#хвилинкадизайнераОстанній курс з UI/UX дизайну я записував десь рік тому для київської школи дизайну Alpaca. Він досі доступний у записі, але до нього йдуть різні додаткові плюшки: робота над реальними проектами в домашніх завданнях, фідбек і постійна підтримка менторів тощо.Й ось нещодавно прилетів такий відгук від однієї студентки. І, звісно, мені дуже хочеться показати його світові й похизуватися ним 😊Але! Цей пост — не реклама мого курсу. Подивимося правді в очі і скажемо прямо: усі курси, які я прочитав і записав до цього часу, уже встигли застаріти.Так, людське мислення, ментальні моделі, способи мислення, наша психологія загалом, не змінюються так швидко. Тож на всіх цих курсах досі можна здобути базу. Але те, як ми сьогодні збираємо дані, робимо аналіз конкурентів, створюємо персони, JTBD, документацію, як перевіряємо дизайни на доступність, створюємо графіку та багато чого іншого — усе це змінилося доволі суттєво з впливом ШІ.Для прикладу: я багато років запевняв дизайнерів (особливо початківців), що не треба пірнати в код (а якщо й пірнати, то не надто глибоко, бо на дизайн не залишиться часу та ресурсів), що потреби користувачів — це наше все, що принципи дизайн мислення непохитні… Усе це наразі суттєво переосмислюється. Навіть те, як треба шукати роботу дизайнеру в теперішніх умовах — це теж вартує окремої уваги, адже принципи та правила гри змінилися.Тож, якщо ви вже встигли усвідомити та відчути всі ці разючі зміни — заходьте до мене на бесіди і я зроблю все можливе, аби допомогти вам адаптуватися до нових умов ринку й надати усю необхідну інформацію для успішної роботи в цій новій економічній реальності.
#хвилинкадизайнераДизайн і технології йдуть пліч-о-пліч. Нові технологічні можливості завжди відкривали нам нові дизайнерські «ходи», інколи змінюючи наше уявлення про «зручне» та задаючі певні тренди.Цього року я знову почав активно читати статті в стилі: «Тренди в цифровому дизайні у 2025». Кілька років я їх повністю ігнорував, бо там завжди було про 3D, великі шрифти та glassmorphism…І недарма, бо той 3D й досі фігурує в топах UI трендів! Але я все-таки проаналізував із десяток свіжих статей, що з’явилися за ці 3 місяці, пропустив їх через власні фільтри й ось, що вийшло:🔹 Мікровзаємодії, які думають напередАдаптивність масштабувалася з рівня сторінок до маленьких інпутів, форм і кнопок.Гарний приклад, що я вже встиг побачити на практиці: інпут, який підказував мені, що саме треба в нього вводити, «помітивши», що я не надав інформацію упродовж певного часу.Гарний тренд — інтерфейси, що читають наміри, а не просто реагують на кліки!🔹 AI, що адаптує дизайнЦе вже також реальність і ми можемо навіть спостерігати певну гонитву серед відомих продуктів — хто крутіше використає AI в UI та в покращенні загального користувацького досвіду.AI аналізує ваші уподобання, щоб змінювати кольори, структуру контенту та порядок елементів. Netflix на цьому вже собаку з’їв.🔹 Мінімалізм з екологічним сенсомТемний режим економить заряд, мінімалістичний дизайн прискорює завантаження, а відмова від зайвих анімацій робить інтерфейс не лише легшим, а і зручнішим.Цей тренд на екологічність цифрового дизайну вже дійсно встиг міцно закріпитися в галузі.🔹 Необруталізм, який більше не лякаєТренд на необруталізм з’явився пару років тому. І спочатку це був графічний стиль для сміливих: різкі лінії, брутальні контрасти, трохи хаосу. Стиль особливо став популярним для продуктів орієнтованих на молоде покоління. Якось, я навіть був за крок до влаштування в один із таких у Німеччині — Knowunity. І якщо ви вперше чуєте про необруталізм, то сайт цього продукту повною мірою надасть вам це розуміння. Сьогодні можна побачити сайти та інтерфейси, що базуються на ідеї необруталізму, але в яких з’явилися м’які градієнти, округлені кути, більше комфорту для ока. Dropbox є найвідомішим брендом, який узяв цей стиль за основу для своєї графіки.
