Статистика telegram channel - @Christian_poems_2

ПРИЙМИ ВОСКРЕСЛОГОЙшов Христос на Голгофу і хрест тяжкий ніс,Біль пекучий пронизував тіло,Він гріхи всього світу на Себе підніс,Ну, а люди втішались, раділи...Били Його бичем і плювали в лице,Насміхались й багато хулили,І жорстоко знущались над світу Творцем,До хреста руки й ноги прибили.Він дивився з любов'ю на всіх ворогівІ моливсь до Отця пресвятого,Ну, а натовп кричав і сильніше ревів,Клянучи і злословлячи Його.”Завершилось!”－сказав і дух Богу віддав,Густа темрява землю сповила,Як раділи безбожні, що Він помирав...Що нарешті вони Його вбили.Положили те тіло у гробі новімЙ важким каменем вхід привалили,І сторожу над гробом поставили тим,Щоб не вийшов Христос із могили.Та ніщо Його втримати там не змогло,Ні сторожа, ні камінь великий,－Він із мертвих воскрес, щоб збулося Письмо,Щоб жили ми на небі повіки!І сьогодні з любов'ю Ісус кличе всіх,Простягає пробитії руки...Друже! Йди до Христа... Він обмиє твій гріх,Чуєш заклику Божого звуки?!Скільки будеш блукати в нічній темноті?Скільки будеш Христа відкидати?Чом ти цвяхи вбиваєш у руки святіЙ хочеш знову Його розіп'яти?Кожен рік ти святкуєш Пасхальні свята,Але серце твоє не радіє,Ти не хочеш прийняти Ісуса ХристаІ живеш у гріхах, без надії...Ти все думаєш: ”Ще поки я молодий,－Поживу у цім світі без Бога,Як роки проминуть і вже буду старий...－От тоді навернуся до Нього...”А чи знаєш, мій друже, признайся собі,Що тут взавтра на тебе чекає?Може, тіло твоє покладуть вже у гріб?З чим до Бога прийдеш?.. Ти не знаєш...Тож вирішуй, Бог вибір для тебе дає,Де ти вічність проводити будеш?І відкрий для Ісуса серденько своє,А Ньому спокій сердечний здобудеш.Він жде тебе щоночі, щодня вигляда,Так, як батько блудного сина,Не відкинь ніжний голос Ісуса Христа,Він－дорога до неба єдина!Хоче Спас, щоб і ти в небесах вічно жив,Він воскрес, щоб тебе оправдати,Тож сьогодні Воскреслого в серце прийми,Щоб на небі із Ним царювати!Катерина Бойко

НЕ БІЙСЯ БУТИ ДОБРОЮ...Не бійся бути доброю на світі,Умій від серця щирого прощати,Прощати так, як вміють тільки діти,Щоб у вчорашнє більше не вертати.Умій любити так, як люблять діти,Щоб без умов, без комплексів, без здачі,Щоби не йти, не бігти, а летіти,Коли хтось поруч безутішно плаче.Вмій забувати гіркоту полину,Щоби образи в серці не таїти,Бо ми не ангели, ми загубили крилаЩе там, в раю, як почали грішити.Як серце раптом зранене побачиш,Що при дорозі все стікає кров’ю,Не бійся, що себе усю розтратиш,А нахилися з щирою любов’ю.Не поспішай ніколи говорити,Вмій слухати, чужим пройнятись болем,Чи радістю чиєюсь засвітитись,Як серце друга тихо заговорить…Тебе Господь створив, щоб ти любила,Щоб добротою в світі цім світити.Бог позичає іноді нам крила,Щоб і літати, не лише ходити.Не бійся залишати всюди квіти,Рожеві, білі, жовті та червоні,Бо скрізь колючі кактуси по світу,А треба і фіалок, і півоній.А наостанок знову побажаюПрощати і любити, і радіти.Роки нас від дитинства віддаляють,Але ми будьмо простими, як діти!Марія Звірид

