Статистика telegram каналу - @carelean
2021-12-19
Карелін
Кількість підписників
Середній перегляд на повідомлення
Історія змін лого
Історія змін назви
Історія зміни типу аккаунта
Історія зміни статуса
Стіна канала Карелін - @carelean
Якби Раміна мене спитала, яку пораду я би хотів почути, починаючи свою карʼєру дизайнера, я би розплакався. До біса це складне питання як для початку вигаданого інтервʼю.
Для себе я зрозумів, що кожна порада має місце тільки, якщо
Головна порада для дизайнерів, художників, рекламників, маркетологів та решти нечисті — дивитися на світ власними очима. Тільки це цікаво та захоплює. Перекази чужих “історій” відштовхують та сприймаються категорією «Б», наскільки б майстерно ви не володіли інструментарієм.
Звичайно, на самому початку карʼєри потрібно знайти для себе морального та професійного орієнтира, вашу полярну зірку, за якою ви будете йти, поки самі не зрозумієте, куди тримаєте маршрут. Потрібно копіювати багато та нещадно, вирівнювати піксель в піксель, перезнімати кадр в кадр, повторювати всю кольорову палітру для того, щоб почати еволюціонувати, як ремісник. Якість ваших робіт буде покращуватись тільки після постійних повторювань одних і тих же задач. Нюанс копіювання в тому, що це лише частина процесу навчання. Етичний копірайт на чужі ідеї, на щастя, працює. Тому краще залишити всі ці копії у запароленій папці на компʼютері. Можна друзям показати, якщо хочете. Якщо вони у вас, звичайно, є.
Під час та після процесу копіювання потрібно формувати з себе незалежного артиста, не дивлячись ні на кого. Це важко. Завжди рука буде тягнутися до пінтересту чи арени, щоб краєм ока глянути, що ж там такого роблять сучасники. Референси залиште для презентації клієнту, а самі спробуйте зробити щось нове. В цьому і суть творчості — створення нових форм. Не схожих на популярні, а зовсім прям нових. Розумієте? Щось нове треба робити.
Всі ви знаєте, через які муки пройшли найвідоміші з художників. Десятиліття можуть піти на те, щоб знайти свій стиль та небанальні сюжети. Не у всіх це вийде, треба визнати. Але спробувати точно варто, бо провести життя, не реалізовуючи творчий потенціал, будемо відверті, доволі тупо. А ще тупіше — дивитися на пережовані тисячу разів сценарії і бачити в них красу.
Новину про реліз неперевершених TwidGrotesk і Taktika Sans переплюнути важко, але хотілося б зачепити оновлену рекрутингову кампанію для 3 ОШБр. Все місто завішено плакатами, таргет підмигує тобі новими віжуалами, які говорять одне: “Я люблю Третю штурмову”.
Скажу відверто — мені загалом подобається їхній підхід до комунікацій. Вони піймали вдалий градус, відчули нерв суспільства, хвацько вщипнули за нього та тримають. Іноді виходить більш вдало, а іноді викликає не зовсім потрібні емоції. Але креатив прорахувати важко, як казав Ілля Онуфрієнко. Можна спиратися на дослідження, власний досвід чи статистику, але вистрелить чи ні — покаже відгук громади та, власне, кількість поданих заявок.
З останньою кампанію якраз вийшло неоднозначно, але найбільш цікаво. Зʼявився спектр різних думок, які розкривають кожен посил по-своєму. Це дуже добре, але розбирати саму кампанію бригади я не хочу, бо це просто не моя зона експертності, та і не хочу, щоб це виглядало як реклама. Проте одну цікаву тезу, яка маркує профанів розкласти все ж можна.
❝Якщо рекламу обговорюють — значить вона спрацювала❞
Зазвичай цю фразу говорять з ледь піднятою бровою, трохи гордовито, приплямкуючи, роблячи паузу, але це не відміняє факту абсурдності думки.
Трохи лікнепу. Вже давно відомо, що ми великі любителі прислівʼїв та приказок, бо вони звучать в риму, а значить апріорі не можуть бути хибними. Це все пояснюється емоційним впливом рими, когнітивним упередженням та соціальним аспектом. Є рима → є якась структура та ритм → rhyme-as-reason effect → зміцнення соціальної згуртованості → теза логічна і правдоподібна.