Товариство, вітаю вас!Сьогодні особливий день і тому буде особливий пост.Почати його я хочу з подяки за те, що читаєте! За те, що залишаєтеся на цьому каналі. Ваші вподобайки, репости, а особливо коментарі — це те, що мотивує ділитися надалі думками, знахідками та порадами.Сьогодні я спіймав себе на думці, що, здається, ніколи не розповідав вам про себе, аби ви мали уявлення, хто тут пише, що він пише й навіщо. Отже, сьогодні каналу «Ейдос» виповняється 5 років! І я вирішив зробити пост-знайомство! 😀🙋 Хто ти такий?Мене звати Вадим Грін, я український дизайнер і письменник, який однак третину свого життя прожив бовтаючись світом. Останні 9 років я живу та працюю в Берліні. Я почав свою кар’єру 13 років тому в компанії MacPaw в Києві. Потім були Trinetix і EPAM. Також працював у таких компаніях як Groupon та OLX. Кілька років я розроблював власний продукт — FirstAid, що у 2015 став #1 в українському AppStore в категорії Healthcare серед безплатних застосунків. Наразі я працюю Head of Product Design в компанії Atolls. Я викладав дизайн у таких школах як SKVOT, Prjctr та Alpaca School. І продовжую викладати та менторити дизайнерів індивідуально. У вільний від роботи час я займаюся письменництвом. Цього року в США у видавництві Manning вийшла моя книга Emotional Digital Design. Я також пишу фікшн українською для дорослих і для дітей. Останнє моє надбання — книжка «Пригоди дракона Вогника», що вийшла у видавництві «Маміно». Насамкінець я також активно розвиваю свій англомовний «журнал» про дизайн Eidos Design, куди з радістю вас запрошую!❔Що ти тут робиш?Пишу про дизайн. Моя основна рубрика йде під #хвилинкадизайнера. У ній я ділюся думками, досвідом, порадами. Моя особлива фішечка — це перетин дизайну та психології, тож постів на цю тему найбільше. Інша часта рубрика #дизмат— про історію дизайну різноманітних речей та цікаві знахідки зі світу матеріального дизайну.Last but not least. Я не фанат коротких постів, цінність яких зводиться до мінімуму. І читаючи мої пости, ймовірно, вам доведеться свайпнути раз, можливо, два. Але я роблю все можливе, аби окрім цікавої інформації, ви також мали змогу дістати ще і краплинку естетичного задоволення від моїх текстів.Друзі, я радий вітати вас на моєму каналі та сподіваюся вам тут буде затишно! 🤗
#подіяЦієї суботи, 22 березня, відбудеться четверта «Мета Хата» – унікальна кар’єрна подія від LEZO у колаборації з WIX. І якщо ви шукаєте нові кар'єрні можливості в дизайні, IT та креативних індустріях — це гарний шанс!Чого очікувати?✅ WIX, Mojam, appflame, EVO та понад 30 компаній шукатимуть таланти у свої команди.✅ Ознайомлення з відкритими вакансіями для дизайнерів усіх рівнів у новий WIX Design Hub у Києві.✅ Нетворкінг у віртуальному просторі — знайомтесь із рекрутерами в неформальній атмосфері.✅ 3 топові лекції, серед яких:Ліат Елькаїм (артдиректорка WIX) розповідатиме про принципи сучасного дизайну.Денис Литвинюк (Senior Software Engineer у Meta) говоритиме про кар’єру в Big Tech.✅ Спеціальні гості – OTOY та ведучі ЖАБАГАДЮКА зі своїм комедійним шоу.✅ Інтерактиви, квести та ексклюзивні призи від компаній.Для кого?✔ Якщо ви шукаєте нову роботу — це гарна можливість напряму поспілкуватися з найкращими компаніями.✔ Якщо ви просто хочете розширити професійні контакти.Коли?📅 22 березня⏰ 10:30–17:00🌍 Платформа SpatialРеєстрація тут: https://www.metahata.com/#form
