Статистика telegram channel - @cowintheshell

Поки ви накидуєте лінок для дайджеста зборів, я понию. Я шось підзламалась. Сьогодні мала вийти на сап і в театр, а вже хвилин тридцятл не можу дати собакам їсти. Ні, я молодець, я вигуляла псів, поставила прання, почистила робота, всьо ок. Але шось всьо. Попри дієвий нічний препарат для сну і від тривоги, попри те, що я чула обстріл крізь сон, але не прокинулась повністю – я зараз ледь маю сили сидіти. Бо стрес навалюється навіть тоді, коли не усвідомлюєш. Бо стрес накопичується. Бо втома накопичується. Бо за біду друзів можливо болить менше, аніж боліло б за себе (ой не факт) – але болить і виснажує все одно. Будете сьогодні оцінювати чи здатні виконати свої плани – думайте про себе. Але і думайте про тих, кого це може зачепити: можливо, майстриня манікюру сама не виспалась і працювати їй сьогодні несила, а можливо їй сьогодні вибило всі шибки – і працювати їй так само несила, але тривога за гроші з'їдає її більше від втоми. Проговорюйте з іншими зміну планів. Шукайте компроміси. Не треба вирішувати за інших – треба почутись. Просто кайндремайндер. І води випийте. От прям зараз.

#джиначитає Про погане спочатку, потім про хороше. В оригінальній назві звучить росія, шо гкографічно звужує очікування проти загалом терору та імперій. Та ще прямо зараз посеред вторгнення нейтральна позиція автора щодо російських диктаторів, солдат, режиму – корьожить. Але автор поляк, ще й поляк який згадує Україну теплом – він не те шоби був зобов'язаний нам сильно чимсь. Та ще й треба тримати в голові, що великі шматки книги – це слова не автора, а людей, яких він інтерв'ював. І деякі з яких зізнаються у власній зазомбованості партією. Особисто для мене книга має наступні плюси:– свідчення української трагедії часів Голодомору, радянщини, Вторгнення;– свідчення кримсько-татарської трагедії депортацій;– нагадування, шо нема маленьких і великих людей з малим і великим впливом, що людина з низів здатна перевернути світ. На жаль, відомих прикладів більше про перевертання на гірше, але ж і на краще також є;– нагадування, як малими діями і відданістю своїй роботі можна підтримати тих, хто навколо, надихати їх.

Збір не на військо, але дуже-дуже для своїх: Мої близькі друзі Ната і Саша мають прекрасного молодшого сина Тото, у якого ДЦП. Вони з його народження нестримно фігачать в реабілітацію і купу операцій у найкрутіших хірургів в експериментальних програмах, щоб Тоха розвивався якомога краще - і це працює, він має багато навичок, але ще не ходить сам і не розмовляє. Зараз вони хочуть пройти ще одне експериментальне лікування, останнє, яке вони ще не робили, направлене на стимуляцію нових нейронних зв'язків - і воно показувало результати якраз у нейровідновленні людей з ДЦП, після інсультів і травм мозку. Робити треба вже, бо малий росте, тож вони хочуть пройти лікування влітку.Це люди, яких я знаю особисто вже багато років і можу особисто поручитись, шо всі гроші підуть саме на операцію і реабілітацію Тохи. Якщо ви хочете дізнатись більше деталей - Ната @tataku_key зможе розказати.Я знаю, що в Україні ми зараз всі працюємо на збори для війська - але я знаю, що багато хто з нас живе за кордоном або працює з іноземцями. Тож я і Ната з Сашею і Тото будемо дуже-дуже вдячні, якщо ви поширите їх збір серед ваших друзів і колег ❤️

Мене сьогодні зупиняли в черзі до концертної зали, щоб спитати чим я фарбуюсь. Було важко пояснити, шо спочатку фарбуюсь яскраво зеленою фарбою, а потім не фарбуюсь три місяці 😅___А ще цікаве, є про шо про себе подумати.Я коли виходила з театру, то як раз шось писала Вульфу. А в мене телефон зараз Motorola razr – він навпіл складається. І от в момент коли я схлопнула його, до мене підскочила дівчинка і попросила телефон "мамі подзвонити" бо її розрядився. Напевно, якби вона спитала в той момент, коли телефон був в мене в кишені, я би була більш розслаблена. А так прям от шось напряглась. Сказала, що дати телефон в руки не дам, але можу подзвонити. Дівчина продиктувала номер, я набрала, передала, шо просили. Далі я шось розгублено пішла собі, а варто мабуть було спитати в підлітки чи не провести її туди, де вона попросила її зустріти – щоб побути зі зв'язком поруч. А подумати про себе варто про те, шо й коли для мене стає задорого, щоб це вивозити психологічно. Бо телефон цей явно попадає в цю категорію, раз я так розгубилась

