УП. Культура

У Національному музеї "Київська картинна галерея" відкрилась виставка "Ілля Рєпін. Реаліст і мрійник". Востаннє роботи художника тут демонстрували в 2013 році. Правда, тоді інституція називалась Національним музеєм російського мистецтва, а Рєпіна представляли одним з найвидатніших майстрів російського живопису. Розв'язана Росією війна та деколонізаційні процеси, що розпочалися після цього, підштовхнули адміністрацію та команду музею переосмислити не тільки свою назву, яку вони носили з 1936 року, тобто від початку Великого терору в Україні, а й позиціонування спадщини, помітне місце в якій займає зібрання творів Іллі Рєпіна – найбільше в Україні.Виставка в музеї є частиною науково-дослідницького проєкту, що має назву Pro et Contra та в перекладі з латини означає "за і проти". Напрацювання експертів музей видасть в ілюстрованій збірці. А тим часом пильніше придивитися до творчості одного з найуспішніших художників Російської імперії, який народився в Україні, кураторки Вікторія Величко та Оксана Підсуха запрошують публіку. Своїми враженнями після виставки з УП.Культура ділиться журналістка Анна Лодигіна.

Книжковий клуб Української правди додали до новоствореного "Хабу книжкових клубів", де зібрані книжкові клуби з різних куточків країни. Його запустила онлайн-книгарня MEGOGO BOOKS.Хаб працює у пілотному форматі та налічує понад 100 верифікованих спільнот від українських медіа, блогерів, спільнот та інших незалежних ініціатив.На платформі доступна система фільтрів, за допомогою якої користувачі можуть обирати спільноти за містом, жанровими вподобаннями та форматом – зустрічі офлайн чи дистанційні онлайн-дискусії. Наразі Хаб охоплює більшість обласних центрів, і клуби можна знайти на окремій інтерактивній карті. У MEGOGO BOOKS наголошують, що оновлюватимуть свою базу й мають на меті стимулювати розвиток культури читання в регіонах, а також українські книжкові клуби в інших країнах світу.Клуб пропонує ексклюзивні знижки на книжки для учасників.Зустрічі відбуваються регулярно в онлайн-форматі, згодом планується запуск зустрічей наживо. Модераторка клубу – Анастасія Большакова, журналістка і випускова редакторка УП.Культура. Участь у клубі дає можливість читати складні тексти в компанії однодумців, обговорювати контекст і сенси без поспіху📰 підписатися

З плином воєнного часу дистанція між нами і життям у Криму збільшується, а його трагедії, порушення прав людей, переслідування активістів, іншування та демонізація кримських татар губляться серед нових трагедій повномасштабної війни.Не знаходять ці теми собі місця і в цій виставці. "Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим" не ставить собі за мету проблематизувати сьогоднішню кримську реальність, натомість через поетичні алегорії, ностальгію, саморефлексію, подекуди сентиментальність складає багатошаровий кримський портрет. У цьому сенсі взяте у назву виставки "ми" відкривається як переважно українське, що дивиться на півострів з материка — і на сьогодні з минулого. 20-го березня у варшавському Замку Уяздовському відкрили виставку "Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим" під кураторством Катерини Семенюк, Оксани Довгополової та Аліма Алієва.Редакторка УП.Культура Ліза Корнейчук відвідала виставку і розповідає, як розсипається спроба єдиного образу Криму і чому це добре.Підпишіться на УП.Культура

"УП 100: Сила жінок": хто став лауреатками премії у категорії "Культура""Українська правда" вже втретє відзначила сотню українських жінок, які щоденно працюють заради України попри війну й невизначеність. Лауреатками премії в категорії "Культура" стали 15 дієвиць.▪️Олена Галл-Савальська – народна артистка України, провідна майстриня сцени Херсонського театру▪️Мар'яна Головко – солістка формації NOVA OPERA▪️Марина Ер Горбач – режисерка та сценаристка▪️Саша Довжик – директорка INDEX, письменниця й редакторка, авторка, кураторка проєктів й дослідниця культури▪️Азіза Ескендер – кримськотатарська мисткиня▪️Олександра Ковальчук – заступниця директора Одеського художнього музею▪️Дар'я Коломієць – музична продюсерка та діджейка, авторка медіапроєкту Diary of War▪️Ксенія Малих – кураторка та мистецтвознавиця, директорка Promprylad Art Center▪️Маріам Найем – культурологиня, авторка подкасту та посібника з деколонізації▪️Катерина Павленко – Monokate, солістка гурту Go_A▪️Наталія Пасічник – директорка Українського інституту в Швеції, музикантка▪️Антоніна "Крим" Романова – небінарна акторка, режисерка, драматургиня і перформерка▪️Мар'яна Садовська – співачка, аранжувальниця, музична драматургиня, фольклористка▪️Анастасія Фалілеєва – режисерка анімації▪️Леся Хоменко – художниця, співзасновниця художньої групи "Р.Е.П."Підпишіться на УП.Культура

Ні премії, ні академії: як конфлікти довкола Шевченківської премії підривають її авторитетОголошення лауреатів очікується вже сьогодні, в річницю від дня народження Тараса Шевченка, тим часом спільнотою ширяться питання довкола творів номінантів: щодо непрозорих процедур відбору, а також авторства, доброчесного використання інтелектуальної власності та відповідності не лише технічним, а й етичним вимогам.Серед таких випадків, зокрема, поетична збірка Ігоря Павлюка "Танець Мамая", передмову до якої написав Дмитро Дроздовський, якого літературна спільнота неодноразово ловила на плагіаті.Ще один епізод цього року – у категорії мистецтвознавство, де конфліктним став цикл творів Олесі Авраменко. У дослідницькому середовищі цю тему вже винесли на непублічне обговорення про недоброчесне використання чужих напрацювань у книжці.УП.Культура звернула увагу на публічні розмови довкола премії та дізналася, які проблеми виникли з цьогорічною напередодні оголошення лауреатів. Підпишіться на УП.Культура