ВІЙНАА Бог нас вчить молитись в бліндажах,Сирих окопах і брудних підвалах.Молитви ці вмиваються в сльозах,І наче сонця вранішнього спалах,Вони освітлюють цю темряву війни,Яка покрила нашу рідну землю.Ридають наші доньки і сини,Ридають діти. Й на примерзлу землюГарячі сльози капають з очейБатьків й дітей,дорослих і дитини.Ми молимось у темряві ночей,Ми молимось в ці непогожі днини.Ридають на колінах матері - Їхні сини тримають оборону.Так вірять,що повернуться живі,Що не принесуть звістку похоронну.Десь сивий батько в зморшках на чоліСкупу сльозу ховає у долоні.Він чорний біль тамує у собі,І молиться,стиснувши міцно скроні.В підвалах плачуть діточки малі.Їх плач - то також є молитва щира.Вони ідуть до Бога в простоті,Спасає їх проста дитяча віра.Волають під уламками брусківВ завалах ще живі звичайні люди.І їхній крик - молитва це без слів,Яку сьогодні чуємо усюди.Між свисту куль і гуркоту ракетСолдат до Бога кличе в бетеері.Можливо,зрозумів лише тепер,Що тільки в небо є відкриті двері.А десь старенька бабця у селі,Що вже чекає зустрічі із БогомСклада старечі руки у мольбі,Несе Христу оті сташні тривоги.Ми не молились так уже давно:Старі,малі,багаті,бідні,вчені.Нам було байдуже і всеодно,Чи є у нас оті часи натхненні,Коли в єднанні з небом стоїмоВ молитві щирій на своїх колінах.Байдуже,що в серцях ми несемо.Та нині,коли край наш у руїнах,Молитва піднялася від землі.І зрозуміли: ми - ніщо без Бога!Тому схилилися коліна в бліндажі,Піднявся плач сумний і людський стогін.І Ангели до Божого лицяНесуть молитви із сирих окопів,Молитви вдів й суворого бійця,Молитви тих,хто вчора був жорстоким.Вчорашній грішник кається в сльозах,Зрікається багач свого достатку.Хтось не повірить: неймовірно! як?То ми вам скажем: Бог любові й порядкуСьогодні вчить молитись в бліндажах,Сирих окопах і брудних підвалах,Молитись щиро аж до сліз в очах,Молитись так,щоб небеса відповідали.І хоч покрила темрява наш край:Війна,розруха,сльози,біль і горе,Та ми не упадемо у відчай,Бо хоч журба ота така,як море,Та милість Божа є як океан!І Він нам неодмінно допоможе.Він має ще для нас хороший план,Бо тільки Бог отак зробити може,Щоби під свистом смертоносних куль,Під гуркіт грізних танків й бетеерівПалкі молитви лились звідусільВ відчинені святі небесні двері.І коли наші щирі молитвиНаповнять Божу чашу до розливу,Ми згадувати будемо з слізьмиТу неповторну кожну мить щасливу,Як Бог нас вчив молитись в бліндажах,Сирих окопах і брудних підвалах.Хай світить промінь віри у серцяхІ хай не згасне молитовний спалах!Оксана Гудзь

ПОБІЙСЯ СЛІЗ....Побійся сліз, образивши людину,Бо сльози піднімаються туди,Де зарахується тобі провина,І помста повертається завжди .Побійся ,якщо хтось на тебе плаче Від сильних і колючих твоїх слів,Для Господа не є важка задача,Щоб віддати тобі таким самим .Побійся насміхатись над вдовою,Життя її і так украй важке,Не заставляй вмиватися сльозою...Інакше таку участь сам знайдеш.Побійся ображати сиротину,Бо за сиріт вступається Сам Бог,Якщо сльоза сирітська в небо лине,То не пройдеш мимо біди й тривог .Побійсь чужу межу переступити,І на чуже добро не зазіхай,Бо прийдеться усемеро платити,Є бо закон :Що сіяв --,пожинай.Побіймось залишитись боржниками ,Не смій чуже присвоїти собі,У Бога є правдиві й точні ваги,Щоб мірою відміряти тобі .Побійся насміхатись з інваліда,На нього гордо ,зверхньо не дивись,Не знаєш як у серці йому гірко ,На його місці ти не опинись.І не спіши за ворога радіти ,Коли біда вернулася йому,Щоб Бог не відвернувши свого гніву ,Й на тебе ,щоб його не навернув.Побіймось сліз, побіймось сили слова,Побіймося колючих гірких фраз,Не оминути нам нещастя й горя ,Як чиїсь сльози стануть проти нас.О.Фабін.