#дизматКоротка історія до вашої післяобідньої кави ☕️Термін «персональний бренд» у сучасному його розумінні бере свій початок з есе The Brand Called You 1997 року, написаного експертом з менеджменту Томом Пітерсом. Але, звісно, що багато хто працював і творив розвиваючи персональний бренд, просто не знаючи, що воно таке зветься 😏 Тож я вирішив провести невелике історично-дизайнерське дослідження, аби дізнатися, хто з європейських дизайнерів першим почав використовувави персональний бренд і комерціалізував його.І серед дизайнерів я дотягнувся поки що межі XVII–XVIII століть — до історії Етьєна Дуарá (1675–1732).Це був французький майстер меблів, який на відміну від більшості столярів того часу, що виготовляли меблі на замовлення для конкретних клієнтів і в жодному випадку не маркували їх власними іменами, першим узяв за модель роботи створення спочатку власного дизайну, а потім продажу його в готовому продукті. Неймовірно ризикована й новаторська бізнес-модель для тих часів.Але вона спрацювала. Дуара вів успішну діяльність і навіть відкрив крамницю власних дизайнерських меблів. На жаль, сталося це лише за рік до його смерті. Але що важливо: він став одним із перших дизайнерів, хто ставив своє ім’я на власні вироби й тоді продавав.Копаю далі... 🕳
#дизматТри роки тому французький багет здобув статус спадщини UNESCO. Це, звісно, був день національної гордості, адже що може бути більш французьким, ніж хрустка скоринка з м’якушем усередині? 🍞La Poste (французька національна пошта) вирішила відзначити цю подію, як і годиться — випуском спеціальної поштової марки. Ілюстрацію довірили Стефану Гумберту-Бассе — французькому художнику та дизайнеру, який оформив купу обкладинок для видань у Франції і США (хоча більшості з нас його ім’я, мабуть, нічого не скаже).Але головне тут не стільки дизайн, скільки… функціонал? Бо ця марка не просто зображує багет. Її можна понюхати.Так, усе серйозно. У чорнило вбудували мікрокапсули, які видають «хлібопекарський аромат», якщо марку потерти. Оце я розумію рівень сенсорного дизайну!Уявіть атмосферу у французьких відділеннях: навколо шурхіт, шмигання носами, черга до віконця повільно сунеться, бо всі труть марки й нюхають. Одні нахвалюють: «О, справжній багет!», інші скептично хитають головами: «Ні, більше схоже на батон».Тепер чекаємо наступний рівень інтерактивності. Усе ж таки марки, крім нюхати, можна ще й лизати… То, може, смак масла можна додати? 😏
Вітаю вас, товариство! Рубрика #дизматзнову в етері.Раніше я завжди їздив у подорожі з фотокамерою. Брав її навіть на звичайні прогулянки. Шукав свою, ідеальну, омріяну камеру. І зрештою… Повністю переїхав на iPhone. 😅Та все одно продовжую краєм ока поглядати за ринком і чекати хоч якихось серйозних проривів. А їх, відверто кажучи, вже років десять як не було.Але днями випадково натрапив на справжній витвір дизайнерського мистецтва. Погляньте на Sigma BF — компактну фотокамеру з мінімалістичним і до біса гарним дизайном.Тут усе настільки чисто й лаконічно, що в мене аж подих перехоплює: чорний (чи білий) алюмінієвий корпус, чіткі лінії, жодного зайвого елементу, кожна деталь — на своєму місці. Текстура на передній частині — для надійного тримання, але навіть вона настільки делікатна й збалансована, що не порушує загальної чистоти форми.Якихось технологічних революцій в ній немає. Просто надійна, стильна камера з якісною начинкою, яка дає повний контроль, як у старших моделей, але без громіздкого корпусу та зайвих складнощів.Мені спало на думку, що ця камера має «чесний» вигляд.Функціональність і естетика в чистому вигляді.Але, звісно, як і будь-який витвір дизайнерського мистецтва, коштує це задоволення доволі дорого (від 2300€).Напишіть свої враження. 🔥 чи таке собі?