Штош. Це багато пояснює. Я в п'ятницю, коли мені дали доступа, то задала питання зі скріншотами, чи туди я взагалі дивлюсь. Мені підтвердили, шо так. Може по незнанню, може з неуважності. Неважливо. А дивилась я не туди і туди дивитись не могла фізично, бо було пропущено ще кілька кроків налаштувань. Зараз вже все є, up&running. Магія якась, чесне слово. Я думала, що в мене зранку всьо було фантастично працюючим, а то я ще не знала, що буде із підключенням протоколу. Я тим часом вчора ж почала читати книгу про тестування з ШІ, яка була видана в грудні 2024 – і вона вже архаїчно застаріла. Цікавих ідей для себе я все одно із жадності витягну, але звикати до думки, що книжки зараз протерміновуються швидше за молоко – важко. Читати фактично варто статті які, бо в них цикл виробництва менший. Батько і дід були би в захваті від такої швидкості світу, мені здається. Мені шось трохи важче йде 😅Окремо шось сумно подумалось, що жарт про те, що коли ШІ дістане до печінок, то завжди можна піти в баристи – вже теж неактуальний. Скоро ШІ буде масово і в кавоварках і на томатних фермах.

Мені часто кажуть, що всі ці новомодні додатки на все то хуйня, бо в літніх людей нема смартфонів, шоб там шось робити. Контрхуйня. Літні люди, коли їм треба шоб було шось зроблено, користуються такими додатками і так бадьоро, шо мені не снилось. Літні люди, коли їм треба уваги, не можуть впоратись навіть із тим, щоб додзвонитись до диспетчера, коли треба просто дочекатись кінця автовідповідача. От не кажіть мені, що дзвінок на стаціонарний міський номер телефону в диспетчерську службу жкх то новітні технології. Буквально діалог з сусідкою щойно:– Саша, там ліфт не робе!– дзвоніть диспетчеру (номер вказаний ВЕЛИКИМИ цифрами на першому поверсі)– а я його не знаю– норм, якщо закину вам його в смс?– так!– кидаю ... (Лишаю заявку)– Саша, він не існує!– з хєра би? Що ви маєте на увазі?– Ну я набрала, а там кажуть дзвоніть на 1557, а він не існує– не збивайте дзвінок, дочекайтеся кінця автовідповідача і вам дадуть живу людину...– Саша, я не можу запам'ятати всі ці номери!– які?– ну там диктують номери телефонів, по яким треба дзвонити!(Пояснюю ще раз, що треба почекати оператора)– Саша, я не маю часу, я пішла пішки, я нічого не розумію. В тебе собаці важко підніматись, ти і дзвони, будь ласка, а я тобі більше набридати не буду. (Сусідка ледь ходить, живе на 9). А, ну, характерно сусідка до мене російською звертається. Шось по ходу вивчення української стає маркером рівня когнітивних здібностей людини 🤦‍♀️Тим часом мій свекр, не молодший за неї, останнього разу намагався мені на пальцях пояснити як працює бюрократія в Верховній Раді. Кожне слово було знайомим, але я ні чорта не зрозуміла. А він там виборює гідні пенсії і взагалі закони для людей, які ліквідували Чорнобиль. Бо має бажання виконати роботу, а не руками помахати. (Це може невдалий, але приклад, як люди старшого віку цілком здатні на складні речі, які потребують різних способів їх звершення)

ДОРОГІ ДРУЗІ!ЦЕЙ ДЕНЬ НАСТАВ!!!Потрібна ваша допомога та залученість в опитування для моєї курсової роботи 📝https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeSLeDQ-_VzRB4CCCy8Yuw1_GWw3Rz1mX8jPq3tEGkPUZiHVg/viewform?usp=publish-editorНюансики:- опитування велике і займає 20-40 хв вашого часу, але його можна робити частинами, а не все одразу;- важливо намагатись дотримуватись послідовності заповнення, АЛЕ другу частину з вашими малюнками можна буде завантажити пізніше (тільки не пізніше 28 березня, прошу 🙏);- через ті ж таки малюнки, гугл збирає ваші пошти і без цього ніяк. Якщо ви хочете щоб я точно вас ніяк не ідентифікувала, використовуйте пошту, яка не містить вашого прізвища, ім'я чи ніка. Якщо для вас це не принципово, то ніхто, окрім мене цього не побачить, а мене цікавлять тільки результати в узагальненому вигляді.Бонус 🎁:Тільки для бажаючих після написання і захисту курсової (десь у другій половині травня), я надішлю ваші результати опитування (там буде цікаве, обіцяю). Тільки після того як ви самі підкажете мені під якою поштою заповнювали опитування чи покажете ще раз ваші малюнки.Дуже-дуже розраховую на вас, бо мені здається ніхто крім близьких і друзів не буде проходити такий величезний тест 🥲🫶🫶🫶P.S. Я не отримаю результатів вашого опитування поки ви не пройдете першу та третю частину і не натиснете кнопку "НАДІСЛАТИ". Копія ваших відповідей прийде вам на пошту і ви зможете редагувати її в будь-який момент, тобто додати файлик з малюнками.

