Статистика telegram channel - @Christian_poems_2

ПОВЕРНИСЬ!Нечасті зустрічі вже маєм,До Мене більше не спішиш.Зі Мною мало розмовляєш,Тепер частіше лиш мовчиш.Як жаль, що Ти вже не зі Мною,Не потребуєш так Мене.Весь перейнявся суєтоюІ так буває кожен день.Ти знаєш, що чекаю дужеРозмов тих наших дорогих.Коли до Мене кликав, друже,Зі Мною часто говорив.До Мене ближче буть старався,І все на світі довіряв.А Я дивився й посміхався,''Дитя Моє'' -- Я повторяв...Тепер ти зайнятий постійно,Ти кажеш, часу так нема.Але без Світла неодмінноВ твоїм житті настане тьма.Ми рідко зустрічатись стали,В житті твоїм нема Мене.Лиш іноді, під вечір самий,Два слова чую до Себе...Ти в телефоні переписку Ведеш із кимось все, а Я Стояв біля тебе так близько--Та ти Мене не помічав.Як жаль , що ти забув, як разомШлях віри починали ми...За Мене міцно ти тримався,Боявся в сторону зійти.Шукав Мене тоді постійно,Як маму дитинча мале,Вночі і вдень, це неодмінно,Не міг й години без Мене.Я пам'ятаю, як ночамиЩо любиш, ти казав Мені.Як обіцяв Мені з сльозамиБуть вірним і за Мною йти.Любві такій пройшли пориви,Та, як раніше, Я люблю.І хоч душа твоя закрилась,В очікуванні Я стою.Так рідкі зустрічі вже наші,Ти обітниці вже забув.Невже то легше тобі стало,Що шлях широкий полюбив?Я знаю, що момент настане:Прозріє знов душа твоя!Коли опори враз не стане,Ти пригадаєш, що є Я!Ні, Я не хочу заставлятиНа Мене очі щоб здіймав.Та можу біди допускати,Щоб знову ти Мене шукав.Так хочу Я, щоб зрозумів ти,Моя любов постійно жде.Так хочу Я, щоб добровільно Ти повернувся до Мене.Мені ж душа твоя ціннішаСкарбів найбільших на землі.І, якщо треба, то грізнішеЯ говоритиму тобі...Автор: Олена Куропаткіна.Переклад з рос. Оксани К.

ЯК БОЛЯЧЕ ДИВИТИСЯ ХРИСТУЯк боляче дивитися Христу,На свій народ, що у гріхах вмирає,Як боляче дивитися Йому,Коли Писання,зовсім не читаєм.Як боляче,дивитися Христу,Коли живемо тільки лиш для себе,Як боляче дивитися Йому,Коли не цінимо,те що цінити треба.Як боляче,дивитися Христу,Коли сестра і брат його не знають,Як боляче дивитися Йому,Коли про Нього,зовсім забуваєм.Як боляче,дивитися Христу,Коли ми звемось просто християни,Як боляче дивитися Йому,Що ми тепер не ціним, слово мама.Як боляче,дивитися Христу,Що ми так просто,нині відріклися,Як боляче дивитися Йому,Що ми не цінимо, сьогодні його милість.Як важко,поглядати з неба,Коли ми не гарячі і не теплі,А ми холодні,друзі,так холодні,Нажаль на слово Боже, не голодні.Ми носим назву з вами, "Християни",Шкода що тільки назву,не ділами!Чому забули,скільки нам прощали?Чому сьогодні,горді такі стали?Невже Господь, сьогодні помінявся?Чи помінялися у нас серця?Подумай друже ти над цим питанням,Передивись свої слова,діла.Господь говорить"О чому змінився,На що ти проміняв своє життя,Чому багатствам нині ти вклонився,Забув що ця земля є,не твоя".Хіба багатства ці земнії можуть,Зрівнятись з тим,що є на небесах,Чому сьогодні ти прилип до цього,Чому подівся, нині Божий страх.О подивись,мій друже на Голгофу,Хто там прибитий?о невже небач?Стікає кров із рук його рікою,А це за нас,а це за нас.Це ми зробили,ми його розпяли,Не хтось інакший,чуєте-це ми!Яку велику біль йому завдали,А Він любив,а Він тебе любив.Він ж був безгрішний,так Писання каже,А ми кричали вбий його,убий,А ми кричали,дайте нам Вараву,А цього вбити,Він ж є Божий Син.Плювки,удари і вінець терновий,Його ведуть,на ньому важкий хрест,А коли падав,били,били знову!І говорили"де ж є твій Отець".