Статистика telegram channel - @carelean

Геніальний акт тероризмуМистецтво програло остаточно. Потворне відчуття реалізму робить із нас людей, які змушені укотре думати про можливість забезпечувати потужні враження і бути перформативними.Геніальність терористичного акту 11 вересня заключається в тому, що затримку другої атаки спланували в часі настільки точно, аби упевнитися, що за цим спостерігатиме весь світ. Нам соромно зізнатися, що у принизливому процесі руйнації ми бачимо стільки краси. У цьому не було б такої проблеми, якби ми не поводили себе так, як це роблять ЗМІ та лідери думок, що зневажають такого роду події, роблячи з них товар.Нам з вами як нікому іншому відомо, що таке терор у реальному часі із правильно підібраною музикою та чіткою постановкою ракурсів для репортажу “новини як розваги”. Світ хоче побачити реацію і ми її даємо.Дивним чином все йде не за стандартним сценарієм. Світ не тільки спостерігає за шоу, а і усвідомлює, що люди по той бік екрану змушують його, як глобального глядача, почати комплексувати. Бо та сила незламності, яка здається нам буденністю — перетворюється на куди більш цікавий жанр перформативності. І наша з вами задача — не дати перетворити цю буденність у товар. Навіть якщо це сувенірка з Псом Патроном, вибачте, не стримався під кінець такого серйозного спічу.

Найкорисніше знання у життіЦе не клікбейт, просто схоже, що після майже тримісячної перерви у постингу треба, як мінімум, повернутися з чимось цікавим. Я багато читав книжок по дизайну, гортав літературу, пов'язану з рекламою та маркетингом, врешті-решт дивився фільм "99 франків", але одним з найкорисніших уроків виявився спіч американського автора Саймона Сінека про те, як лідери надихають діями. Усвідомивши головну ідею ви зможете краще розуміти і дизайн процеси і легше орієнтуватись в маркетинг складовій, покращуючи свій продукт, роботу та взагалі будь-що. Отже, для того, щоб надихати користувача, бренду потрібно дати відповідь на 3 питання і кожне з них звужує ступінь занурення.Що? Досить легко зрозуміти, що робить компанія. Візьмемо для прикладу 🏦 монобанк. Ясно, що це банк, там гроші та кредити на білий Рено Логан. Існує купа банків, які пропонують щось подібне. Тоді йдемо далі.Як? Тут вже цікавіше, бо монобанк позиціонує себе як одного з лідерів технологічної сфери і робить реально швидкий, якісний продукт з командою топових спеціалістів.Чому? Найголовніше питання, бо ключове рішення при виборі того чи іншого продукту приймають емоції, а не сухий аналіз. Монобанк допомагає користувачам стати частиною стімкого процесу розвитку технологічної компанії, бути дослідником чогось нового.Головна проблема брендів (можете поспостерігати) у тому, що відповідають вони на ці питання у неправильному порядку. От порівняйте:що → як → чому 😐Ми — банк без відділень з низькою ставкою по кредитам, який поєднує у собі технологічність та людяність. чому → як → що 😳 Що б ми не робили — ми кидаємо виклик. Наш продукт легкий та дружелюбний до користувача. Просто так склалося, що ми створюємо чудові банківські продукти.Що б не випустив монобанк — люди будуть відчувати емоційну причетність до чогось більш значущого.Саме тому зараз наша національна ідея звучить, як Сміливість, а не Війна, бо ми починаємо з питання "Чому?" і з легкістю знаходимо тих, хто захоче разом з нами на це питання відповісти.