НЕ ВІДХОДЬ ВІД БОЖИХ ДВЕРЕЙ.Ти завжди стукай в Божі двері,До Нього стукай у мольбі.Скажи Христу: ''Я тут, я вірю Все довіряю лиш Тобі''.Скажи, що відповідь чекаєшІ ще ти в силі почекать.Бо Бог завжди відповідає,Сказав бо --"тим хто просить -- дасть".Ти завжди стукай в Божі двері,Бо всім Бог відповідь дає.Він благодать дає без міри,До Нього стукай, час ще є.Ти не відходь і не здавайся,Будь впевнений в Його словах.На обіцЯнку покладайся,Хоч навіть все іде не так.Мій друже, стукай. Бог почує!І, якщо зараз ти в нужді,А ворог каже: ''Тихше, друже'',Сильніше стукай, не мовчи.Ти завжди стукай в Божі двері!І рук своїх не опускай!Стукай Христу, всім серцем віруй!До Нього клич, не знемагай!Ослабнеш -- починай спочатку.Бог чує стук твій, знаю я.В ті двері біль мій рвавсь завзятоІ стукала душа моя.Я під дверима все стояла,Коли Бог відповідь пішле.Та не даремно я чекала--Відкрились двері. Світло є!Бог невідступність хоче бачить Й твої завзяті молитви.Твоє питання -- це не складність.Він хоче бачить, ЩО в тобі.Там в серці віра Авраама?Чи тільки сумнівів туман?Чи в слові Божім стоїш прямо?Чи треба Бог як талісман?Та коли ти себе довіривСвоєму Богу віч-на-віч,То завжди стукай в Божі двері,В своїй нужді до Нього клич.Я знаю: Бог мій не підводить,І не обманює нідеТогО, хто з вірою приходитьІ тОго, хто невтомно жде.В нужді, у відчаї невпинно Хай крик до Господа летить.Сильніше стукай. На колінах.І двері Бог відкриє твій.(або вмить)Автор Світлана Тєрєбіліна.Переклад з рос. Оксани К.

ПЕРЕД ХЛІБОЛАМАННЯМІ знову скоро в нас хліболамання...Ми будем згадувати Смерть Господню...Тому в моїй душі стоїть лише одне питання...Лише одне тривожить так мене сьогодні.Із чим я стану знову перед Вічним Богом?Які ж то вчинки я в житті творила?Якою ж то була моя земна дорога?Чомусь так болісно душа моя занила.Роздумую тепер, чи не образила я брата?Чи не сказала щось недобре я сестрі?О Господи, якщо я в цім перед Тобою винувата,То я прошу, мій Господи, мені прости!Бо я така є немічна, слабка о Батьку мій, людинаА Ти є Вічний, Сильний, Добрий Бог,Тому Тебе благаю щиро в цю хвилину:Прости! Потіш мене серед земних тривог!Якщо ж перед Тобою забувала я схилитисьБо перевагу більше віддавала суєтіТо щиро буду до Тебе сьогодні я молитись:Мій Дорогий Господь, мені прости!Сьогодні так моя душа болить, сумує,За тих, які не хочуть ще мені простить,Коли мене побачать то в душі лютують,За тих тебе благаю, Батьку, їм прости!Відкрий таким Ти їх духовні очі,Хай схиляться перед Тобою і вони,Про це благаю я удень і серед ночі,Щоб не загинули вони в духовній цій пітьмі!Благослови Ти братиків усіх сестричок,І наших Ти служителів благослови,Звільни всіх, Боже, від недобрих звичок,У серці кожному о Батьку мій живи!Нехай ця заповідь Твоя ГосподняПослужить не у гріх, а для спасіння нам,Про це Тебе благаю щиро я сьогодні,Ти нам усім серця очисти Сам!Щоб праведно ходили ми перед Тобою,Щоб не спішили ми творити гріх,А щоб спішили йти до Тебе ми з хвалоюБлагослови Ти, Боже Милий, нас усіх!!!Амінь.Надія Робчун.