Та Він вставав,і далі шлях продовжив,Хоть був знівечений,та всеодно ішов,І на очах Його блистіли сльози,Яка велика,Божа є любов.Ось положили,стукіт молотка,І цвях у руку,наче гостре жало,Яка це біль,велика і страшна,За нас терпілась,ну а ми сміялись.Ну ось і все,Він є уже прибитий,Як хочеться напитися води,Та замість того,що би дати пити,Ми говорили"Сам себе спаси".Ти ж Син є Божий,де твої чуда?Чому ти зараз на хресті страждаєш?Якщо Ти дійсно,Син свого Отця,Спаси себе і ми тебе признаєм.А Він дивився,тихо з висоти,І сльози по щоках Його стікали,Він бачив,що стояв там, я і ти,Він бачив як на Нього ми плювали.Та Він прощав,Він все тоді простив,Бо знав що прийде день,ми навернемось,Своєю кровю,наший гріх омив,І закричав тоді"Здійснилось".Та ми сьогодні й досі в стороні,І ще раз руки Бога розпинаєм,Невже не соромно,мій друг,тобі й мені,Що ми самі,від Господа втікаєм.Що ми спасіння,вічне проміняли,На це багатсво тліне і земне,Воно скінчиться все,хіба не знаєм?Прийде Господь і вірних забере.Ось кроки чути,чути вже так близько,Останій час,уже Господь гряде,А ми сьогодні,просто легковажно,Говоримо "Господь ще не прийде".А може в завтра,Він уже загляне,Бо часу ми,не знаємо і дня,Давайте будем,нині цінувати,І говорити людям,про Христа.Долайчук Віталій

ПРОБАЧ ГОСПОДЬПробач, Господь, що знов прошу прощення.Пробач, Господь, що віри не стає.Пробач, чекаю я благословіння,А ось душа моя не лине до Тебе.Пробач, що часто я не ланя до потокуБіжу, щоби напитися з його.Пробач, що говорю "Люблю я Бога",Сама ж біжу далеко до болот.Пробач...а я не вмію довірятись,Молюсь і сумніваюсь, знов молюсь,Не знаю часто слова "умалятись"Прости, що не до ніг Твоїх стремлюсь.Лінуюся бува схилить коліна,Набувши благодать, втрачаю знов.Часто в душі я не перемагаю ліні,Не розділяю з братом біль його.Заскалку в оці брата помічаю,Не хочу вийняти колоду я свою.І ближнього я часто не прощаю,І мир для серця не в Тебе молю.Я словом брата поряд все вбиваю,Я гніваюсь, ношу в душі я зло.Тебе, на землю і воли, міняю.Зерно, посіянеє в серце, не зійшло.Пробач, Господь, що хрест тяжкий буває,Звертаю часто на широку путь.Коли туга, бува, на серце ляже,До ніг Твоїх припасти не спішу.Пробач, Ісус, нема подяки,Що нарікаю більш, ніж дякую.У темряві світла неба не бачу.Буває, просто тлію, не горю.Пробач, мій Боже, часто не на камені Будівлю все будую - на піску.Бува в житті своїм будую плани,Від Бога думки десь далеко йдуть.О, як любові, Боже, не хватає.Образу в серці не можу забуть.Пробач, що у житті часто буває -Не вмію ворога я полюбить.Скарби я часто так збираюНе в тім небеснім місті вже святім.І мрію про земне я так багато.Від Бога відрікаюся в простім.Пробач, що ось Твоє Святеє СловоПилюкою припало на столі.І нехтую я Заповітом Новим.Знов не виконую, грішу собі.І знову цвяхи в хрест Христа вбиваю.Пробач, мій Бог, я прощення прошу!За мене Ти, Ісус, знову страждаєш.Через віки я бачу знов Голгофу ту.Дивлюсь у Твої очі, мій Христос.Пробач, Господь, що знову гріх мій кровнийЗа мене взяв, і на Собі поніс.О, якщо, Господи, вогонь потрібен,Щоби нечисте все згоріло у мені,Хай буде так! На райській буть вечеріЯ мрію так, в долині бувши тут.Не хочу я являть в собі Адама,Життя намарно не хочу прожить.Хочу Тобі служить, любити Тебе й славить,Буть схожою на Тебе поможи!Залишитись не хочу за дверима,Не хочу тільки теплою я буть.Не хочу прославлять лише вустамиТебе, мій Бог, серцем холодною до Тебе буть.Тримай мене Господь в руці СвоїйДопоможи зостатись вірною і дійти!Коли ж скінчаться всі земнії дні,Переді мною двері щоб зміг відкрити Ти.

