Янович

СБУ вразила підводний човен рф у НоворосійськуСлужба безпеки України провела чергову унікальну спецоперацію та влаштувала морську «бавовну» у порту Новоросійська. Вперше в історії підводні дрони «Sub Sea Baby» підірвали російський підводний човен класу 636.3 «Варшавянка» (за класифікацією НАТО — Kilo). Унаслідок вибуху субмарина зазнала критичних пошкоджень і, фактично, виведена з ладу.На борту підводного човна розміщувалися чотири пускові установки крилатих ракет «Калібр», які ворог використовує для ударів по території України.Це була спільна операція 13-того Головного управління військової контррозвідки СБУ та Військово-морських сил України.Вартість підводного човна класу «Варшавянка» становить близько 400 млн доларів США. З огляду на запроваджені міжнародні санкції будівництво аналогічної субмарини наразі може коштувати до 500 млн доларів. Цей клас підводних човнів також відомий під назвою «Чорна діра» через здатність корпусу поглинати звуки та залишатися малопомітним для сонарів.Нагадаємо, підірваний човен вимушено перебував у порту Новоросійськ через успішні спецоперації надводних морських дронів «Sea Baby», які витіснили російські кораблі та субмарини із Севастопольської бухти в тимчасово окупованому Криму.

Минулого кварталу я викотив Microsoft Copilot для 4 000 співробітників.30 доларів за місце на місяць.1,4 мільйона доларів на рік.Я назвав це «цифровою трансформацією».Раді директорів ця фраза дуже сподобалась.Вони затвердили це за одинадцять хвилин.Ніхто не запитав, що це взагалі робитиме.Навіть я.Я сказав усім, що це «збільшить продуктивність у 10 разів».Це не справжня цифра.Але звучить переконливо.HR запитали, як ми вимірюватимемо це «х10».Я сказав, що ми «використаємо аналітичні дашборди».Вони перестали запитувати.Через три місяці я перевірив звіти про використання.47 людей відкривали Copilot.12 використали більше одного разу.Один із них — я.Я використав його, щоб підсумувати електронний лист, який міг прочитати за 30 секунд.Це зайняло 45 секунд.Плюс час на виправлення галюцинацій.Але я назвав це «успішним пілотом».Успіх означає, що пілот не провалився помітно.CFO запитав про ROI.Я показав йому графік.Графік ішов угору і вправо.Він вимірював «AI enablement».Я вигадав цю метрику.Він схвально кивнув.Тепер ми «AI-enabled».Я не знаю, що це означає.Але це є в нашій презентації для інвесторів.Старший розробник запитав, чому ми не використали Claude або ChatGPT.Я сказав, що нам потрібна «корпоративного рівня безпека».Він запитав, що це означає.Я сказав «комплаєнс».Він запитав — який саме.Я сказав «усі види».Він виглядав скептично.Я записав його на «розмову про розвиток кар’єри».Він перестав ставити питання.Microsoft прислала команду для кейс-стаді.Вони хотіли представити нас як історію успіху.Я сказав їм, що ми «зекономили 40 000 годин».Я отримав цю цифру, помноживши кількість співробітників на число, яке вигадав.Вони не перевірили.Вони ніколи не перевіряють.Тепер ми на сайті Microsoft.«Глобальна компанія досягає 40 000 годин приросту продуктивності з Copilot».CEO поділився цим у LinkedIn.Він отримав 3 000 лайків.Він ніколи не користувався Copilot.Жоден із керівників не користувався.У нас є виняток.«Стратегічна фокусність потребує мінімальних цифрових відволікань».Я написав цю політику.Ліцензії поновлюються наступного місяця.Я подаю запит на розширення.Ще 5 000 місць.Ми не використали перші 4 000.Але цього разу ми «забезпечимо адопшн».Адопшн означає обов’язкове навчання.Навчання означає 45-хвилинний вебінар, який ніхто не дивиться.Але виконання буде відслідковуватись.А виконання — це метрика.Метрики потрапляють у дашборди.Дашборди потрапляють у презентації для ради директорів.Презентації допомагають мені отримати підвищення.Я стану SVP до третього кварталу.Я досі не знаю, що робить Copilot.Але знаю, для чого він.Він для демонстрації, що ми «інвестуємо в ШІ».Інвестиції означають витрати.Витрати означають зобов’язання.Зобов’язання означають, що ми серйозно ставимось до майбутнього.А майбутнє — це те, що я скажу.Головне, щоб графік ішов угору і вправо.Оригінал

