Статистика telegram channel - @Christian_poems_2

МАМУ БЕРЕЖІТЬ!Зеленіє жито, пахне літо,Трави тихо в полі шелестять,Ніч на землю розпускає віти,І вкладає замлю спочивать.Стихло все, лиш чути ненароком,Соловейка дзвінкого в саду,А на небі місяць білобокийЛічить зорі на Чумацькому шляху.І здається, спокій землю огортає,І дрімає теплая земля,Все село солодко засинає,Лиш не в хаті на краю села… Та хатинка вже давно схилиласьДо самої матінки-землі,Наче дівчина, там зажуриласьБілая калина на дворі.Небо чисте сяють ясно зорі,Та лише не очі ті сумні,В тих очах бринять сльози прозорі,Капають і тонуть у землі.Як любила мати свого сина.Тільки зичила йому добра,Та хіба вона у тому винна,Що могила її вчора забрала?Було це в вівторок, рано-вранці,Син тоді з похмілля рано встав,І шукав свій порятунок в чарці,Як дзвінок його потурбував.Голос був сусідки баби Люби:«Твою маму, сину, Бог забрав…»,Ще щось говорили інші люди,Але він уже не дочував.Серце замерло, в очах враз потемніло,Стало холодно і страшно в одну мить…Як його душа тоді боліла…Ще й сьогодні досі так болить.Поховали матінку єдину.«Молода така, а вже в могилу полягла»,-Хтось сказав, і дав останні гроші сину,Може з жалості, а може із добра.Всі розбіглися, зостався сам хлопчина,Вже не той, який раніше був,Плакав цілий вечір на могилі,Тільки голос мами вже не чув.І пливе його життя, як на картині,Як він свою маму зневажав,Все згадав, усе продумав нині,Коли чорний день в житті настав.Часто мамі словом душу ранить,А бувало навіть і таке, -Обізве її, а чи обманить,А іще із дому утече.Ну, а мати, так його любила,Тільки все найкраще - все йому,Передачі слала свому сину,Все що мала – те все одному.Син не їхав, місяці спливали,Ну, а мати, передачі шле,Ті всі гроші друзі пропивали.А вона надіється і жде…Вже й хатинка бідна похилилась,Стріха в хаті раз у раз тече,І стара криничка розвалилась…Не приїде, не подасть своє плече…Так роки летіли, аж до нині,А сьогодні серце у сльозах,Хочеться кричати на могилі,Хочеться вернути все назад…Не шанують діти своїх рідних,Любих, дорогих батьків своїх,Вже коли буває надто пізно –Думають тоді вони за них.Поцілуй та пригорни матусю свою,Бо ж вона тобі життя дала,І заради тебе, дочка, сину,Твоя рідна мамочка жила!Автор невідомий

ТВОЯ ДУША ВІД БОЛЮ...Твоя душа від болю так страждає…З людей ніхто не знає про цю біль.Нікому ти її не відкриваєш.Та знає Бог про неї. Ти повір.Ти не один. Хоч ти так часто плачеш.Так часто не стає для цього сил.І в світлий день ти сонця вже не бачишІ так слабіє розмах твоїх крил.Тобі болить. І біль ця не тілесна.Ця біль найтяжча із усіх що є.Але з тобою військо є небеснеЯке зміцнить і захистить тебе.Слова печуть. І як вогнем палючимЛоскочуть серце і твоє єство.Проходять в душу полум’ям болючимІ знов горить усе твоє нутро.А ти мовчиш. Нічого ти не кажеш.Довкола посміхаєшся ти всім.А сам для цього сили вже не маєшБо ти ідеш надміру своїх сил.Прийде момент і ти іще побачишВелику славу у своїм житті.І сльози потечуть струмком гарячимВони дадуть полегшення тобі.Ти не один. Дитя, не сумнівайся.Ти найдорожчий, найцінніший син.За тебе Я терпів страшне розпяттяЩоб дать тобі у битві твоїй сил.Я знаю, як болить в твоєму серціЯ дуже добре знаю твою біль.Моє дитя, скажу тобі відверто:Ти найцінніший. Ти є дорогий.О, сину Мій, Мені ти довіряйся.Всю свою душу ти Мені відкрий.Так, Я все знаю. Сину Мій – ТРИМАЙСЯ!Ти виграєш ось цей нелегкий бій.Допоможу І шлях твій Я зрівняю.Прийде момент – високо підійму.Не надарма усе це посилаюБо з тебе інструмент Я Свій роблю.Отож прошу, дитино, не здавайся.З тобою Я. Тому не сумнівайся.Тобі дам спокій серед всіх тривог.Так промовляв твій Всемогутній БогАртемук Мирослава

