Статистика telegram channel - @cowintheshell

Чим більше пробую різні дріпи, тим більше розумію, як же Мінеллі кожну гривню відпрацьовують. Я зараз виключно про ux, про каву можна довше дискутувати і до цієї дискусії я не відчуваю достатньо знань в собі. Але от коли я відкриваю дріпи Мінеллі – я можу зробити це майже одною рукою. Коли я по вказаній ними лінії розриву відкриваю індивідуальну упаковку дріпа – мені не треба додатково розривати ще рекламно-інформаційну наліпку, шукаючи ножиці чи психуючи, бо вона щільна і клейка. В Мінеллі про це подумали і лінія розриву йде над наліпкою. Це дрібничка. На це не зверне уваги той, шо той дріп раз на місяць робе. На це не глянуть ті, хто звик, шо треба прєвозмогать і не пробували не прєвозмогать. Якість самого пакетику дріпа – я забула мінеліаський якось в залитій чашці на пів дня. Знаєте, шо йому сталось? Ні-чо-го. Знаєте, шо сталось його картонним ручкам? Ні-чо-го. Я їх дріп натягла на кружки, стакани, келихи, цеберця, кругле, квадратне, тонко і товстостінне, перевдягалки на інший посуд в процесі проливу. Ні-чо-го. Знаєте шо ставалось з іншими дріпами? Відвалювались картонні ручки, коли пролив по верх мішечку. Рвався папір, коли поправляла дріп. Рвався папір, коли відкривала дріп. Цей допис не проплачено Мінеллі (а жаль). І я не буду тикати пальцями на інших виробників, дріпи яких мені підпалюють сраку по місяць. Я не відмовляю вас від інших виробників – врешті, саме головне це сама кава, правда? А вона різні і смаки на неї різні. Але якщо ви колись спробували формат дріп-кави і вибісились в процесі – спробуйте ще раз, просто з Мінеллі. І тихенько нагадування:– дріп не має тонути в воді, він має бути над рівнем вашої кави– дріп це зовсім не як чайний пакетик, його не можна просто кинути в воду і почекати– потрібно відкрити дріп у вказаному виробником місці і залити всередину пакетика воду, щоб вона злилась через фільтр пакетика крізь каву. Зазвичай треба тричі залити, щоб отримати ~120 мл кави

#пророботу Це несмертельні і нескладні, але трошки неприємні наслідки віддаленої роботи, коли взагалі від тебе хочуть роботи за твоїм поясом часовим. В п'ятницю о 19:00 навалили КУПУ ЗАДАЧ. Але погодились, шо з понеділка. І одразу перевірили доступи, доступів нема. Людина, яка навалила ці задачі, обіцяла поговорити з іншими людьми, шоб їх дали, шоб зокрема ж знову я не витрачала вже свій особистий час.Мене підбішує те, як американська частина команди взагалі не звертає уваги на робочі години інших, але я помічаю і вдячна тому, що коли словами через рот комунікувати про свій таймінг – всі до того ок, а також що всі проти овертаймів. Тож я намагаюсь сприймати це не як невічливіть чи байдужість, а як економію їх ментального ресурсу, що ок. Просто бісить, що через те то я в милі то час втрачаємо. Сьогодні я встала і почала працювати на 3 години раніше звичайного, шоб же ж купу розібрати. Ну як працювати. Доступів нема. Мабуть, бо не знайшовся хтось ото з фінальної потрібних, хто не у відпустці. І раніше 15:00 100% не з'являться. А завтра в першій половині дня в мене 5 годин на інші справи вже, я хз коли то робити (ой не пизди, не знає вона, шо вночі тільки розумні сплять).Документи на тестування підготувала, меседжі розіслала, ху і мей консьорн. Наче зробила, шо могла. Зайнятись зараз є чим. І по роботі і не по ній. Але відчуття втрати часу муляє.