Що читати та дивитися про Голодомор(якщо прочитаєте хоча б 1 статтю чи подивитеся якийсь 1 фільм — це вже чудово)Статті1. Рекомендую мою статтю для Детектор.Медіа про Голодомор. У ній пояснюю, який вплив визнання Голокосту геноцидом мало на Голодомор й українську діаспору у США та Канаді 2. Стаття від Музею ГолодоморуВідео1. Відео зі свідками Голодомору— тут цілий плейлист, але якщо подивитеся хоч одне — вже буде файно. Зауважу, що ви будете дивитися спогади переважно людей, яким було дуже мало років, коли вони пережили голод, тому не варто вірити усьому на 100%, що вони кажуть.2. Відео про Голодомор від історика Віктора Брехуненка. Дуже хороше відео, рекомендуюКіно1. «Ціна Правди» (трейлер) — добрий фільм про журналіста, який намагався розказати про голод в Україні.2. «Гіркі жнива» (трейлер) — фільм 2017 року від канадців українського походження. Там багато всіляких ляпів, але все одно можна глянути 3. Голодомор та система Торгзін. Цілком таємно (ютуб) — непогане відео, як не дивно, від 2+2, про систему Торгзін — мережу магазинів, в яких товари продавали за іноземну валюту або обмінювали на дорогоцінні метали. Через ці магазини під час Голодомору людей викачували дорогоцінності.4. «Голод-33» (фільм на ютуб) — перший художній фільм про Голодомор за повістю "Жовтий Князь", випущений у 1991 році. Якість погана(5. «Живі» (фільм на ютуб) — документальний фільм Сергія Буковського, отримав кілька нагород Художня література1. Улас Самчук "Марія" — класика 2. Василь Барка "Жовтий князь" — класика3. Анатолій Дімаров "І будуть люди" — класика4. Катерина Єгорушкіна "Скриня" — книжка для дітей про Голодомор. Сам не читав, але знайомі, які мають дітей, рекомендують5. Леонід Кононович "Тема для медитації" — кажуть, що дуже хороша книга. Не читавНаукпоп1. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні — тут зібрані 882 510 жителів України, що померли впродовж 1932-1933 років. Рекомендую глянути свою область, район чи село. Або просто рандомно зайти в будь-який район будь-якої області й прифігіти2. Роберт Конквест "Жнива Скорботи" 1986 рік. Одна з найвідоміших на Заході праць про Голодомор3. Георгій Касьянов "Розрита могила: Голод 1932-1933 років у політиці, пам'яті та історії (1980-ті — 2000-ні)" — чудова праця, рекомендую4. Енн Еплбом «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» — хороша праця також, але через західну призму. Що, насправді, добре, бо менше суб'єктивностіЯкщо ви читали/дивилися щось цікаве про Голодомор — діліться у коментарях ⬇️

