Estadísticas de telegram channel - @zeigarnikeffect

Сильвестров, Лопатинський, Вацлав Пісвейц, неготовність зшивати світ, зворотні реституціїУ цьому епізоді огляду-реакції на події у культурі України та світу від керівника студії Аза Нізі Маза Миколи Коломійця та Зейгарнік Ефект:🍛Виповнилось 87 років композитору Валентину Сильвестрову.🍛Киянин Роман Лопатинський став переможцем фортепіанної секції Міжнародного конкурсу імені Джордже Енеску 2024 у Бухаресті. Переграв двох росіян. Переміг Брамсом.🍛Про Вацлава Пісвейца — художника, що розбив скульптуру Ай Вейвея, і той образився, що колись нападав на Марину Абрамович, яка не образилась, а також про інші його акції. 🍛З різними поглядами дивитись в одну точку. Про неготовність зшивати світ та обладунки, які варто вдягати на наші тонкі шкіри.🍛Тибетська cultural advocacy професійно відреагували на дії паризького музею після повідомлення про те, що тибетські експонати були перейменовані на китайські відповідники.🍛Зворотні реституції. Met зберігатиме артефакти, нещодавно повернуті Ємену в рамках поточної угоди про позику.🍛Подарунки — віддарунки. Спадкоємці голландського директора музею Авраама Бредіуса подали судовий позов із вимогою повернути родині картини Рембрандта, які він пожертвував музею Мауріцгейс в Гаазі, бо їх там не експонують.які варто вдягати на наші тонкі шкіри.Слухати аудіо:Spotify Apple Podcasts Deezer

Є й хороші новини. Про Харківську школу фотографію виходить серія короткометражок. Цитую Надію Бернар-Ковальчук:«З радістю повідомляю, що результати зусиль нашої міжнародної команди незабаром будуть доступні для публіки. Серія короткометражних фільмів, за замовленням Аrte TV — «Харків: столиця повстанської фотографії» — це, перш за все, робота талановитого українського режисера Olya Chernykh . Це також результат французько-українського діалогу та співпраці — професійної, інституційної та творчої. Природно, цей проект був би неможливий без довіри та підтримки всіх митців, яким я дуже вдячна. Більшість фотографій, представлені у фільмах, походять з колекції Museum of Kharkiv School of PhotographyФільми будуть доступні на платформі Arte TV з наступної середи, 16 жовтня.Olya ChernykhKarina KostynaMargaux DeveugleAlexis CourtoisAlice BoccDenys LisovetsSergiy LebedynskyyPablo CarrayolAlexandra De ViveirosVita MikhailovТатьяна ПавловаRoman PyatkovkaIgor MankoMisha PedanVolodymyr StarkoBoris RedkoSerg BratkovVladyslav KrasnoshchokBella LogachovaMykola Ridnyi

#cowoвідео ☕️🎗 Друзі, запрошуємо доєднатись до презентації нової платформи-інфраструктури для арт-ринку "Subjektiv" з Катериною Гонюк!🌅 Subjektiv пропонує нову інфраструктуру для арт-ринку, щоб ви могли легко та прозоро купувати (і перепродавати) мистецтво (без посередництва та елітизму арт-галерей). Subjektiv також відстежує кожен твір мистецтва, щоб виплачувати royalties художникам.💡Команда Subjektiv вірить, що мистецтво є антидотом від чуттєвого оніміння, нав’язаного культурою автоматизації та AI. Нам потрібна матеріальність мистецтва, його життєва сила та креативність, щоб допомогти нам відчувати більше. Саме була створена ця платформа, щоб полегшити спілкування з мистецтвом. Просто переглядайте твори мистецтва, читайте про художників, пишіть свої роздуми та, якщо ви хочете мати свою особисту історію з твором мистецтва - легко купіть його в два кліка (і вони доставлять його до вашого дому). Коли прийде час, ви також зможете перепродати його на Subjektiv.Посилання на платформу: https://subjektiv.art.ᐟ ЕКСПЕРТКА: КАТЕРИНА ГОНЮК — CEO та засновник Subjektiv. Після закінчення Києво-Могилянської академії та отримання магістерського диплому в Мадриді, Катерина майже десять років працювала інвест-банкіром в Лондоні. В найбільшому швейцарському банку, UBS, Катерина продавала компанії інвесторам за допомогою різних фінансових інструментів. Під час повномасштабного вторгнення Катерина з командою допомогли Медичним Закупівлям України автоматизувати процес медичних закупівель та зробити його більш швидким та прозорим. Наразі Катерина розвиває глобальну соціальну мережу — Subjektiv, що повністю присвячена мистецтву.https://youtu.be/XuvPOB797DYБажаємо приємного перегляду

Глибинна травма та інтелектуальна лінь. З одного боку, мені здається конструктивно, що це текст зʼявився німецькою та у німецькому виданні. Такі гострі запрошення до дискусії чи полеміки дуже чудові. Це не у твітері обурюватись. З іншого, уявімо майбутнє, про яке ми мріємо. Україна перемагає, рф розпадається чи займається своєю громадянською війною (яка нас не зачіпає біженцями, наприклад), чи якось інакшим чином переформатовується, і більше не загрожує. Україна відбудовується стає впливовою країною у світі, із великими статками.І от, гіпотетична ситуація. Аргентина (РФ схожа на Аргентину за кількістю відомих діячів культури, теж три з половиною плюс танці) нападає на Парагвай, каже, що це ісконно аргентинські території, що там комуністичні недобитки, що там якийсь режим, оце все.Україна має реагувати (бо ж тепер ми залучені у світові процеси), і комунікувати з всіма сторонами та з іншими партнерами щодо способів вирішення та методів допомоги, виділяти мільярди на допомогу Парагваю зі свого бюджету, пояснювати платникам податків, що треба допомогти Парагваю, приймати сотні тисяч біженців, виділяти житло та допомогу, робити програми адаптації.Українські інтелектуали (про своє бачення ролі інтелектуалів я писав тут, бо дехто захотів замінити інтелектуалів на блогерів, хоча деякі інтелектуали самі стають блогерами) мають, напевне, зайняти позицію Болівії, як сторони, проти якої почали несправедливу війну. Болівійці тиснуть на них, стверджуючи, що Борхес та Кортасар мають бути нами скасовані, що вони разом із аргентинським танго — маркери імперської пропаганди, мате - насправді парагвайська спадщина, що болівійська культура велика, аргентинська — токсична, ї їм мають повірити на слово. Бо тексти ніби є, але вони на гуарані. А українські інтелектуали тільки дізнались, що така мова існує.Чи українські інтелектуали стали б вивчати гуарані, спонсорувати переклади українською парагвайських текстів, шукати та долучати парагвайських інтелектуалів у свої інтелектуальні процеси?І все це у той час, коли точиться, наприклад, війна Китаю проти Тибету та уйгурів, Болгарії із Північною Македонією (треба ще розібратись, хто Кирило та Мефодій - болгари, македонці чи греки), Мексика почала гібридну війну із Гватемалою тощо. А багато інших регіонів голодує. І Україні, як одній зі світових лідерок, треба усюди приймати участь військовою допомогою, фінансовою, культурною та гуманітарною. Чи наша травма війни дала б нам більше розуміння далеких від нас країн? Чи вистачило б у нас емпатії та мотивації суспільства на підтримку всіх цих країн? Чи могли б ми попри внутрішні проблеми, які є у всіх, системно допомагати, накладати санкції, які бʼють і по нам, і чути голоси всіх, хто потерпає від агресора?

Фан факт про музику Вагнера у Ізраїлі. Ми завжди шукаємо підтверджень правильності дій в історії чи у інших. Щось схоже на наше відношення до рос культури. Напевне, всі знають, що Вагнера в Ізраїлі не люблять через його антисемітизм, та через його вплив на нацистів, який не зітреш. Тому в Ізраїлі його не виконують. Майже.Деякі біографи, такі як Теодор Адорно та Роберт Гутман висували твердження, що хейт євреїв у Вагнера не обмежувався його статтями, що опери також містили такі повідомлення.І от, у 1992 році Даніел Баренбойм додав твори Вагнера на концерті Ізраїльської філармонії, але їх скасували через протести, хоча репетиція була відкрита для публіки. Тож перші задокументовані публічні концерти Вагнера в країні відбулися в 2000 році, коли Менді Родан, який пережив Голокост, диригував «Зігфрідовою ідилією» в Рішон-ле-Ціоні, і в серпні 2001 року, коли концерт під керівництвом Баренбойма в Тель-Авіві включав на біс уривок з «Трістана та Ізольди», який розділив аудиторію ні тих, що плескав та тих, хто протестував.Фан факт у тому, що Баренбойм, хоч і виріс в Ізраїлі, але працював довго у Парижі, США та Берліні, подружився із Едвардом Саїдом. Саїд присвячував аналізу виконання та невиконання Вагнера в Ізраїлі свої тексти, і, мені здається, він вплинув на ідею зробити таку провокацію.

Літні канікули добігли свого кінця, осінь впевнено крокує країною, а ми оголошуємо про початок нового сезону та запрошуємо вас на першу з початку повномасштабного вторгнення Прем'єр-Лігу Літературного Слему в Харкові!Цей формат існує ще з часів першої хвилі Літературного Слему, тому, враховуючи все більшу кількість охочих виступити, ми повертаємо Прем'єр-Лігу.Реєстрація на участь дозволяє абсолютно кожному виступити на сцені та отримати свої 3 хвилини слави, а учасники з найкращими виступами за оцінками глядачів будуть боротися за грошову винагороду та місце у майбутньому Слемі All Stars, де вже змагатимуться за титул чемпіона сезону.Отже, запам'ятовуємо, що таке Прем'єр-Ліга: лише один тур, лише три хвилини на виступ і лише найкращі будуть слемитися далі у Вищій Лізі!Коли: 27.09.2024, 18:00Де: Taco Loco, вулиця Сумська 17Вхід: 100 гривень (допомагаємо зі збором Влада Радченка на авто для 128 ОГШБр)Реєструйтеся за посиланням, готуйтеся підкорювати сцену та пам'ятайте, що ВСЕ БУДЕ СЛЕМ!

якщо ви ніколи й не були на жодному мистецькому аукціоні, ви точно їх бачили: бачили як люди у білих рукавичках урочисто вносять до зали якийсь твір мистецтва, як здіймаються таблички з номерами, як у залі лунають, здавалося б, запаморочливі суми ставок, як стукає молоток і звучить оклик “продано!”. Все це дійство виглядає захопливо, легко й невимушено, але за публічною частиною аукціонів (яку дещо романтизували у кінематографі та літературі) криється багато такого, про що пересічні шанувальники мистецтва навіть не здогадуютьсяаукціон — це бізнес, у якому більшість процесів — непублічні й відбуваються за лаштунками аукціонної залиу різний час в Україні діяло, напевне, з десяток аукціонних домів, багато з яких, станом на зараз, припинило свою діяльність, а ті, що продовжують роботу, локалізовані навколо Києва. Тому поява нового гравця та ще й за межами столиці — важлива подія, що може дати поштовх для розвитку українського артринкупро перший аукціонний дім на заході України, як він функціонуватиме та яким мистецтвом торгуватиме ми поговорили з Ксенією Ціхурською, директоркою Аукціонного дому Меркурій

Вражаюча архітектура експозиції, що розмістилася на пʼяти поверхах монументальної будівлі Українського Дому та всепідкорюючий Szilvashi Blue — це все про виставку «Кола Сільваші»!13 вересня Український музей сучасного мистецтва (UMCA) спільно з Українським Домом презентують першу музейну ретроспективу, присвячену творчості та непересічній особистості одного із головних українських митців другої половини ХХ — початку ХХІ століть — Тіберію Сільваші.«В екзистенціальній одинокості людини у світі, мистецтво залишається єдиною можливістю встановити гармонію. В такі моменти буття розкривається як істина. І мистецтво — стає інструментом запису істини. А виставка її презентацією», — говорить Тіберій Сільваші.Над цією виставкою художник працював спільно з колективом із пʼяти кураторів та кураторок. До кураторської команди нової виставки UMCA увійшли Лідія Аполлонова, Ольга Балашова, Анна-Марія Кучеренко, Борис Філоненко та Ярослав Футимський.Основною цілю проєкту було — представити практики Сільваші у розвитку: у різних контекстах, медіа, та з проєктами, що змінювалися або не були реалізовані. Разом із творами Тіберія на пʼятьох поверхах Українського Дому представлені роботи 86 авторів. «Тіберій — людина культури, що зшиває пласти різних епох, будує мости між часами, між поколіннями. Будь-яка культура — це система зв'язків, і на виставці «Кола Сільваші» всі ці зв'язки будуть оприявлені, їх можна буде побачити, відчути, про них можна буде поговорити. Усі ці розриви, якими сповнена українська культура, вони тут заповнюються, латаються, і уважний глядач зможе це все відчитати. У Сільваші є твори — можливо, саме вони справили на мене найбільше враження, — яких ніхто ніколи не бачив, тому що вони існують тільки в голові автора. Це задумки відео, які він багато років виношував. І от одну таку роботу ми втілили на виставці», — зазначає співкураторка проєкту Ольга Балашова.____________________Кола Сільваші13.09—28.10.2014📍Український Дім// Київ, вул. Хрещатик 2Авторка фото та допису: Валерія Шульга#ньюс #сільваші

Не пишу про ультра-поп, але тут така справа із Клавдією Петрівною. По-перше, мені дуже подобалось як розкручують її (не знаю, чи дотичний Лірум, але вони суттєво просували у своїх матеріалах), дуже класно. Дуже талановито з бізнес боку. Плюс, смішні пісні, по-хорошому смішні.Але одразу була одна проблема. Це УСПІХ. Так званий. Тобто, коли так звані маси починають споживати твій продукт. А масові споживачі — це машини бажання. Вони й музику слухають між іншим, казуально, тому не мають визначеного смаку, якоїсь системи координат тощо.На масах будували дегенератські у плані мистецтва тоталітарні режими, а сьогодні відкрито маніпулюють вже й ШІ (щоб не писати примітивні кампанії руками, нейромережа це робить ефективніше), продаючи товари та поверхневий світогляд.Якщо ти цілиш у масову авдиторію, то маєш спрощувати, щоб у масове сприйняття щось просочилось, плюс, надалі підлаштовуватись до смаків цієї маси, яка буде робити з тебе посміховисько. Згадайте останні виходи Мадонни та фото Брітні Спірс та Майкла Джексона.Ми всі памʼятаємо скільки збирали на ЗСУ, наприклад, Монатік у порівнянні із Курган і Агрегат. Так, популярність конвертується у якісь там гроші для команд музикантів, рекламодавців якихось сміттєвих речей тощо. Але коли ми говоримо про важливі речі, що живуть довго, то тут популярність зазвичай на іншому полюсі.Я здивований, що за образом виявилась класна, справжня дівчина, бо дуже відштовхував оцей капелюх, який нагадував карикатурну Джессіку Ребіт з «Хто підставив кролика Роджера».Тому очікував на якусь тривіальну поп-персонажку.Я не здивований реакцією масової авдиторії. Це такий булщіт бінго, який нецікаво навіть коментувати. Якщо працюєш із масою, будь готовий до її реакцій.Але що я найбільше не люблю у масових продуктах, то це те, як їх авдиторія руйнує сам продукт. Як ми бачимо на прикладах спочатку альтернативних, а потім суперпопулярних артистів типу Скрябіна та безлічі інших.Бажаю Клавдії, щоб її авдиторія просіялась, і залишилась тільки та, що рухатиме у бік цікавої творчості.А стадіон можна буде зібрати пізніше, якщо довго робити свою справу.

«Колгосп тварин» Джорджа ОрвеллаУ 1946 році під псевдонімом Іван Чернятинський Ігор Шевченко перекладає та видає свіжий твір Animal farm (1945). Це вважається першим перекладом іноземною мовою. І звернувся до Орвелла, щоб той написав автобіографічну передмову до перекладу. Джордж написав і надіслав. Потім, коли наступні перекладачі звертались за передмовою до письменника, він казав, що вона у Шевченка. Але Ігор Шевченко у переїздах загубив оригінал, і всі наступні переклади виходили із передмовою, перекладеною з українського видання.З лекції Таїсії Сидорчук про візантиста Ігоря Шевченко від Cowo Guru. Ігор Шевченко - науковець українського походження, який належить до найвизначніших вчених світу ХХ ст. у галузі візантиністики. Шевченко був другом та колегою Омеляна Пріцака, здійснив значний внесок у розвиток світової славістики, зокрема низкою праць з історії візантійсько-слов'янських взаємин IV-XV cт. Бібліографія його наукової творчості нараховує понад 200 праць.--«Колгосп тварин» — це алегорія радянського союзу і Жовтневого перевороту 1917 року, пишуть Читомо.У 1947 році «Колгосп тварин» переклали українською й розповсюдили по таборах для переміщених осіб наприкінці Другої світової війни. Вступ Джорджа Орвелла став посланням надії для українців у таборах. Нині це видання міститься у колекції Британської бібліотеки (The British Library).На сайті Fama Читомо знайшли цей рідкісний примірник в оригінальній обкладинці 1947 року видання. Його можна придбати за 84 000 гривень. Про цю на інші українськомовні книжки в Британській бібліотеці читайте у статті на сайті Читомо.