✙ Churcher ✙

​​Торжество Святого Євгенія Гакмана5 липня 2026-го один із соратників Churcher був свідком проголошення у катедральному соборі Святої Параскеви Сербської у Чернівцях вищим духовенством ПЦУ на чолі з митр. Епіфанієм Святим Митрополита Буковини і Далмації Євгенія Гакмана. Подія, яка очікувалась понад століття, нарешті звершилась, завдяки як зусиллям фахівців-дослідників, так і молодого владики Феогноста.Чи на часі? Однозначно. Святий встиг за життя багато і в багатьох критеріях є рівноцінним до А. Шептицького. Кожен з них намагався вдіяти як можна більше ресурсів, контактів та сил для західних українців. Може не все встигли, реалізували чи написали. Так, відносно Гакмана є і певні незакриті історичні дослідження, досі немає гідної праці чи документального фільму. Тим не менш, процеси запущено правильно. Залишається лише прокинутись тим, хто в МП ще сидить і побачити, де є дійсно українська церква, а де структура, яка не сприяє жодній історичній пам'яті.Сьогодні, коли Україна переживає найважчі випробування новітньої історії, постать Святого Євгенія набуває особливого значення. Ворог намагається знищити душу нації, і в такій реальності церква не може бути осторонь - вона мусить стати тим стрижнем, що гуртує народ, дає йому надію на перемогу та відчуття історичної правди. Гакман у ХІХ столітті показав приклад, який сьогодні є актуальнішим, ніж будь-коли: бути українським священнослужителем - означає бути охоронцем ідентичності, а не лише служителем обряду.Святий активно розширював використання української мови у церковному діловодстві та проповідях, здійснюючи українізацію церковного життя на Буковині. Не дозволив приєднати Буковинську єпархію до створеної Румунської митрополії, зберігши її самостійність та український характер. Домігся виведення єпархії з-під підпорядкування сербським митрополитам та підніс її до рівня незалежної Буковинсько-Далматинської митрополії. Сьогодні, коли ворог використовує церковну підпорядкованість як інструмент гібридної війни, досвід Гакмана набуває нового звучання. Він не проголошував гасел про автокефалію в сучасному розумінні, але своїми справами утверджував принцип: церква має служити своєму народові його мовою, в його культурному контексті, зберігаючи духовну незалежність від зовнішніх імперських центрів. Саме тому канонізація Гакмана в лоні Православної Церкви України - це підтвердження традиції: українська віра має українське обличчя.На наш погляд, Єдина помісна церква в сучасній Україні - це не відхід від заповітів минулого, а їхнє логічне продовження в нових історичних умовах. Гакман боровся за українську автономію буковинської пастви в межах своєї епохи, так само як і ми сьогодні боремося за єдність усього українського народу, духовної сім'ї в межах незалежної держави. Святий Євгеній Гакман не чекав ідеальних умов, бо їх просто не було: він будував храми, засновував Чернівецький університет, організовував громади, поєднував церковну службу з громадською діяльністю. Сьогодні священнослужителі України у більшості демонструють аналогічну активну позицію: підтримують Збройні Сили, опікуються внутрішньо переміщеними особами, зберігають пам'ять про героїв, виховують молодь у дусі патріотизму та віри.В контексті цих викликів важливо пам'ятати, що Українська церква - це не політичний проєкт, не можливість сховатися від ТЦК, а наша, любі друзі, духовна необхідність. Там, де є пам'ять, мова, єдність і віра в українському вимірі - там майбутнє нації. Давайте щиро любити Україну, нашу ідентичність, нашу віру і відданість Господу.Святий Євгенію, моли Бога за Україну! 🇺🇦✝️CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

