✙ Churcher ✙

Іванка Лукіян - мати П'ЯТИ дітей та дружина британського благочинного УПЦ МП та настоятеля парафії в Лондоні о. Димитрія Лукіяна написала у фейсбуці дуже щемливий та критичний пост, про постійну кривду, яку вона зазнавала від чоловіка-священника та своє рішення розірвати з ним стосунки. Також ця хоробра жінка описує як вона роками намагалась знайти допомогу в церковного керівництва Західноєвропейського вікаріатства УПЦ МП, але це не приносило жодного результату. Система, у вигляді о. Миколая Данілєвіча та владики Веніаміна "боїться скандалу більше за несправедливость та готова захищати статус священника, незалежно від його моральних якостей".Тобто на всі скарги жінки про поведінку її чоловіка, реакції не було жодної. Винною намагались зробити тільки саму матушку.Цей пост - це справжній вирок морально прогнившому вікаріатству, де кривдника не карають, а проблеми замовчують.“Останні події змусили мене переосмислити багато з того, у що я вірила і чому присвятила життя. Коли ти опиняєшся в біді, то сподіваєшся знайти захист там, де проповідують любов і милосердя. Проте реальність виявилася зовсім іншою. Спілкування з церковним керівництвом привело мене до чіткого усвідомлення: проблема полягає не в одній конкретній людині. Це системна проблема.Керівництво роками знало про ситуацію, але обмежувалося лише розмовами, зауваженнями та порадами. Кривднику просто погрозили пальцем, і на цьому все закінчилося. Жодних реальних наслідків, відсторонення від служіння чи притягнення до відповідальності не відбулося. Натомість я чула лише заклики миритися, терпіти, підбирати слова та показувати приклад хорошої християнки. Мене переконували, що залишатися наодинці важко і що ми насправді нікому в цьому світі не потрібні.Коли я запитала, чому за стільки років знання про ситуацію не було жодної реакції, мені відповіли, що мої слова ще треба довести, бо немає ДОКАЗІВ. Дивно, що моїх слів недостатньо для того, щоб захистити мене...Я народила пʼятьох дітей і тривалий час намагаласязберегти родину, мовчки терплячи все значно довше,ніж варто було. Найбільше мене вразила навіть не недовіра, а спокійна впевненість людей. Вони знають про біль і наслідки, але все одно свідомо обирають бездіяльність.Впливова людина слухає тебе зі спокійною посмішкою, яка дає чітко зрозуміти: система себе захистить. Поки жінка плаче, їй кажуть терпіти. Поки діти бачать сімейну трагедію, їм радять молитися… Проте чомусь ніхто не згадував місця з Писання про любов, відповідальність та неприпустимість насильства. Останні розмови з архієреями остаточно відкрили мені очі.Якщо жінка роками говорить про свій біль, а система шукає виправдання для кривдника, то справа вже не в одній людині. Проблема в самій системі, яка вимагає від жінки мовчання, боїться скандалу більше за несправедливість і готова захищати статус священника, незалежно від його реальних моральних якостей, а не матір пʼятьох дітей. Ця система просто не хоче бачити НЕЗРУЧНУ ПРАВДУ. Або ж - простопрагне штучно перекласти усю відповідальність на найбільш вразливу сторону.Але мені більше не потрібен їхній дозвіл, щоб говорити. Я не хочу мовчати. Мене переконувализберігати шлюб будь-якою ціною, але жодна сімʼя не повинна будуватися на страху. Жодна віра не може вимагати терпіти насильство, і жодна дитина не має бачити, як принижують її матір. Зараз я говорю нечерез ненависть, а заради правди. Бо мовчання лишезахищає кривдників, тоді як правда рятує тих, хто постраждав. А, можливо, дає надію й іншим, хто теж опинився у такій ситуації та втомився боятися.”