Значить, всі хочуть якихось реакцій від усіх)Ви можете слідкувати за мною не імпульсивно, а системно. І у вас не виникне ніяких питань до моїх думок.Розслідування по Міндічу підтверджує правильність виходів до театру Франка влітку у захист НАБУ і САП.Розслідування по Міндічу ще раз нагадує мені тезу, яку приписують Петлюрі, але яку він ніколи не казав: «Нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди». Але в цьому випадку мені більше імпонує Шевельов:«Три страшні вороги українського відродження - Москва, український провінціялізм і комплекс Кочубеївщини - живуть і сьогодні. Запекла ненависть Михайла Драгоманова не знищила українського провінціялізму. Запекла ненависть Дмитра Донцова не знищила Москви. Запекла ненависть В'ячеслава Липинського не знищила комплексу Кочубеїщини. Сьогодні вони панують, і вони урочисто справляють ювілей Переяслава.»Розслідування по Міндічу попало в нерв так сильно, що навіть неактивні користувачі соцмереж діляться болем. Бо це на стільки мерзенно, що не лишає вибору. Разом з тим, не варто недооцінювати кількість всього, що паралельно поститься, як ботами, так і просто любителями гучних фраз заради зайвої тисячі лайків. Розслідування по Міндічу дуже сильно бʼє по вірі у справедливість. Але не можна дати собі на хвилі цього розслідування узагальнювати все в масштаб країни. Навколо мене (я певен, як і навколо вас) зібрані чудові люди. Які щодня роблять гарні дії на користь цієї країни. Розслідування по Міндічу - це також розслідування по Чернишову, Галущенку, Умєрову та іншим. Кому ще - дізнаємось, як розумію, згодом. Розслідування по Міндічу ще раз показує, що деякі емоційні громадяни (а також боти) плутають причинно-наслідкові звʼязки. Це викриття не є ознакою «поширення вірусу» в організмі під назвою Україна, воно є ознакою того, що організм одужує. Раніше ми не бачили таку к-ть корупції не тому що її не було, а тому що все було підконтрольне й купувалось. Розслідування по Міндічу вийшло в момент, коли я мав останній день підготовки до зйомок нових «Протагоністів». Тому я думав, як закохати людей в Багряного чи Довженка, а не як мені догодити очікуванням інших. І тому завершу все двома цитатами Івана Павловича із «Саду Гетсиманського». Обирайте, яка вам ближче:«Людина - це найвеличніша з усіх істот. Людина - найнещасніша з усіх істот. Людина - найпідліша з усіх істот. Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати одну для доведення прикладом. Та найдивнішим є, що ці всі три рубрики сходяться в одній тій самій людині.»«Найдорожчий скарб, що людина має, — це віра в себе і в собі подібних!»Мені більше імпонує друга. Шукайте собі подібних і вірте в них 🫶

Сьогодні день українського кіно.Я завжди дуже відсторонено реагував на привітання з цим днем. Адже це точно не головна моя діяльність. І це правда. І те, що в країні є купа чудових акторів, які мають освіту та талант. Проте, сьогодні я подумав: «А якого?» Ми студією самі шукали кошти/можливості. В 2016му ми реалізували мрію - зняли фільм. Без державного фінансування. Завдяки тому, що ми мали ціль і в нас вірив Ваня Букрєєв, в той момент СЕО НЛО ТВ. Потім був досвід співпраці з ДержКіно і продюсером-мудаком, який досі винен мені гроші) Але це й неважливо. Ця співпраця була чудовою для розуміння: ніколи не мати відношення до коштів платників податків людьми, які виглядають, як схемщики. Далі повномасштабна. Які фільми? На які гроші? Чого це має спрацювати? Але в 24му Іван і Діма написали сценарій, в який я повірив. І ми зробили «Збори ОСББ». Чи можна було краще? Звісно. Але з ресурсом та часом, який був наявний, вийшла крута історія!Цього року в кіно вийдуть «Батьківсткі збори». Знову Іван та Діма написали. Знову ми віримо, що зайде. Без претензії на «високе». Але з чітким розумінням, що це чесне кіно. Акторський склад сильний. Я нарешті не відчуваю меншовартості з приводу своєї гри. Актор - це те, що не є моїм фахом. Але вже вчетверте граю головну роль. І досвід давно зробив своє. Я геніально граю себе, а, повірте, це вже чимало) Далі - більше!З днем українського кіно, романтики!

