Статистика telegram channel - @Christian_poems_2

ЖІНКИ БІБЛІЇ(Декламація)Читаючи біблійні сторінки,Історії повчальні і предивні,Відклалися у пам’яті жінки,Як позитивні так і негативні.1Ось перша жінка, створена Творцем,Якій Він дав красу і волю, й розум,Все ж доброчесності не є взірцем,Непослух проявивши перед Богом.А приклад Єви, свідчіть нам про те,Як власні, нам бажання небезпечні,І що непослух Господу веде,Нас до гріха, страждання, і до смерті.2Від Єви недалЕко відійшла,В непослуху своєму і в чеснотах,Та жінка, що з Содому геть пішла,Я маю на увазі жінку Лота.Вона також порушила наказ,Бо прив’язалась до речей душею,Христос застерігає в цьому нас,І радить згадувати нам про неї.3Рахав, була блудниця, і жила,У Ханаані, в місті Єрихоні,Але євреїв - шпигунів спасла,Щоб послужити Богові Єгові.Нам свідчіть ця історія з Рахав,Про те, що Бог гріхів не пам’ятає,І на підставі покаянних справ,До праведниць блудницю долучає.4Склав Бог із Авраамом заповіт,Що зробить Він йогО отцем народів,І ось у Сари в дев’яносто літ,Народжується син, усім на подив.Хай приклад Сари нас навчить томУ,Що вірить Богу до кінця повинно,Бо Він здійснить обіцянку свою,Хоча б це і здавалось неймовірним.5Марія, була матір’ю Христа,Він через неї вигляд взяв людини,Тому молитися б, я їй не став,Бо знаю, що спасіння через Сина.Але її шаную і люблю,Бо дійсно жінка ця благословенна,За те, що виконала роль свою,За послух Богу, віру і смирення.6Покусані всі губи до крові,Яка гірка скотилося сльозина,Ніхто Христу не співчував тодіпри страті, як Марія Магдалина.Вона за Ним ходила день у день,Маєтком помагала у служінні,І Магдалина першою з людей,Побачила Христове воскресіння.Ці випадки, наочний є урок,ТогО, якою має бути жінка,І що від неї вимагає Бог,І наслідки її гріховних вчинків.і що для жінки послух головне -Покірливість і Богу, й чоловіку,Бо в цім її призначення земне,В якому вона й славиться одвіку.Автор Рибаков Віктор

ЯКБИ Ж ПОБАЧИВ ТИ...Якби ж побачив ти -- як там красиво!Якби ж почув ти музику НебесТам, де панує Божа Свята Сила,Де нас чекає Той, Хто вмер й воскрес!Якби побачив Дивнії Ворота,Перлові Брами якби ж бачив ти,То зачаровано стояв би біля входу,Бажаючи лишитись назавжди.Побачив би там золоту дорогу,Що Боже Світло ясно відбива.І жителі святі по ній там ходять,Пилюки і грязюки там нема.Гріха нема і ворожнечі, й болю,Немає бідних, смерті теж нема.Нема там сліз, нема нужденних , хворих.Живуть там люди вічно, як сім'я.Там неземні і Дивні є красОти,Якби ж ти бачив Дивний той чертог!ЯК збудував Небеснії ВисотиХудожник й Будівельник -- Вічний Бог.Якби ти міг хоча б на мить поглянуть,На цій землі нещасній живучИ,Тоді земні досягнення, що маєш,Здались би геть нікчемними Тобі.Умить би всі змінились інтереси,Весь залишив би гріх і суєту.Порахував би за сміттЯ земне все,Бо маєш Ціль Священну і Мету.Блаженні ті, що йдУть до тої ЦіліВ суєтнім світі горя і тривог.Побачать всі, хто Богові повірить,ЩО нам готує Люблячий наш Бог!Автор: Леся Присяжнюк.Переклад з рос. Оксани К.