ПОЖЕРТВА ВІД ЧИСТОГО СЕРЦЯ”...бо Бог любить того, хто з радістю дає...”2Кор. 9:7Я історію одну вам розповім...Це не вигадка, а чиста правда,－Якось один брат залишив дімЙ за кордон подався працювати.Хоч нелегко там йому було,－Та роботу він робив старанно,Потом було зрошене чолоІ доводилось вставати рано.Десь пів року так він працювавЙ вже збиратись став в краї рідненькі,В пана розрахунку запитавІ отримав суму чималеньку.Мрію мав побудувати дім,З мамою туливсь в старій хатині...Завести сім'ю у домі тім,Діток своїх мати і дружину.Якось один раз він проглядавНа планшеті вечором новини,－Раптом погляд мимоволі впавНа одну об'яву з батьківщини:”Помирає хлопець молодий!!!Треба операція...Негайно!”І, щоб він залишився живий,－Просять коштів, немалих звичайно...Брат на суму подививсь в кінціІ вона дорівнювала тому,Що лежала в його гаманці...На білет лишалось ще... додому.Шкода стало того юнака,Матір його помочі благає...Він у Бога відповідь шука,Молиться..і впевнено рішаєПереслати кошти людям тим...Сам же на літак квиток купляє,－Твердо віривши, що Бог із НимІ про нього Він завди подбає.В небі реактивник вже летить,Паспжири стомлені дрімають...Раптом стюардеса в одну митьДо салону швидко прибігає:Чи не знайдеться з присутніх хтось,Той, хто вміє помолитись Богу...Кличе вас пілот скоріш чогось,У кабіну підійдіть до нього!..”Люди зашуміли, галас знявсь,Та вона їх всіх втішати стала...Раптом брат, знайомий нам піднявсьЙ наперед з ним вдвох попрямували.Льотчик прямо так тоді сказав,Не ховаючи свій страх, тривогу:”Збій технічний у системі став...Я прошу вас...помоліться Богу!Ми поволі падаємо вниз,Я не в силах вже щось тут зробити!...”На коліна брат скоріш схиливсьІ почав у Господа просити:”Боже! Тебе прошу...порятуй!Прояви тепер Свою могутність,Я Тебе благаю, о..., почуй!Нехай буде тут Твоя присутність!”Плакали усі в кабіні тійЙ раптом в літаку цім диво стало－Ліквідований умить був збійІ система враз запрацювала.Вдало приземливсь сталевий птах...На летовищі вже, як годиться...До салону знов прийшла в сльозах,З радістю в очах бортпровідниця.”Мушу я сказати дещо вам...Цього дня загибель всіх чекала...Прошу вас, повірте цим словам!...Вже б на світі нас не існувало...Засвідкуєм ми з пілотом вдвох:Катострофа ждала нас велика!І продовив нам життя ще БогПо молитві цього чоловіка!..”Брат скромненько збоку так стояв,Люди щиро дякували йому...Бізнесмен один його обняв,І дає валізу незнайому...”Особисто я дарую вамКошти за щасливий порятунок!...Не шкодуючи, я все віддам,－Тож прийміть будь ласка подарунок.Маю я доходи немалі...І для мене кошти ці мізерні,Береже хай Бог вас по всі дніІ в здоров'ї у свій дім поверне!..”Брат в той час здивований стояв...Там була в два рази більша сума,Аніж та, що юнаку віддав,－Щиро, добровільно...і без шуму.Друзі! А чи зміг би хтось із насЩось подібне, як цей брат зробити?Комусь дати грошовий запас,Ближнього, як себе полюбити?Хай Господь благословить вас всіх,Збереже від горя і нещастя.Жертвуйте для ближніх ви своїх－Й вам за це сторицею віддасться!Катерина Бойко#Повчальна_історія