Детальніше про УГКЦ в Іспанії 👉🏻тут. Ми писали, звертали увагу, але ієрархам УГКЦ байдуже. Навіть не знаємо, чим таке відношення заслужили парафіяни. Демонстрація такої залежності УГКЦ від РКЦ - це неадекватно, власні інтереси треба теж вміти боронити. Дуже цікаво виходить, патріярхат офіційно хочете, а показати власну суб'єктність - ні. Замість того латинізація та пригноблення власних вірників.Але що поробиш, якщо навіть такі дописи не чіпають серце владики Суса:Парафіяни стверджують, що переселення, нав'язане єпархією, вже призвело до втрати майже 60% їхніх вірних, оскільки нові призначені місця або недоступні, або недостатні для розвитку справжнього парафіяльного життя.На думку громади, варіанти, запропоновані єпархією, насправді є двома шляхами до зникнення :периферійна парафія, яку багато хто не міг би відвідувати, або центральний храм з суворими обмеженнями — без можливості будь яких святкувань. Розповсюджуйте, будь ласка. Тільки розголос і може допомогти. CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Частина перша тут8️⃣ Щодо "звернутися до єпархії за коментарем, дізнатися передісторію і розібратися в ситуації". Якби в єпархії були готові відповідати на звернення й надали хоч якусь відповідь власним вірникам, їм не довелося б звертатися до єпископа з тим самим питанням п'ять (!) разів протягом року: їхні звернення до єпископа не містять незгоди з відповіддю (якої вони не отримали), а навпаки, вони просять про роз'яснення, що взагалі коїться. Тож, мабуть, це архієпископ і митрополит Теодор, до якого теж зверталися, мав би звернутися до владики Димитрія за роз'ясненнями, вивчити ситуацію та відповісти вірникам, перш ніж вони писатимуть Блаженнішому? Але ж ні, цього не сталося. Отже, який сенс звертатися до тих, хто не готовий розмовляти з людьми та взагалі може перебувати у змові з тими, хто створює неспокій у цілому селі?9️⃣ Ба більше, історію ситуації, яка стосується аж ніяк не тільки й не в першу чергу о. Василя Лехняка, було добре висвітлено в листі до єп. Бучацького Димитрія від 25 червня 2025 року — і там уже (!) йшлося про події більш ніж річної давнини, навіть за двох інших священників, котрі служили цій громаді до призначення о. Василя (тоді як останній вже на момент того звернення душпастирював у Городниці близько року!). Тобто на парафії за короткий час змінилося три парохи, а Ви нарікаєте на отця, який цілком добре опікується нею вже протягом двох років, і кажете, що він опинився на парафії "відносно недавно" та нібито виявився зовсім неспроможним гуртувати людей... Навіть не маємо що тут сказати, шановні читачі 🤷🏼‍♂️🔟 Так само Ваші цілком слушні слова: "Дорогі парафіяни! Ваша небайдужість до свого храму — це чудово. Але Церква не повинна бути місцем для сварок, шантажу чи зведення рахунків", - мали б бути сказані єпископом усім вірникам Городниці. Втім, на жаль, їх сказано не було.Ми є відкритими до будь-яких фактів і доказів, але поки що стосовно цієї ситуації побачили тільки оцю відверто слабку спробу виправдатися ціною подальшого скривдження священника.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

#пцу #церковнаборотьба Нас тут дехто назвав "дожурналістами". Ось і намагаємось виправдовувати почесне звання 😁Щодо співслужінь Предстоятеля ПЦУ та митр. Луцького і Волинського Михаїла Зінкевича. Зібрали та уважно переглянули всі 38, станом на 04.06.2026, новин pomisna.info , де згадується як митр. Епіфаній, так і титул митр. Михаїла - Луцький. І ось що знайшли. По-перше, з 2019 року спільних служінь за їхньою участю налічується цілих 32 випадки (найменше у 2020, 2022 та 2024 роках, але в середньому у підбірці маємо чотири згадки співслужінь на рік).По-друге, здається цікавим, що майже в половині (понад 42%) новин у підбірці згадується наш "давній знайомий" митр. Олександр Драбинко. Митрополит Михаїл досить часто, як вчора, служить за богослужіннями у Спасо-Преображенському соборі на столичних Теремках, зокрема коли вшановують ктитора собору бізнесмена Ігоря Лисова. Владика також неодноразово брав участь у заходах, присвячених Блаженнішому митр. Володимиру (Сабодану), керівником Фонду пам'яті якого є митр. Олександр. Тому було зроблено певний статистичний аналіз, який є доступним тут.