НЕДОСЯЖНИЙ АБОНЕНТВ своєму мобільномучасто гортаю контакти...І там, поміж ними, я номер один зберігаю...Цьому абоненту так хочеться часто набрати,Спитати: "Ну, як ти? Як справи твої? Я скучаю..."Почути у слухавці рідний той голос знайомийІ поговорити разо́м про погане й хороше...Про те, що об'єднує нас й невідоме нікому...Та відповісти ця людина, на жаль, вже не зможе...Вона поза зоною доступу, в іншому світі,Куди не доходять дзвінки, смс не напишеш,І звістки прислати не можна ніякої звідти...Чи плач, чи кричи, чи волай, а у відповідь - тиша...А так би хотілось на трохи, хоча б на хвилинуПочути, побачитись і пригорнути до серця,Просити пробачення у дорогої людини,Зізнатися їй, що без неї так сумно живеться.На жаль, на цім світі зустрітися шансів немає...Ніхто із людей не повернеться звідси ніколи...Але в християн є надія... Вона нас втішає,Що зустріч та буде в Христа, біля Його престолу.Та поки триває життя - душу спогади гріють...І номер з контактів рука не підніметься стерти...Він там залишається, мов нездійсненная мрія,Як згадка про рідну людину, що вже серед мертвих.Допоки живі наші рідні, близькі, найдорожчі, -Цінуймо їх ще при житті... Бо ж не знаємо того,Коли ми востаннє зустрінемось, глянемо в очі,І смерть нас розлучить, вона не шкодує нікого.А хто вже поніс у житті непоправную втрату,Я хочу потішити вас, підбадьорити словом:Утріть свої сльози! Не треба надмір сумувати!Зв'язок Бог відновить в небесному Царстві Христовім.Бо люди, що серцю так милі, для Бога живі є,Від смерті в життя перейшли вони... В сонмі спасеннихХриста прославляють, втішаються, щиро радіють,Сам Бог в Своїм Слові сказав, що вони є блаженні...Катерина Бойко

Є один від неба дар великий,До очищення веде святого.Якби всі собі цей дар просили,Мали би лише благословіння.Про цей дар багато хто забули.Скритий, та велику має силу.Якби ми самі себе судили,Не були б засуджені із світом.Звинуватить ми когось спішим такУ всіх наших бідах та проблемах.А в кінці звичайно вже і Бога,Що все Ним допущено напевно.Дар - судить себе, свої помилкиІ просити прощення у Бога.Та, нажаль, давно усі так звиклиВиправдовувать себе у всьому.Почалося все, ще від Адама.Гріх свій переклав Адам на Єву.Єва також мала оправдання,Переклала все скоріш на змія.Так ось йшли роки, тисячоліття.У людині гріх пустив коріння.Виправдовувать себе весь час всі звикли,Все перекладаючи провини.Потім звинувачуючи Бога,Що Він всі страждання допускає.Та лиш получається із того,Що благословіння ми втрачаєм.Ворогові душ даючи місце.Допускаючи і гріх, і нарікання Залишаємося без благословіння.Не судячи себе, на суд чекаєм.Щоб не буть засудженими з світом,Як дітей Своїх, нас Бог накаже.Якщо ми себе не засудили,На гріхи, нас люблячи, покаже.Щастя буть і дочкою, і сином,Що Господь виховуючи любить.Щоб не стать для Господа чужими,Поспішим до Нього як син блудний.Господи, пробач мене, я виненПеред Тобою люблячим, Великим.Щоб не буть засудженим із світом,Зараз виправляй мене Владико. Л. Шпак

"Не суди і не будеш засуджений" -Слово Боже навчає всіх нас.Але часто так грізними суддямиУ житті ми стаємо не раз.І усіх ми , під себе, лиш міряєм,В нас під кожного мірка своя.У душі збудувавши судилище,На нім сіли, як грізний суддя.Не такі браття, сестри та й церква всяНе така ось на розсуд вже мій.Та цей суд - бумерангом обернетьсяУ душі дуже скоро твоїй.Й на твою все обернеться голову.Незадовго осудять й тебе.Бог допустить, щоб ти також спробував,Як це жить, коли судять тебе...Й народились - обіда, непрощення.Все неправда оце принесла.А з осудження лиш почалося все,Що у владі завжди язика.Бог нічого не каже - аби сказать...Своїм іменем гріх назива,Щоб могли Його слово завжди пам'ятать,Щоб в житті не накоїв він зла.Так колись і до Каїна Бог говорив:"Біля серця дверей гріх стоїть"Але владу тоді не взяв Каїн над ним,І усе призвело до біди.Бог нас зараз навча, слова ти не відкинь.Він нас в церкву Свою поріднив.А у церкві Його усі різні такі,Та Він кров'ю усіх нас омив.І для Нього є кожен такий дорогий.Він за кожного муки терпів.Усі діти Його, хто ти, щоб їх судить?Він простив їх, а не засудив.Ти біжи до Ісуса, покайся в гріхахІ Він серце твоє обновить.І, як Каїн, осудженням ти не вбивай.Гріх відкинь і навчайся любить.В небеса до Ісуса ввійде лиш любов.Підіймати лиш буде вона.Ворог сіє злобу, ти не слухай його.В слові Божім лиш правда одна.В чому ближнього судиш, в тім прибудеш і сам -Ти про це, друже, лиш пам'ятай.Є на небі один тільки грізний Суддя.Він судитиме тільки - те знай. Л. Шпак

