З плином воєнного часу дистанція між нами і життям у Криму збільшується, а його трагедії, порушення прав людей, переслідування активістів, іншування та демонізація кримських татар губляться серед нових трагедій повномасштабної війни.Не знаходять ці теми собі місця і в цій виставці. "Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим" не ставить собі за мету проблематизувати сьогоднішню кримську реальність, натомість через поетичні алегорії, ностальгію, саморефлексію, подекуди сентиментальність складає багатошаровий кримський портрет. У цьому сенсі взяте у назву виставки "ми" відкривається як переважно українське, що дивиться на півострів з материка — і на сьогодні з минулого. 20-го березня у варшавському Замку Уяздовському відкрили виставку "Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим" під кураторством Катерини Семенюк, Оксани Довгополової та Аліма Алієва.Редакторка УП.Культура Ліза Корнейчук відвідала виставку і розповідає, як розсипається спроба єдиного образу Криму і чому це добре.Підпишіться на УП.Культура