Зейгарнік Ефект

Більше півтора року, через стіну від головної сцени нашого центру, тривало будівницто ще однієї важливої для нього кімнати. 7 та 8 серпня тестове відкриття нового простору – AUDYTORIYA, місця для незалежного авторського та документального кіно, вистав сучасних театрів, концертів слухацької музики та літературних зустрічей. У п’ятницю AUDYTORIYA вперше наповниться звуком. Відкриє простір лайв Nina Eba – української композиторки та саунд-артистки, яка працює з електронікою, польовими записами й голосом, створюючи кінематографічні звукові ландшафти. Після завершення лайву, вечір продовжить вінілова селекція Діми Irzhik на Мейн стейджі.Наступного дня, 8 серпня, простір вперше запрацює як кінозал. Ми покажемо фільм «Rave On» – німецьку імпресивну музичну драму. Щоб передати справжню атмосферу клубної ночі, режисери вперше отримали дозвіл на зйомку в знаковому берлінському клубі RSO.Berlin і фільмували на реальних вечірках. Після показу, залишаємось разом та продовжуємо вечір під сет Діми Rudis.Квитки на лайв Nina EbaКвитки на фільм “Rave on”Вхід на сети Irzhik і Rudis - вільнийТаймап двох днів – на слайді в пості. Побачимось на Іванівській 1.

Персональна виставка Каріни Синиці «Антологія» у новому просторі The Naked Room на Золотоворітській, 2а. 14 серпня о 18:00В експозиції будуть живописні та графічні роботи художниці, створені у 2024–2025 роках. У них Каріна звертається до ландшафту — міського або природного — та до архітектури, використовуючи їх як умовну сцену для розповіді про зміни місцевості під час війни, досвід переселення чи історії стосунків між людьми і простором навколо них.Виставка присвячена міському середовищу, змальованому здебільшого у Харкові, Дніпрі та Києві. У своїх роботах Синиця прагне зафіксувати крихкість, яка межує зі стабільністю та силою, у зображених спорудах, проростанні рослин, а також у поєднанні безплідності землі з, навпаки, її плідністю.Окрему роботу художниця створила в галереї.Пригощатимуть нові партнери — бар-книгарня «Книжки і пляшки », які відкривають корнер у The Naked Room. За пультом — музичний куратор і співзасновник архівного лейблу «Шукай / Shukai» Дмитро Пруткін.Дизайн: 3Z Studio

Розмова Сергія Жадана з Адамом МіхнікомМи маємо сильну демократичну традицію, яка є проєвропейською та проукраїнською. Але також ми маємо, і це часто меншість, своїх фашистів. Кожен народ має своїх фашистів. Біда полягає у тому, що у Польщі вони входять до мейнстриму.-До 1989 у Польщі панувало невігластво щодо української культури, лише після вони дізнались про увесь цей великий світ, про вірші Стуса, книжки Андруховича, Сверстюка та багатьох інших. Ми лише тепер відкриваємо як можна подивитися на Польщу, вдягнувши українські окуляри та українськи черевики. І це нас збагачує.-У Польщі чимало антиукраїнського синдрому, але поляки передусім русофоби. Тому зараз у Польщі ніхто відкрито не наважиться бути пропутінським. Формою пропутинізму є антиукраїнство. -Але якщо ми повіримо, що поляки саме такі, ми програємо. Поляки не українофоби, не антисеміти від народження, хоча є і ті, й інші.-Не існують одні (узагальнені) поляки. Я навіть не наважусь сказати, що існують одні (узагальнені) українці.-Жадан: Не слід ототожнювати себе з усім народом і говорити від імені всього народа — це ризикована та невдячна справа.-Для поляка є досить неймовірним, що Україна так дає Росії по дупі. Ніхто у світі не вірив, що через цю війну Україна стане однією з найважливіших країні у світі. Війна показала, що Україна субʼєкт, важливий субʼєкт. Це розуміють польські політики. Але польська правиця не може цього прийняти до відома.-Як громадянин країни, президентом якої є Навроцький, я не можу давати поради українцям. А от польській правиці маю право: припиніть дуріти. Ми могли б побудувати щось типу східного Бенелюксу.-Не можна зараз вимагати від країни, що воює, вибачатись за трагедію 100-річноі давнини, коли не було української держави, а учасниками були громадяни Другої Речі Посполитої польської та української національностей. Розгойдувати цей емоційний конфлікт — самогубний процес, і не вперше в польській історії еліти йшли цим шляхом. Сподіваюсь, востаннє.-Якщо існують польсько-німецькі стосунки, то я можу собі уявити і польсько-українські.-Немає хибних народів, є народи, які пішли хибним шляхом. Росії програні війни завжди допомагали.

