Книжковий тріатлон

Ольга Карі “Твоє, моє, нічиє та інше”★★★☆☆Це книга допомагає подивитися на наше сьогодення через окуляри минулого — не абстрактного, а дуже побутового, родинного. Через досвід людини, яка зіштовхується з наслідками радянської спадщини у щоденному житті.Ольга Карі пише, як радянські звички, страхи, “так треба” й табуйоване продовжують формувати нашу автоматичну поведінку — у тому, як ми ставимося до себе, до виховання дітей, до тіла, до кордонів своїх та чужих. Як багато з того, що ми вважаємо «нормальним» або «своїм», насправді просто не було поставлено під сумнів. І як важливо розпізнавати, а не просто повторювати.Мене особливо зачепила тема про тіло як простір, який протягом десятиліть вважався чимось не зовсім нашим. Тіло, яке треба було ховати, стримувати, соромитись. Де відчуття, межі, вразливість — слабкість. І як багато з цього досі живе в нас, у наших реакціях. І тільки через осмислення ми можемо це змінювати.Це книга не з відповідями, а більше з питаннями.Про те, що таке свобода в особистому масштабі.Про щоденну деколонізацію: що я повторюю, а що переосмислюю?Про тишу — не як відсутність голосу, а як запрошення вслухатись.#відгукнапочитане

Недра Гловер Тавваб “Особисті кордони”★★★★★Я читала цю книгу два місяці. Хоча вона написана дуже доступно і, здавалося б, про звичайні речі, але я читала її повільно, досліджуючи свої власні кордони. Особливо в роботі (в маркетингу), бо саме тут вони найбільше стираються. Я звикла, що, працюючи в маркетингу, я постійно доступна, постійно на зв'язку, часто кажу "так" неможливим дедлайнам, багатозадачності і тим самим розмиваю межі між роботою та особистим життям. Ця культура постійної доступності стала настільки нормалізованою, що встановлення меж здається професійним самогубством. Ця книга потрапила на мою книжкову полицю в потрібний момент, даючи відповіді на багато різних запитань. У той момент, коли я вже пішла до психотерапевта з запитом, як навчитися відпочивати) Ключова ідея книги полягає в тому, що встановлення меж не означає бути жорстким чи суворим; це захист ментального та емоційного стану, щоб мати можливість жити більш збалансованим і повноцінним життям. Окрім теоретичної експертизи авторки, в книзі багато практичних аспектів - є запитання, вправи та різні дієві сценарії/стратегії, які можна застосовувати одразу після прочитання. І, звісно, багато життєвих ситуацій/прикладів, які допомагають проілюструвати різні типи кордонів і те, як вони діють у повсякденних ситуаціях. Цікавий блок був, як дитячі травми впливають на встановлення кордонів у дорослому житті + як відсутність кордонів на роботі призводить до вигорання. Тепер я чіткіше розумію, чому я маю пористі кордони навколо роботи і раз на рік або два зіштовхуюся з виснаженням через об'єм стресу на роботі. Шкода, що у мене не було цієї книги десять років тому. Але, можливо, тоді я б не звернула на це увагу. Потрібно прожити свій досвід, щоб зараз щось бажати змінити. Моя рекомендація вам - зробіть паузу від роботи і прочитайте цю книжку. #відгукнапрочитане

Клод Штайнер “Сценарії життя людей”★★★☆☆Ця книга про те, як ми всі живемо за певними сценаріями, навіть якщо самі цього не помічаємо. Штайнер пояснює, як ці сценарії з'являються ще в дитинстві через установки батьків, соціуму і наші реакції на це все. Якщо коротко, це інструкція для тих, хто хоче розібратися, чому їхнє життя йде так, як іде, і як це можна змінити.Книга корисна, але не ідеальна. Цікаво було прочитати про становлення транзакційного аналізу (ТА), бо автор є другом та учнем Еріка Берна, який розробив концепцію ТА. Так само цікаво, що автор дає інструменти для того, щоб проаналізувати свої життєві сценарії й подумати, чи дійсно це те, що нам потрібно. Щодо самої книги, одразу зазначу декілька поінтів, через які ця книга для мене на один раз:➝ книга місцями застаріла, оскільки написана в 1974-му. Певні твердження вже є не актуальними.➝ більшість прикладів стосуються американського суспільства 70-х років.➝ український переклад — це катастрофа. Таке враження, що його перекладали через онлайн перекладач, а потім забули віддати на вичитку редактору та коректору. Читати місцями складно, і це реально псує враження. Кострубаті фрази, місцями дослівний переклад з англійською - люди так не говорять в житті. Якщо читати, то краще англійську версію. Книга може дати цікаві інсайти, але часом доведеться “фільтрувати” інформацію.#відгукнапрочитане

