Трамп був переконаний, що Україна не втримається, але згодом змінив свою оцінку, побачивши мужність українців, — МакронВ тій чи іншій мірі усі в Світі платять за недовіру до України і її попереджень, спробу втюхати «та це ви не розбираєтесь» в своїх цілях. ЄС платить провалом цілої низки планів (аля класна промисловість на дешевому газі + потужні ідеї про зелений перехід теж на нього завʼязані) і недооцінкою стратегічної ситуації на континенті до 2022 року. США платить по максимуму, уже з гібридною і уявною гегемонією, нівелювання якої можна було би приховати якби не етап війни з 2022 року і далі. В якості довгострокового наслідку США тепер змушені прийняти недешевий вихід з безвихідної ситуації з Іраном «аби не стало гірше». Це теж увязується з темою РФ, позаяк ці два субʼєкти діють хай і в своїх цілях (союзництво РФ з Іраном має свої визначені межі, передусім окреслені пріоритетом власних потреб над чужими), але обидва демонстрували логіку абсолютно протилежну до західного штибу мислення. Захід десятиліттями конструював системи і моделі відносин, в яких «дати задню було вигідніше», замість підготовки до жорсткої моделі протистояння, аж до превентивного залякування. Тут вступає в гру як-то кажуть «подвійна герменевтика»: те, що Захід конструював таку модель відносин спричинило спроможність держав по типу Ірану і РФ готуватися саме до цього: до протидії сценаріям «навязання їм компромісу через вигоду», і перейшов до політики відкидання компромісів. Ключова причина внутрішньополітичної скотоублюдської моделі відносин сформованої в РФ - саме в цьому, в їх зовнішній політиці, яка вимагає від них такої моделі стійкості системи, де є неможливим навʼязання компромісів (наприклад через заведення у гру лояльних до Заходу партій, політиків, медіа або ж заходи інформаційного і психологічного впливу). Відмовою від компромісу, втім, Росія ставить на карту не тільки інших, але передусім і себе саму.Україна не розуміла і навряд чи детально розуміє нині РФ і її логіку насправді. Саме тому підходить до РФ з позицій глибокої недовіри і підозри (це і є ті засоби, які застосовуються, коли розуміння і відповідно точне прогнозування дій далеке від необхідного). Цей підхід виправдовує себе. Але навіть в такому ракурсі «туману війни» Україна розуміє російську логіку ухвалення рішень все ще краще за Захід, який лиш приходить до вимушеного сценарію - Світу, який більше не будується на довгостроковій гранд-стратегії що може реалізуватись по кількадесятроків. Усі хто не покажуть необхідної спроможності в найближче десятиліття перейдуть у стан Османської імперії в свої найважчі періоди ХХ століття. Одне з джерел нинішніх переваг України - відсутність гранд-стратегії в попередні десятиліття, хаотичність і вимушена толерантність до ідеї адаптовуватися до різних сценаріїв. Коли світ стане зрозумілішим (тут я оптиміст, не коли, а «якщо» було би більш аналітично правильною рамкою), Україна зможе її сформувати.