85 років тому більшовики розстріляли о. Андрія Бандеру, батька провідника ОУН▪️ З початком ІІ Світової війни і окупацією Галичини більшовиками, о. Андрій Бандера, на той час вже знаний і заслужений священнослужитель та пастир, залишився служити в Старому Угринові. Він знав, що його житю загрожує небезпека, що він є під пильним оком НКВС, навіть готувався до арешту. «Я сьогодні готовий на все! Щось гірше від Соловків, чи сибірської Воркути, або Колими не може мене зустріти! Насильна ж смерть від большевицької кулі або від катувань у в’язницях НКВД пришвидшить мою зустріч зі Споконвічним Богом», — зафіксували його слова сучасники.▪️ У серпні 1940 р. до нього прибув зв’язковий від Степана Бандери, щоб переправити о. Андрія за кордон. Однак той відмовився, бо хотів залишився зі своєю паствою.«Моїх парафіян я добровільно не залишу! Розлучити мене з ними можуть тільки наказ моєї церковної влади або насильство влади, остаточно – смерть!».▪️ У ніч з 22 на 23 травня 1941 р. його заарештували, допровадили до Станіславова, звідти – до Києва, у внутрішню тюрму НКВС.▪️ 2 липня 1941 р. слідство у справі о. Андрія Бандери завершилося — його звинувачували у переховуванні нелегалів, зберіганні націоналістичної літератури тощо. А найголовніше звинувачення було у тому, що він до останнього підтримував зв’язок зі своїм сином Степаном: «будучи батьком керівника закордонного проводу антирадянської націоналістичної організації ОУН Бандери Степана Андрійовича, підтримував з ним до останнього часу систематичний зв'язок».▪️ 7 липня відбувся суд, 10 липня його було страчено. Точне місце його поховання невідоме, припускають, що його поховали на місці масових захоронень жертв НКВС у Биківні.▪️ Перед смертю він написав «Мої особисті зізнання» — розповідь про свою родину і суспільно-політичне життя на Західній Україні від початку ІІ Світової війни.🔸У 2002 році розпочався процес його беатифікації разом з іншими 44-ма жертвами комуністичного режиму. А восени 2009 року Постуляційний центр беатифікації та канонізації святих УГКЦ повідомив про завершення збору документів у справі беатифікації о. Андрія Бандери.Детальніше

Про дивні кадрові рішення у Бучацькій єпархії УГКЦОскільки вже торкнулися Тернопільщини, хотілося б нагадати про Бучацьку єпархію УГКЦ, де існують альтернативні канони. І йдеться вже не тільки про рішення єпископа Димитрія щодо усунення священників, які мали авторитет серед парафіян. Хочеться сьогодні озвучити питання, на яке не люблять звертати увагу в церквах. Воно й зрозуміло - страждає авторитет організації, тому краще замовчати, ніж розібратися. Але вибачте не для цього ми тут зібралися. Підкажіть будь ласка, мабуть хтось знає - чому о. Ігор Середа, у якого дружина 15+ років тому виїхала за кордон, бо не могла терпіти його гулянки, зараз може дозволити собі служити в УГКЦ, мати стосунки із жінками, ще й зорганізувати собі бронювання через отримання парафії? Чи це якось пов'язано із тим, що його коханка (цивільна дружина?) є головою Чортківської Райради, а звати її Марія Чупрій? Чи подібне тепле відношення єпископа Димитрія пов'язано з тим, що пані Чупрій допомогла отримати ділянку в районі Бердо?Невже єпископ Димитрій Григорак ніц не чув і не розуміє? Нам чомусь здається, що все він знає. А Ви як думаєте?Цікаво було б подивитися на реакцію керівництва УГКЦ. Паралельно можна було розглянути і чисельні скарги парафіян на о. Середу, розібратися з його махінаціями з Павлом Лосиком врешті решт, та й в ідеалі б звернути увагу на неадекватні кадрові рішення єпископа Димитрія.З любов'ю у Христі.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Біль парафіян з Лондонської єпархії УГКЦНезважаючи на паузи з постами, нам є чим поділитися. Знову ставимо дисклеймер, як і кілька місяців тому: Блаженніший отримав ідентичне повідомлення, як і Дикастерія Східних Церков, до речі...Про владику Кеннета. Не з усім згодні, на наш погляд владика ще не так погано говорить українською, але є моменти, на які точно треба звернути увагу. Переклад з італійської Високопреосвященні владики,Повідомляємо вас, що нині триває фінансове розслідування за участю Лондонської єпархії та Столичної поліції.Єпископ Кеннет — самозванець. Він не розмовляє українською, не має жодної теологічної освіти і зловживає своєю владою в Єпархії Святої Родини.Єпископ відсторонив від служіння в єпархії всіх наших гідних священиків, замінивши їх новим духовенством з України, яке більше дбає про гроші та британський паспорт, ніж про служіння Богові. Ці люди готові на все, що б він не наказав, аби лише залишитися у Великій Британії.