Я дуже часто злюся/розчаровуюся/не розумію/кричу подумки на людей в стрічці. Так, це моя стрічка.Якимось чином мені її формують алгоритми. Проте, я щиро дивуюся, звідки у людей стільки сил/натхнення/часу/жовчі. - Чому когось турбує те, як хтось живе своє життя?- Чому інші вважають за потрібне весь час розписуватися у меншовартості потураннями, що «я не буду дивитись укр контент, бо він фу», приводячи в приклад щось дуже однобоке і першоасоціативне?- Чому важливо знайти більш кардинальний погляд, аби зібрати охоплення, а не лишитися собою і спробувати розібратися глибше? - Чому всі навколо підараси, а тільки я дʼАртаньян?- Чому у людей загалом є на це все час? Чому вони за власною згодою його в інвестують?Можливо, я занадто багато прошу. Але, якщо:- у вас вийде подумати хоча б хвилину перед тим, як написати щось гнівне чи саркастичне - бачачи нестачу чогось в інфопросторі чи ніші ви не заявите про своє «фе», а поставите собі питання чому так або ж задумаєтесь навіть створити в цю прогалину щось вартісне- зустрічаючи щось щире - підтримати дією, а не просто мовчазним лайком (що теж чимало, проте зазвичай розганяється і витрачається енергія та час активної взаємодії з чимось брудним, злим, низькопробним). Тоді я певен, це зробить нас трішечки краще.

Вирвані із контексту фрази, почуті мною цього літа.- Ну, і куди я без нього поїду?- Без Толіка?- Без загран паспорта, Кать! Ти мене взагалі слухаєш?Коли вже осінь? Восени х*йня навколо якось простіше сприймається. З першого числа кидаю пити. Місяць поки не уточнюю. Мам, відійди. У нас доросла розмова! Господи, чому, щоб побачити стільки хороших людей в одному місці, треба чи мітинги, чи похорони… Перестань мене позорити! Я сам з цим чудово справляюся! Що спільного у морозива і помідорів? Літом смачніше в сто раз! Комісія онліфанс більша за сервісний збір Укрзалізниці, прикинь? О! Там футбол повертається. Якось так пох*й. Але добре, що повертається. Євро, біткоїн, моя печінка. Все росте цього літа, Валєр…Я не знаю! Не знаю! Не зна-ю! Чуєш мене чи ні? Я не знаю! Але давай хоч приблизно спробуємо спланувати.Пропоную перейменувати липень у фейкень. Бо якось його ніби і не було. - Вибач. Я тебе люблю.- Не вибачаю. І я тебе. ____Таке літо. Не вибачаю, що воно так швидко біжить від нас. Але люблю)

логістика розвал. ліза машина. але інакше ніяк, бо коли треба щодня виступати в іншій країні, то все не обмежується літаком. сьогодні паром. з норвегії в данію. мене один чувачок в мілані попросив аби я розписав хоч шось, про те, як вдається такий тур щільний зробити. ну от зараз вам просто розпишу, а ви там собі вже самі думайте. вчора ми прилетіли в осло з мілану о 14:00. побігли на потяг з аеропорта в місто. по дорозі купили яблучні чипси і шоколадний смаколик, шоб трохи перебитись. приїхали в місто о 15:00. пішли на майданчик, шоб там залишити речі. бо з рюкзаками і чюмоданом з лотами на аукціон важко, а готелю вчора не було, бо й не треба був. по дорозі випили кави. 16:00. пішли похавали, потім я купив собі в секонд-хенді бруки офігєнні чорні. випили ще кави. в 18:00. знову на майданчику. розкласти лоти, чекнути звук, світло. стендап в осло почався о 19:00. закінчився о 22:00. пофоткався. о 22:15 нас на авто підкинули на вокзал. о 22:40 сіли в потяг до ларвіка, місце де є паром. в потязі похавали бутерами з 7/11. о 00:30 вийшли з потяга. 00:50 в гостішці. душ, чекнути в телефоні новини. 01:20 заснули. 6:00 прокинулись. на сніданку навалили собі бутерів в дорогу. зробили каву. 7:00 на посадці на паром. 8:00 на паромі. і ось ми тут. зараз похаваємо, ще трохи поспілкуємось з дідом, схожим на джорджа карліна, поспимо, запишемо інфу по вчорашньому аукціону. припливемо в данію. візьмемо потяг. о 17:00 будемо на місці. в сківе. похаваємо. о 18:00 на майданчику. о 19:00 стендап. завтра вихідний, але ми його витратимо, щоб дістатись до кіпру. бо там логістика важче. от якось так. літак, потяг, авто, автобус, паром. може скоро коник буде, велосипед, джетпак, ролики, дельфін, трангресування. шо завгодно, тільки не біг. вам таке цікаво взагалі? може це одному тіпу з мілану цікаво.