СЕЛФІ НА ГОЛГОФІРозпинають Христа…уявіть лиш сьогодні…І слідкує весь світ за процесом вживую!Симон Кіренеянин несе хрест на Голгофу…Репортери ведуть з місця зйомку «святую»Крупним планом – як цвяхи вбивають у руки!(Дуже люблять знімати таке в Голівуді)Нікого не лякають Спасителя муки…«Забирайте дітей від екранів!» - не буде.На Голгофу йдуть натовпом ось християни:Познайомив їх Гугол із списком подій.Номер забронювавши в готелі зарання,Прилетів і пресвітер, прилетів рядовий…Жовтою стрічкою доступ відзначений…Вертольоти знімають ширину панорами…Мікрофоном чутливим і шепіт захвачено…Підпустили чуть ближче лиш друга і Маму…Ось про щось ведуть бесіду двоє ще страчених –Діалог їх записаний, буде переданий.Щось ось крикнув Спаситель про щось вже Завершене –І раптово ось зникли і сонце, і небо…І завили сирени у Єрусалимі!(Не написано було такого в програмі)Голосно дух спустивши, тихо землю залишивТой, Кого, на весь світ освітив, розпинали…Три години темряви, як сигнал катастрофи.І поменшали люди, що гнанії страхом.Нарешті освітилась промінями Голгофа!І приходить вже Йосиф за Тілом на плаху…Розбрілись журналісти…не видно вже камер…До останнього тільки сторожа стояла.Шум гвинтів вертолітних давно вже завмер…Поховальная служба клієнтів чекала…Розпинали Христа в Палестині…Сьогодні…Були взірвані Ним соціальні мережі!І посипались селфі: «Ось я на Голгофі!Там на фоні – Христос! Він розп’ятий! Підтверджуєм!»Пару днів пошуміло…і якось все стихло…Тренд новий запустили. Забули Голгофу.«Кажуть, що Він воскрес! А ви чули? – «Галас тільки…А у когось є селфі?.. Тільки щоб без обробки?..»Розпинають Христа…Зробить селфі приходять…Християни Його визнають! Ну а як же?!Він же їм дарував на Голгофі свободу!Це підтвердять вам знімком з розп’яттям вже завжди… Автор Наталья

ІСТОРІЯ ЯКА ЗМУШУЄ ЗАДУМАТИСЬ Дитяча лікарня. Онкологічне відділення. Палата для тих, кому жити залишилося недовго. Літня, за шістдесят, санітарка зустрілася поглядом з хлопчиком, який лежав на ліжку."Я повинен ще трошки пожити.До неділі. Тьоть Лєна, можна?"Вся здригнулася. Що говорити?А він дивиться пильно, тривожно...Ще дитина, а в погляді стільки:Біль, приреченість й трішки надії.До неділі дожити б тільки!А життя в ньому ледь жевріє."Мій хороший", - і сльози ковтає.Починають руки тремтіти.Ну хіба до такого звикають?Ні! Бо діти повинні жити."Ти живи, о моя дитино!""Мені б тільки ще до неділі.Привітати маму повинен".І кладе рученята білі.В них - останнє, що може датиСвоїй сплаканій з горя мамі."Тьотю Лєн, ще не можу вмирати.Я зробив це своїми руками."Саморобка з картону. Мій Боже!Як же мамі усе пережити?Цей дарунок від сина не зможеЧимось кращим ніхто замінити.***Онкологія. Страшне слово.Грань між смертю й життям уже стерта.І щоразу вона знову й зновуОбирає собі нові жертви.Серед них і дорослі, і діти.Мов приречені кимось до страти.Місяць, тиждень чи день іще жити.Так виходять з цієї палати.Їм вже більше нічого не треба.Залишились обірвані мрії,І змінилися враз всі потреби.Кожну мить цінувати вже вміють.