Статистика telegram channel - @Christian_poems_2

І знову про дітей Не раз себе на осуді спіймаю, Про підлітків, про молодь, про дітей. Я рими пісень їхніх не сприймаю,Зовнішній вигляд й сенс їхніх ідей.Осуджую я, а також і інші, А в матерів безмовний крик іде: Не бийте по рукам! Душа—цінніша,Не погубіть насліддя молоде! Не бийте по рукам, не розтопчіть ви, Ту тонку́, тонесеньку стеблину. Та Богом люблячи, благословіть ви, Щоб до Христа тяглась кожна дитина. Нам просто атмосфера невідома, У якій діти змушені зростать.Можливо темінь там у хнім домі, Що вабить в цьому світі погулять. Багато пропонується сьогодні: Комп'ютер, фільми, ігри, інтернет. І все так зроблено окультно й модно, Що цей же дух і в школах—не секрет.За тиждень в світі, де вони блукали, Їх треба в домі Божім відігріть.Дати заряд добра їм,щоби мали,Вони закалку«світом» не хворіть. Вчити їх треба вдома мудро й строго, Не дозволяти жить на самоплив.Нехай вони з дитинства знають Бога, Щоб шлях Господній потім їх манив. Так, дикі паростки із них проб'ються, То тут, то там пахне від них «світським».Та до Христа слова молитв несуться, Про кожного й права тепер за Ним.Обов'язково Бог їх поміняє, Штрих за штри́хом їх буде шліфувать.Він Той,Який галузки обрізає, А нам в молитві треба їх триматть.Тримати так, щоб не було втрачання, Можливо труд їх попросить звершать...Бути для них, як приклад сподівання І віри, щоб хотілось перейнять.Нехай вони відчують, що їх люблять, Що їм тут добре, що сім'я тут є. Овечку молоду, ні ні,не гублять,Її вчать пам'ятати, де своє. Нажаль, є в багатьох досвід печальний, В якому біль батьків і матерів: У відповідь хтось скаже щось безжальнеІ ніхто в церкву із дітей вже не ходив. Вони пітьмою світу так покрились, Їх вабить дискотека дотепер.Вони ще із гори не народились, Чи не спізнилися вони тепер?О Боже, дай нам мудрості всім мати, Допоможи нам так не поступить.Дай з ними гарну й ніжно розмовляти, Щоби вони змогли цим дорожить!Прийде той день, як виростуть ті діти, Збагнуть за них Христа пролиту Кров.І будуть після нас іще тут житиЙ про Божу проповідувать любов.Бо Бог подасть духовне їм прозріння,Дорогоцінний дар розвине в них.Тих, за кого несли ми сльози і моління,Він їх долу́чить до дітей Своїх! Амінь Автор Анна Вельк—Деєр;Переклад Ангеліни Ющук

ЧИ ЗНАЮ Я ГОСПОДЬ ТЕБЕ Чи знаю я Господь ТебеЧи пережив я зустріч із Тобою?Можливо в жертву я несу слабе?І у житті,пливу я за водою.Можливо я те дерево без плодуЛиш тільки листям гучно шелестівЧи через грізну бурю й не погодуМій плід за вітром в далеч полетівНе раз казав Тобі я довіряюЖиттям моїм Ти сам руководи.Але не раз з Петром я потопаюІ з ним кричу,Ісус допоможи.Казав не раз побудь Ти на вечеріНайкращих в світі Ти скуштуєш стравАле забув я відчинити двері.А Ти прийшов і на дворі стояв.На раз казав я йтиму за ТобоюІ час для Тебе я завжди знайдуТа закрутивсь земною суєтоюЯ протилежно від Тебе ідуКазав,віддам Тобі мої достаткиМені ж Тобі не шкода віддаватьАле ж на жертву знайшлися лише латкиБо кращий одяг я нехотів знімать.Казав що сміло йду я за ТобоюВ мені Твій спокій і Твоя любовТа тільки ворог заричав злобоюІ на дорозі я злякався знов.Я думав що в мені колосся повнеІ що комори повні від плодівТа Ти в мені відкрив життя гріховнеІ жертви від мене Ти не схотів.Я думав що Тебе я розуміюІ що в мені є істинна Твоя.Та Ти сказав «зерно я перевіюДозрівша нива,стала вже моя»І я злякався,злякався як ніколиНевже в полові місце для менеДумки в мені сильніш мене боролиЩо для мене лиш місце вогнянеІ пульс забився в тисячі сильнішеДумки змішались в голові моїйІ Бог відкрив в мені най таємнішеВід слів та діл до неосяжних мрійНе вже Господь це все про менеНе вже я легкий на Твоїй вазіНе вже я листя те зеленеЯке зриває вітер при грозіЧи знаю я Господь ТебеЧи пережив я зустріч із ТобоюПеревіряй мій друже сам себеЧи проти течії ти чи за водою!!!Автор Андрій Швегло