Peter Singer "The Most Good You Can Do"★★★★☆Ця книга дає цікавий погляд на те, як роботи impact так, щоб він справді був важливим та вагомим. Автор пише про ефективний альтруїзм — підхід, що спонукає людей робити добро не емоційно чи спонтанно, а усвідомлено, раціонально розмірковуючи про вплив своїх дій. Тобто, довіряти фондам, але одночасно й перевіряти їхню діяльність: підтримувати не ті ініціативи, які «гучніше про себе заявляють», а ті, які доводять ефективність своїх дій. Це те, що українці роблять вже третій рік поспіль — донатити 100,200 тощо грн на перевірені збори та бачити, куди ці кошти йдуть та рятують життя, ніж передавати один великий платіж на один збір соціального фонду й не знати, чи використані кошти за призначенням. «Справжня сила не лише в бажанні допомогти, а й у здатності робити це ефективно»Мене вразили історії людей в книзі, які обирають кар’єри не для особистого збагачення, а з метою використати зароблене для підтримки найбільш ефективних соціальних ініціатив.#відгукнапрочитане

Себастьян Юнгер "Плем’я"★★★★★Через призму військових подій у різних частинах півкулі автор змальовує потребу людини в спільноті. Він говорить про те, як почуття належності до «племені» змінює нас із середини та допомагає долати найважчі життєві виклики. Юнгер цікаво пояснює, що будь-яка трагедія (війна, стихійне лихо, складні соціальні зміни) змушують людей згуртовуватися. Саме це об’єднання, взаємодопомога та відчуття власної потрібності допомагають людині долати стрес, знижують рівень депресії і дарують відчуття потрібності.Разом зі зміною середовища, наприклад по завершенню війни та поверненню солдатів додому, відбувається і розпад «племені», яке сформувалося під час служби. Коли зникає тісний зв’язок, виникає відчуття самотності, психологічні труднощі та, на жаль, депресія.Автор досліджує вплив цих змін на психологічне здоров’яв’я людей, а також розглядає ідеї, як солдати долають ці складнощі на заході:➝ Пошук або створення своєї спільноти (волонтерської, соціальної тощо)➝ Допомога близьким чи незнайомцям➝ Проводити більше часу з людьми➝ Звертатися по допомогу до спеціалістівЦя книга вчергове нагадує, наскільки людині потрібна інша людина й що, навіть, у найскладніші часи ми сильніші разом.#відгукнапрочитане

Esther Rutter "All Before Me"★★★★★Читання цієї книги — ніби сидиш біля каміна із чашкою чаю, слухаючи рефлексії подруги про її життя. Авторка ділиться спогадами про власне дитинство, боротьбу з психічним розладом і шляхом до зцілення через природу, читання, творчість і листування Вордсвортів.Естер Раттер, виросла в Саффолку (Англія), пережила складне дитинство через розлучення батьків і банкрутство батькового бізнесу. Попри це, вона успішно вступила до Оксфорду, а після закінчення університету викладала англійську в Японії, де зіткнулася з гострим психічним розладом. Повернувшись додому, Естер знайшла себе в роботі у Вордсвортському фонді, де й розпочалося її одужання.Через життя і творчість Вордсвортів Естер поступово знайшла відповіді на свої внутрішні питання: про те, де її дім, як «зазирнути в життя речей» через власні роздуми, і чому досвід звичайних людей такий важливий. У книзі не відчувається поблажливості до себе чи надмірної меланхолії, Естер однаково чесно і яскраво описує моменти захоплення, спокою та любові.#відгукнапрочитане

Мін Джін Лі "Пачінко"★★★★★Повертаюсь до читання із цієї сімейної саги, у якій розповідається історія чотирьох поколіннях корейської родини, що охоплює майже 100 років. Історія починається на початку 20-го століття в маленькому рибальському селі біля Пусана, де ми знайомимося з повсякденним корейським життям того часу, який приносить анексія Кореї Японією в 1910 році. Корейці стають другосортними громадянами у власній країні, і в цьому середовищі виростає головна героїня — Сунджа. Юність і чистота Сунджи сильно контрастують із бідністю й жорстокими умовами. Та попри все, вона залишається сильною. Коли Сунджа вагітніє від одруженого чоловіка, вона не хоче жити в ганьбі, а замість цього виходить заміж за пастора й переїжджає до Японії. Там її родина житиме кілька поколінь як дзайнічі — люди, які оселилися в Японії, але залишилися чужими в її суспільстві. Саме цей термін, дзайнічі, став стимулом для авторки Мін Джін Лінаписати роман та провести багаторічне дослідження, як корейці будували своє життя та зберігали ідентичність у японському суспільстві, часто стикаючись із дискримінацією та ізоляцією. А ще з відчуженням, расизмом і впливом патріархальних норм. Сюжет зачіпає багато важливих тем: родинні зв'язки, класову нерівність, тиск патріархату й складність жіночої доліПісля прочитання книги я ще подивилася екранізацію — два сезони серіалу від Apple TV. Це сильна й емоційна історія, яка змушує співпереживати головній героїні та її дітям, онукам. На фоні світових подій, культурних змін і життєвих викликів персонажі виглядають такими живими, а сама історія — важливою та значущою. Пачінко - одна з прекрасних і водночас сумних книг, які залишаються у спогадах надовго.#відгукнапрочитане

