Всі останні прототипи в робочому процесі я зробив за допомогою Claude Code. Минулого тижня це стало не просто nice to have, а частиною процесу, адже наш CPO видав «указ», що всі дизайні тепер мають надаватися розробникам робочим прототипом, який вони далі лише рефакторять й далі працюють над бекендом. Тож ми тепер надаємо реальний фронт — клікабельний, з усіма станами, логікою, на нашій дизайн-системі. Завайбкодена краса! Сиджу, тішуся.Але все це на localhost:3000, який крутиться в мене на ноуті й «помирає», щойно я закриваю термінал. Ну, або треба зробити ще купу рухів й задеплоїти на vercel чи кудись, аби дістати посилання, яке можна зашерити.Але необхідність ітерувати та змінювати дизайн нікуди не поділася. Й аби просто хтось глянув сам дизайн — це або «зараз пошерю екран», або «секунду, задеплою кудись». Дати зворотний зв’язок прямо поверх дизайну, коментарями, як ми звикли у Фігмі? Нє, тепер треба робити скріни, щось поверх відмічати, створювати документи з переліком правок, та й таке. Рівно десять років тому ми всі радісно почали тікати зі Sketch у Figma. Весь кайф був саме в тому, що робота перестала жити локальним файлом у тебе на машині. Все переїхало в хмари, дістало колаборативний підхід — заходьте, будь ласка, будь-хто, дивіться, коментуйте прямо зверху.Виходить, що тепер AI дизайн та код повернув нас до localhost дизайну. Стівен Гейні, засновник Paper, поговорив із купою команд (зокрема з Shopify, Notion, і взагалі цікавий подкаст!) і відмітив: «Ми повернулися в локальний простір». Один дизайнер зізнався, що останні чотири-п'ять артефактів зробив повністю в Claude Code і ділитися ними виявилось дивовижно складно.Завайбкодив за годинку те, що раніше тиждень робив руками, але показати це, отримати фідбек від усіх стейкхолдерів за допомогою «зараз пошарю екран» чи купи скріншотів, задокументувати всі рішення — цей процес повернувся у той динозаврський стан, коли ми працювали в Sketch.Як ви пораєтеся з цією частиною, поділіться зі мною секретами? 😊