"Ніхто не засудив тебе?" - "Ніхто...""І Я не засуджу, іди...прощаю..."Колись так у одній із синагог,Слова, до жінки, Господа лунали.Спитав: " А чи ніхто не засудив?"Сказала"ні" бо в серці пробачала.Себе вона судила, а не їх,Бо гріх - її, й за нього, кару знала...І серце те побачив там Ісус.Яке себе, за всі гріхи, судило.Образи не було із її вуст.Де ті, що тебе жінко засудили?Пішли...бо там стояв тоді Сам Бог.У їх серця так пильно Він дивився.І у серця осудження прийшло -Хто без гріха...а я також є грішний...Від Бога не сховатися ніде.Він кожне серце бачить - що у ньому.Він бачить уночі, і бачить вдень.А люди думають, не знає Він нічого.Так прощення отримала вона,Бо бачив Бог, що і сама простила.І радість та небесна, не земна,Їй дарувала, жити далі, силу.Так прощення благаємо не раз У Господа, а чи самі простили?Тому й в'язниця духа жде на нас.Свободу ми втрачаємо і силу.Одежу білу Бог нам дарував.Її дав задарма, тим маємо цінити.Якщо ж вже нами втрачена вона,То ось за другу, треба вже платити.Потрібно вже плати нам ціну,Щоб втрачене вернуть у покаянні.Господь нам може другу повернуть,Та буде це у тяжкому змаганні.Тож бережіть одежу на землі.У небі не дають одежі білі.Щоб не почуть: не знаю Я хто ви.На що зміняли одяг свій весільний?"Ніхто не засудив тебе?" - "Ніхто"...Щаслива блудниця заплакана стояла.За покаяння там перед Христом,Одежу білу від Нього приймала. Л. Шпак

МИ ВСІ ГОВОРИМ ПРО ЛЮБОВ.Ми всі говорим про любов:Люблю я брата і прощаю.Одне, можливо, що душі За нього я не покладаю.Ми всі говорим про любов,Як ворога любить не просто,Як ненависно гляне вінІ вам услід щось шепче в злості.Ми всі говорим про любов,Але вона ніяк не Божа.Коли ми судимо когось,Це на любов ніяк не схоже.Я розкажу вам про любов.А кожен зверне хай увагу.І, забуваючи когось,У своє серце щоб заглянув.Вони сиділи за столом,Дванадцять всіх -- Христос та Юда.І умочивши ось шматокПодав йому Христос із блюда.Він зрадник, злодій, ворог був,Про це Спаситель знав чудово.Як брат його, як кращий друг, Христос провадив з ним розмову.Як брату, ноги він обмив,Як з другом, за столом сиділи.І тихо, ніжно говорив:''Те, що потрібно, те роби вже''.Той час встав Юда і пішов,А вслід ні гніву, ні докору.Ось де є справжня та любов,Для прикладу та для уроку.Легко, ви скажете, Христу,Бо ж Він Господь ,а ми всі люди.Пролив Він не одну сльозу,Молившись:" Отче, хай не буде".Він бачив страту наперед,Він крики чув, насмішки, ругань.І те, що Юда в сад прийде,Його віддати щоб злим людям.Ми всі говорим про любов.Але ви краще розкажіть но,Як за столом сиділи б ви,Якби навпроти сів гонитель?Не вбивця хай, не злодій він,А просто-напросто ваш кривдник,Що слово вам сказав в докір,Нестримано і некрасиво.Якою б відповідь була,І, коли б навіть ви змовчали,То в вашім серці в той моментЯкі б думки перебували?Ми всі говорим про любов.Не треба слів, вона на діліСама розкаже як було бВідбившись в погляді сміливім.Та є така іще любов.І як же так, сама не знаю.За стіл що кличе ворогів,Та їх сумлінно пригощає.Очима ясними зорить,Минуле зло не пригадає.І поряд з ворогом сидить,І разом в блюдо умочає.Вона за зло ніяк не мстить,І з ворогами разом плаче.І ноги миє, і скорбитьПро всі життєві їх невдачі.Вона не спорить, не кричить,Себе ніде не захищає.Кривднику в відповідь мовчить,І безкінечно всім прощає.Така потрібна нам любов.Про неї знати нам важливо.І без її святих плодів Жить християнам неможливо.Прости, Отець, прости, Господь,Буває, ми не помічаєм --Молитви, співи -- але ж ...плоть.Тож знову брата ображаєм.Дай так любить, як Ти любив,І тут нікого не образить.Щоб ворог наш добро творив,Твою любов як в нас побачить.Автор невідомий.Переклад з рос. Оксани К.