Двадцять перше століття. РяснієСвіт новинками і відкриттями.Але скільки людей без надії,І від горя сивіють мами.Дорожімо життям. Нехай будутьУсі миті, даровані Богом,Нами з вдячністю прийняті, люди!Так багато нам дано від Нього.І коли навіть все те, що маєм,Нас вже чимось не задовільняє,І коли на життя нарікаєм,Нехай кожен в той час пригадає,Що є ті поряд нас, для кого,Аби жити, всміхатись, любити,Більш не шкода в цім світі нічого.Тож учімось життям дорожити!***А той хлопчик ще жив, і мамуПривітав подарунком щирим,Що зробив своїми руками.Через тиждень помер. Щасливим."Автор Юлія Тонего#Повчальна_історія

Як хмари відчаю і болюІдуть на тіло хвилями,Згадую випадок чудовий,Що чула я давно колись...То - не письменництва рядочки,І не письменника запал,А проповідник лиш знайомий,Про це колись розповідав.Як гостем був в Сполучених він штатах,І друзі запросили в один день Ось до одного інтернатуСлаборозвинених дітей.Точніше - для відсталих розумово...Що усвідомлювать тяжкіше ще...Той дім стояв серед діброви,Де тополя великі все.Воістину був він красивим,Навкруг спокій і благодать,Та скільки ж треба було силиДітей безумство споглядать.Вони давно повиростали,Та розумом були малі.Все гралися і пустували,В садочку наче ще були.Ось під великим дубом гарним -На вигляд десь шістнадцять їй -Дівчинка ляльку сповивала,Схилившись в ніжності своїй.Один з собою сперечався,Сором'язливо хтось мовчав.Їм роздали усім подарки:Іграшки, солодощі, м'ячі...Потім, солодощі роздавши,Із посмішкою хтось з гостейВмить об'явив спортивне святоДля всіх бажаючих дітей...І безнадійних, і похмурихПідняла голосно сурма.В спортивних платтях і костюмахХлоп'ята вишикувались в ряд.Пояснювали всі старанно:"Бігти по цій доріжці вниз...Хто прибіжить на фініш першим -Отримає приз головний"Підставивши вітру обличчя,Під помах владної руки,Наче птахи, усі побіглиОдин з одним наввипередки.І бігла першою Гертруда,Рукою до фінішу подать.Та ось, все помінялось круто:Дівчинка стала відставать.Була нерівною дорога,І ось, спіткнувшись вмить на ній,Гертруда накрунула ногуІ розпласталась на землі.Заплакала від сильного тут болюІ подивилась лише дітям вслід...І тут ось сталося такоє, Чому немає назви на землі.Ніби прокинулись хлоп'ята,І якось разом зразу всіОсь повернулися назад вжеДо тої, що лежала на землі.Вони лишились з нею разом.Кожен чимось допомагав:Хтось дмухав на забій щоразу,А хтось дівчині сльози витирав.А хтось ось дівчинку погладив,Забрав смітинку з її кіс,Пилюку хтось змахнув із плаття;Шкода було її до сліз.Потім, пррадившись ще трохи,На руки підняли з землі,І радісно взявшись за руки,До фінішу всі понесли.А як навчилися ці дітиВеликій мудрості, коли?!До перемоги разом йшли всіІ хвору дівчинку несли.Такого рішення простогоВеликим не знайти умам.Який урок любві ХристовоїВони всім показали нам!А не втікать від закульгавших,Щоб в Царство першими ввійти,А підіймати лише впавших,На плечах їх своїх нести.Ми часто падаєм в дорозі Пронизує біль до костей.О, Господи, пішли нам помічВід тих, так схожих на дітей.Автор: Женя Прокопєва пепеклад Л Шпак#Повчальна_історія