📖 Я купую більше книжок, аніж читаю. І, мабуть, так буде все життя. 📖 Я можу системно читати протягом місяця, а за наступний ні разу не відкрити книжку. 📖 Іноді я ніби читаю, проте думки зовсім про інше. І мій мозок такий: «Трясця, а що було три сторінки назад?»📖 Мені подобається запах сторінок нової книжки. І звук їх перегортання.📖 Я часто засинаю, читаючи.📖 Я записую цитати, які мені подобаються, в окремі нотатки, а потім перечитую їх, аби за нагоди випендрюватися перед іншими. 📖 В період з 18 до 22 років я не прочитав жодної книжки. І вважаю це одним з найбільших упущень тих років. 📖 Буває, я захоплююся вмінням письменників передати думку. А буває злюся, що сам так не вмію. 📖 В кожну поїздку я беру з собою книжку. Зазвичай, тільки беру. 📖 Мені здається, що люди почали забувати, що книжка - це теж розвага. Хоча визнаю, конкурувати із нетфліксом, тіктоком та ігристим в червні складно. 📖 Я запустив ютуб-канал, де говорю про книжки. Бо я їх люблю. Ця любов недосконала, як ви можете зрозуміти із цього допису. Але ж досконала буває тільки у книжках, тому й читаю)«Чи читати?» Перший випуск. «Доктор Серафікус» В. Домонтовича. p.s. Я вдячний книгарні ReadEat, що стрибнули зі мною в цей вагон. Книгарня, куди я завжди повертаюсь. Тому десь там і побачимось) А в описі відео будуть чудові бонуси від Readeat 😉https://youtu.be/u126O9J7Kow?si=-kktkUlxb10vyq8g

Схід.У дворі хати нас зустрічають два пси. Здорових. Вівчарки. Барі і Рада. Без найменшого інстинкту охоронців. Вони лащаться і радіють. Хоч ми й бачимось вперше. Просто милі собачки у шкірі кремезних сторожових псів. Туляться до кожної людини, аби відчувати безпеку. У спальні командира висять дитячі малюнки, які передали діти з різних куточків країни.«Робота така, що переїжджаємо часто на нові хати. Але ці малюнки завжди забираю і розвішую на новому місці». На подвірʼї цвітуть яблуні. А над ними гудять бджоли. Чи то дрони десь. Я би хотів, аби це були бджоли. «Ми з хлопцями три тижні тут все марафетили: воду провели, стіни оббили, уютно так. А скоро знову переїжджати, бо під**и близько» За кілометрів 15 від Купʼянська заїжджаємо в магазин. По «дудки». Бо їх ніде в Києві нема, заборонили. А тут є. Які хочеш. Під магазином на коробках лежить купа гуманітарних речей. А їх перебирає молода мама. Поруч дитина років двох. В голові ця картина бахнула сильніше, ніж КАБ-3000, який пів години до цього прилетів по Купʼянську. А люди знають, що летять КАБи зараз? Ну, військові знають.А цивільні? Мовчимо. *цей текст написаний цивільним, який приїхав і поїхав. Війна йде. Вона жахлива. Без справедливості і кінця. Наші військові роблять все можливе і навіть більше. Підтримуйте збори. Робіть гарні справи. Будьте добрими один до одного. *виклав це раніше в інсту (хоч, зазвичай, навпаки) Бо чомусь думав так прикольніше. До речі, якщо хтось тут не підписаний туди, то буду радий: https://www.instagram.com/p/DIk9HeetbmA/?igsh=MTRteG00NDI4NDhxZw==