У фразі про ефективність реклами хоч і немає рими, але її так часто озвучують при будь-якому випадку, що вона вже стала частиною фольклору та ризикує втратити сенсовість.
Хороша реклама — та, яка приносить потрібний результат. Якщо ціль стояла викликати емоцію, то значить все вийшло. Якщо щось продати, то треба почекати підбиття підсумків. Можливо, там теж все добре. Байдужим навряд чи хтось залишився. Зазвичай ціляться в обидва параметри, але дурень думкою багатіє. Головне — робити якісно та опиратися на конкретні, свіжі дослідження аудиторії. Якщо кампанія провалюється, то треба просто дати креативникам ще пару шансів. Це, все-таки, занадто відповідально, враховуючи фактор рандомної реакції.
Якщо рекламу обговорюють — значить вона спрацювала на 50%. Будь ласка, договорюйте фразу до кінця, бо є ризик зійти за новачка.
Дизайн-терапія
Найважливіший урок, який я засвоїв після сесій з терапевтом — треба було тоді посміятися з її жарту треба задавати собі питання. Та побільше. І чим більше ви дасте відповідей собі на теми, що вас турбують — тим масштабнішою ви станете особистістю. А бонусом до цього ще й краще зрозумієте себе та життя загалом.
Кажуть, що масштаб особистості вимірюється не тільки по ширині, а і в глибину. Ще говорять, що цей самий масштаб співвідноситься до рівня проблем, які ви готові вирішити. Складно сперечатися з обома тезами. Але можете це зробити.
Зараз стало рідкісним явищем побачити особистий маніфест дизайнера чи агенції. Зазвичай всі прагнуть до зрозумілих метрик та візії, що можна описати 3-4 векторами. Але мені здається куди більш важливо дати собі відповідь на якомога більшу кількість питань. Почати з загального, а потім перейти до конкретного. У окремого дизайнера можуть бути свої принципи, які теж варто внести в особистий маніфест. Не працюю з табачкою, наприклад. Або роблю безкоштовні дизайн-курси для дітей. Все повинно йти від серця та щиро. Бо інакше ці відповіді не матимуть жодного сенсу.
Найбільша проблема на шляху до розуміння себе, як людини/дизайнера/маркетолога/засновника бізнесу і тд. заключається в тому, що здається, ніби ви і так все знаєте. Якщо з вами трапляється конкретна ситуація, то ви дієте по совісті. Це все добре, але працюватиме до моменту, коли ви потрапите у глухий кут. А далі підуть злощасні компроміси, про які ми говорили раніше.
Просто виконайте для себе таку домашку: запишіть свої власні 10-20 принципів хорошого дизайну. Подумайте над цим, не відволікаючись ні на що. Ви здивуєтесь, наскільки чіткішою стане розуміння того, що вам подобається та що ви за людиина взагалі. Стане легше відбивати коментарі зі сторони та простіше аргументовувати власну позицію. Бо вона у вас зʼявиться. Можете потім почитати якийсь пост і сказати впевнено: “Автор мудак. Ребрендинг Віледж та Пумб вийшов чудовим. Я не погоджуюсь”. І будете праві по своєму. Бо це ваше конкретне бачення ситуації. Дуже поважаю людей з позицією, хай навіть неправильною з точки зору суспільства (в рамках закону).
Зашторьте вікна, щоб не бачити сусідів, сядьте позручніше, заплющте очі, відволічіться від робочої рутини. Повільно видихніть та скажіть пошепки: “Па-Ша-Врщеж”. Знову вдих. Повторіть це 8-12 разів та беріться за олівець, записуючи власний маніфест. Головне робити це щиро.
Цей пост не безкоштовний. За сесію дизайн-терапії з вас донат на будь-який збір, якому ви довіряєте.
Усім треба мінятися. Оновлювати логотип, освіжати кольори і будувати нову дизайн-систему. Креативним агенціям треба на щось жити, а бізнесам — рости. Всі щасливі та задоволені.
Часто, коли розмова заходить про ребрендинг, то чітко промальовуються 3 шляхи:
1. Бути сучасними, притримуватися тенденцій та робити крок у майбутнє. Це найчастіше рішення. Воно зрозуміле та логічне для бізнесу, що розвивається. Додаткового пітчу не потрібно. Зазвичай за цим рішенням йде зміна фокусу, оновлена стратегія та позиціонування. Відчувається, як нове життя з понеділка.