Про що ВІН мовчить★★★★★Це збірка чутливих, вразливих історій та рефлексій від 50 українців, яка занурює у світ чоловічих переживань і почуттів, що часто залишаються невисловленими.Автори підіймають питання внутрішніх конфліктів між очікуваннями, сформованими стереотипами соціуму, і своїми реальними почуттями - це допомагає краще зрозуміти емоційну вразливість чоловіків. Я читала книжку місяць, бо із середини серпня знаходжуся в стані нечитуна, а ще, тому що майже кожна історія досить глибока і потребує часу на осмислення. Відчула бажання ще більше говорити із чоловіками зі свого оточення про їхні емоції, упередження та травми, отримані в соціумі.Уперше за роки читання, саме ця книга викликала бажання зробити книжкову зустріч з обговоренням. (Це тільки ідея, зустрічі робити не буду, максимум подарую книжку декільком чоловікам і при їх бажанні обговорю прочитані історії та їхній особистий досвід). Рекомендую її для прочитання, як жінкам, так і чоловікам.Вірю, що ця книга може допомогти покращити спілкування між партнерами, допомогти краще зрозуміти одне одного і підвищити якість стосунків.#відгукнапрочитане

Ернан Діас “Довіра”★★★★☆Цей роман я вперше побачила в Берліні рік тому, проте почавши читати перші сторінки в книгарні зловила себе на стані, що читається досить важко. І рік згодом, читаючи вже україномовний переклад, я все ще ловлю себе на стані, що читається важко. Але… це дуже цікава, загадкова історія про фінансові зобов’язання, акції та фондові ринки, відносини та довіру.Дія роману розгортається напередодні краху на Уолл-стріт у 1929 році й розповідає чотири версії однієї і тієї ж історії. Перша частина — повість вигаданого Гарольда Веннера, яка називається "Зобов’язання". У ній розповідається про те, як фінансист Бенджамін Раск і його дружина Гелен стали однією з найбагатших сімей Америки, здобувши свої статки через маніпуляції на фондовій біржі. Друга частина - рукопис "Моє життя. Ендрю Бевл" - це незавершена автобіографія Ендрю Бевела, дія якої відбувається в 1938 році. Третя частина "Мемуари та спогади. Айда Партенза". розповідає про жінку, якій Бевл доручив написати свою автобіографію. А остання частина "Фючерс. Мілдред Бевл" - це щоденники дружини Бевела, з її погляду на життя з Ендрю.Я не хочу детальніше розповідати про ці частини книги. Бо вони досить заплутані і для цього краще вже прочитати книжку. Як інтригу залишу запитання, які все частіше лунають у розумі під завершення третьої частини: Хто говорить правду? Як ми визначаємо в книжках, коли події є історичними фактами? Як правду відрізнити від художньої вигадки? Коли книжка є фікшн-ом, а коли нон-фікш?Я цілком розумію, чому цей роман отримав Пулітцерівську премію. Структура книжки ні на що не схожа, а здатність автора сплітати переконливі наративи, показуючи водночас ненадійність цих наративів, є захопливою.#відгукнапрочитане

Юлия Латуненко "Материнский сценарий"★★★★★Дуже-дуже корисна книга від українського гештальт-психологині про те, який вплив на виховання дітей та становлення особистості впливають материнські упередження, травми та сценарії життя.Авторка описує поведінку різних матерів➝ невротична матір➝ непослідовна матір➝ нарцисична мати➝ гіперопікуюча мати➝ атакуюча мати➝ матір-перевертиш➝ емоційно-відсторонена мати➝ жертовна матичерез таку послідовність: як дана мати наразі виховує дитину, яке дитинство вона сама мала, 10 ознак такої матері та наслідки виховання такою матір’ю.Авторка пояснює, що материнські сценарії — це моделі поведінки та ставлення до дітей, які матері можуть несвідомо переймати зі свого власного дитинства та сімейного досвіду. Ці сценарії можуть впливати на їхні методи виховання та стосунки з дітьми.Меседжі, які також проявляються в книзі:• як материнські сценарії формують самооцінку та самовизначення дитини.• як матері передають свої уявлення про гендерні ролі та очікування відносно поведінки дитини.• розвиток емоційної грамотності в матерів — вміння розпізнавати й адекватно висловлювати свої емоції, а також допомагати дітям у розумінні власних емоцій.• важливість емоційного зв’язку між матір’ю та дитиною.• важливість усвідомленого підходу до материнства (рефлексія своїх дій і реакцій, а також розуміння їхнього впливу на дитину)Я знайшла патерни у своїй поведінці, які сформувалися внаслідок того, що саме таку поведінку я постійно бачила в родині та в бабусі, у гостях якої проводила кожне літо, коли була дитиною.Книжка написана до повномаштабної війни, тому доступна тільки російською, проте у авторки є youtube канал українською. Я б хотіла, щоб саму книгу також переклали українською. Попри те, що книга написала про матерів та їх вплив на дітей, вона буде корисна й людям, які не мають дітей, але які прагнуть будувати здорові стосунки з партнерами, своїми батьками та з оточенням. #відгукнапрочитане