#хвилинкадизайнераІ до важливих новин.Тільки-но, здається, менеджери, розробники та інші представники техіндустрії почали розбиратися хто є хто в дизайні, і що таке product design, і що таке user experience, як днями Head of Product Experience в Duolinguo вийшов з-за пічки й оголосив таке: «Сьогодні в Duolingo ми перейменували функцію «UX» на «Product Experience». Duolingo — це компанія, орієнтована на продукт. Продукт визначає наш бізнес, культуру та пріоритети. Наша функція охоплює дизайнерів продукту, копірайтерів та дослідників. Ми спробували використовувати загальну назву «UX». Вона не прижилася. Це не було схоже на нас. Вона здавалася… Застарілою».Далі трохи вічних роздумів про UI/UX і нічого важливого...А потім з’явився пан Якоб Нільсен в коментах і промовив:«Якби ми повернулися на 30 років назад, я б погодився із цією назвою. Але зараз у нас є назва user experience, і ми витратили 30 років на просування цієї назви. Тому мені не подобається її змінювати».Product Experience vs User ExperienceI мені це лунає суголосно з політичними новинами, до речі, й із тим, як один помаранчевий нарцис ставить свою велику країну на рейки just business, nothing personal. Так і тут: досвід користувача, чи продукту?Друзі, що думаєте, яка позиція (назва) вам імпонує більше?
#хвилинкадизайнера100 років The New YorkerЦього місяця легендарному журналу The New Yorker виповнюється 100 років. Звісно, я не можу назвати себе постійним читачем, але є одна річ, яка для нас, дизайнерів, стоїть окремо від усього іншого — це обкладинки журналу.Обкладинки The New Yorker — це не просто ілюстрації чи красиві картинки. Вони стали дзеркалом епох, способом розповісти про події, іронізувати над ними чи критикувати. Їхній вплив виходить далеко за межі видавничої сфери.1️⃣ Ікони візуальної культури. Деякі ілюстрації, створені провідними художниками, стали символами своєї епохи.2️⃣ Сміливість. Обкладинки часто сміливо торкаються гострих тем: політики, війни, культури. Вони викликали діалог і дискусії й залишалися стильними й дотепними. Обкладинки журналу — це один із тих прикладів, коли дизайн має шалений вплив на суспільство.3️⃣ Еволюція дизайну. За ці 100 років змінилися технології, стиль і підходи до дизайну, але The New Yorker залишився вірним своїй традиції розповідати історії через зображення. Він став прикладом для інших брендів, як поєднувати стиль, ідею та сенс в одному макеті.І на цьому тлі поділюся кількома моїми улюбленими обкладинками. А ви поділіться своїми в коментах.
#хвилинкадизайнераСайти, зібрані в Notion, мають свій приємний ламповий вайб. Проте я вирішив, що я дозрів до чогось більшого ☺️Адже мій проект на Substack розвивається, наша з вами спільнота тут потроху зростає, незабаром виходить книжка (вже багато разів мною рекламована), зрештою, я роблю дизайн щодня, а також радо навчаю дизайнерів підвищувати власну ефективність, швидше лізти кар’єрною драбиною та відкривати нові горизонти в нашій справі. Я роблю доволі багато всього і все це об’єднано однією місією та вірою.Тож я оновив свій сайт! Вуу-хуу! 🎉Мова не йшла про черговий сайт дизайнера а ля резюме зі списком досягнень, а швидше про маніфест, який я тепер радо можу представити світу.Авжеж, я не міг прийти лише з хизуванням і без чогось насправді корисного! Тож заразом із цим оновленням я пропоную вам і новий допис — сьогодні говоримо про психологію в дизайні й розбираємо принципи, що використовує LinkedIn у своїх імейлах.Переходьте за посиланням, аби дізнатися як LinkedIn грає з нами в психологічні ігри через дизайн і контент.
TGLIST.COM.UA