Локус відкрив опенкол на школу-резиденцію "Своє суспільство під час війни"#постзпредложкиУ розмовах про суспільство під час війни ми часто використовуємо усталений понятійний репертуар: «резильєнтність», «травма», «солідарність», «спротив», «деколонізація», «колективна відповідальність». Внаслідок постійного вжитку у публічному дискурсі, медіа, академічному середовищі пояснювальна здатність цих понять знижується: вони відтворюються автоматично, і дедалі менше відповідають об’ємному досвіду, який покликані описувати.Ми виходимо з припущення: ті, хто живе всередині історичної події не є надто заангажованими, щоб її досліджувати. Щоб пережите стало розумінням, потрібні інструменти мислення, а також час, середовище, співрозмовники, разом з якими ці інструменти можна опанувати.Це п'ять днів спільної та зосередженої роботи на перетині соціальних, гуманітарних наук та мистецтва. Дедлайн реєстрації – 29 липня. Результати будуть оголошені 31 липня. Деталі та реєстрація – https://forms.gle/vuV9BPWcSFuRbqCB8

Зі здивуванням натрапив на дуже адекватну та тверезу українську реакцію на конфлікт з правими поляками, та ще й від Вʼятровича. У відео Волинська трагедія. Повний розбір:🍛Історія не чорно-біла.🍛Однозначні люди не роблять історію, вони сидять вдома і не беруть на себе відповідальність.🍛Для частини поляків (невеликої, але гучної) те, що ми називаємо Волинською трагедією, було частиною громадянської війни. Війни, що відбувалась між громадянами Польщі у міжнародно визнаних кордонах 1939 року.🍛Частина поляків (невелика, але гучна), а саме нащадки «східних кресів», тобто тих, хто жив на територіях теперішньої України та Білорусі, мають сильний ресентимент та фаномні болі до втрачених земель. А також мають багато сімейних історій жертв Волинської трагедії. Вони є одною з головних електоральних груп правих популістів, які зазвичай і влаштовують популістський двіж.🍛Поляки не вважають, що винні селяни (тобто українці), а суто УПА. Натомість у реальності всі доклалися, включно із кримінальними бандами, які і вбивали більше поляків, але тому, що це були багаті з колоністів, чи просто привілейовані верстви. 🍛Польська Армія Крайова співпрацювала з СРСР як союзником по антигітлероівській коаліції до того, як дізнались про Катинь. Потім врешті мала спільні операції з УПА.🍛У 1919 році поляки мали велику підтримку, бо після повстань 19 століття мали сильну політичну еміграцію, що лобіювала польські інтереси в Європі. Українська еміграція натомість була трудова, політична зʼявилась вже у 1920х.🍛Польська пацифікація, як і будь-які репресії, призводила до зворотніх ефектів. Хоч селяни не дуже думали про українську ідентичність, і навіть назва не була надто поширена, вони згадували, що коли тебе бʼють кийком по дупі за те що ти українець, то ти розумієш, ти є українцем.🍛Бандера і Шухевич, що вчились у польських школах та слухали історіі про терористичну діяльність Пілсудського та інших, що на той час стали урядовцями, надихались цими моделями (а так само ж і історіями більшовиків, що були також крайнім, терористичним крилом комуністичної партіі). —Також гарно на Історії без міфів зробили, запросили представника Польського Інституту, який теж спокійно пояснив Як у Польщі ставляться до історії України? // 10 запитань польському дипломату. Наприклад, що щорік польський президент та міністр оборони вкладає квіти на православному кладовищі українських воїнів.Натомість Яніна Соколова краще за будь-яких східних кресів та російську іпсо розганяє та клікбейтить, розкрутивши того ж Вʼятровича, який кілька днів до того спокійно все пояснював, на провокативну фразу про можливість погромів. Чого не зробиш заради переглядів та скандал оперейшнз якщо ти провокейшн квін.А найгірше, що ШІ на тому вчиться, російські боти крутяться, воду витрачають (сподіваюсь, хоч в рф), Господи прости.

