Десь знов побачив згадку про Юрія Лозу і думки полинули до теорії пласкої Землі. От мене, чесно кажучи, ніколи особливо не обходило, що десь існують пласкоземельники. Мене і Лоза не дуже турбував, поки він не став одним із спікерів російської агресії. Так само я вважаю чистою когспірологією версію, що висадку на Місяць знімали в павільйонах Голівуду – однак це не викликає у мене бажання якимось чином дискриміновувати носіїв цих знань. Просто через те, що я достатньо вірю в свою правоту, я абсолютно не боюся, що в мене хтось вкраде мої переконання. А якщо раптом павільйони Голвуду виявляться правдою, я просто зроблю корекцію поглядів і точно не буду переживати за потоптану ідентичність.Та з другого боку я бачу людей, які настільки фанатично не терплять інакодумства, що готові вдаватися до насильницьких дій проти опонентів. В часи ковідки вони виправдовували деплатформінг науковців та примусову вакцинацію. Мій фейсбук переповнений закликами когось вигнати з роботи, судити чи принаймні примусити до публічного каяття за цілком мирні, ненасильницькі висловлення своїх поглядів. Багато хто познаходив причини, щоб виправдати убивства Парубія із Фаріон. Один чудік мені постійно пише приватні повідомленні із серії, що Трамп – це «агент Краснов». А ще є істеричні жінкині, бійці з аб’юзом, небайдужі молоді люди з картонками тощо. В Росії такі ідуть, наприклад, в істеричні православні і захищають «образу почуттів віруючих». Із чого можна зробити висновок, що це якісь недостатньо віруючі, бо людина із щирою вірою мала б плювати на жалюгідні потуги богохульників. І наша проактивна молодь так само, здається, не дуже упевнена у своїй правоті, якщо вона так серйозно боїться, що її переконання хтось візьме та й украде. Хоча справа тут у груповій ідентичності, звичайно.