Від часу свого приїзду до Великої Британії єпископ зламав долі понад десятка священнослужителів.Єпископ Кеннет підтримує нездорові стосунки з Андрієм Малишем, який, імовірно, цього року проситиме про посвідку на постійне проживання у Великій Британії. Він винагороджує його орденами, розкішною квартирою та виплачує понад 2000 фунтів стерлінгів щомісяця.Минулого року єпископ витратив десятки тисяч фунтів на себе та ще двох священнослужителів. Закликаємо вас ознайомитися з фінансовою звітністю благодійного фонду єпархії, яка є у відкритому доступі.Усе духовенство єпархії добре знає, що єпископ — цілковитий невіглас.Вимагаємо провести розслідування щодо зарплат усіх священиків у Великій Британії: ви побачите, що своїм улюбленцям він платить значно більше.Єпископ висвятив отця Ігоря Мазура з Манчестера, який користується фальшивим румунським паспортом.Єпископ висвятив отця Ігоря Дячика, який на момент висвячення навіть не був у цивільному шлюбі.Єпископ нагороджує священнослужителів золотими хрестами та коштовностями в обмін на їхню сліпу покору, але не афішує цього.Єпархією керує своєрідна мафія у складі єпископа Кеннета, отця Віталія Фуна та отця Андрія Малиша. (Примітка: в оригіналі Fedun, тому Федун) -> Єпархією керує своєрідна мафія у складі єпископа Кеннета, отця Віталія Федуна та отця Андрія Малиша.Єдина причина, чому єпископ отримав нагороду від Короля, полягає в тому, що його суперник, отець Микола, вже мав таку відзнаку, і єпископ просто заздрив йому.Курс підготовки до подружжя триває менше ніж пів дня, гроші застилають очі, а єпископ навіть не може проповідуватиУ Лондонській єпархії справжнім богом є гроші! ГАНЬБА!Шкода, що все так. Важко про це писати, але ще гірше було б, якщо б ми заплющували очі як робить велика частина єпископату. Чи щось зміниться? Гарантувати не можемо, але писати варто. Тому якщо щось маєте - звертайтеся до нас, не мовчіть.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Кардинали та Глава УГКЦ закликали українців і поляків до примиренняКардинали Католицької Церкви, що походять з Польщі й України, разом із Главою УГКЦ оприлюднили 29 червня, спільну заяву щодо українською-польських відносин. Документ підписали кардинали Микола Бичок, Конрад Краєвський, Казімєж Нич, Гжеґож Рись та Глава УГКЦ Блаженніший Святослав.Кардинали наголошують, що підносять свій голос разом із Главою Української Греко-Католицької Церкви, адже питання примирення між поляками та українцями «стосується не лише відносин між двома народами, а й достовірності нашого спільного християнського свідчення».Найближчі співпрацівники Папи оприлюднили цю заяву в єдності зі Святішим Отцем Левом XIV, початок понтифікату якого «позначений наполегливою працею задля побудови миру на основі спільного блага та рішучим протистоянням війні в усіх її вимірах».Підписанти висловлюють стурбованість «зростанням взаємної напруги та відродженням настроїв ворожнечі між поляками й українцями». Вони наголошують, що це особливо болісно в час, коли Україна переживає жахіття війни, а Польща виявила велику солідарність із мільйонами українців.Автори звертаються до спадщини святого Івана Павла II та його листа з нагоди 60-ї річниці трагічних подій на Волині (Ватикан, 7 липня 2003 року), закликаючи «подивитися один на одного очима примирення».Єрархи нагадують про багаторічний шлях спільної праці двох народів і їхніх Церков — роки молитов, зустрічей, спільних листів (2005), декларацій (2013) і послань (2023). Цю спадщину вони називають великим зобов’язанням і запевняють: «Ми відчуваємо обов’язок не полишати спільного шляху, розпочатого з благословення святого Івана Павла II, а терпляче й мужньо ним іти».Особливий наголос у заяві зроблено на особистому наверненні: «Ми свідомі того, що навернення починається з наших власних сердець. (…) Ми можемо закликати інших до навернення лише тоді, коли самі смиренно визнаємо власні гріхи».Підписанти також застерігають проти «негативної пам’яті», яка зосереджує погляд людини лише на злі, особливо на тому, яке було вчинене іншими.