ІСТОРІЯ ЯКА ЗМУШУЄ ЗАДУМАТИСЬ Дитяча лікарня. Онкологічне відділення. Палата для тих, кому жити залишилося недовго. Літня, за шістдесят, санітарка зустрілася поглядом з хлопчиком, який лежав на ліжку."Я повинен ще трошки пожити.До неділі. Тьоть Лєна, можна?"Вся здригнулася. Що говорити?А він дивиться пильно, тривожно...Ще дитина, а в погляді стільки:Біль, приреченість й трішки надії.До неділі дожити б тільки!А життя в ньому ледь жевріє."Мій хороший", - і сльози ковтає.Починають руки тремтіти.Ну хіба до такого звикають?Ні! Бо діти повинні жити."Ти живи, о моя дитино!""Мені б тільки ще до неділі.Привітати маму повинен".І кладе рученята білі.В них - останнє, що може датиСвоїй сплаканій з горя мамі."Тьотю Лєн, ще не можу вмирати.Я зробив це своїми руками."Саморобка з картону. Мій Боже!Як же мамі усе пережити?Цей дарунок від сина не зможеЧимось кращим ніхто замінити.***Онкологія. Страшне слово.Грань між смертю й життям уже стерта.І щоразу вона знову й зновуОбирає собі нові жертви.Серед них і дорослі, і діти.Мов приречені кимось до страти.Місяць, тиждень чи день іще жити.Так виходять з цієї палати.Їм вже більше нічого не треба.Залишились обірвані мрії,І змінилися враз всі потреби.Кожну мить цінувати вже вміють.Двадцять перше століття. РяснієСвіт новинками і відкриттями.Але скільки людей без надії,І від горя сивіють мами.Дорожімо життям. Нехай будутьУсі миті, даровані Богом,Нами з вдячністю прийняті, люди!Так багато нам дано від Нього.І коли навіть все те, що маєм,Нас вже чимось не задовільняє,І коли на життя нарікаєм,Нехай кожен в той час пригадає,Що є ті поряд нас, для кого,Аби жити, всміхатись, любити,Більш не шкода в цім світі нічого.Тож учімось життям дорожити!***А той хлопчик ще жив, і мамуПривітав подарунком щирим,Що зробив своїми руками.Через тиждень помер. Щасливим."Автор Юлія Тонего#Повчальна_історія

Притча про заблукану овечку Куди не глянь, говорить все про те, Що в цім життю кінця й кра́ю немає. Пастух ось по землі з батого́м йде,Овець Своїх загублених шукає. У вас ж бо благодатна стежка єЙ струмок, що в прохолоді протікає. Що ж рветесь ви,де вогнище чуже,Що ж вам на лузі ще не вистачає? Він не щадить для нас Свого бича,Карає і завжди попереджає: «Якби були б ви свині—Я б мовчав,Та ви Мої овечки»—промовляє. У Пастуха аж сльози на очах,Рахунку тим Його сльозам немає.І скільки трав прекрасних на лугах, А народ Божий по багні блукає. Несуться,бродять,там де їм«красиво»,Від світла і від істини святої.Забули,що їх Пастир Милостивий,Чекає і шукає у любові. За станом одні страхи є лише:Ві́вці—то блага їжа для вовків.Інший пастух забув б про них і все,А Цей шукає, бо їх полюбив. «Куди ж то ти овечко забрела,Як можна про тебе зниклу забути? Раз щастя ти при світлі не знайшла,Хіба в пітьмі його зможеш набути?Я знаю, що ти чуєш голос МійІ не дивлюсь,що ти у кігтях ночі.Все ж хочу повернуть тебе в дім Свій,Та тільки, якщо цього ти захочеш. Можливо ти десь плачеш у тишіІ стогне і болить твоє сердечко. Ну не мовчи, дай відповідь Мені,Дай відповідь заблукана овечко! Я від тебе почути лише хочу, Що ти втомилась по багні бродить.Тебе на руки Я візьму охочеІ знову почну рани всі цілить.На пасовисько Я тебе верну,Там для душі знайдеш благословіння. О,відізвись,тебе Я пригорну,Всіх кличу до життя і до спасіння. Ну не мовчи!Дай відповідь з боліт,Не забувай,що час є швидкоплинним. Чекаю Я тебе багато літ,Не нехтуй часом ти дорогоцінним. А на лугах Моїх одна краса,Над водопоєм зіронька сіяє».Овечка на руках у Пастуха,Від щастя Він ридає і ридає... Амінь Автор —Станіслав Матковський;Переклад Ангеліни Ющук