Додамо, що шанс для будь-якого випадкового архієрея ПЦУ служити в компанії Предстоятеля та, наприклад, митр. Михаїла (Зінкевича) за рівних умов коливається від 8,1% до 72,6%, а зважена імовірність при такому розподілі кількості учасників богослужінь у підбірці дорівнює близько 12,5%. Отже, митрополит Олександр з його 42% має в цьому, з якихось причин, доволі значну перевагу - або, якщо завгодно, щасливу долю, - у порівнянні з іншими архієреями. Варто також зазначити, що новини, де згадується митр. Переяслав-Хмельницький і Вишневський, є дещо коротшими ніж загалом у підбірці, а кількість архієрейських імен у них є, навпаки, статистично значно більшою. Як вважаєте, чи є тут над чим замислитись і що інтерпретувати?Ласкаво просимо, ставте емодзі: "Так" - 🤩 "Ні" - ✍🏻CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Продовження. Частина перша тут.Подібним чином були усунуті:❌ о. Андрій Прокопів❌ о. доктор Василь Погорецький❌ о. Михайло СтефанчукУ всіх цих випадках спрацьовував один і той самий шаблон: ганебні поклепи та звинувачення у "не такому служінні" з боку меншості незадоволених скандалістів до єпархіальної курії. Крім того, отця Василя Лехняка навіть звинувачували в «аморальності», «порушенні тайни Сповіді» та «схилянні жінок до гріха». Наразі з о. Василя зняли всі звинувачення, крім абсурдного «ображання людей», але тиск не припиняється.💰 Фінансовий підтекст: чому священник став "незручним"?Парафія в Городниці є дотаційною. Грошей на утримання клірика бракує. Незважаючи на це, отець Василь Лехняк сумлінно господарює, віддано служить Богові й здобув любов та пошану вірників своєю чутливістю та уважністю. Але голова Гусятинського деканату та єпископ Бучацький Димитрій, як виглядає, більш зацікавлені у грошах. У листуванні вороги священника прямо кажуть: Ми вже маємо голову комітету, так само її касирку... будемо мати і поважних господарів у братстві Ось що їх хвилює в першу чергу. Мова йде про контроль над грошовими потоками. Ось у цьому "незадоволені", на диво, знають, чого хочуть. Тобто, або 1️⃣ заможні місцеві через цих активістів хочуть керувати церквою, аби контролювати село (адже часто буває, що багато місцевих жителів працюють на підприємстві заможніших родин з цього села), або 2️⃣ деканат та єпархія використовують зграю лайливих осіб, щоб поставити такого священника, який нарешті зможе більш вигідно продати духовне служіння та принести фінансову користь тим заробітчанам у рясах. 📱 «Єпископ обіцяв дати молоденького отця, який буде нас слухатися»Скріншоти повідомлень від учасниці «коаліції» Олі Буташ шокують своєю відвертістю:1. Прямий підкуп та погрози: Вона пише, що діти учасників групи, які працюють за кордоном, "не пошкодують грошей", щоб священник пішов із села.2. Найстрашніше зізнання: Нам єпископ пообіцяв, що дасть молоденького отця, що буде нас слухатися Єпархіальний архієрей обіцяє призначити священника не за духовними якостями, а за критерієм послуху місцевим інтриганам.3. У листуванні фігурує о. Володимир Заболотний, генеральний вікарій єпархії. Зі слів активістки, саме він запевнив їх, що "поможе здихатися" о. Василя.📜 Голос більшості проти бюрократичної машиниПопри цей тиск, вірні не мовчать. Вони зібрали сотні підписів усього села, написали звернення до єпископа Дмитра Григорака, до Митрополії та, через відсутність відповідей та небажання вислухати більшість громади, навіть до Блаженнійшого Святослава.У листах люди прямо попереджають: В разі, коли до нас не дослухаються, залишаємо за собою право вжити більш радикальних дій, а саме не пустити в наш храм іншого священника Парафіяни готові до крайніх заходів, бо бачать: правових механізмів захисту для них більше не існує. Єпископ ігнорує більшість громади, уникає зустрічей і продовжує гнути лінію позбавлення від «незручного священника».✊ Ми звертаємося до Синоду УГКЦ та Патріаршої курії:✅ Цього більше не можна ігнорувати. Скріншоти з погрозами та зізнаннями у корупційних домовленостях — це компромат на всю вертикаль влади Бучацької єпархії.