це вже 32 #тиждень2025 кінчився, а я кінчилась якийсь час назад.Зроблено було наче не мало:- сильно просунулась в бісерній прикрасі- сильно просунулась в плетеній сумці- реліз черговий успішний- відстояла думку на роботі- катнула до бабці на три ночі- дограла в Дейва- прочитала Особисті речі, почала в дорозі Жовтолику, а ще закортіло ЧервонийБілийСиній перечитати спокійненько- вдома були гості- планували харчі з порожнього холодильника- рахували перчики на перці- ходила на тренування з тренером і самаАле за відчуттями я зробила хуй і ніхуя. Бо нема ресурсів, буквально нема: в поїздку їхала з останніми 500 гривнями готівкою, які, неподумавши, позичила тітці, шоб та на картку вернула. З картки їх нетфлікс списав. І всьо. Нє, їсти нам є шо. Собаці ліків якихось є на пару днів, гроші мають зайти цього тижня. Але гроші то прям якась ознака вітальності — батарейка прямо пропорційна до них. планів-то було і на тренуватись і на вчитись і на прибирати і на соціалізуватись — ну ви поняли. Вижила і ладно

Так як я мама немовляти, а чоловік воює — зараз я сама з малою і часто хвилююсь за все. Тож мій сон… періодичний. І якщо він неякісний — я буквально як зомбі весь день 😅А ще мені складно “вимкнутись” — мозок не зупиняється. Снодійні не варіант, тому я довго шукала природні способи, які справді працюють: дихання, м’які вправи, самомасаж, розслаблення — усе з арсеналу фізичної терапії.Я вже ділилась відео на цю тему й побачила, що вам це цікаво. А ще на минулому курсі отримала відгуки, що сон справді покращився.Так і зʼявилась ідея нового курсу — дуже спонтанна, але така, що не дає мені спокою. Тож я хочу зробити його разом із вами — і поділитись тим, що знаю.📌 10 днів м’яких вечірніх вправ, розтяжок, дихання, самомасажу і технік розслаблення перед сном. Для тих, хто хоче краще засинати і не прокидатися по сто разів.💤 Курс називається: «Сон без напруги» 💛 Формат: відео щодня + підтримка в чаті 🎁 Ціна акційна — це перший, тестовий запускЗалишаю посилання — можна вже приєднуватися. А стартуємо 5 серпня 💫Пишіть, якщо є питання. І весь цей тиждень я ще буду розповідати більше про сон і про те, як фізична терапія може допомогти саме тут.

Рутинне нагадування, яке я би просила поширити:– продавці, касири, консультанти та інші кого ви сьогодні зустрінете наживо та, вірогідно, онлайн – вони сьогодні не спали в тих же містах, що і ви. Будьте ввічливі і дайте їм простір подумати– донатити гроші завжди хороша ідея– також варто за наявності зайвих речей і думки, що пора би розхламитись, погуглити пункти збору одягу та предметів вжитку в вашому місті/районі, і дізнатись, що може бути корисно переселенцям та тим, хто сьогодні втратив все– це також можна дізнатись в шпиталях– руки для розбору завалів зазвичай треба. Якщо вам треба зкинути кортизол і ви можете задонатити кілька годин своїх м'язів – пошукайте орггрупу свого району чи постраждалого місця – донатити кров та плазму– також ввічливим буде переглянути календар на сьогодні-завтра вже і завчасно скасувати все, що вам не лізе, щоб інші також могли вільніше розпоряджатись часом. Якщо ж сили у вас є, то дійти скоріше варто – можливо, ви цим когось підтримаєте грошима. До себе тим часом варто поставитись з любов'ю:– скасувати все, шо не лізе– не очікувати від себе 100% ефективності – за можливості взятись за легші для неспаного часу задачі, а важкі (зазвичай це щось креативне та із залученою комунікацією, але можливо для вас це інакше) перенести на завтра чи майбутній тиждень– пити воду, хоча може не хотітись– зробити кілька прийомів їжі. Хай це буде баночка йогурту чи хліб з огірком, без надмірності, але їсти треба, просто організм на стресі може забути– кофеїни, теаніни, таурини краще поміняти на воду, все одно не поможуть Всім цьом. Поборемо