Іди до Мене, не дивись на хвилі,Дивись на Того Хто тебе зове,Ти будеш по воді ходити в вірі,Бо Він з тобою Він тебе веде!Іди по морю, шторм реве, не бійся!Мені підвладне небо і земля,Дивись на Мене, так завжди дивися,Бо Я серед стихій поміч твоя!Ступай із вірою, нічого не лякайся,Я твій Творець, дитя, не забувай!Лиш взір свій в небо направляй і не вагайся,Ступай по хвилях, Петре так ступай!…І ось вже ноги по воді ступають,Такого чуда ти не знав в життіІ очі на Ісуса споглядають,Ідеш ти по воді як по землі…Та злії буревії не стихають,І шторм реве, наводить жах і страх,Та що це ?Твої ноги утопають,Спаси лиш закричав тону в штормах!О маловірний чом ти усомнився,Чому від Господа ти погляд свій віднявти йшов по морю, на Христа дивився,Поглянувши на шторм, тонуть почав!…Так в нашому житті часто буває,В човні життєвім ми с Христом пливемІ бурі, шторми Він всі усмиряє ,По хвилях до Христа тихенько йдем.І очі наші звернені до Бога,Хоч бурі урагани на шляху,Коли поглянем вниз на бурні води,Спаси ми кричимо, Ісус тону!А віру Бог у штормі провіряє,У бурях, у пустелях , в тісноті,Питання як ми Богу довіряєм,Чи можемо тоді йти по воді?До неба нелегкою є дорога,І часто виє вітер і штормить,Якщо дивитись будем ми на Бога,По морю будем наче по землі ходить!Марина Візнюк.

ПЛАЧЕ МОЯ ЗЕМЛЯПлаче моя земля, сльози не вгамувати.Плаче мале дитя, плаче старенька мати.Гірко плаче вдова - коханого не забути...Невтішно рида сирота - батьків вже не повернути.Це наробила війна... Стогне земля від болю.Радіє лиш сатана - нищить людей в двобої...Та армія є Христа, вона завжди на колінах.Вона, у Христі, свята. У Ньому вона єдина.В молитвах іде на брань, йде на допомогу людям.Всім безліч несе сподівань, що Бог завжди поруч буде.Біді покладе кінець, як всі на коліна стануть.Як ще багато сердець до Нього прийдуть в проханні.Ти бачиш всі сльози, Отець. Ти чуєш душі ридання.Пробач нашу землю за все, Тобі що були неслухняні.Не славили у добрі і не величали Бога.Усе у гріхах брели, по грішних своїх дорогах.Помилуй, Господь, пробач! Молитви вже в небо линуть.Всю силу ворог зібрав, щоб знищити Україну.Та Ти - милосердний Бог! І Люблячий, і Справедливий!І ти не залишиш ніколи, орду ворожу зупиниш.Надія на Тебе вся, у Тебе в руках вся влада.Почуй нас - молимося! Почуй нас Ісуса ради!Почуй нас Отець небес! Спини це велике горе.Ти чуєш стогін сердець, до Тебе вони говорять.Тіла і душі врятуй від ворога злого сили.Почуй нас, Боже, почуй! Вступись за нас і помилуй!Я вірю, настане день і Ангелів легіониНа землю мою пошлеш і піде назавжди ворог.Автор Л. Шпак