ТВІЙ ХРЕСТ В життi усім нам даний Богом хрест,Щоб ми несли його по добрiй волi.Через страждання шлях наш до небес,А без хреста ми Бога не достойнi.А без хреста не зможемо iтиШляхом вузьким, Христовими слiдами.Нам треба пам'ятати, що завждиХрест нерозривно мусить бути з нами.А що є хрест? Це слiз гiркий потiкВ переживаннях, що лягли на душу,Це боротьба супроти темних сил,Супроти свiту, марноти й спокусiв.Нести свiй хрест - це значить ще не разЗустрiти опiр вiд родини й друзiв,Терпiть насмiшки в цей лукавий часЗа те, що йдемо по слiдах Iсуса.Нести свiй хрест – це значить в молитвахВиплакувати душi неспасенних,Це значить - не зректися слiв Христа,Не посоромитись Його Святого Ймення.Щоб хрест нести, потрiбно вiдректисьСамого себе і вiддати в руки БожiСвого життя несписаний ще лист,А Бог до неба нам дiйти поможе.Вiн Сам пройшов дорогою страждань:Як Тiло на шматочки розривалось,Христос терпiв без жодних нарiкань,I Кров невинна за грiхи проллялась.Й тодi, коли вбивали в тiло цвях,Вiн не благав Отця, щоб все скiнчилосьI щоб Отець Його з хреста узяв,Вiн у стражданнях виборов «Звершилось».А нам не дав Бог важчого хреста.Його в життi нести нам помагаютьОтцiвськi руки і любов Христа,Й ведуть у край, де вже страждань немає.Хай Дух Святий провадить до мети,Й без нарiкань усiм нам допоможеСвiй хрест через життя земне нести,Звершаючи покiрно волю Божу.Ірина Косарук

Сльози часто очищають душу…Сльози вимивають з серця біль.І пожежу сльози теж потушать,Змиють з ран таку пекучу сіль.Сльози нам даються, як відрада.Ти не бійся, й не соромся сліз,Проливати сльози – це не слабкість.Сльози знак присутності душі.Сльози повертають нам ті силиЩо були потрачені в бою.Сльози підкріпляють нашу віруІ довіру Господу Христу.Є на світі дуже різні сльозиЯкі ллються з багатьох причин…Є такі, що ллються у тривозі,Сльози є від радості хвилин.Є пекучі, є гіркі, солоні,Є гарячі… різні сльози є.Часто також діти наші плачуть…В кожного на це причина є.Плакав на землі також Син Божий,Магдалина сльози пролила…Плакав на землі із нас тут кожен…Все тому, що є у нас ДУША.І щоб легше нам було в стражданнях,Із очей котилася сльоза…І в ночі, і в день, і з спозаранняСліз ріка до Господа текла.А Господь, наш добрий, рідний батькоВитирав гарячую сльозу…А цих сліз було вже так багато…Рахував Бог кожную одну.І сьогодні, якщо гірко плачешНе соромся і не бійся сліз.Ти поплач і потім ти побачишЯк змінився весь довкола світ.Ти побачиш сонце ясне в небіЗамість темних і холодних хмар.Загориться віра в серці в тебеІ погасне твого болю жар.Помолись. І стане тобі краще.Ти подякуй Господу за все.Хоч можливо , будеш ти мовчати,Хай душа подяку принесе.Сльози часто очищають душу,Сльози вимивають з серця біль.Не соромся плакати , мій друже.Сльози - це відрада. Ти повір.А якщо, ти будеш сумніватисьТо згадай великого Христа,Який також, дуже сильно плакавКоли мука до душі прийшла.Не соромся сліз своїх ніколиВ час щасливий чи серед тривог.Ти поплач, і піде твоє горе,Дасть тобі розраду вічний Бог.Ти відчуєш надзвичайну силу,Прийде легкість з неба, від Христа.Сльози проливають навіть сильні.Плач – це знак, що є в тобі душа.Амінь.Артемук Мирослава