В цей 27 #тиждень2025 було і не було різнеПідвищили дозу ліків маламуту. Овочем не став а жаль , став рівніше протягом дня, згадав, шо мудак по праву народження.Святкували 5 років з першого побачення з Вульфом.Згадували Ларсу, якому могло виповнитись 41.Не було зальчику, було кілька обстрілів. Вчила тестуваннячко, багато. Рекс Блек продовжує читатись все цікавіше. Курси, нагадую, проходжу в Хілелі, тут зараз анонсу нема наступної групи цього рівня (адвансед тест менеджер), я прям вчасно залетіла, але є інші — викладачі хороші, ціни більш як притомні. Є мутні нові ідеї з покращень роботки, але спочатку треба спробувать втілить. Мала заняття з англійської, в тому числі 121, бо єдина прийшла.Читала журнал Локальна історія, число про Лесю Українку — оч раджу.Читала другу частину Незабудки (Сві, все ще променів любові тобі за те, шо перший том подарувала) — то є любов. Це дуже янг едалт, я б сказала шо середня-старша школа, як і інша трилогія авторки Зільбер. В них є спільна метафізика, що робить цікавішим перехресне читання, а ще там підліткові драми без дозволу на токсичність — ідеальний ескейп з реальності.На абук до середини вже дослухала Мізері — це моє перше знайомство з Кінгом.Під Мізері то плету подрузі силянку — не встигаю нічо, то граюсь в Ostriv або Potion Craft (останні 3 ачівки лишилось зібрати, там нарешті обнову викатили і можна в дослідницькому режимі хутенько гру пройти без цього відчуття реального життя, коли нічо не хватає) Виконала нарешті крапельку громадського боргу і сходила на мітинг підтримки полонених.Збираю по місту камінці.Була на оновленій Контрактовій. А ще накидала блочащих телефонні додатки налаштувань, шоб мінімізувати думскролінг, але всього три дні пройшло, рано шось казать.

Продовжуємо справу Каті Сафонової - третій збір разом з “Жабка Хелп”!Іноді людина йде засвіти, але її добрі справи живуть далі. У випадку з нашою Катею Сафоновою це яскраве свідчення величі її серця та важливості тієї справи, яку вона розпочала.Команда «Жабка Хелп» продовжує її місію й втретє збирає кошти на 50 особистих аптечок для ЗСУ - загальна сума збору 150 000 грн.Окрім основного фонду, я відкрила додаткову банку на 10 000 грн, щоб ще швидше зібрати необхідне. Майстриня ароматів Ксандра Осініна люб’язно подарувала для лотереї мою унікальну лунницю з витравленим у стилі Петриківського розпису - таку я зараз уже не роблю.Як це працює?* Донат від 200 грн → 1 квиток (1 шанс).* Надсилаєте скрін оплати - я відправляю вам номер(и) квитка.* Як тільки розберемо всіх 50 квитків, проводимо прямий ефір із жеребкуванням.* Переможець отримує ексклюзивну лунницю. 📌 Усі кошти з додаткової банки йдуть на основний збір для аптечок. Ви також можете просто перерахувати будь-яку суму напряму до “Жабка Хелп” - і кожна гривня рятує життя.Ваш внесок - це не лише підтримка життя на передовій, а й пам’ять про Катю та її невтомне серце.Разом ми сильніші! Слава Україні 🇺🇦🔗Посилання на збірhttps://send.monobank.ua/jar/8zpGW6vi1u

Друзі, це працює. І працює завдяки вам.Ви зробили неймовірне: після останнього посту ви задонатили на місяць стабільної роботи єППО.І кожна гривня — це не просто підтримка програми.Це — ваша відповідь на запитання: «А що я можу зробити просто зараз?»Ми в КБ «Технарі» бачимо цю відповідь.І передаємо вашу вдячність далі — туди, де вона найпотрібніша.У бліндажі. У мобільні вогневі групи.⸻Але можливо, хтось не бачив попереднього звернення.Або подумав: «Потім».Тож нагадую: підтримати розробку та роботу «єППО», «Флюгера» і нашого Telegram-каналу — усе ще можна.Це волонтерський проєкт. Без реклами. Без фінансування.Але з конкретним результатом: ми допомагаємо виявляти загрозу швидше.А отже — рятувати життя.⸻Наші додатки регулярно намагаються «покласти» перед обстрілами.Не ракетою, а кібератакою.Не влучанням, а фейком.Але ми тримаємось. І модернізуємось. Бо ви тримаєте нас.⸻Коли хтось тисне «єППО», ми бачимо:є ще одна точка на мапі.ще одне пильне око.ще одна людина, яка не мовчить.Іноді саме цей сигнал — вирішальний. Бо в момент, коли система бачить — оборона встигає спрацювати.⸻🔗 Ось посилання на картку Монобанку:https://base.monobank.ua/141jyD2vFSrd6xЦе не просто донат.Це — пальне для нашої з вами цифрової оборони.Дякую, що ви поруч.Дякую, що вірите.Ми працюємо далі.Вироби Технарів | Мобільний додаток єППО |Підписатися

