Шарварок | Один мій учитель про походження релігії казав, що люди, спостерігаючи ...

Один мій учитель про походження релігії казав, що люди, спостерігаючи сили природи, приписували їх, зрозуміло, чорту. Бог з’явився пізніше, як сила, що протистоїть і бореться із ним. Власне кажучи, християнство протягом майже всього свого існування було релігією двобожною: де весь поступ історії пояснювався боротьбою Саваота-бога добра із Сатаною-богом зла. Це все вражаюче нагадує концепцію зороастризму, що пояснює еволюцію всесвіту вічною битвою бога добра Ахура Мазда (Ормузд) із богом зла Анґра-Майнью (Аріманом). В маніхействі, як я пам’ятаю теж присутнє щось подібне.Таким чином він також відзначав старозавітного Ісайю (до чого тут Тарас Григорович Шевченко), як пророка вищого навіть за Ісуса, просто не осмисленого вповні його сучасниками. Заслуга Ісайї у тому, що він (на відміну від інших релігій, що сповідували ідею останніх часів «калі-юги») не тільки постулював перемогу хорошого над злим, але і переніс поняття раю з минулого у майбутнє. І в цьому була запорука такої живучості юдео-християнської цивілізації.Тобто, ми в принципі даремно сміємося з муджахеддина, який підриває себе з вірою у сімдесят гурій найближчим часом. Саме віра у наближення раю добрими вчинками допомогла європейській цивілізації досягти небачених висот у науці, техніці та державному устрої. Оці всі ковбої з пістолетом в одній кишені та євангелієм в іншій зробили для утвердження добробуту значно більше за представників генерації сніжинок, що зверхньо сміється над «реднеками», чий креатив зводиться до знищення створеного попередниками.Релігійна ж причина цього полягає у тому, що, перефразовуючи Ніцше, наука убила чорта. Страшні явища стали або зрозумілими і усунутими, а якщо їх і не вдається усунути, то, будучи науково поясненими, вони уже й не такі страшні. Проблема полягає у тому, що слідом за знищенням чорта пропала потреба і в богові, а разом із тим і потреба слідувати приписуваним йому моральним канонам (якщо бога нема, все дозволено)Це все я написав для того, щоб проілюструвати думку, з якою прокинувся: сутність сучасного українського деїзму полягає у тому, що Бог визнається у якості творця, але заперечується у якості судді. Як я бачу по колу моїх контактів, ними не заперечується Бог, як творець Всесвіту, але він не сприймається, як сила, що керує ним. Також повністю ігнорується страшний суд і кара за гріхи, що виключає таку важливу складову релігійності як богобоязненість, на зміну якій приходить обрядовість – і чим більш спрощена, тим краща. Взагалі, подібна гностична(?) космогонія з богом, який не втручається в події на землі, таки дійсно ближче до маніхейства, ніж до класичного християнства, тільки хіба що імена богів інші.