особливо початківців), що не треба пірнати в код (а якщо й пірнати, то не надто глибоко, бо на дизайн не залишиться часу та ресурсів), що потреби користувачів — це наше все, що принципи дизайн мислення непохитні… Усе це наразі суттєво переосмислюється. Навіть те, як треба шукати роботу дизайнеру в теперішніх умовах — це теж вартує окремої уваги, адже принципи та правила гри змінилися.Тож, якщо ви вже встигли усвідомити та відчути всі ці разючі зміни — заходьте до мене на бесіди і я зроблю все можливе, аби допомогти вам адаптуватися до нових умов ринку й надати усю необхідну інформацію для успішної роботи в цій новій економічній реальності.

​​#хвилинкадизайнераДизайн і технології йдуть пліч-о-пліч. Нові технологічні можливості завжди відкривали нам нові дизайнерські «ходи», інколи змінюючи наше уявлення про «зручне» та задаючі певні тренди.Цього року я знову почав активно читати статті в стилі: «Тренди в цифровому дизайні у 2025». Кілька років я їх повністю ігнорував, бо там завжди було про 3D, великі шрифти та glassmorphism…І недарма, бо той 3D й досі фігурує в топах UI трендів! Але я все-таки проаналізував із десяток свіжих статей, що з’явилися за ці 3 місяці, пропустив їх через власні фільтри й ось, що вийшло:🔹 Мікровзаємодії, які думають напередАдаптивність масштабувалася з рівня сторінок до маленьких інпутів, форм і кнопок.Гарний приклад, що я вже встиг побачити на практиці: інпут, який підказував мені, що саме треба в нього вводити, «помітивши», що я не надав інформацію упродовж певного часу.Гарний тренд — інтерфейси, що читають наміри, а не просто реагують на кліки!🔹 AI, що адаптує дизайнЦе вже також реальність і ми можемо навіть спостерігати певну гонитву серед відомих продуктів — хто крутіше використає AI в UI та в покращенні загального користувацького досвіду.AI аналізує ваші уподобання, щоб змінювати кольори, структуру контенту та порядок елементів. Netflix на цьому вже собаку з’їв.🔹 Мінімалізм з екологічним сенсомТемний режим економить заряд, мінімалістичний дизайн прискорює завантаження, а відмова від зайвих анімацій робить інтерфейс не лише легшим, а і зручнішим.Цей тренд на екологічність цифрового дизайну вже дійсно встиг міцно закріпитися в галузі.🔹 Необруталізм, який більше не лякаєТренд на необруталізм з’явився пару років тому. І спочатку це був графічний стиль для сміливих: різкі лінії, брутальні контрасти, трохи хаосу. Стиль особливо став популярним для продуктів орієнтованих на молоде покоління. Якось, я навіть був за крок до влаштування в один із таких у Німеччині — Knowunity. І якщо ви вперше чуєте про необруталізм, то сайт цього продукту повною мірою надасть вам це розуміння. Сьогодні можна побачити сайти та інтерфейси, що базуються на ідеї необруталізму, але в яких з’явилися м’які градієнти, округлені кути, більше комфорту для ока. Dropbox є найвідомішим брендом, який узяв цей стиль за основу для своєї графіки.

​​Товариство, вітаю вас!Сьогодні особливий день і тому буде особливий пост.Почати його я хочу з подяки за те, що читаєте! За те, що залишаєтеся на цьому каналі. Ваші вподобайки, репости, а особливо коментарі — це те, що мотивує ділитися надалі думками, знахідками та порадами.Сьогодні я спіймав себе на думці, що, здається, ніколи не розповідав вам про себе, аби ви мали уявлення, хто тут пише, що він пише й навіщо. Отже, сьогодні каналу «Ейдос» виповняється 5 років! І я вирішив зробити пост-знайомство! 😀🙋 Хто ти такий?Мене звати Вадим Грін, я український дизайнер і письменник, який однак третину свого життя прожив бовтаючись світом. Останні 9 років я живу та працюю в Берліні. Я почав свою кар’єру 13 років тому в компанії MacPaw в Києві. Потім були Trinetix і EPAM. Також працював у таких компаніях як Groupon та OLX. Кілька років я розроблював власний продукт — FirstAid, що у 2015 став #1 в українському AppStore в категорії Healthcare серед безплатних застосунків. Наразі я працюю Head of Product Design в компанії Atolls. Я викладав дизайн у таких школах як SKVOT, Prjctr та Alpaca School. І продовжую викладати та менторити дизайнерів індивідуально. У вільний від роботи час я займаюся письменництвом. Цього року в США у видавництві Manning вийшла моя книга Emotional Digital Design. Я також пишу фікшн українською для дорослих і для дітей. Останнє моє надбання — книжка «Пригоди дракона Вогника», що вийшла у видавництві «Маміно». Насамкінець я також активно розвиваю свій англомовний «журнал» про дизайн Eidos Design, куди з радістю вас запрошую!❔Що ти тут робиш?Пишу про дизайн. Моя основна рубрика йде під #хвилинкадизайнера. У ній я ділюся думками, досвідом, порадами. Моя особлива фішечка — це перетин дизайну та психології, тож постів на цю тему найбільше. Інша часта рубрика #дизмат— про історію дизайну різноманітних речей та цікаві знахідки зі світу матеріального дизайну.Last but not least. Я не фанат коротких постів, цінність яких зводиться до мінімуму. І читаючи мої пости, ймовірно, вам доведеться свайпнути раз, можливо, два. Але я роблю все можливе, аби окрім цікавої інформації, ви також мали змогу дістати ще і краплинку естетичного задоволення від моїх текстів.Друзі, я радий вітати вас на моєму каналі та сподіваюся вам тут буде затишно! 🤗