Як генерувати ідеї?Записуйтесь на мій майстер-клас і я навчу вас придумувати рекламні креативи до чорної п'ятниці. Жартую, звісно. Ми з вами люди куди більш розумні, дотепні та сексуальні, тому йдемо складним шляхом розуміння принципів. Однією з кращих книг, які я читав, була Джеймса Уебба Янга про те, як придумувати всякі штуки. Вона буквально так і назвивається і написана ще в середині минулого сторіччя американським рекламником, якого буквально так і звали.Вона дуже коротка і при бажанні ви можете її знайти на просторах інтернету (я проти піратства), або купити онлайн.Якщо дуже тезово: придумувати легко, головне розуміти принципи. І соціальну психологію. Про це навіть розповідав пан Лодзь на курсі, який я проходив. І на моє питання "Якщо все так просто, то чому всі не користуються цими правилами?" він відповів "Я не знаю". Золота людина, звісно.Отже, як придумувати креативи до чорної п'ятниці? (для прикладу)Автор виділяє 5 головних кроків: 1. Збір матеріалу. Ми дивимось всі минулі реклами, конкурентів, листаємо арену, читаємо про специфіку і меми. Коротше, навантажуємо власну голову потрібною інфою.2. Опрацювання матеріалу. Подумайте, як це може працювати, візуалізуйте в голові картинку, сформуйте для себе основні принципи чорноп'ятничної реклами.3. Забудьте про це. Найцікавіший пункт, бо автор рекомендує буквально зайнятись чимось іншим і не думати про потрібну задачу (хоч дедлайни і горять).4. Чекайте, поки ідея сама не знайде вас. І це реально працює. Ви можете митись у душі (якщо є вода) і раптово зрозуміти, що ви щойно винайшли слоган "Чорна Зниждятниця". І таке буває.5. Сформуйте ідею. Доведіть до фіналу те, що згенерувала ваша підсвідомість. Зробіть мокапи, я не знаю. Це ж вам за це платять.Звісно, звучить фантастично, але це лише до того моменту, поки ви це не спробували. Головне — не нехтувати правилами.І ще момент. Дуже рідко буває, коли ваша ідея одразу виявляється фінальною. Тому якщо вона дійсно хороша, то люди порекомендують, як її покращити. Прислухайтесь до них.

ХерсонУ цей чудовий, сповнений натхнення день, хочеться трохи вщипнути себе, щоб повірити у те, що сталося та вщипнути українських геральдистів, щоб вони скористалися неймовірною нагодою та внесли корективи у існуючу культуру гербів та національних символів України.За деокупацією йде зачищення символіки та ознак перебування тут нечистої сили. Одним із найяскравіших проявів захоплення територій завжди був новий прапор та герб. І якщо з прапорами у росіян завжди були великі проблеми (ДНР та ЛНР то взагалі окрема історія), то в герби вони як мінімум вкладають загальний імперський сенс зі своїм смішним двуголовим птахом. Так сталось і з Херсоном. З усієї історії змін герба міста вони обрали найвдаліший — 1803 року та оновили його. Вибачте, але виглядає доволі графічно. Особливо, якщо порівняти з сучасним гербом Херсона, який існує з 2005 року.Сказати чесно, справа далеко не в Херсоні, просто зараз за цим можна прослідкувати у реальному часі. В нас є абсолютно геніальний тризуб та чудові герби Києва 🇺🇦, Дніпра 🇺🇦 та Чернігова 🇺🇦. Але є також Херсон 🇺🇦 та (моє улюблене) Суми 🇺🇦. Всі вони виглядають по-різному, бо створювались у різні часи. Всі вони несуть різний сенс: від сучасного та сміливого до радянського та робітничого. З цим точно треба щось робити і робити це треба прямо зараз. У нас достатньо видатних художників та геральдистів, які можуть не тільки оновити герби українських міст, а й створити якісну, цілісну систему. Сильну та впевнену, яка сама про себе і говорить: "це точно про Україну". І герб цього міста має бути не соромно показати на головній площі та зробити з ним татуювання трішки вище коліна, про яке хоч і будеш шкодувати, але лише через те, що зекономиш на майстрі і контур попливе буквально через рік.

