НА СЕБЕ ВІН ЗАБРАВ МОЮ ВИНУНа Себе Він забрав мою вину,За всі мої гріхи Він розплатився! На хрест Голгофський дивлячись стогну,До верху цвях в Його долоню впився. Мій Цар і Бог в короні із шипів, З любов'ю в мої очі споглядає, Що падаю до ніг Його без слів, І знов Святою Кров'ю омиваюсь. Сьогодні, згадуючи Його смерть,Беру шматочок хліба обережно Життя так не важлива круговерть,Так наодинці буть з Христом тривожно. Він все зробив, щоб мене врятувать,Коли промовив слово те: «Здійснилось»,Він все зробив, а що я можу дать? Як перед Ним душа моя схилилась? А чи відкрита повністю Йому? І чи виконую усі Його Завіти? І що приношу, я щодня Йому? Чи довіряю все Йому на світі? О, мій Господь, дай руку і веди,Я без Тебе нікчемний, дрібний атом,Усім життям моїм керуй завжди,Буть вірною дай серцем й жити свято. Вина ковточок я роблю й скорблю,Далеко так від мене досконалість... Та Ти з любов'ю Кров пролив Свою. І дарував блаженство мені й радість! Ти витерпів побої і плювки,Мою ганьбу від мене заховав Ти,Розплутав всіх гріхів моїх клубки,І добровільно Ти прийняв розп'яття. Ти випив чашу гніву за мене До смерті хресної Ти полюбив Своєї. Схиляюся я низько до Тебе,Ти став життям моїм і піснею моєю. Подяку і хвалу Тобі несу! І п'ю з Твоєї чаші щастя сладість. Всім людям, в цьому світі говорю: «Бог є любов, у Ньому справжня радість !»Переклад Чернишової Ольги (з російського вірша Любов Бондаренко)