Молись, мій друже, кожної хвилини,Не вибирай для цього днини чи години,Молись всяк час: коли у серці радість чи тривога,Усе неси перед лице до Бога.Молись завжди…Ти втіхи не знайдеш в цім світі,І без молитви рана у душі ще більш буде боліти.Молись… Бо в тій простій розмові з БогомЗнайдеш спокій для серця стомленого свого.Молись, бо тяжко так буває свято жити,Й лишається слізьми у Бога прощення просити,Молись, розказуй все без перешкоди,Він допоможе все знести. Він не відійме нагороди.Молись…Боротися бо треба, вірити, любити,І всі незгоди, труднощі, весь біль перетерпіти,До неба твердо йти, назад не оглядатись,Лише вперед без страху і сумніву просуватись.Молись, бо в боротьбі не зможеш ти встояти,Коли Отець не буде сили посилати.Коли над прірвою в житті не раз будеш ходити, –Молись, Бог збереже, Він знає що і як робити.Молись, коли в путі знеcилений журбою,Коли запал сердечний погасився марнотою,Коли не знаєш, як насправді треба жити,Ти помолись, Господь відкриє шлях, поможе не грішити.Молись, щоб у неправді й злі не потонути,Щоб голос Пастиря Христа уміти чути,Щоб впевненість, надію, живую віру мати,Щоб не спіткнутися, не впасти, а щоб перемагати.Молись, бо лиш молитва-то зв’язок із Богом,Молись, і відповідь із неба ти побачиш згодом,Лиш серце в простоті відкрий Йому своє,Рясний дощ благодаті Отець в нього проллє.Молись…Господь є твоя вічная твердиня,Могутня скеля, щит твого спасіння.Молись…Бог прагне із тобою розмовляти,І впевненість, опору, підтримку хоче дати.Молись, бо твоя сила тільки в Бозі,І мир, той, що є в Нім, не знайдеш при дорозі.Молись… Хай серце буде щирим, як в дитини,Молися за спасіння кожної людини.Молись… Молитва – то як джерело в пустелі,Як між проваллям і твердинею невидимії двері,Як міст над прірвою до берега спасіння…Молися… І повік ти не побачиш тління…Автор: Iryna Kozak

Останній часА час вже близький чуєм знову.Не раз,не два,а звичні вже слова...Й спокiйно вирушаємо в дорогу,Бо скільки часу,ще нiхто незна...В життєвiм морi знову потопаєм,I хвилі бурь виводять з сили знов.I в суєту земну,спокійно поринаєм,А де в цей час до Бога в нас ЛЮБОВ???Ознак багато зараз в цьому свiтiПро те,що час цей вже тепер!Тож як спокійно,можеш друже жити??Хіба ще для грiха ти не помер??Живеш сьгодні ,а турбуєшся про завтраI часто оглядаєшся назад...А рабство згадувть грiха не варто!!Бо вiльний ти,i Бога тепер рабКуди спiшиш,що хочеш ти зробити???Якi у серцi мрi i думки???I як живеш,кому хочеш служити?Любов до Бога-правда чи чутки??Поглянь у серце i скажи,що бачиш?Ти помiркуй про Господа ЛЮБОВ!!Усе Вiн бачить, i коли ти плачешВ найважчий час,Вiн завжди поруч знов!!Борись,й коли немає силиКоли спіткнувся треба встати знов!!Розчарування...бiль i втома...Та йди вперед!!!Приймаючи Любов!!Бог досконалий,iншого немаєТи не шукай,нiколи не знайдеш!Бо краще Господа,тебе нiхто незнаєЧому Iсуса в серце не приймеш???Не будь байдужим,слухай серце своєВпусти Iсуса в ньому царюватьЗмiни життя,й наповнишся спокоєм.I з Богом будеш мiцно ти стоять!!Поглянь навколо,зупинись й побчиш,Все навкруги-дочасне i земне!Для когось може ти й нiщо незнначишПроте,найбільше любить Бог тебе!Сьогоднi,зараз просто й щироСкажи Iсусу кiлька слIв..Що хочеш ти прощення й миру,Що хочеш йти в небесний Дiм!!!Чекає Вiн,ще довгой беззупинно,Та не спізнись до приходу Його!!!Прийди тепер...i будеш неодмiнно,Прощення мати Господа Свого!!!Галя Кучурівська