«Справжня трансформація завжди болісна. Вона вимагає ціни — повного руйнування того, ким ви були раніше»На платформі «Третій Поверх» гарний лонгрід, діалог між представником сучасної соціології й критичної теорії Гартмутом Розою та його аспірантом, дослідником Максиміліаном Прібе. Розмова відбулась під час Summer School for Transformative Research.У книжці Артура Дроня мені сподобався один епізод. Артур розповідає про західного інтелектуала, який приїхав підтримати Україну, але не був в курсі нашого дискурсу, тому необережно та нетактовно висловлювався щодо російсько культури. Артур дуже щиро пише, що саме цей інтелектуал став для нього узагальненням західних інтелектуалів. Це дуже відверте пояснення логіки узагальнень українців щодо представників західних інтелектуальних традицій (які мають навіть такий відсутній у нас вид як праві інтелектуали), які дуже сильно відрізняються поглядами та позиціями, але дійсно схожі у нетактовному підході до нас, коли говорять про нас, за нас та без нас. Приблизно як ми самі говоримо про один одного та представників Заходу (забуваючи про Схід Європи).У цій розмові тактовність є, бо є діалог, резонанс:Коли ми сперечаємося, як тільки ми повністю згодні, це не резонанс. Це може бути приємно, але насправді це нудно (як розмови з Кебуладзе та Забужко, прим. Зейгарнік). Стає дуже цікаво, якщо у вас інша думка. І тоді я можу стати по-справжньому пристрасним, і ти теж можеш стати пристрасним. І ми можемо сперечатися, і я навіть можу сказати, що ні, ти помиляєшся, це неправильно. Але ми все ще в резонансі. Ми слухаємо і відповідаємо. І насправді, ви дійсно можете побачити трансформацію в нашому способі мислення, можливо, тому, що ми якось переходимо до нового розуміння. Принаймні, це була б надія.Але тоді також може бути момент, коли я не хочу слухати. Де я кажу, ти знаєш що, ти ідіот (більшість «дискусій» між українцями, прим. Зейгарнік). Я більше не хочу тебе чути. Просто йди геть, просто відвали чи щось подібне. І це момент, коли це перетворюється на відштовхування. І я завжди думав про війну як про відштовхування.Я маю на увазі, що ви повинні бути готові вбити іншого, і ви відчуваєте, що інший хоче вбити вас. Це не форма - я маю на увазі, резонанс вимагає, щоб ви дозволили доторкнутися до себе іншим; і ви, звичайно, не можете дозволити собі торкнутися бомби або гранати. ***У 2003 році есе "Le retour de l'acteur" Алена Турена було перекладено українською мовою. До того часу не було жодного слова українською мовою для актора.Тільки термін "діач (діяч)", який описував політичні кадри в радянській номенклатурі. Для того, щоб донести те, що хотів сказати Турен, перекладачі придумали нове слово: і це було "Dijevets (дієвець)", яке зараз відіграє важливу роль в активних мережах громадянського суспільства в Україні. Але виникає нове питання: чи справді перетворення завжди відбуваються акторами?

Кінофестивалі корисні не тільки тим, що дають можливість побачити роботи, на які іншим шляхом натрапити вкрай важко, а й тим, що дозволяють зрозуміти інтелектуальну ситуацію, в якій перебувають як автори робіт, так — і що особливо важливо — спільноти, дотичні до культурних інституцій, та самі інституції. Цьогорічний Docudays (зрештою, як і попередні) у цьому плані — лакмусовий папірець ситуації української, яка у своїй розгубленості намагається знайти способи роботи з тим матеріалом, який у неї потрапляє і який вона самостійно продукує. Для цього в хід ідуть різноманітні фрагменти західних концептуальних апаратів, які, не бувши належним чином пропрацьованими, проблематизованими та реактуалізованими, а отже, позбавленими вписаних у них протиріч та їхніх критичних інтенцій, утворюють звалище невинних опудал.◾️ Чому ми вважаємо, що запозичення певних концептів вимагає відповідальності та роботи продумування і чому «Деконструкції» Docudays, на наш погляд, майже не мають нічого спільного з цією операцією — читайте в новому тексті.