2. Віддати шану історії бренду. Не таке популярне рішення, але воно має місце бути. Це той випадок, коли внутрішні принципи компанії сприймаються більш пріоритетно, ніж віяння моди. Новий бренд не обов’язково виглядає старим, зовсім ні. Просто вектор змін спрямовано в іншу сторону.
3. Фейсбук. Трохи тюнимо, додаємо мікроанімації, робимо власний шрифт. Повинно скластися враження, наче все, як і було. Для всіх, крім інвесторів. Процес йде, а для відчуття руху мінятися треба.
Усі ці шляхи (в ідеалі) мають одну спільну рису — це обдуманий та логічний крок.
Картина рушиться, коли ребрендинг стався, а змін немає. За останній місяць український ринок отримав як мінімум два (2) удари під дих. Пумб та Віледж. Критикувати ребрендинги від інших агенцій справа невдячна, бо незрозумілий запит клієнта, але хтось має це робити.
Пумб спочатку намагалися в агресивну комунікацію, а потім зробили абсолютно пісне оновлення. Вибачай, креативний директор-тезко. Нічого особистого. Судячи з вище згаданих креативів у комунікаціях здавалося, що нарешті цей банк стане характерним. Бо конкуренти або формують образ мудреця, або любуються власним відображенням у дзеркалі, малюючи нові стікери з котами. Немає жару! Ну, походу, і не буде.
З Віледж хоча б зрозуміла мотивація. В ідеалі це треба було зробити ще в 2022, але не будемо про це. Ребрендинг вийшов дуже різким. Видно, що старались зробити хороший шрифт, відмалювати ілюстрації та перепридумати логотип. Задача нетривіальна, а реалізація застаріла. Варіативний лого. Ми що в 2016? Аргументація порадувала: ❝Тисячі логотипів замість одного нагадуватимуть, що кожного ранку ми живемо в новій реальності.❞
Сильно сказано! Але картина все ще рушиться.
Ось фотографія. Володимир Смирнов у сирому індустріальному приміщенні. На обличчі спокій та впевненість. Простір навколо стриманий, але в ньому є щось особливе, що привертає увагу.
Який це момент? Яка це пора року?
Це поза часом.
Можливо, вівторок, або п’ятниця. Скоріше — п’ятниця. П’ятниця, в яку забуваєш про те, що це п’ятниця.
Час зупинився близько третьої години, або ледь за третю. Наступний раз стрілка годинника зрушить лише ввечері, коли розпочнеться курс-маніфест, переплетений з легкого сміху, безцінного досвіду та розповіді про температуру 39.9.
Володимир Смирнов тримає табличку. Цупкі широкі штани. Японізм.
Прийде вечір — потрібно буде кудись вирушити, щоб закріпити цей момент у пам’яті, цю пору року, перші дні листопада, вивільнити їх з-поза часу.
На табличці поки що нічого.
5 листопада. Курс Володимира Смирнова “Ненудний дизайн”.
Не так давно форма нашої олімпійської збірної викликала шквал обурення. Пожурилися, порепостили і залишили як є. Не беруся констатувати, що стало причиною такого безладдя: відкат, відмив, кумівство чи випадковість, але проблема ця утворилася не випадково. Ми не використовуємо можливість демонстрації гордості за наших спортсменів. Все робиться для галочки.
Олімпійські ігри та великий спорт — це перш за все дійство політичне. А професійні досягнення атлетів закріплюють загальні враження. Ми завоювали солідну кількість медалей, продемонстрували світу Іллю Ковтуна і загалом показали себе з кращої сторони. Але це все витягнули на своїх плечах спортсмени. Організація, піар-активності та візуальне оформлення (включаючи ту саму форму) були просто провалені.
А тепер моє улюблене — футбол. Найпопулярніший вид спорту у світі і це не просто факт. Це та сама можливість себе продемонструвати. На успіх футболістів не варто розраховувати. “Це не наш коньок”, — як каже мій друг. Звичайно, у нас є такі глиби, як Шевченко та Мудрик, але це скоріше виключення з правил. Загалом наші футбольні академії знаходяться у серйозній кризі.