ВОНА ГРІШНИЦЯВона грішниця, яке покаяння?На таких каміння тільки кидати,Для таких вже прощення немає,Не минути вже тепер загибелі.Привели до Ісуса і чекають,Що на їх питання скаже Він?І лукаво близько підступають,Та Господь все знає вже про них.Каже: "А хто з вас тут без гріха є?Першим кинь каміння, що чекать?"Та ось совість серце викриває,Рук не зміг ніхто із них піднять.І всі пішли, та жінка залишилась.І тут Ісус спокійно каже їй:"Не звинувачую тебе Я, жінко,Іди, та тільки більше не гріши"Ось ми такі також з вами буваєм,Когось так засудити легко нам.І каміння у людей кидаєм!Себе ж нам засудити тяжко так.Горді ми і вперті є порою,Помічаєм всіх, тільки не себе.А Господь сказав "а не суджу Я"Тоді хто право дав таке для мене?А впаде о завтра може й ми вже.Ісус скаже нам: "а й ти судив!"Серце вмить заплаче й зрозумієм,Що Господь не так на нас дививсь.Не спіши ти іншого судити,Може йому зараз дуже важко.Він чекає у цей час підтримки!Ти ж каміння у руки збираєш.Може вже втомився так в путі,І нема кому сказать як серце плаче!Ти ж все строїш плани засудить -Немає прощення йому і не інакше.Знаєш друже, він також людинаІ порою тяжко так боротись.Перемагає ворог, томить гріх так,Руки опускаються...неспокій...Чи стояв в проломі ти за нього?Спілкувався з ним хоча б хвилину?І спитався: друже, що з тобою?І чому так тяжко тобі нині?А когось так легко засудить,А чи знаєм тільки ми причину.Тим, хто впав, ти краще поможи,Хто стоїть вже може біля прірви.У кого надії вже нема,Бо його ніхто не розуміє.Підійди, поговори з ним сам,Підкріпи словами, обійми лиш.Я оглянув зараз Свій народ,Бачу тих, хто взяв у руку камінь.Бо є не людина Я, а Бог,Знову ти не зміг пройти екзамен.Знову ти готовий осудить.Подивись назад, і що ти бачиш?Скільки раз ти падав на путі,Я прощав, Я все тобі пробачив.Ти забув усе це, ти забув,Як біля рова лежав побитий,Но ніхто біля тебе не був,Та прийшов там Я, тобе потішив.Іншу путь тобі Свою відкрив.Пригадай же час той, як ти плакав!Ти казав: "мій Бог, Він є живий"Зараз ти образився на брата.І тепер готовий ти судить,А чому так серце помінялось?Я прощав тебе і ти прости,Не кидай в сестру і брата камінь.Я люблю їх так, як і тебе,Вони для Мене дорогоцінні.І тому прощаю зараз Я,Щоби дать для кожного спасіння.Відклади образу, злість і гнів,І тебе наповню Я любов'ю.І ти скажеш: "Боже, я згрішив.Каюсь зараз я перед Тобою"Кожного бо з вас Я полюбив.Ви для Мене всі дорогоцінні.А кого ти зараз засудив,І тебе прощаю, друже милий.Моя милість так велика є.І любов не зменшилась нітрохи.Ви цінуйте часом, поки є,Перевірка віри буде скоро.Автор Долайчук Віталій. Переклад з рос. Л. Шпак