18+Несподівано для себе дізнався, що з 2016 року в Україні ввели нові правила щодо маркування вікової авдиторії фільмів.Ностальгуючи від переглядів фільмів на Інтері у ранньому дитинстві я згадую дуже зрозумілі позначки, значення яких міг зчитати навіть немовля, або фанат російського репу.У верхньому Ларсі куточку екрану красувались три різні значки, які давали знати і тобі і, на жаль твоїм батькам про те, можна тобі дивитись цей фільм чи ні.🟢— можна, звісно. Тут не покажуть нічого страшнішого за світ при комунізмі.🔺 — треба молитися Богу, щоб ніхто не помітив, що ти дивишся цей бойовик, де кров, убивства та голі цицьки.🟥 — заборонена зона. Ці шедеври кінематографу можна побачити на екрані лише з опівночі до шостої ранку. Вони абсолютно не цікаві, але притягують своєю табуйованістю. На зміну цим знакам прийшли більш формальні: ➕➕🔞, які, на мою скромну думку, сильно погіршили користувальницький досвід. По-перше, хто з молодого покоління взагалі дивиться телевізор? По-друге, де зелений колір, який є синонімом слова "можна"? По-третє, кому взагалі прийшла думка змінити такі знайомі та інтуітивно зрозумілі позначки? Шкода, що пропала еволюція у розумінні користувальницького досвіду і ми відкотились на 10 років назад. Це може здатись дрібницею, але її запровадили, як і безліч інших дрібниць лише задля того, щоб створити ілюзію роботи та свого уявного впливу на суспільство. Микола Слюсаревський, займіться чимось корисним разом зі своїм Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України. Або дайте дорогу молодим, які не просиджують місця заради держнагород та регулярних фінансувань з бюджету, які витрачаються на "дослідження".

МаріупольЄ така організація, яка структурувала свої цілі у ідею створення першої глобально стійкої країни у світі. Називається Мрія.Вище всіх похвал кожен їхній проєкт, який думає масштабно, не відштовхуючись від сьогодення. Балбек прямо зараз придумає і реалізовує, але в них менш глобальні цілі. Хоч і виглядає все просто неймовірно. Але зараз не про них.Відбудова кожного міста зараз стоїть у нас у пріорітеті, але що до тимчасово окупованих міст? На це питання відповідає проєкт Re:Mariupol, що курирується Сергієм Родіоновим. Дуже смілива ідея, яка займе десятки років та мільярди євро, як говорить сам автор. Але чи це важливо у глобальному сенсі?Експерименти з переосмисленням металургії та повна трансформація економіки. Створення з міста живого і сучасного музею, який на своєму прикладі продемонструє, як теорія цінності руїн втілюється на практиці. Це наш Маріуполь, який ми маємо та можемо зробити навіть кращим, ніж він був будь коли. Це наша спадщина та символ змін епох на краще. 🕊 Re:Mariupol 😎 Сергій Родіонов

Інституціоналізований расизмДоброго ранку! Зачитуючись удруге книгою Тафті про візуальні зображення інформації став помічати графіки скрізь. І, що не дивно, 99% з них представляють собою доволі посередні рішення. Я і сам, займаючись будь-якого виду інфографікою роблю так, як всі. Бо справжня майстерність у деталях. Головне — втекти від плоскості до багаторівневості. І це не обов'язково об'єм, яким ми його уявляємо (це і є одна з важливих помилок), а ще й відчуття часу та тематики. Специфічні риси, гра з масштабом та кольором може створити дуже міцну графіку, навіть якщо ви не можете зрозуміти як це працює.Мені дуже подобається приклад зображення прогнозу погоди з газети "Червоний стяг". Зверніть увагу на те, як зображена зміна погоди у деяких містах. Наприклад, Саппоро. Звісно, такий підхід не може бути універсальним, бо ця графіка більш характерна для витягнутих географічних об'єктів. Але в такому персоналізованому підході і народжується мистецтво зображення інформації.Буквально зараз я наткнувся на статтю соціологів Дю Буа, які пояснюють графіками (та серйозним текстом) про проблему інституціоналізованого расизму. Це вищий пілотаж. І доволі рідкий приклад якісної інфографіки у цьому пісному діджитальному світі. https://www.smithsonianmag.com/history/first-time-together-and-color-book-displays-web-du-bois-visionary-infographics-180970826/