OPEN CALL МІЖ: Міждисциплінарна лабораторія перформативних практик #постзпредложкиДвотижнева резиденція відкрита як для досвідчених практиків, так і для студентів/-ок мистецьких спеціальностей.⚖️ До участі в лабораторії запрошуються митці й мисткині, які мешкають або працюють у Дніпрі, Харкові та областях.🕳 Коли: 19 липня – 31 липня м. Дніпро | 6 серпня - показ Харків🎪 Що таке МІЖ?Це міждисциплінарна лабораторія, що побудована на принципах горизонтального театру і поєднує кілька напрямків: рух, сценографію, драматургію, малюнок, роботу з матеріалами та знайомство з інклюзивними практиками.Мета лабораторії - створити умови для співтворчості, розширити професійні знання митців про альтернативні театральні формати та доступність у мистецтві.Учасники/-ці працюватимуть з рухомою сценографією, тотальним малюнком та природними матеріалами: глиною, папером, лозою, фарбами тощо. Вивчатимуть принципи роботи з простором, формою, рухом та кольором, спираючись на авангардні методики ХХ століття, зокрема школи Баугаузу та теоретика Йоганнеса Іттена, формуючи наратив у процесі спільнотворення за принципом випадкової композиції.Що ви отримаєте?🤍 компенсацію проїзду та проживання в Дніпрі;🤍 обіди;🤍 безкоштовну участь у лабораторії;🤍 участь у двох фінальних показах і можливість створити спільний мистецький проєкт;🤍 поїздку до Харкова для участі у фінальному показі.🤹👁🎪🕳 Більше деталей та форма подачі заявок за посиланням👁 Крайдата подачі заявки: 6 липня включно до 15:00—Проєкт є переможцем грантової програми Per Forma, яку здійснює платформа Kyiv Contemporary Music Days за підтримки Performing Arts Fund NL та Міністерства освіти, культури та науки Нідерландів для розвитку сектору перформативних мистецтв в Україні.#PerFormaKCMD @newmusicdays @fondspodiumkunsten

ГУЧНИЙ ЗАГОЛОВОК ПРО НАЦІОНАЛІЗМ. Мирослав Шкандрій та Євген Стасіневич розмовляють про нову книжку Український націоналізм: Політика, ідеологія та література, 1920–1956У розмові:🍛ОУН(б) були тоталітарним крилом ОУН, антидемократичним, вождистським, яке дивилось на тодішню Європу, у якій бачили майбутнє — типу Німеччини та Італії. 🍛Про те, що у тоталітарних режимів слабким народам, а особливо східним, була відведена дуже неприваблива роль, вони дізнались пізніше.🍛ОУН(б) вперто стояли на своїх застарілих позиціях вождизму, який вже втратив будь-яку актуальність, тому східняки не приймали їх, бо ще одного Сталіна не хотіли. Натомість УПА вже мала більше рис антиколоніальноі боротьби, яка на той час відбувалась в Африці, наприклад.🍛На еміграціі бандерівці вважались примітивною сектою, які намагались керувати, але не мали цікавих людей, не лишили цікавої літератури та преси.🍛У 1960-ті ОУН(б) підтримували імперську політику США (Вʼєтнам, Південна Америка), натомість інші кола української діаспори різних спектрів ставали на антиколоніальні засади.🍛Батько Шкандрія був офіцером дивізії Галичина, і вважав бандерівців примітивами.🍛Українська національно-визвольна боротьба, боротьба за емансипацію, не зводиться до націоналізму, а тим паче до крайнього, яке завжди було у меншості. 🍛Скидається на те, що Бандера набув такого статусу завдяки пропаганді СРСР, яка зробила з нього чорта. А що для СРСР чорт — для українців має бути янгол. Назло мамі відморожу вуха та піду без шапки.—Тепер мені зрозумілий епізод, який розповідали про канадійську діяспору, де казали «ми на ту подію не підемо, то бандерівці, а ми мельниківці».

довженко-центр часто плутають із кіностудією довженка. настільки часто, що давно стало рутиною пояснювати людям у діректі, що ми не пов'язані.але є щонайменше два ще більш близькі за назвою двійники – центр довженка у львові, де дає концерти іво бобул, і довженко-центр в одесі, де... лікують від алкоголізму і наркоманії.а названий одеський центр на честь олександра довженка. так, теж. але не того. олександр романович довженко був наркологом-гіпнотизером (!!), який у 80-ті в феодосії своєю революційною гіпнометодою кодував людей від алкоголізму. ось він на відео виганяє демонів горівки у (псевдо)науково-популярному фільмі «дар» ([д.а.р. – довженко алєксандр романовіч] 1986) романа ширмана.але про це все вже писали раніше – я тільки хотів додати, що цей олександр довженко несподівано також має прямий стосунок до українського кіна.за мимохідною згадкою в «доповідній апостолові петру» юрія іллєнка серед клієнтів довженка-другого був видатний український режисер леонід осика!ніколи не недооцінюйте вплив олександра довженка на українське кіно...