Це допис легалізація думок, бо я впевнена, шо вони не тільки в мене, але говорити про таке принаймні в моєму близькому оточенні не дуже прийнято. Я дивлюсь на фото руйнувань і не можу не натягувати цей глобус на себе. На свою домівку, своїх тварин, своє здоров'я і свої гроші. Я ловлю себе на тому, що на вибиті вікна я реагую "а, ну кредит це має помогти покрити". Я ловлю себе на тому, що на розвалені під'їзди я дивлюсь з проханням "будь ласка, якщо так прилетить по нам – можна мене вб'є до того, як мене витягнуть рятувальники?". [В нас нема укриття поруч, до якого можна добігти під якусь балістику з усіма тваринами, а тварини реактивні і нервові (і ми) тому ми максимально віддаляємось від вікон, але, на жаль, все ще в квартирі і я не бачу інших опцій]Я не знаю, як шукати тварин, коли вони розбіжаться після прильоту, бо або їх знищить в переносках або переноски їх не втримають. Я не знаю, як відкривати важезні броньовані двері, коли їх перекосить. Я не знаю, де шукати гроші на нову стелю та тимчасове житло. Я не знаю, як я піднімусь знову, якщо доведеться пережити спробу фізичного знищення мене. І це нормально. Допоки я згрібаю себе в купу після обстрілу і працюю або свідомо обираю не працювати. Поки турнікети поруч. Поки я не біжу святкувати життя під час обстрілу з танцями на свіже повітря. Поки я говорю до близьких. Поки я зважую потреби і звертаюсь за необхідності до психотерапії/психіатрії і підтримую себе фармою, якщо потрібно, і не підтримую, якщо не потрібно (тейк про речовини, які змінюють свідомість). Поки я наступного дня не сідаю за кермо на швидкість. Поки я обираю кожного наступного ранку жити – я можу обдумувати катастрофічні сценарії з летальним кінцем і це нормально. Підтримки всім вам в моменти, коли здається, що краще б вже все. Це не краще. Але зрозуміло, чому так здається. І давайте не применшуючи страхів і страждань кожного підтримувати ближніх і дальних, і тих, в кого життя розділилось на до і після. І донатимо.Збір на шоломи. Банка https://send.monobank.ua/jar/5L6BEFNMxcДопис зборуhttps://t.me/sigridlife/7051

Голодаючий котик думає над листом в контроль диких тварин, бо я посміла запропонувати йому паштет від monge. В мене взагалі шось якась фіксація на тому монге, бо воно було дуже довго дуже понад моїми фінансовими можливостями навіть як смаколик, шо вже про раціон казати. І тут я нарешті купила хворій кіточці того монге значить, а на мене весь зоопарк дивиться як на догхантера-нєудачніка. Ще тільки лишилось, шоб обісцяли зневажливо. Шрайк натурально виїдає з нього таблетки, хоча взагалі все навпаки має бути. Ну, думаю, я ж не горда. Я ж під пивас сама з'їм, із жадності. Я не знаю, чи мені так пощастило зі смаком чи з партією чи він весь такий, але хрустів на зубах як чорноморські мідії піском. Такоє собі, не скучала. Ну, хитрощами якимись догодували ті чотири пакети, бо ще як на зло коти з-під будинку десь завіялись голубів давити в цей час, а по такій жарі воно б відкрите скисло. При тому я не кажу, шо корм поганий, нє. Він багатьом заходить по смаку і коригує стан дійсно. Просто not our cup of tea (на роботі не вдається ідіомами похвастатись, то хоч в бложику). А ми сумирно почекаємо, поки котам сьогодні приїдуть паучі від оптимілу, а собакам новий сухий від роялу. І посподіваємось, шо мені стане мозгу замішати попередній корм з новим, а не різко видать собакам ракетного палива