✅ Проведіть незалежне розслідування. Не через зацікавлених осіб, а через представників інших єпархій або спеціальну візитаційну комісію. Перевірте факти безпідставного усунення о. Прокопіва, о. Погорецького та о. Стефанчука.✅ Захистіть священника та громаду. Отець Василь Лехняк залишається на парафії не тому, що «тримається за місце», а тому, що його виганяють незаконними методами заради фінансової вигоди кількох родин.Дорогі брати й сестри с. Городниця, ваша боротьба — це боротьба за право мати Церкву, а не приватний клуб для інтриганів. Дуже важко уявити, яке серце треба мати єпископові та митрополитові, аби не бути зворушеними вашими листами, особливо на контрасті з нахабством тих, хто, прагнучи лише особистої влади, сіє розбрат у рідному селі - тим більше під час війни! Але правда має документи. І відтепер ці документи зобачить вся Україна.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

#відчитачів #угкц #важливопрочитатиЗнову про Чикаго.Пропонуємо розповсюджувати чиказьким парафіянам, українським католикам у США та всім вірним УГКЦ Минулого року в жовтні, коли листя опадало на могилках наших предків, Владика продав нашу історію. Цілу парафію — Святого Архістратига Михаїла на 12211 S. Parnell Ave — за жалюгідні $175,000.Сто сім років. Сто сім років молитов, хрестин, вінчань, похоронів. Сто сім років української душі в цьому храмі. А тепер — нічого.Скажіть мені, брати і сестри — чи може бути нормальним, коли вітражі церкви, створені майстрами з Італії, коштують дорожче, ніж сама церква? Брокери оцінили їх у $200,000–$250,000 євро. Один лише позолочений розпис Михайла Дмитренка — відомого українського художника діаспори — вартий більше, ніж ті $175,000, за які продали ВСЕ.Але як кажуть у народі: по документах — $175,000. А скільки сотень тисяч готівки поклалося в кишеню? Хто зна...Сімейний бізнес? Свою сестричку Владика влаштував працювати до Selfreliance - українського банку. Тепер, кажуть, можливостей побільшало. Чи випадковість це? Вирішіть самі.Наступна на черзі — Єпархіяльна канцеляріяВже запущений механізм продажу Єпархіяльної канцелярії за адресою 2245 W Rice St, Chicago, IL 60622. Новий канцелярійний офіс (приміщення при катедрі) вже посвячений і працює, а величезний Єпархіяльний будинок краще продати. Ну так, годі й дивуватися. Бізнес-школа бере гору над Христовою школою.Блаженніший відпустить гріхи? Цікаво, чи діляться порівну? Для одних це виглядає як звичайне управління майном. Для інших — як черговий приклад того, що господарський підхід сьогодні переважає духовний.Офіційна версія звучить так: мало парафіян, фінансові труднощі, зміни в районі. За їхніми словами, на недільних богослужіннях було в середньому десять осіб, а потім — взагалі нікого, крім священника з родиною.Але хіба церква — це бізнес? Хіба ми продаємо храми, коли спадає прибуток? Що буде далі — продаж катедри святого Миколая, коли зменшиться кількість вірян?Що ми втратили?Ця церква була більше, ніж просто будівля. Це була пам'ять наших дідів і прадідів, які будували її своїми руками в 1917 році. Це була остання зупинка для тих, хто йшов з цього світу. Це була колиска для тих, хто народжувався в новий світ. Тепер це — чужа нерухомість.У 2018 році помічник директора із залучення громадськості в NGO Razom for Ukraine Юліан Гайда з однодумцями заснував «Товариство Соціальної Справедливості ім. Святої Марії Єгипетської». Їхньою метою було створити простір для духовної та соціальної підтримки знедолених сусідів, діалог між українцями та афроамериканцями, та місіонерську працю в покинутому районі Вест Пуллман.Втім, ініціатива зіткнулася з клерикалізмом — відмовою довірити мирянам відповідальність без фізичної присутності священника, попри підтримку участі мирян у документах Церкви (Lumen Gentium).Він зазначає, що парафію закрили без офіційного визнання, церемонії чи попередження. Автор критикує знеособлювальні вислови на кшталт "там немає людей", нагадуючи, що район населений сотнями тисяч осіб, гідних поваги. Пропозиція активіста перезаснувати парафію як місію соціальної справедливості була відхилена зі словами: Я зневажаю термін соціальна справедливість — що, на його думку, поховало євангельську ініціативу.