Захисник України Микола Бобак народився 22 травня 1992 року в селі Вільхівці Жидачівської громади на Львівщині. Навчався в школі села Волиця-Гніздичівська. У 2002 році, після смерті дідуся, переїхав з батьками і братом на постійне місце проживання в село Смогів Жидачівської громади й продовжив навчання в школі села Млиниська. Закінчивши її, вступив на навчання у Львівський коледж легкої промисловості - за спеціальністю моделювання та дизайн. Здобувши освіту, жив і працював у Львові. Був творчою особистістю, мав поетичні здібності. Вивчав і досліджував історію, філософію, психологію. Достойно прийняв мобілізацію до ЗСУ, сказавши: «Я приймаю цей шлях».У полеглого Воїна залишилися батьки і брат.За фактами - цілий всесвіт Миколи, який він частково вміщав у свої вірші. У них – шлях пізнання себе, пошук сенсів і самого себе.Ось одне зі звернень Героя, з його сторінки в інстаграмі. Вітаю, друзі!Що я собі гадаю, колизвертаюся так до вас?Чи був я комусь другом?Коли я й для самого себеніколи, може, другом не був.Чи любив я коли-небуть?Так, щоб по-справжньому.Щоб могти життя віддати,чи жити абсолютно тотально.Чи знав я себе? Різного.Світлого, темного, нікчемного?Чи приймав?Чи кохав я?Чи заповнював порожнечу в собі,яка зараз сіяє, як чорна діра.Безмежна, бездонна, пуста.Та більш не страшна.Тепер крізь неї сміється богСвітлом струменить,невпинно пульсуючи.Така бо ціна.В безодню ступитиЩоб житиЖиттяЯ Глибоке відчуття світу було притаманне Миколі Бобаку. І уся ця глибина знову ставала поезією, у якій його шлях і те, що близьке кожному. ДИВОСВІТЯ бачив, як дотиком руйнуються світи.Я знаю, що живі не розуміють мертвихМорозить древо, що почало вже цвісти.голос байдужості і холодів нестерпних.Стара черешня, що вціліла й розцвілалише тому, що пізно не в пору розквітла,медовим духом все довкола залила,наче маяк, що в тмі тримає іскру світла.А я стою посеред вулиць й перехрестьта споглядаю мудрості красу незриму.Люблю живих і мертвих пам'ятаю честь,живу й черпаю силу предків невловиму.«Микола був щирим, добрим, привітним, розумним, творчим, енергійним хлопцем. Любив музику, співати, грати на музичних інструментах, писати вірші, любив тварин, природу. Вивчав і досліджував історію, філософію, психологію Він був світлою ЛЮДИНОЮ!», - так про свого земляка написала у фб Оксана Андрусишин Oksana Andrusyshyn. З глибоким сумом і зі світлими спогадами про свого двоюрідного брата згадує і волонтерка Марта Мицик яка надала нам світлини Миколи і його вірші. Микола писав: «Люблю Життя у всій його повноті, і бажаю нам всім щастя та причин для щастя!». І як заклик звучить його ТАНТРА.Будьмо гідні зустріти новий день,заспівати разом радісних пісень.Мир у серці, як зіницю ока берегти ,усвідомивши, що ти це я, а я це ти.Кажуть предки, у безмежності є Дім.Мир та ясність - то фундамент в нім.Відпусти контроль і глибоко пізнай,що усе лиш шати, Я ж ніхто - Мамай.Бо куди не глянь, усюди тільки Бог.Я звільняю храм від гніву і тривог.Хай дзвенить лиш ясність пустоти,Сяє мудрість і блаженство повнотиНагадаємо 5 січня, о 17:00 год., відбудеться парастас у с. Смогів. 6 січня, о 14:00 год., відбудеться чин похорону Захисника України Миколи Бобака.Світла пам’ять Герою.Дякуємо за Чин.