Єдиним світлим променем був донецький Шахтар, який почав своє позиціонування з надсучасного (!) візуального стилю та власної філософії “Бути послом українського футболу в світі та міжнародного футболу – в Україні, таким чином розвиваючи футбольну культуру в нашій країні.” Крім цього, клуб показував дуже непогані результати і мав потенціал вийти на новий рівень в плані трофеїв та трансферної політики. Ми були українською Бенфікою у світі молодих талантів. Але сусідство з терористичною країною заганяє будь-яку сферу як мінімум у етап стагнації.
Зараз непрості часи, але світлі плями у футбольному світі все одно є. На жаль, вони існують лише в межах європейських клубів. Нам же треба підсилено почати роботу над оновленим позиціонуванням. Зробити два кроки назад, побачити проблему на власні очі та сформувати чітку візію.
Спорт — це про досягнення, про відчуття гордості за своїх співвітчизників в першу чергу. Це те, що нас обʼєднує. Не хочеться перетворитися в карикатурний образ вболівальників, які дивляться ігри збірної тільки для того, щоб їх критикувати. Зараз, на жаль, ми якраз ступили на цю стежку.
Після оновлення стратегії можна задуматися над тим, щоб хоча б форма збірної України виглядала не як одяг з сувенірної лавки. І тільки потім — розвивати візуальний стиль. Не можна мислити хаотично. Потрібна система.
Зараз спорт стає частиною політичних процесів, а повинен бути незалежним інструментом, що підсилює роль України на світовій арені.
Підтримуйте наших спортсменів навіть після смішних поразок. Некомпетентних звільнять, а найкращі обовʼязково покажуть себе у всій красі. Треба лише продемонструвати свою небайдужість у вигляді конкретних дій, яких зараз критично не вистачає.
Продовжу думку. Не подумайте, що тут тільки хейт штучного інтелекту. Я не старовір, який досі верстає сайти у Фотошопі. Прогрес на те і прогрес, щоб за нього чіплятися і дивитися, куди він вас занесе.
Давно не відчував подібного. ШІ показує те, про що ми навіть фантазувати не могли. Літаючі автомобілі це така банальщина порівняно зі штучним голосом, який розуміє наші придурошні жарти. Ніколи б уявити не міг, що за звичайним текстовим запитом я зможу через декілька секунд побачити саме потрібну мені картину. Навіть не для роботи, просто по приколу.
Саме це і є головний плюс інструментів ШІ — необхідність дати йому запит. Хорошу аналогію нещодавно прочитав стосовно особистого щоденника. Якщо його почати вести, то слова самі складаються в речення, які до цього було складно сформулювати. Це все через конкретну задачу та необхідність її вирішення.
Заходячи на костильний, проклятий діскорд Міджорні ми вже маємо ціль. А коли починається магія створення промпту, в нас прокидається творець. Людина, межа для якої — лише ліміт безкоштовних запитів. Під час опису необхідного зображення ми робимо більшу частину роботи. В нас формується бачення цілісної картини. Навіть якщо б Міджорні не існувало, то це все одно допомогло б сфокусувати зір на найважливішому. Ми стаємо арт-директорами кожен раз, описуючи промпт.
З текстом рівно та ж історія. Генерує він його, правда, не так вражаюче, але копірайтера з OLX замінить без проблем. ChatGPT допоможе розігнати потрібну вам тему, структурувати її, розбити на зручні булети. Не звертайте увагу на вміст. Він все одно буде поганої якості. Постарайтеся цю структуру тепер перенести собі в голову і написати текст власноруч. Вийде в 100 разів краще, якщо ви навіть зробите це наївно просто. Відчуття реального тексту завжди сильніше за шаблонне “Thrilled to announce” в LinkedIn.
Користуйтеся всіма найсучаснішими інструментами в задоволення, але не шукайте простих шляхів. Це, по-перше, недальновидно, а по-друге, просто не цікаво.
Ви всі сьогодні неперевершено виглядаєте.
З цієї нагоди хочу анонсувати вихід подкасту про дизайн, куди мене запросили в якості гостя.
Випуск більше години, але спробуйте уявити, що це такий довгий тік-ток і все піде як по маслу.
Поговорили про дизайн-процеси, команду twid, тренди та ШІ, майбутнє сфери та вплив війни на комунікацію. Не все встигли зачепити, але загальна картина склалась. Сподіваюсь, я нічого зайвого там не ляпнув.
Послухати подкаст можна тут
В процесі я зачепив тему поточного збору на дрони, який ми проводимо в студії, тому задонатити можна за посиланням нижче. Якраз наближаємось до півмільйона!