Мої роздуми!І знов спішу схилитися перед ТобоюІ знову хочу у молитві я з Тобою говоритьЯ дякую що я являюся ДИТИНОЮ ТвоєюЯкою ж то солодкою для мене є ця мить!Коли я можу ось так легко, простоУсе Тобі мій Боже щиро розказатьІ відчувать, що я є у Твоїх обіймахЩо виливаєш Ти на мене благодать.Хто я є мій Господи перед Тобою???Заради мене Ти Престол Небесний залишивЗа мене був розп'ятий дикою юрбоюЗаради мене на хресті Голгофськім Ти висів!І краплі крові, також краплі потуЛились струмком на землю із чола ТвогоЩо і Отець не міг дивитися на ту скорботуТоді зАлишив на хресті Він Сина Свойого!Заради мене Ти терпів страшні знущанняНасмішки, кривди і побої -- все стерпів!Там на хресті за мене ніс Отцю благання...Я дякую, що Ти мене до смерті полюбив!Заради мене Ти помер, щоб дарувать спасінняМене ДИТИНОЮ Своєю захотів назватьТи забажав на мене виливать благословінняХвала Тобі за цю безмірну благодать!Я дякую Тобі мій Господи за руки й ногиЩо можу я іще трудитись на земліЯ дякую що Ти оберігаєш на земних дорогахЯ дякую за всі щедроти й милості Твої!Я дякую, що можу спів пташиний чутиЩо можу бачити як квітами устелена земляО як же добре Господи мені з Тобою бутиЯкою ж то хвалою наповнена душа моя!О мій Творець! О мій Спасителю ВеликийДо Тебе знову у молитві я спішуЯ дякую, що я Твоєю є навікиЗа все! За все хваління я Тобі несу!АміньНадія Робчун

Найкращий Друг Друг найкращий, говорять люди,Той, який у важку хвилинуЗавжди поруч з тобою буде,І ніколи в біді не кине.Друг – це той, хто тебе зрозуміє,Коли навіть відвернуться рідні,Друг – це той, хто порадить вміє,Вислуховує із терпінням.Де ж знайти в світі друга такого?Мабуть, справжніх вже друзів немає.А пройти цю земну дорогуТак не легко самому буває.Та є Той, хто вселяє надію,З Ним не знатимеш ти розлуки,Всі сумніви твої Він розвіє,Проведе крізь земніі муки.Вічний голос Ісуса лунаєІз просторів безкрайнього неба:“ О прийди, Я давно чекаю,Стану Другом найкращим для тебе.Зможеш все ти Мені розказати,Поділитися радістю, горем,Допомогу готовий Я датиВ кожний час і у будь–яку пору.І вінець в небі вічний, нетліннийЯ тобі в нагороду одіну,Тільки будь до кінця Мені вірний –І тебе Я ніколи не кину.”Друже мій, поспіши, не барися,Поки заклик ще в світі лунає,На коліна в молитві схилися,Лиш тоді в Ньому Друга впізнаєш.Лиш тоді серед темряви світу,Через зло і обманливі звукиТи побачиш негаснуче світлоІ до тебе протягнені руки.Вже давно Спас чекає з терпінням,Коли ти підійдеш до Голгофи,Поки двері відкриті спасінняІ є сила в пролитій Крові.Чи знайдеш в світі кращого друга,Що життя б зміг за тебе віддати,Що жорстоку прийняв би наругуЙ міг усе без докори прощати?Хто тобі дасть води живої,І втамує сердечну спрагу?Хто в країну краси неземноїВкаже вічну святу дорогу?Лиш Ісус все тобі обіцяє,Другом стати бажає сьогодні.Пам’ятай, Він і досі чекає,Не спізнися на заклик Господній.Ірина Косарук

Він взяв мене на руки ніжно – ніжно,Ні слова Він до мене не сказав.Та поглядом Своїм багато більше,Душі моїй знеможеній сказав.Він підкріпив і дав мені натхнення,Він дав бажання далі в світі жить.Розповідати людям про спасіння,І всіх навколо Він навчив любить.І я пішов, оновлений душею,Шукати тих, хто томиться в гріхах.Розповісти, що є для них сьогодні,Спасіння в вічних й світлих небесах.Сказати їм, що Бог їх сильно любить.І Він чекає в небі їх усіх.Тому ідіть до Нього усі люди.Прийдіть й схиліться біля Його ніг.Він вам подасть усе, що необхідно,Він рясно вас в житті благословить.Одне для цього люди вам потрібно,До свого серця Бога запросить.І не важливо, чи ти ходиш в церкву,Чи ти ніколи про Христа не знав.Скажи Йому все щиро та відверто,І навіть те про що давно мовчав.Прийди до Бога, і ти вільним будеш.Прийди до Бога й часу ти не гай.Прийди до Нього і у нагородуТи будеш мати в свому серці рай.Не бійся друже,що сусіди скажуть,Твоє життя належить лиш тобі.Тому подумай ти сьогодні краще.Чи з Богом жити, чи на самоті.Хай Бог благословить тебе людино,В цей не простий для тебе зараз час.Тож обирай чи буть тобі щасливим…Моя порада - Бога обирай.Бо тільки з Ним пізнаєш справжнє щастя,І тільки з Ним ти будеш мати рай.Тож, милий друже, поспіши сьогодні,Й своїй душі спасіння обирай.Амінь.Мирослава Артемук

Біль небесного Отця.Біль серця так обпік Бога Святого,Бо так цей світ Господь наш полюбив,Віддав єдиного синочка СвОго,Щоб кожен той хто ввірує з Ним жив!Біль серця так обпік іще сильніше,Коли питання прозвучало в небесах,Кому творіння за Своє життя миліше?Люблю їх- так сказав Спаситель наш!Отець з любовʼю споглядав на Сина,Ти ж постраждаєш тяжко Сину Мій!Без мене батьку всі вони загинуть,Я їм відкрию вічний дім святий!Ось по землі ступають Божі ноги,Тернистою дорогою ідуть,І поступово близиться,ГолгофаДо страшних днів Христос звершає путь.Горить любов в душі Його святая,Він пОслання від Господа несе,Калік, сліпих в дорозі зустрічає,Які кричать, Помилуй, Бог мене!О змилуйся над нами Син ДавидаІ визволи від болі і від мук,І ось встають на ноги інваліди,Відчувши дотик Його Святих рук!Сліпі там прозрівають, що за чудо?Зникає враз проказа у людей,Вони готові з Ним іти усюди,Такого ж не було іще ніде…Та дні за днями швидко проминають,Чим далі тим все ближче страшний хрест,Події до Голгофи наближають,Чекає з тернів на Христа вінець…І ось уже стоїть перед Пилатом,Розпʼять Його услід юрба кричить,А в чому винен ти? За що розпʼяти?Спитав Пилат, Христос лише мовчить…І вирок наче грім страшний лунає,Вараву відпустить, Христа на хрест!Навіщо Пилат руки омиваєш?Господь на тебе дивиться з небес…Але юрба вся наче озвіріла,Ось свист бичів, нещадно бʼють Христа,І рвали, бичували Його тіло,Вгорі ридали з болем небеса!Ось придавив той хрест Ісусу плечі,Ізранений під ним Христос упав,І приближалась темрява той вечір,Де люд Його жорстоко розпинав…І бачить біль Отець рідного Сина,З Якого льється як струмочком кровІ перед ним страшна стоїть картина,Ціна спасіння і Христа любов…Біль серце так обпік живого Бога,Коли Звершилося Ісус сказав,Дивився Батько на Синочка СвОго,Який Своє життя за нас віддав!Марина Візнюк.

Невже небо мовчить, коли ти на колінах,Листи пишеш сльозою до Божого Сина?Невже небо мовчить, якщо в серці тривога,День і ніч ти взиваєш до Господа- Бога!Невже небо не чує твої всі благання,Твою біль, твої рани і твоє зітхання?Коли сили нема, опустилися руки,І в молитви лиш шепіт, затихли всі звуки…Невже небо поламане серце не бачить,Як душа до Спасителя так гірко плаче?І чому ? Це питання лунає й лунаєНевже небо твоєї проблеми не знає?..Ти не вір темноті, що на душу лягає,Бо є руки святі, що завжди потішають,На голгофі тобі доказав Він з любовʼю,Що с тобою є Він , що омита ти кровʼю.Знає час Бог коли совершить переміну,Ти віддай свою біль в Божі руки дитино,Він тебе сотворив, і по імені знає,Своїх вірних ніколи Христос не лишає!Коли тяжко в душі і біль серце стискає,Сумнів наче тенета тебе огортає,Ти згадай у ту мить що Христос стоїть поруч,І у силі Його зрушить навіть і гори.Ти пливеш по штормАх, буревії лякають,Та приходить той час,усі грози стихають,Бо Він слово Своє у ту мить промовляє,В раз у твОє життя переміна ступає!Це приходить Господь, Він молитви всі чує,Ти взиваєш, а Він все для тебе готує,І проллється дощем Його благословіння,Ти молися чекай, наберися терпіння!Підніми свої очі в надї до неба,Укріпи свою віру, Він знає потребу,І прийде своєчасно тобі допомога,Утішайся Христом, і надійся на Бога!Марина Візнюк.

ЛЮБОВ МАТЕРІОдна юна мама викликом долі,Сина родила прямо на полі.Ледве дійшовши і там, на мості,Ніхто їй на зустріч не йшов по путі.Не було нікого на поміч позвати,Інтуїтивно нещасна ця матиВ самої себе пологи приймала,В пишні спідниці дитя пеленала,Теплом всім своїм до грудей притискала!Кофту останню з себе вона знявши,Сина накрила,міцно обнявши.Обійми розняти оті не змогло,Зранку подружжя,що мертву знайшло,Маму і поруч синочок малий.І саме дивне,що він був живий. Там вони маму похоронили,А того хлопчика усиновили.Про це нікому вони не сказали,Що вдома нерідну дитину плекали.Цю новину́ сам квартал розказав:«Ось і бездітним Бог сина послав!».Хлопчик щасливим у них підростав,Волю любив,часто в полі гуляв.Тільки гуляти куди б не ходив,Мостик старий його часто манив.Довго сидів він тут,рибу ловив,Річка заросла була, невеличка,Але йому тут так добре було.З церкви йдучи́,мчав на поле зелене,Ніби те місце є благословенне. Тут він Богу молився і тихо співав,Квітки до могилки якоїсь він клав,Де«Жила і любила»там надпис стояв.Коли він дорослим і мужнім вже став,То батько у поле з собою позвав:«Я повинен тобі таємницю відкрити,Щоб свою старість спокійно прожити.Вже мати тобі це не зможе сказати,Та я–є не батько,вона–є не мати».Повів до могили,що біля мостуІ розповів всю історію ту:«Двадцять років назад теж так само булоІ холодно сильно,все снігом мело.Ми на візку мимо тут проїжджали,Біля моста і картину застали:Бачимо жінку, мертва лежала,Біля грудей свого сина тримала.Його ми забрали,а її у ту мить,Похоронили, ось горбик стоїть,Тут твоя мама рідна лежить.Цю таємницю від всіх заховали,Бо нас бездітними сину вважали.Тому врятувати Господь Один зміг,В материнських обіймах тебе Він зберіг.Нас Він послав,щоб спасти в тім числіІ від холодної взяти землі.Ми з плачем обійми оті роз'єднали,Мамині руки тебе обіймали,Вустами своїми тебе зігрівали.Життя не жаліючи навіть своє,Вона зігрівала тіло твоє.Вся без одежі,стікаючи кров'ю,Вона,як могла,тебе гріла любов'ю.Це мами твоєї є синку могила,Де надпис стоїть«Жила і любила». Покоїться рідна тут мати твоя,Постій,поклонись і додому йду я!».Над полем крутилась зимова імла,Та крик враз роздався:«Мене ти спасла,Кохана,хороша ти мамо моя!О,що рідна,люба віддам за це я?Тобі було холодно,ти замерзала,Все знявши з себе,мене рятувала.Цей жертвенний подвиг повік буде жити,Тебе неможливо ніяк оживити!Зробити нічого хоч вже не зумію,Та могилу твою я зігрію, зігрію!»...А поруч прохожий свій погляд підняв,На хлопця,що одіж з себе свою зняв.І горбик отой обіймав і ридав,Маму собою,як міг,зігрівав! О,діти!, скоріше, скоріше спішітьІ маму сильніше свою обійміть!Допоки вона ще жива,вас чекає,Зігрійте її,як вона зігріває!Поможе у всім,впасти духом не дасть,Все краще для вас,своїм дітям віддасть.Якщо й час настане тяжко́ї біди,То мама на захист прийде і туди!Автор–Ольга Руді;Переклад Ангеліни Ющук

