nettle garden 🌿🔪🩸 | МДКПП проєкту 12322 «Зубр»​Коли хтось думає про українську техніку, то...

МДКПП проєкту 12322 «Зубр»​Коли хтось думає про українську техніку, то перше, що спадає на думку — це дрони, друге — літаки, третє — бронетехніка. Але де флот? Це цікаве питання, бо Україна має один із найбільших виходів до Чорного моря, проте про наш флот ніхто ніколи не чув. Чому? Я думаю, ви всі знаєте відповідь — росія. Але чи справді вони настільки вдало ставила палки у колеса, що у нас нічого не було і не будувалося? Ні, ще й як було! У серії постів я розкажу історію українського Чорноморського флоту і розвію міфи про нього. І першим у цій серії буде малий десантний корабель на повітряній подушці (МДКПП) проєкту 12322 «Зубр».​Технічні характеристики та озброєння:​«Зубр» має довжину 57 метрів, ширину 36 метрів та водотоннажність 555 тонн. Озброєння складалося з двох ракетних комплексів «Огонь» для стрільби некерованими ракетами, двох автоматичних 30-мм установок АК-630 та восьми переносних ЗРК типу «Ігла». Також корабель міг бути оснащений 80 морськими мінами.​Він здатен перевозити до 150 тонн вантажу, що еквівалентно 3 танкам або 8 БТР-ам та 140 десантникам. Що по-справжньому вирізняло цей корабель, то це його швидкість — до 60 вузлів (близько 110 км/год), якої він досягав завдяки повітряній подушці. Попри назву «малий десантний корабель», це судно було найбільшим кораблем на повітряній подушці у світі.​Таку гігантську швидкість забезпечували 5 газотурбінних двигунів потужністю 10 000 кінських сил кожен та майже повна відсутність тертя об воду. «Зубр» міг вільно пересуватися як болотом, так і льодом, і навіть самостійно «виповзати» з води на берег та повертатися назад. Така конфігурація дозволяла йому блискавично висаджувати, прикривати та евакуювати десант.​Історія виробництва та доля кораблів:​Хоча цей корабель не можна назвати повністю українською розробкою (перше судно зійшло з конвеєра у 1986 році), створення більшої частини цих кораблів, їхнє будівництво та модернізація відбувалися у Феодосії (Крим) на ФСК «Море».​Після розпаду СРСР у 1991 році Україні дісталося три готових кораблі: «Краматорськ», «Горлівка», «Артемівськ» та ще два недобудованих на верфях у Феодосії. Один із них — «Донецьк» — був добудований у 1993 році й переданий до складу ВМС ЗСУ, інші три залишалися в резерві.​Пізніше Україна підписала договір на постачання таких кораблів до Греції. Туди відправилися «Горлівка», недобудований «близнюк» «Донецька» та два додатково побудованих судна. Вони перебувають у Греції й донині. Згодом Китай також замовив ці кораблі в України, а пізніше створив на їхній базі власну лінію виробництва під назвою Type 728. Більшість інших «Зубрів», побудованих у Феодосії, призначалися для росії.​Сучасний стан:​Станом на 2014 рік у складі ВМС України формально залишалося три таких кораблі: активний «Донецьк» (який уже кілька років перебував на ремонті), а також «Краматорськ» та «Артемівськ», що перебували в резерві. Під час окупації Криму росія захопила «Краматорськ» та «Артемівськ», а «Донецьк» через критичний стан та відсутність запчастин був списаний того ж року.​На сьогодні ЗСУ не мають жодного такого корабля. Проте не варто сумувати: ймовірно, зараз вони не були б ефективними. «Зубри» споживають величезну кількість пального, дорогі в обслуговуванні, а через шум і великі габарити є легкою ціллю для сучасних дронів та протикорабельних ракет. Можна спекулювати, чи змінили б вони хід подій у Маріуполі або чи допомогли б під час звільнення Криму, але наразі робочі екземпляри є лише в Китаю, росії та Греції.​Тому нам залишається підтримувати ЗСУ та будувати нові десантні катери — менші, але значно ефективніші в сучасних умовах фронту.​Слава Україні!