Художник Олексій Сай: "Я не вважаю, що мистецтво має клеймити і викривати недоліки"Олексій Сай – український сучасний художник, автор напряму Excel Art. Працює в різних медіа – від графіки до інсталяції та цифрових технік – і створює роботи на теми пам'яті, пропаганди та війни.Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Олексій Сайпочав співпрацювати з Victor Pinchuk Foundation, створюючи відеороботи із зафіксованих російських воєнних злочинів для подорожуючої виставки Russian War Crimes. Також художник неодноразово представляв Україну на фестивалі Burning Man: в 2018 році з інсталяцією "SORRY", а у 2023–2025 роках, висвітлюючи тему російського вторгнення у своїх інсталяціях "I'm Fine", "Black Cloud" та перформативній скульптурі "Phoenix".Культурологиня, арткритикиня й учасниця Дослідницької платформи PinchukArtCentre Євгенія Буцикіна поспілкувалася з художником про його освіту, роботу в офісі на початку 2000-х і вплив цього досвіду на його художню практику.Підпишіться на УП.Культура

In memoriam усіх нас. Про мистецтво Віталія КоханаМи схильні надавати перевагу концептуальному перед чуттєвим у взаємодії з сучасним мистецтвом. Тоді як Кохан кидає виклик цим пересторогам і м'яко підштовхує до сирої фізики мистецтва, а заразом і до почуттів, які воно пробуджує в нас.Академічні скульптори можуть місяцями вдосконалювати деталі, доки не досягнуть ідеального, бажаного та контрольованого результату. Тоді як Кохан відкрив свою практику для того, що не можна передбачити: помилки, виробничого збою або реакції примхливого матеріалу. Він назвав це "поставити незаплановане на рейки".Як ми можемо зберегти маленькі особисті спогади в епоху всепроникних колективних наративів? Як зробити так, щоб ці спогади зберігалися в цифрову епоху, коли будь-що можна зафіксувати за лічені секунди й так саме швидко це "будь-що" втрачає цінність? І які саме спогади можна вважати значущими, коли ми живемо в епоху постправди, коли, перефразовуючи рядок з вірша Райнера Марія Рільке, жоден спогад не є остаточним?Кураторка й дослідниця мистецтва Лізавета Герман розповідає про мистецьку практику художника Віталія Кохана у новому тексті УП.Культура. Підпишіться на УП.Культура

Gesamtkunstwerk Комельков: як постав Музей авангарду в Києві Минулого року в Києві затвердилася інституція, яка має амбіцію зайняти центральну роль у популяризації авангардного мистецтва України – Музей авангарду.Арткритик Олексій Мінько відвідав Фестиваль авангарду, ініційований Музеєм, та з'ясовує, чому прагнення Музею, напозір суголосні цілям культурної дипломатії, викликають скепсис.Одна з основних претензій професійної спільноти до Музею спрямовується на концепцію, на основі якої Музей формує свою колекцію – ідею "чотирьох хвиль українського авангарду". "Хвилі авангарду" мають пояснити, чому серед музейних творів є "неофіційне мистецтво" 60-х, представники "Живописного заповідника", так звана "Нова хвиля". Імена, які не належать до історичного авангарду, але які Комельков та партнери музею продають на артринку. "Хвилі українського авангарду" простягаються не тільки до сучасності, але й розливаються в зворотньому напрямку. Музей Тараса Шевченка подарував Музею авангарду твори Тараса Шевченка, зокрема "Натюрморт" 1860 року. Проблема з "хвилями" полягає зокрема і в тому, що те, що відбувалося між ними, ігнорується. Чи можливо говорити про авангард в Україні без соцреалізму? Може статися, що він працюватиме не тільки як те, що придушило "традицію" авангарду, а те, що радикалізувало принципи авангардного руху в Радянському Союзі та перебувало з ним у взаємозалежних стосунках. Музей авангарду – дитя періоду інфляції понять, які були мобілізовані у відповідь російській агресії. Державні та муніципальні актори освоюють сучасні моделі фінансування без суттєвої зміни в якості діяльності. Чи дійсно це допомагає втілювати мету з популяризації української культури? Чи підвищує привабливість "української ідентичності"? Чи радше наживається на феномені, на який зріс суспільний попит, на шкоду цьому ж феномену. Підпишіться на УП.Культура

У людей є великий запит на культуру. Її, звісно, можна знецінювати, применшувати, дискредитувати, як дехто у нас і робить, повторюючи, що "не на часі", що "культурний фронт" – це щось образливе або принизливе. Зрозуміло, що в нас є один справжній фронт – військовий. Але культура – це не про дозвілля. Це не про розвагу. Це про рівновагу. Про те, що нас тримає, що нас наповнює, що дає силу. Про те, що допомагає вистояти. 22 січня Тіна Кароль і Сергій Жадан представили спільну роботу – пісню "Ніч", присвячену коханню та війську. Колаборація, яку ще кілька років тому складно було уявити, стала частиною співпраці з бригадою "Хартія" та отримала візуальне продовження у кліпі, знятому в харківському метро.Музичний оглядач УП. Культура Марк Гришай поговорив з Тіною і Сергієм про роботу над піснею, загострену чутливість суспільства, роль митців у війні, поїздки прифронтовими містами і повернення до культурної спадщини. Розмова відбулася у камерному київському кінотеатрі KINO42.Підпишіться на УП.Культура