Завершуючи, кардинали та Глава УГКЦ закликають керуватися категоріями спільного блага, а не лише приватних інтересів, нагадуючи євангельську істину: «ліками від гріха є прощення, а межею, яку Бог поклав для зла, є милосердя».«Надто багато єднає наші народи, щоб ми могли дозволити змарнувати спільну спадщину», — йдеться у заяві.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Жаба, гадюка, Вікторія Кохановська, жизнєрадосний дяк та іншіСпостерігаючи за тим, що відбувається в УПЦ що типу не МП, нам очевидно, що процес розпаду цієї структури в чинному вигляді запущено.Є група митрополита Агафангела, яка виступає за засудження рф, гундяєва, але не хоче долучатися до ПЦУ, бо хоче власний проект, незалежний від інших.Є група шанувальників "канонічної єдності", тут і Феодосій Черкаський і Лука Запорізький, тут і блогеркиня Кохановська, яку не просто так вивели воювати з цими дяками та іншими прихильниками УПЦ без МП.Є група отців і архієреїв, які в цілому не проти перейти в ПЦУ, але розуміють, що зараз це робити не на часі, і в ПЦУ не бракує проблемних аспектів, і в МП зараз поки що не настільки погано. Думають мов треба подивитися, мабуть і вдасться залетіти в незалежний від ПЦУ проект, який просувають прихильники автокефальних течій всередині УПЦ (МП).Конфлікт груп впливу не дуже часто становиться публічним, але ситуація із Кохановською - це пряме підтвердження того, що її куратори свідомо пішли на загострення. Чому - варіантів багато, але щось здається нам, що вибору в них не було. Що б це не значило, результат один - після рішення Агафангела про заборону причастя, після демаршів Кохановської, УПЦ що типу не МП, розколеться на тих, кому сподобається позиція одеситів і тих, кому ближче кананічная вєрнасть Вікторії та інших. Винятком такого жабогадюкінга буде лише одне - розділення УПЦ МП. Правда, ми б не раділи завчасно - розкол цієї церкви, якщо Фанар підбере під свій омофор частину парафій або навіть єпархій, не принесе для ПЦУ нічого приємного.Тому, сподіваємось, що перемовини, які тліють, затухнуть. Ну і наскільки ми зрозуміли, держава публічно власну позицію висловлювати не планує. Чекають. Ну і ми почекаємо. CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Любі наші друзі з УПЦ, що заявляють про вихід з МП!Ми підтримуємо ваше бажання розірвати зв'язки з гундяєвим, але не можемо зрозуміти, чому на ваш погляд найкращий шлях для вас - це перехід під прямий омофор Фанару. Ну тобто зрозуміти можемо, це ж по суті квінтесенція дводупості, де ви можете чхати на ПЦУ, не підпорядковуватись Онуфрію та сидіти собі в Україні, репрезентовувати Вселенський патріархат і відчувати себе максимально незалежно.Але де тут піклування про розвиток українського православ'я? Ми підкреслювали багато разів, що ваші бажання збудувати екзархат - це маячня, яка принесе українському православ'ю тільки розділення. Ви з цим не погодилися, але хоча б змогли озвучити, що це "ініціатива окремих мрійників". Дякуємо хоча б за це.Але невже на ваш погляд ваш вибір прямого підпорядкування - це ок і розділення він не принесе? Ви хочете бути sui juris як МГКЄ тільки в православ'ї? Так у них там хоча б є причини на існування, сумнівні, з точки зору українського церковного устрою, але є. Плюс вони типу себе позиціюють яко "русинська церква", граючись у сепаратизм. А ви як плануєте себе позиціювати? У нас в країні й так надто багато православних церков, які тільки й роблять, що город сусіда каміннями удобрюють. Ви теж так хочете?