Хотів би просто запитати,Чи знаєш ти, що Бог живий?Що Він на хрест пішов страждати,Щоб життя вічне мали ми.Хотів би просто запитати,Чи знаєш ти, що Він воскрес?Щоб оправдання людям дати,І змити гріх з твердих сердець.Чи знаєш ти, що наш Спаситель,До Себе кличе нині всіх?Твоя душа для Нього цінна,Але чи ти це зрозумів?Живемо ми у час непевний,І завтра зовсім день не наш,Куди веде твоя дорога:У радість неба, чи у плач?Життя людське - воно коротке,Вже вічність близько, при дверях,Чи знаєш ти живого Бога?Не тільки, друже, на словах.Чи вже зустрівся ти із Ним?А може і не чув про Нього,Він землю дивно сотворив,І дав життя всьому земному.І ти також Його творіння,Він нині кличе ще, зове,Спинися друже на дорозі,Ще поки час сьогодні є.У світі щастя не знайдеш,Це лиш дочасна насолода,Гріх радості тобі не дасть,Він принесе печаль і сльози.Та є Спаситель, кличе всіх,І хто до Нього відгукнеться,Знайде той радість, втіху в Нім,Для свого стомленого серця.Можливо ти Його незнаєш,Та Він про тебе знає все,Тому сьогодні ще чекає,Як сина блудного Він жде.Його любов - вона велика,Твій розум цього не збагне,І якщо хочеш бути вільним,Скажи "Ісус, прости мене"!І якщо нині відчуваєш,Цей голос ніжний, що зове,Не гай даремно свого часу,Це Батько кличе ще тебе.Гріховний світ дає багато,Це задоволення на мить,А жити з Богом - це є щастя,Лиш з Ним знайдеш для серця мир.Хотів би просто запитати,Чи знаєш ти, що Бог живий?Якщо відчув сьогодні заклик,Тоді скоріш до Нього йди.Долайчук Віталій

ЗАКРИТІ ДВЕРІ ДО РАЮСкажіть, що зробить чоловік, Проживши без Ісуса вік?Коли він перед небом стане,Й закриті двері лиш застане? Напевно стукати почне,Христу кричати лиш одне: "Відкрий Господь, мене впусти,Ти маєш місце віднайти!Життя добре я прожив,Не вкрав ніде я і не вбив.Трудився - рук не покладав,У поті хліб свій здобував.Дім збудував, сад посадив,Сім'ю створив, дітей ростив.Не забував я і про бідних, Давав їм хліб і все потрібне. Я чесно і відкрито жив,А Ти лиш двері в рай закрив.На суд Твій правий я з'явився,Скажи, я в чомусь провинився?"Страшними стануть ці слова:"Спасіння вже тобі нема! Життя тобі для того дав,Щоб ти в житті Мене шукав.Я так хотів щоб без Творця Не починав би ти і дня.Життям ти хвалишся своїм Заслуг твоїх немає в тім . Я поруч був завжди з тобою, По милості великій Мною, Тобі дарована сім'я, І дім збудував для тебе Я.Я сад твій щедро поливав,І діток Я тобі давав.Не випускав тебе з уваги,Не допускав образ, зневаги.Від зла тебе оберігав,Терпляче довго так чекав.Коли земне відкинеш враз,І віднайдеш для Мене час.Та ти Мене не закликав, Свій час безцінний віддававРоботі, друзьям і сім'ї, Кому завгодно, не Мені.До Мене в каятті прийти, Ти часу не зумів знайти. І мало діл твоїх благих, Спізнився ти, нажаль, не встиг.Тобою частої благодаті утрачений,Христа печаті на тобі нема.Вини себе, іди, не знаю Я тебе."Можливо Бог не справедливий?Та ні, Він добрий й милостивий!З любов'ю милує, прощає,До Себе й досі закликає.Відкинь життя своє безбожне,Шукай Христа, ще поки можна.Родись з гори, люби без краю,Щоби відкрились двері раю.Автор невідомий