​​#подіяЦієї суботи, 22 березня, відбудеться четверта «Мета Хата» – унікальна кар’єрна подія від LEZO у колаборації з WIX. І якщо ви шукаєте нові кар'єрні можливості в дизайні, IT та креативних індустріях — це гарний шанс!Чого очікувати?✅ WIX, Mojam, appflame, EVO та понад 30 компаній шукатимуть таланти у свої команди.✅ Ознайомлення з відкритими вакансіями для дизайнерів усіх рівнів у новий WIX Design Hub у Києві.✅ Нетворкінг у віртуальному просторі — знайомтесь із рекрутерами в неформальній атмосфері.✅ 3 топові лекції, серед яких:Ліат Елькаїм (артдиректорка WIX) розповідатиме про принципи сучасного дизайну.Денис Литвинюк (Senior Software Engineer у Meta) говоритиме про кар’єру в Big Tech.✅ Спеціальні гості – OTOY та ведучі ЖАБАГАДЮКА зі своїм комедійним шоу.✅ Інтерактиви, квести та ексклюзивні призи від компаній.Для кого?✔ Якщо ви шукаєте нову роботу — це гарна можливість напряму поспілкуватися з найкращими компаніями.✔ Якщо ви просто хочете розширити професійні контакти.Коли?📅 22 березня⏰ 10:30–17:00🌍 Платформа SpatialРеєстрація тут: https://www.metahata.com/#form

​​#дизматКоротка історія до вашої післяобідньої кави ☕️Термін «персональний бренд» у сучасному його розумінні бере свій початок з есе The Brand Called You 1997 року, написаного експертом з менеджменту Томом Пітерсом. Але, звісно, що багато хто працював і творив розвиваючи персональний бренд, просто не знаючи, що воно таке зветься 😏 Тож я вирішив провести невелике історично-дизайнерське дослідження, аби дізнатися, хто з європейських дизайнерів першим почав використовувави персональний бренд і комерціалізував його.І серед дизайнерів я дотягнувся поки що межі XVII–XVIII століть — до історії Етьєна Дуарá (1675–1732).Це був французький майстер меблів, який на відміну від більшості столярів того часу, що виготовляли меблі на замовлення для конкретних клієнтів і в жодному випадку не маркували їх власними іменами, першим узяв за модель роботи створення спочатку власного дизайну, а потім продажу його в готовому продукті. Неймовірно ризикована й новаторська бізнес-модель для тих часів.Але вона спрацювала. Дуара вів успішну діяльність і навіть відкрив крамницю власних дизайнерських меблів. На жаль, сталося це лише за рік до його смерті. Але що важливо: він став одним із перших дизайнерів, хто ставив своє ім’я на власні вироби й тоді продавав.Копаю далі... 🕳

​​#дизматТри роки тому французький багет здобув статус спадщини UNESCO. Це, звісно, був день національної гордості, адже що може бути більш французьким, ніж хрустка скоринка з м’якушем усередині? 🍞La Poste (французька національна пошта) вирішила відзначити цю подію, як і годиться — випуском спеціальної поштової марки. Ілюстрацію довірили Стефану Гумберту-Бассе — французькому художнику та дизайнеру, який оформив купу обкладинок для видань у Франції і США (хоча більшості з нас його ім’я, мабуть, нічого не скаже).Але головне тут не стільки дизайн, скільки… функціонал? Бо ця марка не просто зображує багет. Її можна понюхати.Так, усе серйозно. У чорнило вбудували мікрокапсули, які видають «хлібопекарський аромат», якщо марку потерти. Оце я розумію рівень сенсорного дизайну!Уявіть атмосферу у французьких відділеннях: навколо шурхіт, шмигання носами, черга до віконця повільно сунеться, бо всі труть марки й нюхають. Одні нахвалюють: «О, справжній багет!», інші скептично хитають головами: «Ні, більше схоже на батон».Тепер чекаємо наступний рівень інтерактивності. Усе ж таки марки, крім нюхати, можна ще й лизати… То, може, смак масла можна додати? 😏