СЕРЦЕ, ЩО СПІВАЛО(Історія)Так часто у житті жаліємось на долю...І ніби те не те, і ніби все не так.А я вам розкажу про хлопчика одного,Який пройшов нелегкий життя земного шлях.Нікому не потрібний, він жив у інтернаті,Терпів весь час знущання - на плечах гострий горб.І хоч було нелегко, та все ж у результатіЗавжди усім прощав і дарував любов.Ніколи не вважав себе фізичним інвалідом,Постійно твердо вірив і мріяв про одне:Що прийде час, і стане він колись комусь потрібен,Що любляча матуся за руку поведе.Терпіти всі знущання уже не було сили,Дивився у віконце і все чекав "коли?".Й знайшлися добрі люди, що хлопця полюбилиІ доленосне рішення для себе прийняли.Надія появилась - він матиме родину.Зібрали документи - додому от піде.Та є в нього умова: тут друга не покине(Бо милосердне серце не любить лиш себе).У стінах інтернату вони весь час дружили,Ріднішої людини у світі не знайти...А друг був у візочку, бо ноги не служили,І наш герой без нього не захотів іти.Батьки не розгубились - забрали двох додому.І хлопцям дарували усю свою любов,І для дітей старалися усюди і в усьому,Й до Бога підносили багато молитов.Так три найкращих роки злетіли непомітно,І наш герой щасливим ріс, не знаючи біди,Але життя в притулку минуло не безслідно,Бо горб виріс ще більшим, скривилися кістки...Стиснулось в грудях серце і битись перестало...Те серце, що любов'ю горіло кожну мить,Те серце, що для ближнього турботу віддавало,Те серце, що співало, а зараз вже мовчить...Не можу умістити, чому усе так сталось?Вже інтернат позаду, є люблячі батьки...Чому життя дитяче так швидко обірвалось?Усе, що мріяв, має, та довелось піти...Я серцем розумію - на все є Божа воля.Світив весь час промінчиком, всім дарував тепло.І хоч тяжкою видалась його сирітська доля,Не нарікав ніколи, нелегко хоч було...Правдива ця історія, не вигадка й не казка.І вам скажу, чим вразила мене вона до сліз:Так часто ми жаліємось, що у житті нам важко,Так часто лиш погане ми помічаєм скрізь.Давайте будем вдячними за все, що зараз маємо,За руки і за ноги, за очі, за вуста...В домах своїх щоночі безпечно засинаємо,Нас не спіткала доля сирітська, непроста.Давайте будем вдячними за маму і за тата,За всю свою сім'ю, за сина чи за доню,За те, що Бог по милості так дарував багато,Що нас покрив щедротами й небесною любов'ю.Ми також були з вами духовно, ніби сироти.Тримав нас дуже міцно той інтернат гріха,Та по великій милості Ісус із нього визволив,Й веде до дому вічного Його свята рука.Давайте щирим серцем за ближніх клопотати,Щоби Отець небесний і їх усиновив,Давайте у проломі за них будем стояти,Допоки серця б'ються, допоки стане сил.Автор невідомий#Повчальна_історія