БЛАГОВІЩЕННЯБлаговіщення - добра новина!Я усіх вас вітаю з цим святом!Й хочу з вами в цю радісну днинуТу подію святу пригадати.Назарет... Галілейське містечко, -Проживала там діва Марія,Яка Бога любила сердечноЙ покладала на Нього надію.Богобійна і духом смиренна,Непорочна і совістю чиста.З нею сталася річ незбагненна -Ангел Божий звістив їй врочисто:"Бог з тобою! Радій, благодатна!Ти знайшла у очах Його милість,Бо тебе поміж інших обрати Зволив Він..." - А вона розгубилась...І подумала: "Що все це значить?"Ангел каже: "Не бійся, Маріє!Бог твоє чисте серце побачив,Ти зачнеш і народиш і Месію...Йому ім'я - Ісус мусиш дати, Сином Господа Він наречеться,Й над Ізраїлем всім царюватиБуде вічно, і світ Ним спасеться..."А Марія у відповідь каже:"Як це станеться? Не розумію...Народить Дитя, мужа не знавши?...Як відбудеться вся ця подія?""На тебе зійде Дух Святий з небаТа обго́рне Всевишнього силаІ, Дитя, що народиться в тебе,Буде зватись святим Божим Сином.Поділюся з тобою секретом:Неможливого в Бога немає!Й твоя родичка ЄлизаветаВ своїй старості сина чекає..."І Марія промовила знову:"Я - Господня раба! Хай же станеМені згідно з твоїм святим словом..."Й відступився від неї враз ангел...З року в рік християни всі радоВідзначають цю славну подію.Разом з ними і я у це святоУтішаюсь і щиро радію.Як Марія, скажу я сьогодні:Величає душа моя Бога,Бо й мене врятував Він з безодні,В світ пославши до нас Сина Свого.За Спасителя дяку і шануЩиросердну Творцеві приношу,І в святкову цю днину веснянуДля Вкраїни я миру попрОшу...Боже! Глянь на мій край, на руїни!Скільки крові невинної ллється!Підніми з тих руїн Україну,Я прошу Тебе щиро, від серця.В це величне і радісне свято,Отче! Вчуй усі наші моління!Хай прийде спокій, мир в кожну хату!Хай настане в серцях воскресіння!Катерина Бойко

Жили собі люди. Жили собі в мирі.Хтось в свому будинку, хтось своїй квартирі.Хтось в місті своєму, а хтось у містечку,А хтось у селі від тих міст недалечко...Хтось хліб випікав. Хтось дітьми опікався.Хтось дім будував. Одружитись збирався.Хтось мріяв про море, про подорож літом,А хтось для окраси висаджував квіти...Хтось вчився ходити, а хтось на вітриниСвої виставляв кольорові картини.Хтось думав про вічне блукаючи парком,А хтось все крутився знаходячи шпарку.Хтось серце старе запускав по новому,А хтось добирався до рідного дому.Хтось сіяв, а хтось за порядком дивився.Хтось щастя шукав, а хтось щастям ділився.Хтось щось купував й віддавав безкоштовно.Хтось справи вирішував всі полюбовно.Хтось палко кохав. Хтось не знав ще кохання,А хтось від невдачі приймав покарання.Хтось вірив, хтось знав, бо надію мав зримо,А хтось вже роки рахував за плечима.Хтось бачив себе у маленьких онуках,А хтось тамувався в сердечних розлуках.Хтось мчав на авто у незвідані далі,А хтось залюбки напирав на педаліСтежками рідненькими рідного краюІ тішився:« Кращого в світі немає...»І все обірвалось. За мить. За хвилину.Насунула чорна війна на країну.То ворог піднявши себе величавоСобі щось надумав, що має він правоНа долі людські, на людські почуття. На землі чужі. На безцінне життя...Хтось дім залишав. Переборював втому.А хтось вже не мав ні квартири, ні дому.Хтось хліб випікав, щоб життя не скінчилось.Комусь народитись на світ не судилось.Хтось тихо сидів у підвалах закритих,А чобіт ворожий топтався по квітах...Хтось Богу молився за брата, за тата.Хтось сина свого проводжав воювати.Хтось слізно хрестив чоловіка у спину,А хтось малював в чорних фарбах картину.Хтось все необхідне складав для потреби,Тому, хто не бачив ні сонця, ні неба.Хтось щиро ділив хліба краєць в долоні,Свій краєць, чужому синочку і доні.Хтось йшов на ворожі бляшанки відкрито,А хтось в полі сіяв пшеницю і жито.Хтось сіяв життя на смертельнім плацдармі.Хтось п’яту добу на ногах у лікарніВитягував з пащі смертельної долюТого, хто боровся за віру і волю.За нашу любов до чарівного краю,Бо кращого в цілому світі немає...Прийде перемога і згине навікиВорожий народ. Безіменний, безликий.Гонимий він світом буде звідусюди.І з часом, такого народу не буде.Бо хто йде з війною на вільну країнуТой сам від ненависті свої загине...Людмила Григоренко

ОСТАННЯ ВЕЧЕРЯІсус узяв хліб, і поблагословив, Поламав, і Своїм учням давав: «Прийміть, споживайте,"- сказав;Так само і з вином вчинив.Це Заповіт Новий Він постановив!Господь Ісус наперед знав, Що Йому неминучі страждання,Через людей грішні діяння.Він на хресті наше зло розпинав. Гріх - це біда споконвічна;Творець з давніх давен говорив до людей:"О, коли б ти прислухався до Моїх заповідей,То був би твій спокій, як річка..."Та не прислухавсь народ, не почув.Та й не повірили, як і Христос  прийшовВідкупити від гріхів і дати покров,І прощення усім, хто віру б набув.Перед жахливими стражданнями Христа,Він Паску споживав з учнями разом, Яких назвав дітьми,  Своїм чадом...Бо любить нас Господь, тому й спаса.Він Новий Заповіт учням дав:В хлібі і плоті, в вині і крові.А потім зазнав колючки терновіНасмішки... хрест...і життя віддав.Про що ти думаєш, причастя приймаючи?Поміркуй: про втілення Христа,Про приклад Його святого життя,Смиренням Бога прославляючи!Із неба зійшов Він для добра людства,Заради відкуплення наших гріхів, В цей час поміркуй: про вірність своїх шляхів,Та про ціну Божого людинолюбства!Автор невідомий

НА СЕБЕ ВІН ЗАБРАВ МОЮ ВИНУНа Себе Він забрав мою вину,За всі мої гріхи Він розплатився!На хрест Голгофський дивлячись стогну,До верху цвях в Його долоню впився. Мій Цар і Бог в короні із шипів, З любов'ю в мої очі споглядає, Що падаю до ніг Його без слів, І знов Святою Кров'ю омиваюсь.Сьогодні, згадуючи Його смерть,Беру шматочок хліба обережно Життя так не важлива круговерть,Так наодинці буть з Христом тривожно.Він все зробив, щоб мене врятувать,Коли промовив слово те: «Здійснилось»,Він все зробив, а що я можу дать?Як перед Ним душа моя схилилась?А чи відкрита повністю Йому?І чи виконую усі Його Завіти?І що приношу, я щодня Йому?Чи довіряю все Йому на світі?О, мій Господь, дай руку і веди,Я без Тебе нікчемний, дрібний атом,Усім життям моїм керуй завжди,Буть вірною дай серцем й жити свято.Вина ковточок я роблю й скорблю,Далеко так від мене досконалість...Та Ти з любов'ю Кров пролив Свою.І дарував блаженство мені й радість!Ти витерпів побої і плювки,Мою ганьбу від мене заховав Ти,Розплутав всіх гріхів моїх клубки,І добровільно Ти прийняв розп'яття.Ти випив чашу гніву за мене До смерті хресної Ти полюбив Своєї.Схиляюся я низько до Тебе,Ти став життям моїм і піснею моєю. Подяку і хвалу Тобі несу! І п'ю з Твоєї чаші щастя сладість. Всім людям, в цьому світі говорю: «Бог є любов, у Ньому справжня радість !»Переклад Чернишової Ольги (з російського вірша Любов Бондаренко)