Чому ви змогли написати, що не хочете переходити в ПЦУ з "різних причин", але не змогли написати саме з яких? Всі ж прекрасно розуміють, що за ПЦУ майбутнє все одно. Так чому замість того, аби публічно їх озвучити, аби завдяки розголосу якраз таки долучити ієрархів Вселенського патріархату до вирішення цих проблем (навіть якщо треба буде похитати крісло), ви робите акцент на проханні узяти під омофор частину парафій УПЦ. Де бажання єдності? Де бажання служити Українській Церкві? Напишіть публічно, у чому проблема з ПЦУ і що Фанар може зробити, аби ви туди перейшли. Ведіть перемовини замість генерації нових конфліктів. Нам потрібна Єдина Помісна, а не кілька різних церков, які постійно інтригують. Чому ви ігноруєте заклики Вселенського патріархату, який прямо вказав ПЦУ про необхідність пошуку діалогу зі співєпископами? Ну не бажає владика Епіфаній шукати діалог. Ну дайте зрозуміти Фанару, що справа саме в ньому, а так в цілому ви готові об'єднатися. У чому проблема? Хочете собі преференцій? Так не в православ'ї виходить справа?CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Іванка Лукіян - мати П'ЯТИ дітей та дружина британського благочинного УПЦ МП та настоятеля парафії в Лондоні о. Димитрія Лукіяна написала у фейсбуці дуже щемливий та критичний пост, про постійну кривду, яку вона зазнавала від чоловіка-священника та своє рішення розірвати з ним стосунки. Також ця хоробра жінка описує як вона роками намагалась знайти допомогу в церковного керівництва Західноєвропейського вікаріатства УПЦ МП, але це не приносило жодного результату. Система, у вигляді о. Миколая Данілєвіча та владики Веніаміна "боїться скандалу більше за несправедливость та готова захищати статус священника, незалежно від його моральних якостей".Тобто на всі скарги жінки про поведінку її чоловіка, реакції не було жодної. Винною намагались зробити тільки саму матушку.Цей пост - це справжній вирок морально прогнившому вікаріатству, де кривдника не карають, а проблеми замовчують.“Останні події змусили мене переосмислити багато з того, у що я вірила і чому присвятила життя. Коли ти опиняєшся в біді, то сподіваєшся знайти захист там, де проповідують любов і милосердя. Проте реальність виявилася зовсім іншою. Спілкування з церковним керівництвом привело мене до чіткого усвідомлення: проблема полягає не в одній конкретній людині. Це системна проблема.Керівництво роками знало про ситуацію, але обмежувалося лише розмовами, зауваженнями та порадами. Кривднику просто погрозили пальцем, і на цьому все закінчилося. Жодних реальних наслідків, відсторонення від служіння чи притягнення до відповідальності не відбулося. Натомість я чула лише заклики миритися, терпіти, підбирати слова та показувати приклад хорошої християнки. Мене переконували, що залишатися наодинці важко і що ми насправді нікому в цьому світі не потрібні.Коли я запитала, чому за стільки років знання про ситуацію не було жодної реакції, мені відповіли, що мої слова ще треба довести, бо немає ДОКАЗІВ. Дивно, що моїх слів недостатньо для того, щоб захистити мене...Я народила пʼятьох дітей і тривалий час намагаласязберегти родину, мовчки терплячи все значно довше,ніж варто було. Найбільше мене вразила навіть не недовіра, а спокійна впевненість людей. Вони знають про біль і наслідки, але все одно свідомо обирають бездіяльність.Впливова людина слухає тебе зі спокійною посмішкою, яка дає чітко зрозуміти: система себе захистить. Поки жінка плаче, їй кажуть терпіти. Поки діти бачать сімейну трагедію, їм радять молитися… Проте чомусь ніхто не згадував місця з Писання про любов, відповідальність та неприпустимість насильства. Останні розмови з архієреями остаточно відкрили мені очі.Якщо жінка роками говорить про свій біль, а система шукає виправдання для кривдника, то справа вже не в одній людині. Проблема в самій системі, яка вимагає від жінки мовчання, боїться скандалу більше за несправедливість і готова захищати статус священника, незалежно від його реальних моральних якостей, а не матір пʼятьох дітей. Ця система просто не хоче бачити НЕЗРУЧНУ ПРАВДУ. Або ж - простопрагне штучно перекласти усю відповідальність на найбільш вразливу сторону.Але мені більше не потрібен їхній дозвіл, щоб говорити. Я не хочу мовчати. Мене переконувализберігати шлюб будь-якою ціною, але жодна сімʼя не повинна будуватися на страху. Жодна віра не може вимагати терпіти насильство, і жодна дитина не має бачити, як принижують її матір. Зараз я говорю нечерез ненависть, а заради правди. Бо мовчання лишезахищає кривдників, тоді як правда рятує тих, хто постраждав. А, можливо, дає надію й іншим, хто теж опинився у такій ситуації та втомився боятися.”

