Ейдос

Знайшов продукт, який сам хотів зробити. Але поки я хотів, хтось зробив, тож тепер ділюся з вами знахідкою (й водночас трохи заздрю творцям).Jack & Jill — двостороння платформа найму, де замість резюме й відгуків на вакансії працюють два розмовні AI-агенти.Джек працює на боці кандидата. 10–20 хвилин розмови про ваші цілі, навички й побажання, а далі він щодня перелопачує мільйони вакансій і приносить тільки те, що вам підходить. Плюс із ним можна робити пробні співбесіди, діставати фідбек на резюме, поторгуватися за зарплату тощо. Кар'єрний коуч, коротко кажучи.Джилл працює на боці компаній. Вона розпитує команду про роль і культуру, а потім витягає з бази Джека попередньо перевірених кандидатів.Коли обидва кажуть «так», Джек і Джилл знайомлять кандидата напряму з тим, хто ухвалює рішення в компанії. Для шукачів роботи все це безкоштовно, а компанії платить комісію лише за фактом найму. Він-він ситуейшн.Торік (майже одразу після початку роботи) розробники підняли $20 млн сіду від ангелів-інвесторів з Anthropic і Lovable.Що мені особливо сподобалося та запам'яталося в цьому продукті:• По-перше, наприклад, якщо навіть компанія не вказала вилку в оголошенні, Джек назве орієнтовну. Він підтягне інфу з Glassdoor і подібних джерел. Він постійно намагається закрити для кандидата всі інформаціні дірки, аби той робив рішення максимально швидко, але й зважено.• По-друге, листи, які він мені пише 🙂 Ніколи б не подумав, що у 2026 буду казати, що мені подобаються імейли. Але, напевно, в цьому й прикол — вони навчили ШІ писати, як людина 😄 Щодня ти отримуєш листа від робота, який ще й пише краще за половину рекрутерів. Непереверешний tone of voice у цього бренда.Метчинг не такий магічний, як обіцяє лендінг, звісно. Але пошук роботи — одна з найболючіших тем у нашій індустрії, а тут його зробили якимось не таким... Жалюгідним. І виходить, що Джек хоч і машина, а наче з душею 😁 Feelings are the new features воістину.

Товариство, вітаю нас усіх із Днем незалежності! 🇺🇦 Чули про Canny? Я — ні 😁 І взагалі оце нещодавно дізнався, що це великий монополіст у своєї ніші. Це по суті такий борд, куди користувачі кидають ідеї, голосують за чужі, а продукт по цьому будує роадмап. І чомусь зараз таких сервісів з’являється дуже багато. Ну, звісно, ШІ й все таке, але чому саме ця категорія продуктів?..А звідки я знаю, що їх стало вкрай багато? Бо тільки на мій Substack зараз падає багато запитів зробити ревью саме на такі продукти (нюанс: не прорекламувати за гроші, а саме зробити чесний огляд і поширити траял коди). Про один з них — Genius, я написав докладно тут.Цей Genius.ly мені зрезонував на тлі інших. Вони кажуть, що це не публічний роадмап і не голосувалка. Тригер знаходиться всередині продукту, фідбек ловиться там, де він виникає. Схоже, це не «ще один аналог», а дещо інше.Взагалі, такі голосувалки (як у Canny) здаються мені способом перекласти на самих користувачів питання пріоритезації фіч. Можливо, тому я про такі речі й не знав. Мовляв, пошукайте, чи вже хтось таке просив — проголосуй, щоб не плодити дублікати. Розклади нам купу по поличках — безкоштовно, у вільний час.Якщо такі продукти можуть стати в пригоді, то ось тут два коди на безкоштовні траяли (нє, це не рекламна інтеграція, це по нашій з вами дружбі):• ProductBridge, 6 місяців Code: 6MONTHSFREE • Genius, 3 місяціCode: 3GENIUS3