Що таке рух «Жовта стрічка»?💛«Жовта стрічка» — це громадянський рух спротиву, який виник на тимчасово окупованих територіях України. Його учасники діють переважно ненасильницькими методами: розвішують жовті стрічки, поширюють українську символіку та листівки, створюють графіті. . ________💛Основні напрямки діяльності1. Публічна символіка і графітіАктивісти розміщують жовті стрічки вулицями, на деревах, на балконах — таким чином демонструючи, що люди на окупованих територіях не здаються й не забувають про Україну. 2. Інформаційний спротивРух збирає дані про колаборантів, закликає мешканців окупованих територій не брати російський паспорт, не брати участь у псевдореферендумах.3. Підтримка мешканців окупованих територійЧерез символіку й інформаційну присутність рух дає людям у окупації відчуття, що вони не самі. ________💛Чому це важливо• Символ незламності. Жовта стрічка — це не просто стрічка: це знак того, що українці під окупацією продовжують чинити опір. • Моральна підтримка. Для мешканців окупованих територій — це сигнал, що весь український народ пам’ятає про них. • Міжнародна увага. Акції руху нагадують світовій спільноті про триваючий спротив та важливість міжнародної підтримки. • Громадянська зброя. Це приклад того, як ненасильницький спротив працює як інструмент опору у сучасній війні, не лише військовий. 21 листопада до дня Гідності і Свободи традиційно пройде черговий флешмоб Жовтої стрічки.____Хлор <<< Підписатися>>>

Збулась чергова маленька мрія (і збільшились кредити, бо брала в розтермінування).Я колись повернусь в зал-зал і до тренера-тренера. Але прямо зараз мене дуже радує можливість займатись вдома:- не бачити людей - не виходити в негоду- займатись щойно є час і бажання, а не коли запланованоНу, все одно заплановано. Але зараз вже десять днів маю щоденні ранкові сети на 20-30 хвилин і я витрачаю рівно ці 20-30 хвилин і це безцінно, бо я ж знову як дурень фантиків собі набрала активностей, і ті незайві пів години дороги до/від тренажерки я краще зараз посиджу з псами в обнімку. Для тих, хто хвилюється, що я перестану ходити – за кадром ще один подарунок собі. Бігова доріжка. Максимально проста, до 6км/год, цього достатньо для того, щоб ходити і під ходьбу щось робити: говорити по телефону, читати книжку, в'язати свій нескінченний плед. Було б круто таку, щоб можна було собак на неї ставити, але на таку в мене нема грошів і місця :( Чим ходьба на доріжці краще за ходьбу з тваринами? Відсутністю стресу для мене, навіть скоріше анігіляцією стресу накопиченого. А от з псами вічно нам пригоди під ноги кидаються. На вагах сьогодні було вже 73.5 – без місяця два роки тому було 96. Хочу спробувати до 70 до кінця літа дійти. Амбітно думаю про 65 😅 але будемо подивитись, бо починалась ця подорож все ж у пошуках здоров'я і впевненості в тілі, а не для цифри на вагах. І вона не має закінчитись рхп або фіксацією на зальчику. Ржемо з дівками в чатику за всякі нові приколи. Наприклад, що жим штанги лежачи вдома має штучне обмеження по висоті знизу: висота спини зацікавленого собаки. Попереду в першу чергу придбання ще гумових килимків "пожалій своїх сусідів" і пошук ідеального балансу між ціною, вагою і діаметром для млинців на мій грифик.

Шукаю нову роботу на позиції UX writer🔍Що вмію:• Писати інтерфейсні тексти, зокрема мікрокопі – від онбордингів і до екранів помилок.• Створювати гайдлайни з інтерфейсного райтингу для продукту.• Будувати процеси під UX-райтера та ефективно взаємодіяти в рамках продуктової команди.• Аргументувати свої рішення і шукати компроміси, щоб тексти були зрозумілими юзерам і задовольняли продуктові потреби.• Робити тексти консистентними по всій платформі.• Працювати з літредакторами.Який досвід маю: • Працювала в компаніях Київстар, ПриватБанк, dok.ua та в Міністерстві оборони (на проєктах Армія+ / Резерв+). • Веду телеграм-канал про інтерфейсні тексти «Напиши мені інтерфейс».• Проводжу авторські курси та лекції у школі APOLLO.Що шукаю: Україномовний продукт, який хоче покращувати тексти в інтерфейсах та робити досвід користувачів більш якісним та приємним.Ще трохи про мене:Дуже люблю свою роботу, люблю ділитися цікавими кейсами зі студентами та у своєму каналі. Читаю художню та професійну літературу, вчилася на курсах UX-дизайну в школі Projector, проходила курси на платформі Uxcel. Маю чудових кішку та песика. Буду рада працювати у класній команді, з якою не лише покращуватимемо сервіси, але і чудово проводитимемо час.Пишіть в особисті @Svitladivchinka 💜