Пан Юліан із родиною відчуває себе «духовно безпритульним», знаходячи близький за духом досвід лише в Інституті Святого Гавриїла у Вашингтоні. Він молиться за нових власників - «Beacon Light Ministries», - і вірить, що бачення, народжене в «пустелі» Вест Пуллмана, не зникло — воно продовжить жити й знайде новий дім.Брати й сестри, ми не можемо мовчати. Ми не можемо дозволити перетворити нашу Церкву на корпорацію з продажу нерухомості. Ми не можемо стояти осторонь, коли наша духовна спадщина продається за безцінь.Єпископ Венедикт Олексійчук — чи ви чуєте голос своєї пастви? Чи MBA diploma (так, він має ступінь магістра ділового адміністрування) переважає над пастирським обов'язком?👇🏻👇🏻👇🏻 Продовження далі 👇🏻👇🏻👇🏻CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

#угкц #відчитачів Кажуть, що до звільнення о. д-ра Олександра Петринка з посади ректора Східної колегії (Collegium Orientale) в Айхштетті (Німеччина) доклали зусиль редемптористи. Йдеться про правлячого архієрея Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ єп. Петра Лозу та екзарха для українців греко-католиків у Німеччині та Скандинавії єп. Богдана Дзюраха. У Великій Британії у березні цього року вл. Кеннет Новаковський заснував Українську католицьку семінарію імені Патріярха Любомира Гузара. Нагадаємо, Новаковський у 1980—1982 роках відбував духовну формацію в отців-редемптористів у Торонто. Ректором новоствореної семінарії став колишній капелан Української Молодіжної Асоціації у Великій Британії о. Давид Іван із патриотичним прізвищем Сеник.Правлячий єпископ Єпархії Святого Володимира Великого у Парижі вл. Ігор Ранця, хоча й не має духовного навчального закладу у своїй юрисдикції, теж має змогу запрошувати кандидатів на навчання до латинських семінарій у Франції, тим більше якщо платять стипендії. Зараз і в Дзюраха, який 19 серпня 1995 року склав вічні обіти у Львівській провінції редемптористів, поставлять свого зручнішого ректора в Німеччині — і таким чином зможуть закликати до себе навчатися та служити кого треба. Отакі от справи. Чи вже настав час вводити хештег #боротьбазакадри?Стежимо за подіями.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

#угкц #відчитачів #гроші Щодо розшарування між священнослужителями та соціальної напруги в ЦерквіЗ листів читачів бачимо, що тема розкішного життя єпископів та скрутного матеріального становища священників, та й взагалі економічного розшарування в Церкві (вірогідно, як невіддільній частині суспільства), є вельми актуальною. Отже, можна сказати, що Блаженніший таки влучив у "нерв" народу. У здатності до цього патріярху УГКЦ точно не відмовиш. Але ось таким його пишномовним висловам щодо священницької долі й піклування та пошани до них з боку Церкви — люди не вірять.Ми вже неодноразово висвітлювали цю проблематику останнім часом, але висловимося знову ще про кілька моментів.За словами глави УГКЦ Святослава Шевчука, на Львівщині 38% священників не мають за що купити собі одяг та взуття, а 8% живуть за межею бідності. Справедливо зазначають, що передусім це стосується кліриків у далеких селах, що занепадають, занепаду та на маленьких міських парафіях, а також молодих священників, які повністю залежать від волі заможного пароха. Враховуючи обсяги річних податків (катедратиків, збірок, конвертів з інтенціями та грошима для єпископа тощо), питання щодо причин жебрацтва священства здається риторичним.Багатьох засмучує обсяг донатів, що збирає "Живе ТБ", мовляв, тих грошей вистачить на утримання. Але, пояснимо: якщо вірити статистиці, близько 4 млн грн донатів на рік — це скоріш відповідає за розміром утриманню 11 працівників самого медіапроєкту (середня зарплатня по країні 30 тис. грн, 12 місяців у році).Справжні причини скрутного становища священників розкриває ось такий приклад. Владика Йосиф Мілян має градацію інтенцій для священників (це фактично основний їхній дохід). І розмір інтенцій залежить не від того, як ти працюєш, і навіть не від того, скільки років віддав служінню Богові, а від того, цитуємо, "як лижеш дупу" єпископові.