Карʼєра дизайнера досі виглядає, наче погода. Пощастило з компанією чи проектом — виріс. Не пощастило — сидиш роки на тому самому місці й пояснюєш собі, що ринок такий.А от ремесло ми систематизували до останнього токена. Дизайн-системи, чеклісти на хендофи, гайдлайни. А тепер ще й ШІ. Але запитайте себе: що саме ви системно робите для власної карʼєри прямо зараз? Можливо, оновили портфоліо й дописали «AI-driven» у LinkedIn.Звісно, проблема не в ліні. Просто карʼєра, а особливо тепер, лежить у голові розмитим «треба б колись оновити портфоліо», а не набором штук, які можна відкрити й зробити чи полагодити.Будь-яка система вимагає мотивації й дисципліни, але вона також вимагає артефактів — речей, готових на той момент, коли раптом знадобляться: коли в чат прилетіла вакансія мрії, або коли клієнт питає вартість, чи коли на дейлі треба захистити концепцію перед людиною, якій байдуже на ваші красивості в макеті.Тож, про артефакти. У Projector стартував карʼєрний семестр — до 18 вересня купуєте будь-який курс і отримуєте карʼєрний курс безоплатно.Career Growth Accelerator — це практичний курс, з яким можна побудувати чітку систему розвитку карʼєри. Вісім занять, після яких у вас на руках вісім готових артефактів:— карʼєрний трек: куди ви взагалі рухаєтесь і навіщо — аудит дизайн- і софт-компетенцій: що вже є, чого бракує — резюме, у якому написані бізнес-результати, а не список інструментів — профіль у LinkedIn, який працює за вас — портфоліо і кейси, де видно аргумент, а не тільки картинку — воронка пошуку роботи й клієнтів замість «розішлю резюме, коли припече» — скрипти на співбесіду і на розмову про гроші — власний AI-асистент під вашу рутинуХард-скіл до цього набору обираєте самі: Graphic Design Medium, Design Systems, AI for Product Designers або Design Portfolio Camp.Схема: берете навичку, яку давно хотіли й одразу пакуєте її так, щоб за неї платили. Бо навичка без упаковки лишається хобі, а упаковка без навички — порожня папка.👉 Реєстрація на курс#направахреклами

Ви були в такій кімнаті цього тижня: в офісі, у приймальні стоматолога, у держустанові. Там були білі стіни, різке світло, шліфована сталь і меблі, які могли б стояти де завгодно.У червневому Areopagus (єдиний newsletter, на кожен випуск якого я чекаю з нетерпінням), автор дивиться на це явище з погляду архітектури та дизайну простору й дає йому дуже влучне ім'я — Defaultism. Й далі ділиться етимологією та історією слова «default».Ви ніколи не замислювалися, що економічний default і default, як щось дане від початку, аж занадто схожі? Я пішов перевіряти гіпотезу.Default прийшло в англійську на початку XIII століття й означало «проступок, злочин, гріх». До кінця того ж століття — ще й невдачу, «брак, нездатність діяти». У 1858-му додався фінансовий сенс: «не заплатив». І тільки в 1966-му з'явився той, у якому ми його вживаємо щодня — «налаштування, яке було попередньо обрано за вас».Сімсот років слово означало «ти не зробив». Одне покоління й бац! Воно означає «ми зробили за тебе». Оце крутий лінгвістичний апдейт!У 2021-му Microsoft шукав заміну Calibri і написав у блозі таке: «Дефолтні шрифти, мабуть, найпомітніші саме у відсутності враження, яке вони справляють. Ми рідко про них думаємо — і саме в цьому їхній найбільший дар».Найбільший дар їхнього рішення в тому, що ви його не помічаєте. Calibri стояв дефолтом з 2007-го до 2023-го. Тепер це Aptos. Резюме, рахунки, заяви на звільнення, оце все. І це лише шрифт у Word. Покладіть поруч скріншоти трьох застосунків, зроблених за останні два роки. Той самий радіус, ті самі тіні й той самий фіолетовий. Двовимірна версія тієї ж кімнати, згаданої на початку.Дефолтизм — норм чи стрьом? 👉 Тут повна версія моєї статті про Defaultism: звідки він узявся, чому дефолт майже завжди виграє, в кого AI навчився в свій дефолтний дизайн і багато інших цікавинок.

На просторах LinkedIn (а також в моїй офісній бульбашці) йдуть запеклі суперечки на тему швидкість проти якості. І я не до кінця розумію, чому ці суперечки взагалі точаться?ШІ робить нас швидкими, наче Гермес, з крилатими сандаліями і всім таким. Тільки Гермес доносив повідомлення цілими! Він не губив половину повідомлень над Егейським морем, щоб явитися з гарним порожнім конвертом, але швидше.«Ми AI-native, ми рухаємось швидко. Не треба думати над дизайном, ми його згенеруємо.» Окей. Поговоримо про швидкість.Коробить, коли чую, що дизайн — це тепер «задачка на пів дня». Мені дуже подобається працювати з Figma через Claude і з Claude Code — це пісня. І так, створити екрани може зайняти пів дня. ШІ насипле вам 47 версій одного екрана, але вирішити, яка з них має право на існування, що виправити, що додати, а що ми взагалі забули — це все ще дизайн. І це може бути й два тижні суперечок з менеджерами і VP, які всі передумали в четвер. ШІ скоротив пів дня, але не торкнувся тих двох тижнів.ШІ все так само не бачить, як людина в сказі закриває ваш онбординг, і не має жодної думки про ваш бізнес. Дайте йому погане питання, і він видасть красиву погану відповідь швидше, ніж вистигне кава.Це фото зробив мій друг на вулицях Сан-Франциско кілька днів тому. Місто зараз заліплене такою рекламою — на транспорті, на бордах, всюди. Цікаво, що ми так захопилися швидкістю польоту в сандалях Гермеса, що тепер треба нагадувати світу не губити якість на цій швидкості й навіть боротися за неї.

Всі останні прототипи в робочому процесі я зробив за допомогою Claude Code. Минулого тижня це стало не просто nice to have, а частиною процесу, адже наш CPO видав «указ», що всі дизайні тепер мають надаватися розробникам робочим прототипом, який вони далі лише рефакторять й далі працюють над бекендом. Тож ми тепер надаємо реальний фронт — клікабельний, з усіма станами, логікою, на нашій дизайн-системі. Завайбкодена краса! Сиджу, тішуся.Але все це на localhost:3000, який крутиться в мене на ноуті й «помирає», щойно я закриваю термінал. Ну, або треба зробити ще купу рухів й задеплоїти на vercel чи кудись, аби дістати посилання, яке можна зашерити.Але необхідність ітерувати та змінювати дизайн нікуди не поділася. Й аби просто хтось глянув сам дизайн — це або «зараз пошерю екран», або «секунду, задеплою кудись». Дати зворотний зв’язок прямо поверх дизайну, коментарями, як ми звикли у Фігмі? Нє, тепер треба робити скріни, щось поверх відмічати, створювати документи з переліком правок, та й таке. Рівно десять років тому ми всі радісно почали тікати зі Sketch у Figma. Весь кайф був саме в тому, що робота перестала жити локальним файлом у тебе на машині. Все переїхало в хмари, дістало колаборативний підхід — заходьте, будь ласка, будь-хто, дивіться, коментуйте прямо зверху.Виходить, що тепер AI дизайн та код повернув нас до localhost дизайну. Стівен Гейні, засновник Paper, поговорив із купою команд (зокрема з Shopify, Notion, і взагалі цікавий подкаст!) і відмітив: «Ми повернулися в локальний простір». Один дизайнер зізнався, що останні чотири-п'ять артефактів зробив повністю в Claude Code і ділитися ними виявилось дивовижно складно.Завайбкодив за годинку те, що раніше тиждень робив руками, але показати це, отримати фідбек від усіх стейкхолдерів за допомогою «зараз пошарю екран» чи купи скріншотів, задокументувати всі рішення — цей процес повернувся у той динозаврський стан, коли ми працювали в Sketch.Як ви пораєтеся з цією частиною, поділіться зі мною секретами? 😊

У 1983 році дослідниця Лізанн Бейнбрідж описала «іронії автоматизації»: чим довше система працює сама, тим частіше саме людині доводиться ловити момент збою й тим гірше вона до цього готова. Бейнбрідж писала про кабіни пілотів і диспетчерські. А могла б і про AI-агента, якого ви запустили минулого спринту.AI-агенти тепер діють самостійно. Бронюють, дизайнять. рефакторять, надсилають... І лише близько третини людей довіряють тому, що видає AI. Це велика проблема для дизайнерів.У мене вийшла нова стаття (ґрунтовна, цікава й ващє афігенська) для UX Collective — це практичний тулкіт для дизайну людського контролю над AI. Що всередині:👉 «Регулятор автономії» (autonomy dial), запозичений із п'ятдесяти років досліджень автоматизації👉 Як виставляти його за ставками, оборотністю і впевненістю, а не за голими можливостями моделі👉 Шість патернів контролю: Intent Preview, Confidence Signal, Explainable Rationale, Action Audit, Escalation Pathway і сам регулятор👉 Таблиця «коли що брати», яку можна заскрінити й тримати під рукою👉 Як читати власні дані використання, щоб зрозуміти, чи правильно виставлений регуляторТак, вона доволі технічна, але такий тепер і дизайн. Посилання для друзів в обхід пейволу.

