Карелін | Як закрити збір?Давайте розглянемо процес створення збору з точки зору...

Як закрити збір?Давайте розглянемо процес створення збору з точки зору дизайну та логіки. В чому основна задача зборів? Звичайно, їх закрити і якомога швидше. На жаль, за півтора роки повномасштабного вторгнення бажання донатити загалом зменшилось. Це не дивно. Тому на допомогу приходять різноманітні розіграші, пісні Байдака та старі добрі голі фотографії з особистого архіву. Мета виправдовує засоби, як писав Макіавеллі. Але уявімо, що ми не маємо подібного ресурсу. Припустимо, ви — середньостатистична людина, яка хоче зібрати гроші для своїх родичів, тому ось декілька порад:1. Не забувайте, що люди ліниві. Ніхто не буде робити більше одного кліку, щоб знайти посилання на банку чи (не дай Боже) десь копіювати номер картки. Те ж стосується і поширення. Якщо репостите з підписом, то не лініться додати пряме посилання.2. Конкретизуйте ціль збору. Пишіть точну суму, вкажіть для кого і на які потреби. Цього достатньо для того, щоб посторонній користувач виявив бажання вас підтримати. 3. Не перевантажуйте людей інформацією. Див. п.1. Далі першого абзацу мало хто буде читати.4. Робіть зрозумілі віжуали. Часто бачу реально прикольні графічні рішення, але в контексті збору вони тільки відволікають. Не варто рівнятися на подібні приклади, це упередження уцілілого. Закриваються вони через інші причини. Немає ресурсу на дизайн — вистачить фотографії обʼєкту збору з підписом. 5. Великі суми лякають та не викликають бажання вкидатися. Тому останні місяці з’явилась практика розбивати збори менші частини, тим самим підвищуючи їхню ефективність. Ще одним вдалим прийомом є постійне оновлення статусу збору. Порахуйте, скільки зібрано у відсотках, скільки лишилось, скільки зібрали за добу і т.д. Це також додає відчуття прогресу.6. Не відпускайте аудиторію. Одного поста з закликом підтримати репостом вкрай мало. Мало навіть 10. Якщо ви взялися за подібну історію, то треба постійно нагадувати людям про цю важливу для всіх ціль. Нехай навіть відчують себе винними, нічого страшного. Пам’ятаєте, як писав Макіавеллі?