Для своїх сраколизів — 10€ за службу, для тих, хто має покровителів, або є кому постояти за них — 7, а для незручних — 5. При цьому сам єпископ-помічник Київської Архієпархії Йосиф оновлює авто кожні 5 років, по 60 тис. €, а вдома під Львовом має ще дві "запасні" автівки. Проте, щодо якості його праці на чолі Пасторально-міграційного відділу, — про це можна почитати тут і далі. Вочевидь, зв'язки із європейським закордонням є для Мілянів окремою важливою річчю, бо племінник архієрея о. Іван Мілян був призначений попав на іспанську Майорку в тому ж 2020 році, коли головою ПМВ замість вл. Йосифа призначили єп. Степана Суса. Як то кажуть на росії, співпадіння?P.S. Дякуємо за малюнок панові Олегу ОртинськомуCHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

«Феофанія Шредінгера»Четверта річниця «Феофанії», а офіційної публікації всіх документів, в першу чергу Статуту - нема досі. Тобто зібрання було, але які там сталися рішення - кожен може трактувати, як хоче. Для одних це «автокефалія без проголошення автокефалії», для інших - «підтвердження канонічного звʼязку з Матірʼю-Церквою» - Моспатріархією.Тож «Феофанія» остаточно уподібнилася до відомого парадоксу Шредінгера про кота - вона і жива, і не жива, і за автокефалію, і проти, і розірвала єдність з МП, і ствердила її. Причина такого стану проста: доки нема документів, то можна підтримувати баланс з керівництвом в Москві. УПЦ МП не рве з патріархією, а за це патріархія не оголошує керівників УПЦ МП розкольниками.Зрештою, обидві сторони просто чекають завершення війни, аби тоді поставити крапки над ї та ё. Просто в травні 2022 і там, і там вірили, що «дуже скоро» все завершиться і «Феофанія» не стане проблемою. Тепер, на пʼятому році по «Феофанії», вона ніби як валіза без ручки - і нести далі неможливо, і кидати шкода.Прихильники незалежності від МП розчарувалися в «Феофанії», зрозумівши, що це було не рішення, а спосіб його уникнути.Для супротивників розриву з МП «Феофанія» - це занадто схизматично. Це відступ від церковної єдності та руйнування «святой русі».І десь посередині - митрополит Онуфрій, який всіляко уникає того, аби як одні, так і інші мали привід його критикувати.

#УГКЦ #грошіНа тлі скандалу зі зникненням історичних святинь із церкви УГКЦ у с. Солець Дрогобицького району, певні постанови 103-ї сесії Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні (12–13 травня 2026 року Божого, Трускавець) здаються такими, що мають сенс...І. На всеукраїнському рівні:(...)Б. Доручити Патріаршому економатові УГКЦ:(...)2) опрацювати та забезпечити впровадження курсів відповідального фінансового управління (фінансової грамотності) у навчальні програми семінарій, а також як складову постійної формації для священників і єпископів; Тут варто було б додати насамперед курси з юридичної грамотності, бо із суто фінансовими інструментами в багатьох усе навіть надто добре... принаймні, якщо не вдаватися в питання «на чию користь».3) опрацювати типові фінансово-облікові документи для парафій та єпархій УГКЦ в Україні.ІІІ. На парафіяльному рівні:А. Для вдосконалення фінансово-економічної складової життя парафій доручити парохам:1) розвивати в парафіяльних спільнотах прозоре звітування щодо зібраних та розподілених коштів, формувати культуру десятини та підвищувати обізнаність вірних про життя парафії;2) створити парафіяльні економічні ради, якщо цього ще не зроблено, та подбати про належну фінансово-економічну грамотність їхніх членів. Трохи дивною також видається відсутність жодного слова про будь-яку відповідальність, бодай контроль і нагляд, з боку єпископів за прозорістю фінансово-господарської діяльності парафій, починаючи зі створення тих самих парафіяльних економічних рад: бо де гарантія, наприклад, що той самий парох не призначить туди виключно своїх людей? Тут треба шукати такий склад, якому довіряли б і клірики, і громада, щоб забезпечити необхідний баланс співпраці та незалежності.Разом з тим цей скандал красномовно свідчить: починати приводити будь-що до ладу треба таки, бажано, з визнання проблем та покаяння, — та, в будь-якому разі, з очищення від бруду. Тобто, в цьому випадку, наприклад - з належного розслідування, зокрема церковного, та притягнення винних до відповідальності.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв