Зейгарнік Ефект | Про мовне питання у кіно. Читаю книжку про поетичне кіно. Параджанов б...

Про мовне питання у кіно. Читаю книжку про поетичне кіно. Параджанов був незадоволений тим, що у фільмі «Квітка на камені» персонажі говорять літературною українською мовою. Він жалівся, що втрачена автентична Донбаська атмосфера, тому що персонажі не говорять «сучасною українською мовою». Тобто виходило, що навіть якщо персонажі говорили українською (літературною), не було відчуття автентичностя і близькості. Звичайно, для Параджанова українська та всі її діалекти були скоріше важливим звучанням, позбавленим тих конотацій, які зчитували українці. А коннотації були такі, що за сталінського соцреалізму з 1934 до 1956 український персонаж у фільмах був завжди у народному вбранні, з характерною зачіскою, смішний, співочий, хитрий або дурний, товстий і пʼяний, а головне, вживав діалектизми чи говорив російською з українським говором, і це було тільки у комічному контексті. Нормальних сучасних українців (як і білорусів, казахів, таджиків, молдаван) у кіно не існувало. Коли вони знімали свої народні одежі та вдягались у сучасне, вони починали говорити російською і ставали «нормальними», тобто росіянами.Тому Параджанову на початку 1960х опирались і українці, бо не хотіли продовжувати сталінський фольклорний наратив про українців.Через те ж була проблема з фільмом «Сон». Миколайчук, який грав Тараса Шевченка, мав дуже виразний західноукраїнський акцент, тому творці наполягали, щоб його дублювали літературною українською. Бо не може Кобзар говорити якимось «смішним діалектом». Параджанов натомість наполягав на тому, щоб використовували максимально автентичну мову, що йому частково вдалось у Тінях.Як на мене, дуже схожі на художні засади сталінської доби використовують деякі не найкращі сучасні українські режисери. Наприклад, у фільмах типу «Заборонений» та «Будинок «Слово», українці горять дуже нереалістичною, театральною українською, а кегебешники — російською російською. Не бачу жодної проблеми у тому, щоб кегебешники, які переважно були українцями, говорили літературною українською, бо ж не будуть говорити російською ті українські персонажі, які у житті послуговувались російською? Хіба когось дивує, що в американських фільмах іншопланетяни говорять англійською? Ну, хіба що це не підходить для адептів соцреалізму, де «пересічний» глядач не має думати, а має отримати розжовану мораль та чітке визначення хороших та поганих (у яке він ніби має беззастережно повірити).Врешті, Курган та Агрегат (і не тільки) просунули живу мову у культуру, а Євген Володченко довів, що живою мовою можна робити не тільки комічне.