Детальніше про УГКЦ в Іспанії 👉🏻тут. Ми писали, звертали увагу, але ієрархам УГКЦ байдуже. Навіть не знаємо, чим таке відношення заслужили парафіяни. Демонстрація такої залежності УГКЦ від РКЦ - це неадекватно, власні інтереси треба теж вміти боронити. Дуже цікаво виходить, патріярхат офіційно хочете, а показати власну суб'єктність - ні. Замість того латинізація та пригноблення власних вірників.Але що поробиш, якщо навіть такі дописи не чіпають серце владики Суса:Парафіяни стверджують, що переселення, нав'язане єпархією, вже призвело до втрати майже 60% їхніх вірних, оскільки нові призначені місця або недоступні, або недостатні для розвитку справжнього парафіяльного життя.На думку громади, варіанти, запропоновані єпархією, насправді є двома шляхами до зникнення :периферійна парафія, яку багато хто не міг би відвідувати, або центральний храм з суворими обмеженнями — без можливості будь яких святкувань. Розповсюджуйте, будь ласка. Тільки розголос і може допомогти. CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Частина перша тут8️⃣ Щодо "звернутися до єпархії за коментарем, дізнатися передісторію і розібратися в ситуації". Якби в єпархії були готові відповідати на звернення й надали хоч якусь відповідь власним вірникам, їм не довелося б звертатися до єпископа з тим самим питанням п'ять (!) разів протягом року: їхні звернення до єпископа не містять незгоди з відповіддю (якої вони не отримали), а навпаки, вони просять про роз'яснення, що взагалі коїться. Тож, мабуть, це архієпископ і митрополит Теодор, до якого теж зверталися, мав би звернутися до владики Димитрія за роз'ясненнями, вивчити ситуацію та відповісти вірникам, перш ніж вони писатимуть Блаженнішому? Але ж ні, цього не сталося. Отже, який сенс звертатися до тих, хто не готовий розмовляти з людьми та взагалі може перебувати у змові з тими, хто створює неспокій у цілому селі?9️⃣ Ба більше, історію ситуації, яка стосується аж ніяк не тільки й не в першу чергу о. Василя Лехняка, було добре висвітлено в листі до єп. Бучацького Димитрія від 25 червня 2025 року — і там уже (!) йшлося про події більш ніж річної давнини, навіть за двох інших священників, котрі служили цій громаді до призначення о. Василя (тоді як останній вже на момент того звернення душпастирював у Городниці близько року!). Тобто на парафії за короткий час змінилося три парохи, а Ви нарікаєте на отця, який цілком добре опікується нею вже протягом двох років, і кажете, що він опинився на парафії "відносно недавно" та нібито виявився зовсім неспроможним гуртувати людей... Навіть не маємо що тут сказати, шановні читачі 🤷🏼‍♂️🔟 Так само Ваші цілком слушні слова: "Дорогі парафіяни! Ваша небайдужість до свого храму — це чудово. Але Церква не повинна бути місцем для сварок, шантажу чи зведення рахунків", - мали б бути сказані єпископом усім вірникам Городниці. Втім, на жаль, їх сказано не було.Ми є відкритими до будь-яких фактів і доказів, але поки що стосовно цієї ситуації побачили тільки оцю відверто слабку спробу виправдатися ціною подальшого скривдження священника.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв