Невже небо мовчить, коли ти на колінах,Листи пишеш сльозою до Божого Сина?Невже небо мовчить, якщо в серці тривога,День і ніч ти взиваєш до Господа- Бога!Невже небо не чує твої всі благання,Твою біль, твої рани і твоє зітхання?Коли сили нема, опустилися руки,І в молитви лиш шепіт, затихли всі звуки…Невже небо поламане серце не бачить,Як душа до Спасителя так гірко плаче?І чому ? Це питання лунає й лунаєНевже небо твоєї проблеми не знає?..Ти не вір темноті, що на душу лягає,Бо є руки святі, що завжди потішають,На голгофі тобі доказав Він з любовʼю,Що с тобою є Він , що омита ти кровʼю.Знає час Бог коли совершить переміну,Ти віддай свою біль в Божі руки дитино,Він тебе сотворив, і по імені знає,Своїх вірних ніколи Христос не лишає!Коли тяжко в душі і біль серце стискає,Сумнів наче тенета тебе огортає,Ти згадай у ту мить що Христос стоїть поруч,І у силі Його зрушить навіть і гори.Ти пливеш по штормАх, буревії лякають,Та приходить той час,усі грози стихають,Бо Він слово Своє у ту мить промовляє,В раз у твОє життя переміна ступає!Це приходить Господь, Він молитви всі чує,Ти взиваєш, а Він все для тебе готує,І проллється дощем Його благословіння,Ти молися чекай, наберися терпіння!Підніми свої очі в надї до неба,Укріпи свою віру, Він знає потребу,І прийде своєчасно тобі допомога,Утішайся Христом, і надійся на Бога!Марина Візнюк.