ОБРАЗАОбразили...навмисне, випадково...Як ніби камінь кинули тобі.І оселився СУМ у серці знову,Чи ти ПРОСТИВ образу у собі?Легко образитись. Простити–тяжче,На перший погляд так здається нам.Та не прощати легше, а найтяжче–Тримать сліди образ, неначе хлам.Образившись, не маєш вже спокоюІ в серці біль, немов гаряча піч.Образи тяжкість серед дня з тобоюЙ полегшення вже не приносить ніч.Твій кривдник для тебе є гість незва́ний,Не можеш в очі ти дивитися йому.Все згадуєш нанесені ним раниЙ від цього важко так стає тому.Ні радості, ні миру, ні молитви,Порожнє серце і мовчать вуста.Дияволу ти програє́ш цю битву,Коли ображеним бажаєш стать.Ісуса люди ображали часто,Але на них не ображався Він.Якщо ж Любові ти Його причасник,Прости, як вчить нас завжди Божий Син.Невже образи ляже важка ношаНа серце, що співає для Христа?Ти віриш, що належиш до Ісуса?Чому ж в тобі живе образа та?Поглянь – там, на хресті, Христос Розп'ятий,Який усі гріхи твої простив.Чи в праві ти образитись на брата,Який би біль тобі він не вчинив?Коли наповнений ти Божою Любов'ю, В душі твоїй глибока є вода.Й над кинутим камінням хвилі зновуЗійдуться. Не залишиться й сліда.Нас ображатися вчить сила вража,Але прощати вчать нас Небеса...Тебе образив хто-небудь?Не страшно,Страшніше, якщо ти образив сам...Не ображай ні ділом, ні словами,Яка би поруч не була душа.Не кине хай рука у кОгось камінь,І брата й ворога не ображай!Чи ображав Христос когось? – Ні разу,Він всіх любив, Він всіх хотів простити.Вручи Ісусу волю, серце, розум,Тоді Його Любов'ю будеш жити.І хай ніхто від слів твоїх не плачеІ не страждає від жорстоких ран.Христос в тобі, а це вже щось–то значить.Він Бог любові є і Бог добра!Хай голос Божий досягає слуху,Щоб ти умів любити і прощати.Навчайся від Ісуса жить по Духу:Не ображатись і не ображати!АміньАвтор Любов Васеніна Переклад Ангеліни ЮщукВідредаговано: Оксана К.

Багато є віршів про ВоскресінняБагато є віршів про Воскресіння.Їх не злічити. Їх не зрахувати.«Христос Воскрес»! – Лунає в поколіннях.«Воістину Воскрес!» - Звучить в віках.Подію цю усі ми добре знаєм.Вона в нас закарбована в серцях.Та ми про неї раз у рік згадаєм,А далі знову: Смуток, біль та страх.Христос Воскрес! Усі це пам’ятають,Коли приходять Великодні дні.А далі знову Бога розпинаютьГріхами на Голгофському хресті.Чомусь так є. Будинок прибираємТак особливо теж лиш раз на рік.Бо ж буде Пасха. Всі так поспішають…Та забуваєм закутки душіОглянути…Й зробити серце чистим,Зробити чистим свій духовний дім.Прикрасити його так урочистоЩоб міг Христос воскреснути у нім.Давно вже серце на замок закрите.Обряд та звичай… Для людей це єПричиною із рідними зустрітись,Обговорити й вирішить своє…А Той, для Кого, і було це святоХто все віддав , стоїть у стороні.Немає часу… Треба поспішати…Так швидко линуть ці Пасхальні дні.Й від цього всього хочеться ридати…Спиніться, ЛЮДИ! Наш Христос – ВОСКРЕС!Ні, не потрібно сяяти й блищати,Якщо той блиск давно із серця щез.І не столи потрібно накривати.Бо без Ісуса все це надарма.Давайте краще, серце очищатиВід заздрощів, обману і від зла.Бо наш Господь бажає жити в чистім.Й воскреснути Він може тільки в тім,Хто прагне й хоче лиш для Нього жити.Хто прагне й хоче будуватись в Нім.Відкиньмо нині всі земні обряди.Душею й духом істину збагнім,ХРИСТОС ВОСКРЕС – це не вітання з святом,А знак того, що буде усім тим,Хто свої серце й душу очищають,Хто прагне мати місце в небесах,Усіх, хто прихід Господа чекаютьЗ сльозами й болем у своїх очах.Христос – Живий. Бо влади смерть немає,Над Тим, Хто є Творцем всього життя.Тож всіх сьогодні, друзі, закликаюІ нам приготувати всім серця,Щоб Божий Син міг вірою замешкатьУ наших приготовлених домах.Щоб разом з Ним в останній день воскреснутьДля зустрічі святих, на небесах.«Христос Воскрес!» – Лунає скрізь і всюди.«Воістину Воскрес!» – Звучить в цей час.Давайте серце готувати будем,Щоб міг Христос воскреснути у нас.Автор: Артемук Мирослава