СубтитриМабуть, складно уявити сферу життя, яку б неможливо було покращити, застосувавши свій особистий досвід та біль цілих поколінь. Так само і з кіно. Дякувати Богу, культура субтитрів розвивається. Але нам все ще є над чим працювати, бо тоді ми зможемо закріпити за собою цілий пласт якісного перекладу та адаптацій. Хоча, що я вам розповідаю, ви і самі все розумієте. Я, звичайно, не Загін Кіноманів, зате в кіно розбираюсь. І хочу запропонувати декілька прикладів того, як можна покращити досвід взаємодії користувача з кінотеатрами чи стрімінговими платформами.1. Я раніше писав про те, як сильно просунулись кінотеатри у верстці субтитрів. Це дуже приємна деталь, яка додає насолоду у сам перегляд. Не треба боятись верстати субтитри по всій ширині екрану. Це круто.2. По багатьом факторам український переклад та озвучування вважаються кращими у світі. Думаю, час адаптовувати текст більш гнучко до сучасних реалій. Головне, щоб це не сприймалось, як додаткова сюжетна лінія, бо я знаю, як легко захопитись.

Є також поняття акультурації, яке включає в себе і апропріацію і асиміляцію і маргіналізацію. І це вже більш масштабно.Конкретно питання саме апропріації у мистецтві я зачеплю трохи згодом.Без жартів, — мені здається, питання культури ми повинні поставити максимально серйозно. Якщо є можливість — на законодавчому рівні. Треба конкретно описати, що ми забороняємо, наприклад, сусіднім країнам (вибачте, поляки) використовувати будь-які елементи культурної спадщини України у розважальних та комерційних цілях. Прописати винятки та масштаби дозволеності. Решті країн зробити м’якші правила, але зобов’язати робити понурий погляд, коли вони надягають вишиванку на день народження Сковороди. Також з винятками. Ми не повинні над золотом чахнути, нам треба ділитись тим, що ми маємо, та показувати нашу різноманітну, яскраву та дуже давню культурну спадщину. І дозволяти використовувати всім (окрім росіян) те, чим ми щиро пишаємось. Таким чином, ми з часом зможемо виховати у решти світу повагу та смак до українського. І тоді нас будуть знати не тільки, як козаків з чубами в шароварах, хоча в цьому також немає нічого поганого, від чого потрібно відхрещуватись та забороняти українцям використовувати ці образи. Сміливо поширюйте українське та не забувайте, що salo у Західній Африці означає стиль.

ДизайнКруто 500 підписників) Дякую, що читаєте, буде краще. Скоро пост про субтитри та стаття про редімейд.Так от, дизайн. Часто чую про те, що треба не соромитись і казати про те, ким ти працюєш, якщо це, звісно, не робота, за яку тебе можуть здати СБУ. Робиш глиняний посуд? Так і кажи. Напиши ще в інстаграмі про це. Нехай люди знають. Але не захоплюйся: замість власного імені не треба писати МАЙСТЕР-ГЛИНОМІС, нехай це буде в описі профілю. І не треба прибрехувати, пиши як є. Без всіляких "гуру" і "експертів". Будь людиною.Працюєш дизайнером? Кажи друзям: я — дизайнер. Роблю таке і таке. Нехай це залишиться у їхній пам'яті. Немає друзів? Ну не дивно, ти ж дизайнер, лол. Але є одне але. Не розумію, звідки пішла мода перекручувати слово "дизайн" та "дизайнер"? Постійно чую, як кажуть дезигн, дєзігнєр, дизаєн, дизойн, дізік. При чому ці слова часто використовуєте ви самі — дизайнери. Не розумію. Ви ж імена свої не перекручуєте. Має бути соромно. Давайте все-таки починати працювати на популяризацію нашої з вами професії, без всяких применшень та безглуздя. І уточнюйте, бо багатьом людям до сих пір важко зорієнтуватись у такій загадковій професії. Бо дизайнер це і про сайти і про графіку і про шрифти і про музику і про інтер'єри і про одяг і про упаковку і про предмети і про ще багато чого. Нам з вами дуже пощастило обрати це ремесло, бо воно відкриває безліч можливостей та напрямків для подальшого розвитку. Цінуйте це. І називайте речі своїми іменами.