ЛЮБОВ.Любов є така -- не розкажеш віршами.Не кожен про Неї сказати щось зможе.Та я постараюсь простими словами.Любов, про яку розкажу -- Любов Божа.Про Божу Любов люди мало що знають,І справжньою не рахували Любов'ю.Її зневажають, її не приймають,Любов, що святою обАгрена кров'ю.Ніхто не спішив тій Любові радіти,Бо знали -- вона все гріховне руйнує.Ні величі в ній не було, а ні виду,Але ця Любов усім світом керує!Вона не шукала наряди для себе,Красиво вдягатись вона не стремилась.Вона не кричала розп'яттю: ''Не треба!"А люди жорстоко над нею глумились.Любов не гордилась, що любить безмежно ,Нікому вона не робила докору.Любов не шукала прихистку від смерті,Але ту Любов бичували жорстоко.Над нею сміялись...Любов дозволяла.Вона і на страту лице не закрила.І кров із хреста все збігала, збігала...О, звідки ж Любов вже черпала ті сили?Назустріч Любові з злобою лиш вийшли --Нікому не треба, були всі щасливі.Як ніби Любов для людей була лишня,На хрест дерев'яний Любов ту прибили.Й темрЯва настала, птахИ всі замовкли.І ангели тихо на землю дивились...І небо ридало сльозами пророків,Любов помирала в Ісусовім тілі.Вона захлинулась і болем, і кров'ю,Подібного ще не було і не буде!Та не перестала Любов буть Любов'ю,І я називаю її Божим Чудом.Ні з чим Любов Божу нам не порівняти,Бо може вона й грішне серце розплавить.Нам лиш перед нею в покорі схилятись!Всією вселенною ця Любов править.І як же в таку ось Любов не повірить?Про неї не скажеш простими словами.Хто іншу Любов мені запропонує?! --Такої немає!Автор: Любов Васєніна Переклад з рос. Оксани К.

ВПОВИТА У НЕБЕСНУ ГОЛУБІНЬВповита у небесну голубінь,Плила Земля в космічному просторі...А на землі хвороби, сльози, горе,І людські біди та щоденний біль.На небесах в захмарному краю Про Землю цю маленьку і печальну,Про душі, що тут гинули, всі знали...Про твою долю думали й мою.Байдужою любов буть не могла,Любов сказала: ''Я піду, мій Отче,І нехай щезне нині морок ночі,Я їх люблю, врятую їх від зла...''Спитали ангели: ''Чому, Господь? Небес хвали Тобі не вистачає?Там на Землі пісні не ті співають...''"Ні, Я піду! Я стану кров і плоть...''З небес прийшов на землю Божий Син,Він від людей не відрізнявся зовні...Безгрішний лиш та сповнений любовіЗ душею чистою жив на землі...Все випробував, все пізнав Ісус:Як чоловік, Він знав і спеку й холод.Він втомлювався, спрагу знав і голод,І знав спокус диявольський укус...Він на хресті скінчив життя Своє...Любов сказала: ''Отче мій, звершилось!"Його життя тут на землі скінчилось,ЩобИ продовжилось твоє й моє...І ангели дивились на Христа,Як кров Його із ран струмком збігала..."Для чого, Господи, на Тебе це чекало?"''Я їх люблю...'' -- звучало із хреста.Я їх люблю -- і сльози на очах...Я їх люблю -- тихіше все звучало...Які гучні слова, ти чуєш зараз?!Вони для нас з тобою там звучать.Тебе й мене Він, друже, полюбив.Чи ж нам у цю любов та й не повірить?Він грішникам відкрив на небо двері...Ні, ангелам таке не зрозуміть...Не плакали вони від земних бід,Гріху та смерті не були підвладні...''Люблю'' -- сказав Спаситель для нещасних...''Люблю'' -- сказав Ісус мені й тобі...''Люблю тебе'' -- й мені Христос сказав.І я прийшла до Нього зовсім грішною,Схилилася перед любов'ю ніжною,Такої в світі більш ніде нема...Вповита у небесну голубінь,Пливе Земля в космічному просторі...І на Землі іще присутнє горе,І людські біди, і щоденний біль...Та Божий Син, Ісус, в серцях живе,Його любов'ю люди є зігріті.І до цих пір у всіх кінцях планети:''Люблю тебе!" -- Ісус людей ще зве...Автор: Любов ВасєнінаПереклад з рос. Оксани К.