Пастка одного пострілуЩе пачка роздумів по використанню ШІ. Ви даєте навіть один промпт — і у Figma вже з’являється цілий флоу. Картки, відступи, стани, мікроанімація. Дивишся на це і ловиш кайф: «О! Готово й так швидко!» І в цьому криється пастка, якої ми ще толком не навчилися боятися.Бо я бачу дизайнерів, які почали зупинятися на цих результатах. Ну, бо всі поспішають зробити більше, ні, ще більше, та й дедлайни завжди дихають у спину, а воно ж… Та й так згодиться! А я б волів, аби ми зупинялися тоді, коли приходить інша думка: «О! Оце вже круто!»У мене для цього є метафора, яка давно не виходить з голови. Згенерований за секунду результат — це як вчорашня вечеря розігріта в мікрохвильовці за півтори хвилини на сніданок. І ти задоволений, бо ситно та швидко. Але чи воно смачне? Та ні.«Готово!» — це ж не те саме, що «Оце я добре зробив!». Емоційно це більше схоже на полегшення, що «швидко й працює», ніж на радість, що вийшло круто. Зробити «непогано» стало дійсно легко. Зробити те, що чіпляє — як було, складно, так і залишається складно.Ще навіть рік тому я не міг отримати екран за десять секунд. І ні я геть не сумую за тими часами. Але була частина того більш повільного процесу, який я, здається, тільки зараз почав цінувати: повільність змушувала тебе побути з рішенням. Подивитись на нього вранці. Віддати дизайнерам на критику. Зненавидіти самому. І переробити!

QConcursos — одна з найбільших EdTech-компаній у Бразилії, з 500 тисячами платних користувачів, силами двох розробників зібрала преміум-версію свого продукту на Lovable за два тижні. За оцінкою їхнього CEO, раніше така робота вимагала б команди з тридцяти розробників і зайняла б рік.Загалом Lovable зробив $100M ARR за вісім місяців. А окремий звіт від Vercel показує, що 63% людей, які зараз вайбкодять, не є розробниками: це PM-и, фаундери та, власне, дизайнери.Правда в тому, що ті 500 тисяч платних користувачів у QConcursos були до тих двох тижнів збірки преміум-версії. І бренд, і довіра, і розуміння, чого саме хочуть ті бразильці, що готуються до іспитів — усе це вже було в компанії. І треба чітко усвідомлювати, що Lovable просто зібрав ще один маленький поверх над фундаментом, який будували роками, а не створив щось з нуля.Хай там як, а швидка збірка того, що раніше займало багато часу та рук, звучить як перемога для тих самих стартапів. Аж поки не дочитаєш той самий звіт Vercel до кінця. Бо там, за тріумфальними цифрами, стоїть друга частина: застосунки, які завайбдизайнені та завайбкодені, відрізняються своєю неякісністю — відкриті секрети, захардкоджені паролі, зламаний доступ до ролей, який протікає чужими персональними даними.Тож, у результаті виходить два тижні, щоб зібрати. А потім ще місяці, аби полагодити й доробити. LinkedIn, наприклад, вже повниться дописами разрабів на кшталт: «Полагоджу ваш AI MVP за тиждень». Основна думка така: швидкість зі ШІ — це офігенно, але вона не безкоштовна. І платимо ми не лише токенами, а ще й беремо частину в кредит під заставу якості. І хтось у компанії чи команді все одно по ньому платитиме. З часом.

Дивовижно, як одна зміна іконки раптом змушує всіх перейматися дизайном.Очевидно ось що: це не була якась нова революція в графічному дизайні, і вона не започаткувала новий тренд. Просто це було щось інакше, щось не таке «дієтичне». Саме так Spotify привернув увагу всього світу — блискучою та банально простою диско-кулею.Звідки стільки уваги? Іконка настільки хороша чи настільки погана, що заслуговує на таку масштабну дискусію? Та ні. Вона просто змогла вирізнитися на тлі всього, що зараз борсається в болоті ШІішних рішень.І ця історія з новою іконкою Spotify (яку вони зробили на честь 20-річчя) повернула мене до головної думки про дизайн в епоху ШІ: «Емоційний зв’язок, який створює ваш продукт і його дизайн, завжди був ключем до успіху. А тепер він стає головним секретом успіху, що вирізняє дизайн і продукт».Спершу я написав про це у випуску XXV, а потім у великому дослідженні теми, що вийшло статтею Feelings Are the New Features. Висновок такий: Емоції стають справжнім показником якості.Для кожного з нас ШІ стає інструментом-підсилювачем, що пришвидшує наш крафт. Але ми не можемо віддавати йому тупо ВСЕ. І стає сумно, коли відкриваю LinkedIn і читаю тексти, цілком і повністю написані ШІ. Короткі речення. Звороти «це не А, це Б». Тощо. І вже немає індивідуальностей — усі вони загубилися в болоті одноманітності.Ні, як ви знаєте, я прихильник ШІ і впроваджую його в роботу всюди, де тільки можу. Власне, 90 % моєї роботи зараз відбувається не у Figma, а в ШІ інструментах.Але дійшло до того, що ми перейшли Рубікон одноманітності. І дехто вже піднімає повстання. Цей рух назвали «Stop the SLOP!» — і він уже має перших лідерів. Він набирає дедалі сильніших обертів. Окрім того, зустрічаються такі думки лідерів думок: «Усе, що зроблено цілком ШІ, сприймають як «дешеве» й «не варте уваги».